12 червня 2025 року Справа № 480/4369/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Ф), прийняте ГУ ДПС у Сумській області від 06.12.2023 № 388458-2410-1817-UА 59100030000078744, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) за 2023 рік в розмірі 13652,21 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Ф), прийняте ГУ ДПС у Сумській області від 27.03.2024 № 28649-2410-1817-UА 59100030000078744, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) за 2024 рік в розмірі 928,25 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він, як платником єдиного податку другої групи, що використовує свої земельні ділянки у підприємницькій діяльності та звільнений від сплати земельного податку.
Ухвалою суду від 05.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідача, зокрема, зобов'язано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії даної ухвали подати до суду копії усіх документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу.
Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених ПК України. Позивач, як власник земельної ділянки відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку.
Також відповідач зазначає, що ОСОБА_2 . Повідомлення за ф. № 20-ОПП щодо експлуатації земельної ділянки подано тільки 24.01.2024, тобто уже після того, як контролюючим органом було здійснено нарахування податкових зобов'язань зі сплати земельного податку згідно спірних податкових повідомлень-рішень. При цьому, щодо посилання позивача на подання ним Повідомлення за ф. № 20-ОПП у 2022 році зауважує, що у 2022 році ОСОБА_2 подавалось до контролюючого органу Повідомлення за ф. № 20-ОПП щодо експлуатації відділу магазину, а не земельної ділянки. Таким чином, на переконання відповідача, станом на дату прийняття спірних ППР підстав для застосування до позивача передбаченої нормами ПК України пільги не було.
Відтак, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з ЄДР від 30.05.2022р. № 2009210000000000777.
Позивачем була обрана спрощена система оподаткування, а саме - платник єдиного податку другої групи, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку від 02.06.2022 № 1331.
Основним видом підприємницької діяльності є КВЕД (2010) 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.
Підприємницька діяльність здійснювалась в магазині, який належить позивачу на праві власності, що підтверджується договором дарування від 22.07.2022 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка кадастровий номер 5910300000:01:009:0414, на якій розташований магазин, належала позивачу на праві приватної власності, що підтверджується договором дарування від 22.07.2022, засвідченим приватним нотаріусом Шосткінського районного нотаріального округу Сумської області Зарубою О.В.
У той же час у 2023 році відповідачем прийнято наступні податкові
повідомлення - рішення:
від 06.12.2023 №388458-2410-1817-UA59100030000078744, яким за звітний (податковий) період - 2023, нараховано податкові зобов'язання зі сплати земельного податку на суму 13 652,21 грн;
від 27.03.2024 №28649-2410-1817-UA59100030000078744, яким за звітний (податковий) період - 2024, нараховано податкові зобов'язання зі сплати земельного податку на суму 928,25 грн.
Про використання вказаного майна в підприємницькій діяльності свідчить подані за формою 20_ОПП Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти які пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність від 01.06.2022 (щодо відділу магазину) та від 24.01.2024 (щодо земельної ділянки). Також у вказаній заяві позивач просив податковий орган врахувати, що вказане майно використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим Кодексом України (далі - ПК України).
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строках та розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю створено відповідно до положень розділу XII ПК України.
Підпунктом 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).
Статтею 270 цього Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Отже, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю представлена у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки здійснюється з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності та користування земельною ділянкою оформлено відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Наведені положення чітко встановлюють, що до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Право власності та користування земельною ділянкою оформлено відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, підставою для нарахування земельної ділянки є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно звернутись до спрощеної системи оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, установленим главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Разом з тим, п. 269.2 статті 269 ПК України визначено особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Підпунктом 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І Розділу ХІV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Основною умовою за якої земельний податок не нараховується, є використання земельних ділянок платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.05.2020 року у справі № 826/13115/16, згідно з якою умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
Таким чином, спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість повернення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за отримання системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для ведення господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 листопада 2023 року у справі №813/4324/16.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 використовує вищевказану земельну ділянку в своїй господарській діяльності, оскільки позивач свою підприємницьку діяльність здійснює в магазині, який належить позивачу на праві власності, що підтверджується договором дарування від 22.07.2022 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка кадастровий номер 5910300000:01:009:0414, на якій розташований магазин, належала позивачу на праві приватної власності, що підтверджується договором дарування від 22.07.2022, засвідченим приватним нотаріусом Шосткінського районного нотаріального округу Сумської області Зарубою О.В.
Вказані фактичні обставини не заперечуються відповідачем, доказів або пояснень щодо не використання позивачем земельної ділянки у свої підприємницькій діяльності відповідач не надав.
Отже, враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що відповідач дійшов до неправомірного висновку про наявність у позивача обов'язку щодо сплати земельного податку, оскільки платник перебуває на спрощеній системі оподаткування та використовує належну йому на праві власності земельну ділянку у власній підприємницькій діяльності, відтак, позивач звільнений від сплати земельного податку відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.
Щодо посилання відповідача на практику Верховного Суду у справі №826/14258/16, суд зазначає, що вказана практика є нерелевантною до спірних правовідносин, оскільки у даній справі позивач не передавав належне йому майно в оренду іншим особам, а використовує особисто.
Щодо доводів відповідача про несвоєчасність надання позивачем повідомлення за формою №20-ОПП, як підставу для відмови у задоволенні позову, суд зазначає, що вказана обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки за вказані дії Податковий кодекс України передбачає іншу відповідальність, а саме п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України (в редакції після змін, чинній у 2025 році) визначає, окрім іншого, що ненадання у встановлені строки платником податків передбаченої законодавством інформації або подання її не в повному обсязі - тягне за собою накладення штрафу для фізичних осіб - підприємців та самозайнятих осіб - 340 гривень.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Ф), прийняте ГУ ДПС у Сумській області від 06.12.2023 № 388458-2410-1817-UА 59100030000078744, яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) за 2023 рік в розмірі 13652,21 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Ф), прийняте ГУ ДПС у Сумській області від 27.03.2024 № 28649-2410-1817-UА 59100030000078744, яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб (код платежу 18010700) за 2024 рік в розмірі 928,25 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, ЄДРПОУ 43995469).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько