12 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4563/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, до Полтавської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державна екологічна інспекція Центрального округу, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Полтавської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища загальною площею 1948,6 кв. м., розташованого за межами населеного пункту поблизу с. Климове на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області,
- зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища загальною площею 1948,6 кв.м., розташованого за межами населеного пункту поблизу с. Климове на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області з геолокацією 49.9901119, 34.0763883.
Підставою для звернення до суду прокуратура зазначає порушення інтересів держави бездіяльністю відповідача, яка полягає у ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища загальною площею 1948,6 кв.м., розташованого за межами населеного пункту поблизу с. Климове на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області за географічними координатами 49.9901119, 34.0763883.
Прокурор надав відповідь на відзив, у якій вказав, що відповідач обізнаний про наявність несанкціонованого сміттєзвалища та доказами у справі підтверджується його бездіяльність щодо невжиття заходів для ліквідації такого сміттєзвалища у межах повноважень військової адміністрації.
Стислий зміст заперечень відповідача.
Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що Миргородська окружна прокуратура Полтавської області звернулась із даним позовом без правових на те підстав, наголошує на тому, що прокурор неправомірно намагається покласти відповідальність за правопорушення, вчинене територіальною громадою, на Полтавську обласну військову адміністрацію, яка відповідно до положень закону не мала обов'язку щодо управління відходами; своїми діями/бездіяльністю відповідач не допустив утворення складу правопорушення, та не завдав шкоду інтересам держави, також не створена комісію з виявлення і обліку безхазяйних відходів, не встановлений власник відходів, не визнані відходи безхазяйними. Прокурором у позові невірно застосована термінологія щодо класифікації виявлених відходів як «несанкціоновані сміттєзвалища», а не як засмічення земельної ділянки. Також відповідачем подані додаткові пояснення на відповідь на відзив прокурора, в яких зазначає, що відповідач здійснив відповідне реагування у формі вимоги до Шишацької селищної ради щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ або встановлення власника виявлених відходів, а прокурор необґрунтовано здійснює висновок про наявність саме у обласної державної адміністрації обов'язку організувати збирання, перевезення та оброблення відходів, власник яких не встановлений.
З огляду на викладене, відповідач просив врахувати його доводи та відмовити у позові.
Заяви, клопотання учасників справи.
Відповідач подав суду клопотання та просив зупинити провадження у справі до завершення касаційного розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справи № 440/6819/24, обставини якої, на переконання відповідача, є подібними до даної справи. Прокурор надав суду заперечення на таке клопотання.
Державна екологічна інспекція Центрального округу пояснень до суду не надала.
Процесуальні дії у справі.
Полтавським окружним адміністративним судом від 14.04.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Полтавським окружним адміністративним судом постановлена ухвала від 11.06.2025, якою відмовлено у клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Миргородською окружною прокуратурою Полтавської області у кримінальному провадженні №42023172050000075 від 21.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактом розміщення несанкціонованих та стихійних сміттєзвалищ на території Миргородського району, що призвело до забруднення та псування земель відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення соціальних правил, здійснюється процесуальне керівництво, в якому встановлені обставини за оглядом земельної ділянки, що знаходиться поблизу с. Климове Покровського старостинського округу Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області з географічними координатами: 49.9901119, 34.0763883 із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції Центрального округу, виявлене стихійне сміттєзвалище площею понад 1948,6 кв. м. на земельній ділянці, яка перебуває у розпорядженні Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області.
Згідно із протоколом огляду від 28.02.2024, площа засміченої земельної ділянки становить 1948,6 кв.м. Вказане сміттєзвалище знаходиться на землях запасу комунальної власності, та є несформованою, відповідно до даних Публічної кадастрової карти України.
Дана земельна ділянка є землями запасу комунальної власності, та відповідно до даних Публічної кадастрової карти України - несформована.
Згідно із змістом довідки Державної екологічної інспекції Центрального округу надісланої листом від 08.05.2024 №02.2-l1/2224 щодо шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельної ділянки за межами населеного пункту с. Климове Миргородського району Полтавської області, розрахована площа засмічення земельної ділянки, об'єм відходів, розмір шкоди.
Згідно змісту листа Старости Покровського старостинського округу Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області від 13.01.2025, несанкціоноване сміттєзвалище знаходиться за межами населеного пункту с. Климове Миргородського району Полтавської області.
Миргородською окружною прокуратурою Полтавської області надісланий лист №54-9557вих24 від 11.12.2024 до Полтавської обласної військової адміністрації про виявлені порушення та запропоновано поінформувати прокуратуру чи перебуває несанкціоноване сміттєзвалище на обліку та про вжиті заходи реагування.
Листом Полтавської обласної військової адміністрації №38/03.3-18 від 07.01.2025 повідомлені відомості, що вказане сміттєзвалище не обліковується в адміністрації. За інформацією відповідача обов?язок щодо необхідності ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища визначений на органі місцевого самоврядування, як власника земельної ділянки.
Миргородською окружною прокуратурою надісланий лист №54-2232вих25 від 18.03.2025 повідомлено до Полтавської обласної військової адміністрації та повторно повідомлено про виявлені порушення та запропоновано поінформувати прокуратуру чи перебуває несанкціоноване сміттєзвалище на обліку та про вжиті заходи реагування.
Листом Полтавської обласної військової адміністрації надана відповідь №1262/03.3-11 від 03.04.2025, згідно зі змістом якої вказане сміттєзвалище станом на квітень 2025 року не обліковується в адміністрації та обов'язок по ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища встановлений для органу місцевого самоврядування, як власника земельної ділянки.
Прокурором встановлені обставини, що протягом тривалого часу відповідачем не вжиті заходи щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища за межами населених пунктів на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області. У свою чергу забруднення земель шляхом несанкціонованого розміщення відходів завдає шкоди інтересам держави у формі забезпечення суспільства на безпечне довкілля, недопущення погіршення екологічної ситуації, що реалізується через цільовий характер використання земельних ділянок.
На цій підставі прокурор звернувся з позовом до суду.
Спірними правовідносинами у цій справі є питання додержання вимог природоохоронного законодавства суб'єктом владних повноважень в частині управління відходами для ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ - Полтавською обласною військовою адміністрацією, яка виконує повноваження Полтавською обласною державної адміністрацією, відповідно до норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII.
Щодо повноважень прокурора для звернення із позовом у цій справі.
Обґрунтування порушення інтересів держави та підстав для представництва прокурором інтересів держави.
У змісті позову та доданих зверненнях прокурора перед поданням позову, судом встановлено, що прокурор мотивує необхідність пред'явлення цього позову внаслідок потреби захисту державного, суспільного інтересу щодо екологічних прав та інтересів держави та народу України.
Звернення прокурора із цим позовом здійснюється в межах реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України.
Миргородською окружною прокуратурою Полтавської області направлене звернення від 11.12.2024 №54-9573вих-24, яким повідомлена Державна екологічна інспекція Центрального округу про виявлені правопорушення та про необхідність вжити заходи реагування щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища площею 1948,6 кв. м. зокрема, на земельній ділянці площею 0,3 га за межами с. Климове за географічними координатами 49.9901119, 34.0763883.
Із листа Державної екологічної інспекції Центрального округу №06-08/468 від 24.01.2025 встановлені відомості, що інспекцією не здійснюються заходи на усунення виявлених порушень, що свідчить про бездіяльність компетентного органу у спірних правовідносинах.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала бездіяльність Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо звернення до суду для реалізації повноважень наданих законом.
У подальшому, прокурор повідомив Державну екологічну інспекцію Центрального округу про представництво її інтересів в суді шляхом направлення до суду позовної заяви до Полтавської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ.
Щодо повноважень Державної екологічної інспекції Центрального округу на звернення до суду із позовом.
Державна екологічна інспекція України відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з підпунктами 3, 5 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: 3) проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); 5) звертається до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до пункту 7 Положення №275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно пунктом 6 Розділу II наказу Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №30, яким затверджене Положення «Про Державну екологічну інспекцію Центрального округу», звертається до суду із позовом щодо: обмеження чи зупинення діяльності суб'єктів господарювання і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин; визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Таким чином, Держекоінспекція є самостійним органом державної влади, що може здійснювати захист інтересів держави через утворений територіальний орган - Державну екологічну інспекцію Центрального округу.
Відповідно до Розділу ІІ Положення №30, функціями інспекції є: 2) Здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: 2) про охорону земель, надр, зокрема щодо здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; 16) з питань поводження з відходами, зокрема щодо дотримання вимог документів дозвільного характеру на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; складення і ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, реєстру місць видалення відходів; перевезення небезпечних відходів територією України та транскордонних перевезень відходів; збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення, захоронення відходів (у тому числі недопущення змішування та захоронення відходів, які можуть бути утилізовані); ведення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, подання відповідної статистичної звітності в установленому порядку та паспортизації таких відходів; дотримання вимог нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, під час виробництва продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням; дотримання правил і режиму експлуатації установок, виробництв з оброблення та утилізації відходів; дотримання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів; своєчасного та повного здійснення заходів із захисту земель від засмічення та забруднення відходами.
Суд, аналізуючи чинні законодавчі положення щодо обсягу повноважень Державної екологічної інспекції та ї територіальних органів вважає, що законодавець наділив зазначені органи правом на звернення до суду із позовом щодо оскарження бездіяльності органів державної влади щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ.
Висновки суду щодо правових підстав звернення прокурора із цим позовом у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 статті 53 КАС України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч. 4 ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу
У ст. 53 КАС України закріплено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване. Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.
Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У зв'язку із наведеним варто зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.
Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року N 3-рп/99, з'ясовуючи поняття інтереси держави зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі N 826/3492/18 та від 23 червня 2020 року у справі N N 815/1567/16.
Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа N 826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила таке: прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 3 ст. 23 Закону від 14.10.2014 N 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Таким чином, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону N 1697-VII, навівши відповідне обґрунтування цього.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 по справі N 805/4074/17-а, від 27.02.2020 по справі N 240/2400/19, від 19.08.2021 по справі N 807/2245/16, від 06.12.2021 у справі N 823/1833/16, від 11.08.2023 у справі N 560/10015/22 та Велика Палата Верховного Суду в судових рішеннях від 13.02.2019 у справі N 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18.
Разом з тим, досліджуючи матеріали справи та підстави звернення прокурора з позовом, зокрема, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу, суд приходить до висновку, що прокурором вказане уповноваженому на захист інтересів держави органу про наявні порушення та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість Державною екологічної інспекцією Центрального округу чітко повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду.
Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 у справі N 920/839/20 та від 26.05.2021 року у справі N 926/14/19 висловлена позиція, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Великою Палатою Верховного суду в постанові від 15.10.2019 у справі N 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавця та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Невжиття уповноваженим на захист інтересів держави органом заходів із їх судового захисту призводить до несвоєчасного усунення порушень закону, перешкоджає здійсненню державних програм з охорони довкілля, що є порушенням інтересів держави, насамперед у сфері охорони навколишнього природного середовища, тому є правові підстави для пред'явлення прокурором позову до суду на їх захист, в межах його компетенції, відповідно до ст. 131 Конституції України.
Державною екологічною інспекцією Центрального округу не вжиті та не плануються до вжиття заходи із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу, що має наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Враховуючи те, що прокурором проінформований орган про виявлені прокурором порушення, а відповідний орган відреагував на повідомлення про те, що обізнаний про таке порушення, але не здійснює та не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Аналогічні висновки ухвалені у подібних справах щодо захисту державного (суспільного) інтересу за позовом прокурора у постанові Великої Палати Верховного Суду 25 вересня 2024 року у справі № 587/1382/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18.
Таким чином, судом встановлена обставина, що прокурор звернувся із підставами та предметом позову, в якому визначив належних сторін, відповідно до вимог чинного законодавства.
Процесуальних перешкод для розв'язання судом цього спору під час встановлення фактичних обставин справи, на підставі наявних матеріалів справи, судом не виявлені.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно sз частиною 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами статті 131-1 Конституції в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону №1697-VII на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
Питання представництва прокурором інтересів громадянина або держави врегульоване ст. 23 зазначеного Закону.
Зокрема, таке представництво полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст.23 Закону №1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (ч.4ст.23 Закону №1697-VII).
У ч. 6 ст. 23 Закону №1697-VII зазначено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:
1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);
2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;
3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;
4) брати участь у розгляді справи;
5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;
6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;
7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч.1 ст.24 Закону №1697-VII).
На підставі частини 4 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій. Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (частина 8 ст. 4 Закону №389-VIII).
Згідно із Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій» 24 лютого 2022 року № 68/2022, утворена Полтавська обласна військова адміністрація, до якої перейшли повноваження Полтавської обласної державної адміністрації.
Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля визначає Закон України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 року №962-IV (далі - Закон №962-IV).
Згідно зі статтею 35 Закону України «Про охорону земель», власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про охорону земель», господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені граничнодопустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.
У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання (ч. 2 статті 45 Закону №962-IV).
Згідно із частиною 3 статті 46 Закону України "Про охорону земель", забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Згідно із частиною 1 статті 25 Закону України «Про управління відходами» від 20 червня 2022 року № 2320-IX (далі - Закон № 2320-IX), до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері управління відходами належить, зокрема, облік несанкціонованих сміттєзвалищ та відходів, власник яких не встановлений; ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ.
Відповідно до статті 55 Закону № 2320-IX, фінансування заходів у сфері управління відходами здійснюється за рахунок коштів утворювачів та власників відходів. Для фінансування заходів у сфері управління відходами можуть залучатися кошти державного та місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільні внески підприємств, установ, організацій, громадян України та їх об'єднань, а також інші джерела, не заборонені законом
З огляду на викладене, Полтавська обласна військова адміністрація є органом державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ, виявлених за межами населених пунктів.
Згідно із частиною 5 статті 12 Закону № 2320-IX, збирання, перевезення та/або оброблення відходів, власник яких не встановлений організовують:
1) виявлених за межами населених пунктів - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;
2) виявлених у межах населених пунктів - органи місцевого самоврядування. Збирання, перевезення та/або оброблення таких відходів здійснюють суб'єкти господарювання у сфері управління відходами.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Як зазначено вище, несанкціоноване сміттєзвалище розташоване за межами населених пунктів поблизу с. Климове Покровського старостинського округу Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області.
Полтавська обласна військова адміністрація є належним відповідачем у спірних правовідносинах.
Через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства на теперішній час несанкціоноване сміттєзвалище, яке розташоване в межах Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області, не ліквідоване, що завдає шкоди інтересам держави у формі забезпечення суспільства на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації, що реалізується через цільовий характер використання земельних ділянок, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання відповідача забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища, розташованого на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Полтавська обласна військова адміністрація в ході розгляду справи доводи прокурора не спростувала, не надала суду належних і допустимих доказів, що свідчили б про фактичну ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора.
Інші доводи сторін не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб?єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.
Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
З урахуванням викладеного, суд висновує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи прокурора та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
За наведених обставин справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, під час задоволення позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У даній справі підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Усика Якова, 9, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 02910060 Полтавська обласна прокуратура) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 42149108), до Полтавської обласної військової адміністрації (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 00022591) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Полтавської обласної військової адміністрації щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища загальною площею 1948,6 кв. м., розташованого за межами населеного пункту поблизу с. Климове на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області.
Зобов'язати Полтавську обласну військову адміністрацію забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища загальною площею 1948,6 кв. м., розташованого за межами населеного пункту поблизу с. Климове на території Шишацької територіальної громади Миргородського району Полтавської області за географічними координатами 49.9901119, 34.0763883.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза