12 червня 2025 року м. Рівне №460/9159/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації у видачу посвідчення сім'ї загиблого згідно п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо визнання статусу члена сім'ї загиблого - вдови ветерана війни інваліда І групи, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у присвоєнні статусу члена сім'ї загиблого відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Ухвалою суду від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. Враховуючи положення ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 27.10.1977 Костопільським районним відділом ЗАГС Рівненської області.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 30.01.2023 Костопільським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За життя ОСОБА_2 був визнаний інвалідом війни І групи, мав статус особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мав право на пільги, встановлені для ветеранів війни - інвалідів війни.
Експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від по встановленню причинного зв'язку захворювань, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 09.03.2023 №3, ОСОБА_2 встановлено відповідний діагноз: Церебральний атеросклероз. Гіпертонічна хвороба. Хронічна церебро-васкулярна недостатність.
Висновок: захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, виданою 11.12.2017 Рівненською МСЕК №2, за життя ОСОБА_2 було встановлено довічно групу інвалідності першу А. Причина інвалідності: захворювання пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації наслідків
На підставі зазначеної довідки за життя ОСОБА_2 Управлінням соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації 21.12.2017 було видано посвідчення серії НОМЕР_3 , згідно з яким ОСОБА_2 є інвалідом І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Рішенням комісії Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", від 28.04.2023 №5 ОСОБА_1 встановлено статус "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
16 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації із заявою про продовження статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни".
За наслідками розгляду заяви відповідач листом від 27.05.2024 №вих-1039/01-21/24 відмовив позивачу у продовженні статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" з посиланням на п.1.ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду із позовом у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХII (далі - Закон №3551-ХII).
За приписами статті 4 Закону №3551-ХII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з пунктами 1, 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-рп/2004 за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4). Розділ II цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Такими чином, обов'язковими умовами, за яких особу, яка безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконувала обов'язки військової служби пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є наявність факту інвалідності та отримання такої інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного саме з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що померлий чоловік позивача був особою з інвалідністю І групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Отже, на нього поширювалась дія Закону №3551-ХII.
Уповноваженими органами державної влади встановлений причинний зв'язок смерті чоловіка позивача внаслідок захворювань, набутих у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
За змістом пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХII, до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону №3551-ХII, до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать дружина (чоловік) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружина (чоловік) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.
У силу абзацу 8 пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХII, до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
Отже, позивач, будучи членом сім'ї померлого військовослужбовця зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, є особою, на яку поширюється чинність Закону №3551-ХII.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення №302), членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України".
Абзацом 2 пункту 7 цього Положення №302 передбачено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого", "Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина.
Суд зазначає, що рішенням комісії Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранам війни від 28.04.2023 №5 ОСОБА_1 встановлено статус "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до п.1 ст.10 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
При цьому, за наслідками розгляду заяви про продовження статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідачем жодного рішення прийнято не було.
Лист відповідача від 27.05.2024 №вих-1039/01-21/24 про відмову у продовженні відповідного статусу є лише формою інформування позивача про те, що рішення не прийнято та не містить жодних мотивів чи обґрунтування такої відмови.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Отже, відповідач заяву позивача про продовження статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" належно не розглянув, тобто допустив протиправну бездіяльність.
Водночас, надаючи оцінку позовним вимогам зобов'язального характеру та обраному позивачем способу захисту своїх прав, про які остання просить у межах цього позову, суд зазначає таке.
Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми, у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
У спірних правовідносинах відповідач за наслідками розгляду заяви позивача не прийняв жодного рішення з наведенням відповідних мотивів, відтак у цьому випадку належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву щодо визнання за ОСОБА_3 статусу члена сім'ї загиблого - вдови ветерана війни І групи, відповідно до Закону №3551-ХІІ, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відтак, до розгляду Управлінням соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації питання про продовження статусу ОСОБА_4 члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, предметом розгляду цієї справи є виключно протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у не належному розгляді заяви. Лише після прийняття рішення суб'єктом владних повноважень щодо розгляду відповідної заяви по суті, суд може надати оцінку його відповідності вимогам закону.
Тому, визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, суд зобов'язує Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву позивача щодо визнання за ОСОБА_4 статусу члена сім'ї загиблого - вдови ветерана війни І групи, відповідно до Закону № 3551-ХІІ, за результатами розгляду якої відповідачу необхідно прийняти відповідне рішення.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20грн, сплачені згідно з платіжною інструкцією від 12.08.2024 №0177310053, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 про продовження статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про продовження статусу "члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і за результатами її розгляду прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Управління соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації (вул.Соборна, буд.366А, місто Рівне, Рівненська область, 33020; ідентифікаційний код юридичної особи 03195412).
Повне рішення складено 12 червня 2025 року.
Суддя О.М. Дудар