05 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 640/19710/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазірської Ж.Е.,
представника позивача - Кавуна В.В.,
представника відповідача - Степаненко І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО МЕГАПОЛІС" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО МЕГАПОЛІС" (надалі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0065111808 від 13.04.2021.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «НІКО МЕГАПОЛІС» було подано податкову декларацію на додану вартість, за січень місяць 2021 року, однак було виявлено, що під час подачі податкової декларації на додану вартість, за січень місяць 2021 року, було допущено технічну помилку в назві місяця, яка жодним чином не вплинула на кінцеву суму декларації. 23.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО МЕГАПОЛІС» подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 9059673763.
29.03.2021 року Головним управління ДПС у Київський області було направлено лист № 13217/6/10-36-18-8, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю «ШКО МЕГАПОЛІС» було повідомлено, що уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9059673763, надано статус «Не визнано як податкова звітність». Підставою для відмови вказано порушення п. 48.3 ст. 48 ПК України.
При цьому, Головне управління ДПС у Київський області не зазначило, що саме порушило Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО МЕГАПОЛІС» при складанні та подачі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9059673763, обмежившись посиланням на п. 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України.
Також, 17.03.2021 Головним управлінням ДПС у Київський області було проведено камеральну перевірку, за результатами якої було складено Акт № 3800/10-36-18-08/43880602, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0065111808 від 13.04.2021, що, на думку позивача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неврахування відповідачем наведених вище обставин.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.
У наданому до суду відзиві на позовну заяву /а.с. 59-62, т.1/ представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами перевірки встановлено, що ТОВ «Ніко Мегаполіс», в Додатку 2 "Довідка про суму від'ємного значений звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року задекларовано, звітний (податковий) період, у якому виникло від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 02.2021 року, тобто звітний (податковий) період, у якому виникло від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту - не визначено (невірне визначення/відображення), тобто звітний (податковий) період - не задекларовано та/або не вказано або відсутнє, що спричинило невідповідність даних декларації з ПДВ, в частині задекларованої суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) з даними задекларованими у відповідних рядках Додатку 2. Дані камеральної перевірки свідчать про завищення ТОВ «Ніко Мегаполіс» від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації з податку на додану вартість за січень 2021 року у розмірі - 7 215 975 грн.
01.12.2022 надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких представник позивача, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі /а.с.126-129, т.1/.
Ухвалою суду від 18 травня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті /а.с. 160-161, т.2/.
16.06.2022 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача по суті обставин справи /а.с. 167-171, т.1/.
Статтями 1-2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Абзацами 2, 4 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») визначено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, на виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон), який визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 399 відповідальною особою протягом семи робочих днів після отримання результатів автоматизованого розподілу судових справ на підставі протоколу формується перелік судових справ у електронній формі із застосуванням КЕП за формою, визначеною у додатку 3 до Порядку, про визначені суди із зазначенням єдиних унікальних номерів судових справ.
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами визначено суд для розгляду справи №640/19710/21 Полтавський окружний адміністративний суд.
Матеріали справи №640/19710/21 було направлено до Полтавського окружного адміністративного суду та зареєстровано судом 12.03.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.03.2025 визначено суддю для розгляду справи Ясиновського І.Г.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року прийнято до провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО МЕГАПОЛІС" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення щодо актуальності цього спору, а відповідачу відзив на позовну заяву. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Позивачеві визначено усунути недоліки протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом реєстрації позивачем електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" та надання до Полтавського окружного адміністративного суду повідомлення про наявність зареєстрованого електронного кабінету у Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО МЕГАПОЛІС".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
01 квітня 2025 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого наполягав на аргументах, наведених у первинно поданому відзиві /а.с. 205-207, т.10/.
Також, 15 та 23 квітня 2025 року надійшли додаткові пояснення представника відповідача по суті справи /а.с. 1-4, 36-40, т.2/.
В ході підготовчого засідання, призначеного на 29 квітня 2025 року, судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 76.3 ст.76 та ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України) здійснено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2021 року.
Підстави та порядок проведення перевірки позивачем під сумнів не ставиться.
За результатами перевірки складено акт від 17 березня 2021 року № 3800/10-36-18-08/43880602 (надалі по тексту - акт перевірки), згідно висновку якого встановлено порушення ТОВ «НІКО МЕГАПОЛІС» вимог п.46.1 ст.46, пп.47.1.1 п.47.1 ст.47, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та пп.4 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (із змінами та доповненнями, далі - Порядок 21), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, в зв'язку з чим відповідно до п.54.3 ст.54, п.200.14 ст.200 ПК України по декларації з ПДВ за січень 2021 року (вхідний №9031909253 від 22.02.2021) невірно визначений звітний (податковий) період, в якому виникло від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /а.с. 12-15, т.1/.
Не погодившись з висновками такого акту перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого останній залишено без змін /а.с. 16-19, т.1/.
На підставі такого акту перевірки ГУ ДПС у Київській області складено податкове повідомлення-рішення від 13.04.2021 №0065111808 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ в сумі 7 215 975,00 грн /а.с. 9-11, т.1/.
Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого останнє залишено без змін /а.с.20-29, т.1/.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 13.04.2021 №0065111808, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
У силу приписів норм п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, зокрема, зобов'язаний:
- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
- використовувати електронний кабінет для листування з контролюючими органами в електронній формі у разі подання звітності в електронній формі, а також після проходження електронної ідентифікації он-лайн в електронному кабінеті, крім платників податків, які відмовилися від використання електронного кабінету в порядку, встановленому цим Кодексом, та платників податків, які не визначили спосіб взаємодії із контролюючим органом.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 46.5 цієї ж статті Кодексу). Зокрема, у випадку звітування платниками по податку на прибуток підприємств форма відповідної податкової декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897.
Також за змістом норм абз. 1 п. 46.2 ст. 46 ПК України платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Водночас п.п. 137.4 ст. 137 ПК України передбачено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Згідно із положеннями п. 137.5 зазначеної статті ПК України річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:
а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;
б) виробників сільськогосподарської продукції;
в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням прямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний період, не перевищує 40 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;
г) фізичних осіб - підприємців, у тому числі таких, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу;
ґ) суб'єктів господарювання - юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу;
д) суб'єктів господарювання - юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо отриманого скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що оподатковується в порядку, визначеному статтею 39-2 та цим розділом.
Крім того, нормами п.п. 48.1, 48.3, 48.5 ст. 48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Податкова декларація повинна містити ряд певних обов'язкових реквізитів, серед них звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація.
Податкова декларація юридичної особи повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. При цьому достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.
Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Також положеннями п. 49.1 - 49.3 ст. 49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг та «Про електронні довірчі послуги».
Єдиною ж підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов'язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
При цьому за змістом норм п. 49.8, 49.9 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:
- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про прийняття податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою;
- у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
Суд наголошує, що передумовою встановлення податковим органом порушення ТОВ «НІКО МЕГАПОЛІС» вимог п.46.1 ст.46, пп.47.1.1 п.47.1 ст.47, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та пп.4 п.5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (із змінами та доповненнями, далі - Порядок 21), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, послугували наступні обставини.
Позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2021 року від 22.02.2021 за № 9031909253 та задекларовано від'ємне значення (рядок 21) в сумі 7215975 грн /а.с. 30-36, т.1/. У графах 1 та 2 таблиці 1 додатку 2 до податкової декларації за січень 2021 платник визначив періодом, у якому виникло від'ємне значення, саме лютий 2021 року. Тобто, в декларації за січень 2021 року в таблиці 1 додатку 2 до податкової декларації періодом, у якому виникло від'ємне значення зазначено лютий 2021 року, який фізично ще не настав.
Така декларації прийнята податковим органом, про що свідчить квитанція №2 /а.с. 37, т.1/.
ТОВ «НІКО МЕГАПОЛІС» 23.03.2021 подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9059673763 /а.с. 38-41, т.1/. Зокрема, до такого уточнюючого розрахунку податкових податкових зобов'язань з ПДВ було додано Додаток 2 Довідку про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2). Звітний (податковий) період, що уточнювався - 01.2021. В таблиці 1 вказаного Додатку 2 відносно звітного (податкового) періоду, у якому виникло значення у графах 2, 3, 4 під порядковим номером 1 в таблиці було зазначено: місяць - 2, рік - 2021, усього - (мінус) 7215975,00грн; та відповідно у графах 2, 3, 4 під порядковим номером 2 в таблиці було зазначено: місяць - 1, рік - 2021, усього - 7215975,00грн. Тобто уточнено місяць звітного (податкового) періоду, у якому виникло значення із лютого (02) 2021 на січень (01) 2021 року.
В розділі: "Розрахунок подається до" позивачем в Уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9059673763 зазначено: "ГОЛВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, БОРИСПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ (БОРИСПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН)".
Таку податкову звітність також прийнято податковим органом, про що свідчить квитанція №2 /а.с. 42, т.1/. У вказаній квитанції в розділі: "Результат обробки: Документ доставлено до" вказано: "ГУ ДПС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (БОРИСПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН)".
Як стверджував відповідач, у зв'язку з заповненням такого уточнюючого розрахунку з порушенням вимог п.48.1, п.48.3 ст.48 ПК України, а саме: порушено складання звітності відповідно до форми, затвердженої в порядку визначеному положенням п.46.5 ст.46 ПК України з урахуванням п.48.3 ст.48 ПК України, а також з порушенням Порядку №21 відповідачем сформовано лист від 29.03.2021 №13217/6/10-36-18-08, відповідно до якого позивача повідомлено, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9059673763 від 23.03.2021 (з додатками) за звітний (податковий) період березень 2021 року присвоїли статус "Не визнано як податкова звітність" /а.с. 60, т.1/.
У контексті наведеного Суд також враховує, що подання електронних документів (в тому числі податкової звітності) здійснюється платниками з урахуванням положень Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами (далі Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, на підставі договору про визнання електронних документів, що визначає взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Зокрема, за змістом п. 6, абз. 1 і 3 п. 8, абз. 2 п. 9 і п. 11розд. ІІ цього Порядку після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня.
За результатами автоматизованої перевірки платнику надсилається перша квитанція протягом двох годин з часу отримання електронного документа контролюючим органом, в іншому разі протягом перших двох годин наступного операційного дня.
Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.
Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та Порядком, формується друга квитанція, яка є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа.
У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.
Водночас у силу приписів пп. 49.11.1 п. 49.1 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у випадку отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.
Податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» для податкових декларацій, поданих у такий спосіб (п. 49.15 ст. 49 ПК України).
Згідно із п. 49.12 ст. 49 ПК України у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:
- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;
- оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.13 зазначеної вище статті Кодексу).
Як свідчать наявні у справі матеріали повідомлення про відмову у прийнятті як податкової звітності уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9059673763 від 23.03.2021 (зареєстрованої 23.03.2021) ГУ ДПС у Київській області оформило виключно у паперовому вигляді листом від 29.03.2021 та надіслало позивачу засобами поштового зв'язку /а.с. 50, т.1/.
Надаючи оцінку такому листуванню, суд наголошує, що останнє не містить фрази про відмову у прийнятті уточнюючих податкових декларацій платника податків, натомість у такому листі зазначено, що податкова звітність складена з порушенням норм ПК України, а тому не визнана як податкова звітність. Отже, фактично відповідач не прийняв саме повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, а надіслав позивачу лист про невизнання його декларації податковою звітністю, чим порушив пункт 49.11 статті 49 ПК України.
При цьому податковим законодавством контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу «не визнана як податкова декларація», оскільки у відповідності до статей 48 та 49 ПК України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.
В свою чергу, вживання податковим органом загального посилання на невідповідність уточнюючого розрахунку статтям Податкового кодексу України без конкретизації, не може вважатись обґрунтованим.
Як наслідок таке листування суперечить принципу «належного урядування» (яким зокрема, передбачається, що на державні органи покладений обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не можуть мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9059673763, поданий ТОВ «НІКО МЕГАПОЛІС» 23.03.2021 прийнятий податковим органом.
Надаючи оцінку по суті встановленого порушення суд зазначає наступне.
Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2021 року від 22.02.2021 за № 9031909253 та задекларовано від'ємне значення (рядок 21) в сумі 7215975 грн /а.с. 30-36, т.1/. У графах 1 та 2 таблиці 1 додатку 2 до податкової декларації за січень 2021 платник визначив періодом, у якому виникло від'ємне значення, саме лютий 2021 року.
Тобто, фактично позивач, хоч і помилково з огляду на назву місяця (лютий замість січня) зазначив (відобразив/вказав) в таблиці 1 додатку 2 до податкової декларації в графі звітний (податковий) період, у якому виникло значення - лютий (02) 2021 року.
Водночас, відповідач зазначаючи в акті камеральної перевірки про те, що позивачем задекларовано звітний податковий період у якому виникло від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 02.2021, безпідставно робить висновок, що позивачем у вказаній звітності - не визначено (невірне значення/відображення), тобто звітний (податковий) період - не задекларовано та/або не вказано або відсутнє, що спричини невідповідність даних декларації з ПДВ в частині задекларованої суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) з даними задекларованими у відповідних рядках Додатку 2.
Крім того, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, а також не спростовано відповідачем, сума задекларованого позивачем від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) як у поданій первинні декларації з додатками так і в поданому Уточнюючому розрахунку із додатками є незміною та становить 7215975 грн. Фактично позивачем було уточнено лише місяць з лютого на січень 2021 року, оскільки станом на звітний період - січень 2021 року, фактично лютий 2021 року ще не настав, був помилково вказаний позивачем та уточнений лише в назві місяця без зміни будь-яких сум ПДВ та податкового кредиту і від'ємного значення.
Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що пунктом 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно із пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Отже камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Зазначена норма зобов'язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.
Пунктом 50.2 статті 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Тобто цією нормою обмежено право на подачу уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій лише під час проведення документальних планових та позапланових перевірок, як наслідок, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу).
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки до податкової звітності, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку у разі його подання.
Наведене узгоджується також із змістом пункту 50.3 статті 50 ПК України, відповідно до якого контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період у разі неподання останнім уточнюючого розрахунку до податкової декларації протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства.
Вирішуючи справи із застосуванням наведених норм права, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 10 січня 2024 року (справа № 805/3164/17-а), від 12 лютого 2021 року (справа №808/537/16), від 22 грудня 2020 року (справа №640/15334/19), від 03 вересня 2020 року (справа №808/2156/17), від 31 серпня 2020 року (справа №820/6771/16), від 12 серпня 2020 року (справа № 805/2408/16-а), від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14) висловлював позицію, що у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації у період після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
З установлених судом обставин слідує, що позивач скористався наданим пунктом 50.1 статті 50 ПК України правом на подання уточнюючих розрахунків до раніше поданих декларацій, у зв'язку з чим у контролюючого органу виник обов'язок по їх прийняттю, із перевірки таких уточнень та встановлення дійсного обов'язку платника із сплати відповідного податку.
Відтак, вищенаведене спростовує доводи контролюючого органу, про те, що після отримання акту камеральної перевірки, яким було встановлено порушення з боку Товариства, на платника податків не можуть поширюються норми статті 50 ПК України.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 805/3164/17-а та від 19 вересня 2024 року у справі № 640/16509/22.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Інші твердження відповідача, які зазначалися ним під час переписки із позивачем та які зазначалися під час розгляду справи не беруться судом до увагу з огляду на те, що вказаних тверджень не вказано в акті камеральної перевірки на підставі якого було винесено оскаржене податкове-повідомлення рішення.
Таким чином, висновки відповідача є безпідставним, а перевіряючи оскаржене рішення на предмет вимог частини другої статті 2 КАС України, суд констатує, що воно прийняте не на підставі та не в межах повноважень, що визначені законами України, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак таке податкове повідомлення-рішення відповідача в оскарженій частині є протиправним та підлягає скасуванню.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 22700,00 грн /а.с.8/.
Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО МЕГАПОЛІС" (вул. Бориспільська, буд. 22, с. Гора, Бориспільський район, Київська область, 08324, ідентифікаційний код 43880602) до Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, буд.5а, м.Київ, 03151ідентифікаційний код ВП 44096797) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0065111808 від 13.04.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (вул. Святослава Хороброго, буд.5а, м.Київ, 03151ідентифікаційний код ВП 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО МЕГАПОЛІС" (вул. Бориспільська, буд. 22, с. Гора, Бориспільський район, Київська область, 08324, ідентифікаційний код 43880602) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22700,00 грн /двадцять дві тисячі сімсот гривень/.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Повне рішення складено 12 червня 2025 року.
Суддя І.Г. Ясиновський