про відмову у забезпеченні позову
12 червня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/6065/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі № 440/6065/25, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення даних про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг),
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 внести дані про виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг), у відповідності до записів, що містяться у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 14.01.2016 року.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/6065/25, справу призначено до розгляду загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
11.06.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову в якій представник позивача просить суд:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі його посадових осіб, а також командирам та уповноваженим особам інших військових частин Збройних Сил України вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на військову служу під час мобілізації, на особливий період до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №440/6065/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви зазначено, що при зверненні до суду із позовом позивач вказував, що згідно з відомостями, що містяться у військовому квитку серії НОМЕР_3 від 14.01.2016 02.02.2016 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно гр. III ст. 64 «а» наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 та 02.02.2016 виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 за станом здоров'я. Однак, відповідні дані стосовно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не внесені. Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2025 № 1/312/1070 позивачу повідомлено про неможливість внесення даних про його виключення з обліку до Реєстру, при цьому, рекомендовано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 задля звірки/уточнення облікових даних та проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. Разом з тим, при черговій перевірці своїх облікових даних за допомогою мобільного застосунку Резерв+, позивачем було виявлено, що з 17.03.2025 його розшукує ТЦК за порушення правил військового обліку. Представник позивача зазначає, що відповідач має у своєму розпорядженні усі актуальні дані позивача, зокрема щодо того, що останній ще у 2016 році виключений з військового обліку, відтак втратив статус військовозобов'язаного та на нього не поширюються обов'язки з військового обліку. На переконання представника позивача, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення відповідачем дій по мобілізації, і як наслідок змінить статус позивача з невійськовозобов'язаного на військовослужбовця, що у свою чергу унеможливить виконання можливого рішення суду. Зважаючи на викладене, існує об'єктивна необхідність у зверненні до суду із даною заявою про забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачу вчиняти будь-які дій, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням у справі №440/6065/25.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Водночас, позивачем не надано до суду жодних підтверджуючих документів, що свідчать саме про вжиття відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу.
Позивачем не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
У постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №520/7954/22, на яку посилається позивач у своїй заяві, Верховний Суд не викладав висновків щодо застосування норм статей 150-154 КАС України, якими врегульовано забезпечення позову.
Суд зазначає, що оцінка оскаржуваній у цій справі бездіяльності може бути надана під час розгляду справи по суті з урахуванням доказів, витребуваних судом, стверджувати про правомірність чи неправомірність оскаржуваної бездіяльності відповідача на даний час неможливо.
Так, відповідно до статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Таким чином, саме на стадії розгляду справи по суті суд з'ясовує обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та досліджує зібрані докази.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити представнику позивача у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №440/6065/25.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.І. Бевза