12 червня 2025 рокум. Рівне№460/15940/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника-адвоката до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 гривень за час його перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, з 29.04.2023 по 10.05.2023 та з 10.05.2023 по 24.05.2023 та з 23.06.2023 по 06.07.2023 та з 06.07.2023 по 02.08.2023 та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 гривень;
2) визнати протиправними дії відповідача щодо нескладання і ненадання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу на дату звільнення з військової служби, та ненарахування та невиплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно та зобов'язати відповідача скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу станом на момент звільнення, нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024;
3) визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні з 30.05.2022р по 20.03.2023 при обчисленні позивачу розміру грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 і 2023 роки, визначеного шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 та зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплату позивачу з 30.05.2022 по 31.12.2022 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на 2022р) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум;
4) зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу 01.01.2023 по 31.12.2023 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на 2023р), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум;
5) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошової компенсації за 56 невикористаних днів основної щорічної відпустки 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок позивачу грошової компенсації за 56 невикористаних днів основної щорічної відпустки 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2012 - 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на 2023р), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що він проходив з 30.05.2022 року військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 за мобілізацією та під час виконання бойового завдання отримав поранення. Зазначає, що абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінет Міністрів України 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 00 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, однак як зазначає позивач, відповідач такої доплати позивачу у зв'язку з його пораненням та перебуванням на лікуванні не нараховував та не виплачував. Окрім того, позивач зазначає, що звертався до відповідача з рапортом про виплату йому грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168» від 15.09.2023 №1001 в сумі 20100 грн, однак відповідач відповіді на вказане звернення не надав та нарахування грошового забезпечення не провів. Окрім того позивач вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування йому грошового забезпечення не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, де в обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає, що додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, а відтак на думку відповідача відсутні підстави для виплати додаткової винагороди позивачу. Щодо виплати позивачу компенсації за речове майно відповідач зазначає, що мобілізовані військовослужбовці звільняються в запас або у відпустку у тій формі одягу, що була в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна які не були видані (незалежно від причин), під час звільнення не видаються, а на майно яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Зазначає, що предмети речового майна переходять у власність, а відтак позивач, який проходив військову службу за мобілізацією, не має заборгованості за недоотримане речове майно та як вважає відповідач грошова компенсація не підлягає нарахуванню та виплаті. Відповідач також вважає, що відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення та інших належних виплат позивачу за період перебування його на військовій службі. З огляду на вказане, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 30.12.2024 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 30.12.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 06.01.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та витребував у відповідача докази у справі, а саме оригінали або засвідчені в установленому порядку копії: відповіді на адвокатський запит від 06.12.2024 вих. №06/12 щодо ОСОБА_1 .
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду 20.01.2025 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову, однак витребувані ухвалою суду від 06.01.2025 докази не надав.
Ухвалою від 19.03.2025 суд зупинив провадження у справі №460/15940/24 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №460/21394/23.
Ухвалою від 01.04.2025 суд поновив провадження у адміністративній справі №460/15940/24 та продовжив провадження у цій справі зі стадії, на якій його було зупинено.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач з 30.05.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 22.11.2023 №2709 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України. З вказаної довідки вбачається, що позивач дійсно в період з 11.11.2022 по 01.04.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та перебував в АДРЕСА_1 .
06.03.2023 позивач в ході виконання завдань за призначенням під час переміщення в районі населеного пункту в Донецької області, внаслідок артилерійського обстрілу з боку рф отримав травму (поранення), а саме вибухову травму ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравму, травматичний розрив барабанної перетинки справа, контузію лівого ока ІІ-ІІІ ст, центральну серозну хоріоретинопатію, забій поперекового відділу хребта, що підтверджується довідкою про обставини травми від 10.03.2023 №313/ОТУЛ/309, виданою ВЧ НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_4 від 02.04.2023 №3820/2 позивачу постановлено наступний діагноз та причинний зв'язок захворювання: стан після ВТ (06.03.2023), ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравми у вигляді стійких дрібновогнищевих, вестибулоатактичних порушень, контузія лівого ока ІІ-ІІІ ступеня. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми №313/ОТУЛ/309 від 10.03.2023 видана командиром ВЧ НОМЕР_5 . Згідно класифікації тяжкості отриманих травм дані травми відносяться до легких. Потребує відпустки за станом здоровя на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії КНП «Центральна міська лікарня» №750 позивачу проведено медичний огляд 02.08.2023 та постановлено наступний діагноз: стан після ВТ (06.03.2023), ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравма, гонартроз І-ІІ ст лівого колінного суглоба, кіста Беккера лівого колінного суглоба, набряковий та больовий синдром лівого колінного суглоба, контузія лівого ока ІІ-ІІІ ст, остеохондроз ПВХ, патологія диків, гіпертонічна хвороба ІІ ст, диметаболічна КМП НК І ст. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Згідно класифікації тяжкості отриманих травм дані травми відносяться до легких. Потребує відпустки за станом здоровя на 30 календарних днів.
Відповідно до виписок із медичної карти стаціонарного хворого позивач перебував на лікуванні в наступні періоди: 1) виписка №5350 КНП «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської МР Волинської області» знаходився на стаціонарному лікуванні з 29.04.2023 по 10.05.2023 внаслідок отриманого поранення 06.03.2023; 2) виписка №5872 КНП «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської МР Волинської області» знаходився на стаціонарному лікуванні з 10.05.2023 по 24.05.2023; 3) епікриз №10371 знаходився на стаціонарному лікуванні в очному відділенні ЦМЛ з 23.06.2023 по 06.07.2023; виписка із медичної карти стаціонарного хворого №11176 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської МР з 06.07.2023 по 02.08.2023 внаслідок отриманих поранень 06.03.2023.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2024 №240 позивача з 30.09.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
28.09.2024 позивач звернувся з рапортами до командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди, передбаченої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та про виплату компенсації за неотримане речове майно. До вказаних рапортів позивач долучив довідку №313/ОТУЛ/309 від 10.03.2023, виписки №5872, №5350, 11176, 10371 та довідку №750. На підтвердження відправлення рапортів позивачем надано накладну №3531300079578 від 28.09.2024 та опис вкладення до цінного листа з зазначенням додатків до відправлення.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3531300079578, поштове відправлення 30.09.2024 отримано за довіреністю ОСОБА_2 .
Відповіді на вказані рапорти командир ВЧ НОМЕР_1 не надав та матеріали справи не містять доказів зворотного.
06.12.2024 за вих. №06/12 представник позивача звернувся з запитом до командира ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив повідомити про результати розгляду рапортів позивача про виплату йому додаткової винагороди внаслідок поранення 06.03.2023 та про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно. Окрім того, представник позивача просив повідомити про нараховані позивачу суми грошового забезпечення та з встановленням якого розміру прожиткового мінімуму такі суми обраховані.
Відповіді на вказаний запит командир ВЧ НОМЕР_1 не надав та матеріали справи не містять доказів протилежного.
Не погодившись з діями відповідача щодо не виплати грошового забезпечення в повному обсязі, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 29.04.2023 по 10.05.2023 та з 10.05.2023 по 24.05.2023 та з 23.06.2023 по 06.07.2023 та з 06.07.2023 по 02.08.2023 за час перебування та стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я; скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу станом на момент звільнення, нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024; здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, грошової компенсації за 56 невикористаних днів основної щорічної відпустки 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки з урахуванням зміни розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 (далі - Постанова №704), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено станом і на теперішній час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64"Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217, від 22.03.2022 №350, від 01.04.2022 №400, від 01.07.2022 №754, від 07.07.2022 №793, від 27.09.2022 №1066, від 08.10.2022 №1146 , від 20.01.2023 №43 до вказаної постанови були внесені зміни та доповнення.
Абзацом 5 пункту 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1, у розмірі 100000 гривень, а саме: 1) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; 2) які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022 року для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022р., Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 року №248/1298 та від 18.04.2022р. №248/1529.
В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов'язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включені військовослужбовці, зокрема які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Крім цього, згаданим наказом передбачений перелік випадків, згідно з яким не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовці, зокрема, які: самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного з залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
При цьому зазначене не стосується військовослужбовців, визначених у пунктах 4-8, 10, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
З урахуванням вищезазначеного рішення Міністра оборони України від 23.06.2022р. №912/з/29, в подальшому наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 затверджено зміни до Положення №260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
Так, згідно з п. 9 розділу XXXIV Положення №260 (тут і далі - в редакції Наказу МОУ від 25.01.2023р. №44) накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Пунктом 10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн також включаються військовослужбовці у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до п. 11 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку №260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
При цьому суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Пунктом 11 розділу XXXIV Положення №260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.
Судом з наявних в матеріалах справи матеріалів встановлено, що така довідка була видана позивачу командиром військової частини НОМЕР_3 від 10.03.2023 №313/ОТУЛ/309, згідно якої 06.03.2023 позивач в ході виконання завдань за призначенням під час переміщення в районі населеного пункту Донецької області, внаслідок артилерійського обстрілу з боку рф отримав травму (поранення), а саме вибухову травму ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравму, травматичний розрив барабанної перетинки справа, контузію лівого ока ІІ-ІІІ ст, центральну серозну хоріоретинопатію, забій поперекового відділу хребта.
Відповідно до п. 1.1 гл. 1 р. І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п. п. «б» п. 6.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008року №402 (далі - Положення №402), направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Пунктом 6.11 гл.6 р. ІІ Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров'я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).
Згідно з п. 6.15 гл. 6 р. ІІ Положення №402, відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
Отже, відпустка за станом здоров'я надається військовослужбовцю командиром військової частини, де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
За приписами з п. 21.1 та п. 21.2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Відповідно до п. 21.5. Положення постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, в тому числі, в таких формулюваннях:
«Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України;
«Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі №520/16191/23.
Судом встановлено, що позивачу проведено медичний огляд ВЛК та видано довідку військово-лікарські комісії при військовій частині НОМЕР_4 від 02.04.2023 №3820/2, де позивачу постановлено наступний діагноз та причинний зв'язок захворювання: стан після ВТ (06.03.2023), ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравми у вигляді стійких дрібновогнищевих, вестибулоатактичних порушень, контузія лівого ока ІІ-ІІІ ступеня. Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми №313/ОТУЛ/309 від 10.03.2023 видана командиром ВЧ НОМЕР_5 . Згідно класифікації тяжкості отриманих травм дані травми відносяться до легких. Потребує відпустки за станом здоровя на 30 календарних днів.
Позивачу також видано довідку військово-лікарської комісії КНП «Центральна міська лікарня» №750, де позивачу проведено медичний огляд 02.08.2023 та постановлено наступний діагноз: стан після ВТ (06.03.2023), ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравма, гонартроз І-ІІ ст лівого колінного суглоба, кіста Беккера лівого колінного суглоба, набряковий та больовий синдром лівого колінного суглоба, контузія лівого ока ІІ-ІІІ ст, остеохондроз ПВХ, патологія диків, гіпертонічна хвороба ІІ ст, диметаболічна КМП НК І ст. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Згідно класифікації тяжкості отриманих травм дані травми відносяться до легких. Потребує відпустки за станом здоровя на 30 календарних днів
З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що військовослужбовці Збройних Сил за час несення ними військової служби отримують як основне грошове забезпечення, передбачене Постановою №704, а також на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), виплачується й додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, яка може становити до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, при цьому, право на отримання такої додаткової винагороди також мають і військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, а підставою для виплати цієї додаткової винагороди за вказаних обставин слугує довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення №402, що видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, та видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем. Вказана довідка, в свою чергу, є підставою для включення військовослужбовця до наказів командирів (начальників) про виплату такої додаткової винагороди.
Аналіз наведених норм права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Вказана позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 27.11.2024 у справі №380/20587/23.
Судом з наявних в матеріалах справи виписок із медичної карти стаціонарного хворого встановлено, що позивач перебував на лікуванні в наступні періоди: 1) виписка №5350 КНП «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської МР Волинської області» знаходився на стаціонарному лікуванні з 29.04.2023 по 10.05.2023 внаслідок отриманого поранення 06.03.2023; 2) виписка №5872 КНП «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання Ковельської МР Волинської області» знаходився на стаціонарному лікуванні з 10.05.2023 по 24.05.2023; 3) епікриз №10371 знаходився на стаціонарному лікуванні в очному відділенні ЦМЛ з 23.06.2023 по 06.07.2023; виписка із медичної карти стаціонарного хворого №11176 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської МР з 06.07.2023 по 02.08.2023 внаслідок отриманих поранень 06.03.2023. З вказаних медичних документів судом встановлено, що наведені вище періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні прямо пов'язані з отриманими позивачем пораненнями під час захисту Батьківщини 06.03.2023, оскільки діагнози зазначені у виписках та епікризах співпадають з діагнозом визначеним в довідках ВЛК від 02.04.2023 №3820/2, №750 та довідці про обставини травми від 10.03.2023 №313/ОТУЛ/309.
З огляду на вказане суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я за періоди з 29.04.2023 по 10.05.2023 та з 10.05.2023 по 24.05.2023 та з 23.06.2023 по 06.07.2023 та з 06.07.2023 по 02.08.2023.
Водночас як встановлено судом з наявної в матеріалах справи довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення щодо позивача від 04.10.2024 №58, доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000,00 грн за час його перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, матеріали цієї справи не містять та відповідачем не надано доказів зворотного.
При цьому суд також зазначає, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини на період дії воєнного стану, немає обов'язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні чи у відпустці. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) чи у відпустці, за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Враховуючи зазначене та оскільки доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн за час його перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, передбаченої Постановою №168, за період з 29.04.2023 по 10.05.2023 та з 10.05.2023 по 24.05.2023 та з 23.06.2023 по 06.07.2023 та з 06.07.2023 по 02.08.2023, суд зауважує, що відповідач протиправно не здійснював такого нарахування, позаяк судом зроблено висновок, що позивач має право на отримання такої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168.
Щодо вимог позивача про визнати протиправними дії відповідача щодо не складання і не надання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу на дату звільнення з військової служби та ненарахування та невиплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно і зобов'язати відповідача скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу станом на момент звільнення, нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024, суд виходить з наступних міркувань.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
У той же час завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори визначає Інструкція про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232).
Згідно із п. 2 розділу I Інструкції №232 основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
Відповідно до п. 4 розділу III Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що отримання військовослужбовцем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, є підставою для нарахування останньому, за його бажанням, грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Отже, право військовослужбовця на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, нерозривно пов'язане з правом на отримання грошової компенсації за речове майно, яке було отримане під час проходження служби.
Суд встановив, що відповідно до атестату від 30.09.2024 №453 за період проходження позивачем військової служби йому було видано 11 найменувань речового майна.
При цьому згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Інструкції №232 мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
Разом з тим, відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції №232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Таким чином, відповідно до вищезазначених вимог Інструкції позивачу, як військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби не видаються, тобто при звільненні в нього не виникає право на отримання таких речей.
Наведене свідчить, що в позивача при звільненні зі служби в особливий період, не виникло право на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було отримане ним під час проходження служби.
Відповідно у відповідача не виникло обов'язку щодо видачі позивачу спірної довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, адже видача останньої зумовила б виникнення обставин, за яких відповідач всупереч положенням Інструкції №232 був би зобов'язаний виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію, на яку, як зазначалось вище, він не набув право.
Отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу з 30.05.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на 2022-2023 роки), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум.
Позивачем також заявлено вимогу про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу грошової компенсації за 56 невикористаних днів основної щорічної відпустки 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2012 - 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на 2023р), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог позивача, суд зазначає таке.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, а також розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Натомість, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Отже, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 - пункт 6 Постанови №103 втратив чинність та відновлена дія п.4 Постанови №704 у первісній редакції.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ та п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99 р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" ( №25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедент не тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№23759/03 та №37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини "Серков проти України" (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно яких: "01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". За змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
З огляду на викладене суд вважає, що згідно з Постановою №704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11.02.2021 у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а, №240/11952/19, та від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а.
Отже, з 29.01.2020, а саме, з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, у позивача виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 04.01.2023 у справі №640/17686/21.
Слід зазначити, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762,00 грн. В свою чергу, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового розміру збільшено в порівнянні з 2018 роком. Так, з 01.01.2022 розмір прожиткового мінімуму становить 2481,00 грн, з 01.01.2023 - 2684,00 грн.
Отже, різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2022, 2023 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020, тобто з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2022, 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Тому, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у період з 29.01.2020, по 19.05.2023 його грошове забезпечення має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
При цьому, суд зауважує, що зі змісту відзиву відповідача вбачається, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивача здійснювалась з застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня 2018 року для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704.
Зважаючи на висновки суду щодо наявності підстав для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2022, 2023 року), який відповідачем не був врахований під час нарахування грошового забезпечення позивача, відтак суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та з урахуванням вже виплачених сум.
Водночас суд зауважує, що позивачем заявлено позовні вимоги про проведення перерахунку його грошового забезпечення за період з 30.05.2022 по 31.12.2023, при цьому судом вже зазначалось вище, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», відповідно до пункту 4 якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні.
З огляду на вказане, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, які стосуються періоду з 20.05.2023 по 31.12.2023, оскільки з набранням чинності 20.05.2023 Постанови №481 до розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб не застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України на відповідний рік, позаяк такий розмір встановлений на рівні 1762 гривні.
Суд також звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку.
Судом з наявного в матеріалах справи витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2024 №240 встановлено, що позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік за 26 календарних днів, за 2023 рік за 30 календарних днів, за 2024 рік за 45 календарних днів. Виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки, передбачені відповідно до пункту 3 розділу XXXI наказу Міністра оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 року №745/32197, статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 (зі змінами), за 2022, 2023 та 2024 роки (строком 14 календарних днів на рік).
З огляду на те, що відповідач застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням за відповідною посадою позивача у спірний період таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, діяв протиправно, відтак похідні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачеві, грошове забезпечення з 30.05.2022 по 31.12.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, в тому числі грошову компенсацію за 56 невикористаних днів основної щорічної відпустки 2022 - 2023 роки, грошову компенсацію за 28 невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року також підлягають задоволенню.
Водночас суд зауважує, що позивач сформував позовну вимогу про перерахунок грошової компенсації за 56 невикористаних днів основної щорічної відпустки 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 - 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на 2023), водночас як судом вже зазначалось вище, такий перерахунок здійснюється з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на відповідний календарний рік, отже враховуючи, що позивачем невикористана як основна так і додаткова відпустка в тому числі і в 2022 році, отже перерахунок грошової компенсації за невідбуті відпустки в 2022 році здійснюють з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
6. Розподіл судових витрат.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 гривень за час його перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, з 29.04.2023 по 10.05.2023, з 10.05.2023 по 24.05.2023, з 23.06.2023 по 06.07.2023 та з 06.07.2023 по 02.08.2023
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, в розмірі 100000 гривень за час його перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, за періоди з 29.04.2023 по 10.05.2023, з 10.05.2023 по 24.05.2023, з 23.06.2023 по 06.07.2023 та з 06.07.2023 по 02.08.2023 і з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні в період з 30.05.2022 по 20.05.2023 при обчисленні ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 30.05.2022 по 31.12.2022 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на 2022) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на 2023), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 56 невикористаних днів основної щорічної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 56 невикористаних днів основної щорічної відпустки за 2022 - 2023 роки, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 - 2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року на 2022-2023 роки), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 );
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК