11 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4284/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Гарник Світлани Юріївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачі звернулись до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Гарник Світлани Юріївни, в якій просять суд:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Гарник Світлани Юріївни про відмову в проведенні реєстраційних дій від 20.03.2025 №77920379;
зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Гарник Світлани Юріївни здійснити реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на належному нам на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивували тим, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 43,40 кв.м. Право власності на зазначену квартиру позивачі набули внаслідок приватизації квартири у відповідності до розпорядження Фонду міського комунального майна Рубіжанської міської ради Луганської області від 28.10.1994 №464, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло, виданим 03.11.1994 органом приватизації - Фондом міського комунального майна Рубіжанської міської ради Луганської області. Внаслідок повномасштабної збройної агресії зі сторони Російської Федерації позивачі змушені були покинути своє житло та проживати в якості внутрішньо переміщених осіб у м. Кременчуці Полтавської області. На даний час Рубіжанська міська територіальна громада Луганської області є тимчасово окупованою територією, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376. 12.03.2025 позивачі звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою №65750252 про проведення державної реєстрації права спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна - вищевказану квартиру. Однак, державний реєстратор відмовив в проведенні реєстрації прав власності на квартиру, посилаючись на недостатність наданих документів та на те, що КП "Бюро техінвентаризації" Рубіжанської міської ради, яке здійснювало державну реєстрацію прав власності позивачів на нерухоме майно, не відновило свою діяльність на території України, а архівні документи цього КП залишилися на тимчасово окупованій території міста Рубіжне. Позивачі вважають рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстрації прав власності на квартиру протиправним та незаконним, оскільки на поданому реєстратору позивачами свідоцтві про право власності на житло, виданому 03.11.1994 Фондом міського комунального майна Рубіжанської міської ради Луганської області, а саме, на зворотній його стороні, містився реєстраційний надпис, в якому зазначено, що право власності на квартиру зареєстровано Рубежанським бюро технічної інвентаризації записано в реєстрову книгу №91/36 доп.стор.397.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/4284/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Гарник Світлани Юріївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував. Свою позицію мотивував тим, що під час розгляду заяви позивачів державним реєстратором було здійснено пошуки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (діяв до 2013 року) та виявлено відсутність інформації про право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, 17.03.2025 державним реєстратором було зупинено розгляд заяви у зв'язку з надісланням запиту до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. 20.03.2025 отримано відповідь, за змістом якої Указом Президента України від 31.03.2022 №192/2022 "Про утворення військових адміністрацій населених пунктів Луганської області" утворено Рубіжанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області. Наразі територія Рубіжанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області є тимчасово окупованою Російською Федерацією. КП "Бюро технічної інвентаризації" Рубіжанської міської ради, яке здійснювало державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно не відновило свою діяльність на території України та, як наслідок, архівні документи залишилися на тимчасово окупованій території м. Рубіжне. Зважаючи на вищенаведене, надати інформацію про наявність чи відсутність державної реєстрації права спільної часткової власності за гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 у Рубіжанській міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області немає можливості у зв'язку з її відсутністю. Як наслідок, державним реєстратором прийнято рішення №77920379 від 20.03.2025, де підставою для відмови зазначено пункт 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
12.03.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою (вх.№65750252) про проведення державної реєстрації права спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .
До своєї заяви позивачі додали: - свідоцтво про право власності на житло, видане 03.11.1994 Фондом міського комунального майна; - технічний паспорт, виготовлений 19.10.1994 Рубіжанським бюро технічної інвентаризації.
За результатами розгляду вказаної заяви Державним реєстратором прийнято рішення №77920379 від 20.03.2025 про відмову в проведенні реєстраційний дій, в якому підставою для відмови зазначено пункт 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - подані для проведення державної реєстрації документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Позивачі, не погодившись із рішенням державного реєстратора №77920379 від 20.03.2025, звернулися до суд уз цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно частини 3 статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина 4 статті 3 Закону №1952-IV).
За правилом абзацу 4 частини 5 статті 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону №1952-IV визначено, що суб'єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення), які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Так, пунктами 1-3 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV врегульовано, що державний реєстратор:
- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом);
наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав;
наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу;
- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 20 Закону №1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Згідно статті 23 Закону №1952-IV заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках:
1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;
1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі;
2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.
Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, з урахуванням часу, що минув до залишення такої заяви без руху.
Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для залишення заяви без руху.
Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про залишення заяви без руху, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 являються внутрішньо переміщеними особами із зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.04.2022 №1604-5001222277 та №1604-5001222343 відповідно.
12.03.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою вх.№65750252 про проведення державної реєстрації права спільної часткової власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .
До своєї заяви позивачі додали: - свідоцтво про право власності на житло, видане 03.11.1994 Фондом міського комунального майна; - технічний паспорт, виготовлений 19.10.1994 Рубіжанським бюро технічної інвентаризації.
Під час розгляду заяви позивачів державним реєстратором було здійснено пошуки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (діяв до 2013 року) та виявлено відсутність інформації про право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
17.03.2025 державним реєстратором було направлено запит до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
20.03.2025 державним реєстратором отримано відповідь, в якій зазначено, що Указом Президента України від 31.03.2022 №192/2022 "Про утворення військових адміністрацій населених пунктів Луганської області" утворено Рубіжанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області. Наразі територія Рубіжанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області є тимчасово окупованою Російською Федерацією (Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309). КП "Бюро технічної інвентаризації" Рубіжанської міської ради, яке здійснювало державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно не відновило свою діяльність на території України та, як наслідок, архівні документи залишилися на тимчасово окупованій території м. Рубіжне. Зважаючи на вищенаведене, надати інформацію про наявність чи відсутність державної реєстрації права спільної часткової власності за гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 у Рубіжанській міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області немає можливості у зв'язку з її відсутністю.
З урахуванням такої відповіді, державним реєстратором прийнято рішення №77920379 від 20.03.2025 про відмову в проведенні реєстраційний дій, в якому підставою для відмови зазначено пункт 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - подані для проведення державної реєстрації документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Разом з тим, суд зауважує, що умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127).
Так, згідно із пунктом 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції», здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами, обтяженнями речових прав, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції», зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції», відмови в державній реєстрації прав, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію Указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 та 24-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції».
Пунктом 14 Порядку №1127 визначено, що у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.
Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви.
У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.
Відповідно до пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Водночас, приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором повинні братися до уваги норми постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №209 "Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану", норми Цивільного законодавства та норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Так, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (чинного до 20.03.2025) Рубіжанська міська територіальна громада включена до території активних бойових дій та віднесена до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.
При цьому, статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З приписів статті 392 Цивільного кодексу України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування статті 392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Також, нормами статті 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об'єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
У спірному випадку державному реєстратору на його запит не може бути надана інформація КП "Бюро технічної інвентаризації" Рубіжанської міської ради у зв'язку із окупацією, разом з тим, позивачами подано необхідні документи для проведення реєстрації права власності на квартиру у реєстрі речових прав.
Зокрема, позивачами надано державному реєстратору свідоцтво про право власності на житло, видане 03.11.1994 Фондом міського комунального майна Рубіжанської міської ради Луганської області, на зворотній стороні якого міститься реєстраційний надпис, в якому зазначено, що право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване Рубежанським бюро технічної інвентаризації записано в реєстрову книгу №91/36 доп.стор.397.
За таких обставин, прийняте рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Гарник Світлани Юріївни про відмову в проведенні реєстраційних дій від 20.03.2025 №77920379 є таким, що порушує матеріальне право позивачів та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
З приводу позовної вимоги про зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Гарник Світлани Юріївни здійснити реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на належному нам на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.
У відповідності до статті 11 Закону №1952-ІV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Аналіз вказаних положень Закону№1952-ІV дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи те, що єдиною підставою для відмови позивачам в проведенні реєстраційних дій слугувала відсутність інформації щодо реєстрації права власності на квартиру, у зв'язку з окупацією Рубіжанської міської територіальної громади, оцінку якій судом надано в межах цього рішення, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивачів, слід зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_4 здійснити реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на належну їм на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 .
За вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).
Верховний Суд у постанові №240/4894/23 зазначив, що загально прийнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини".
Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Кожна з позивачів при зверненні до суду з цим позовом сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.
За таких обставин, оскільки державний реєстратор Гарник Світлана Юріївна перебуває у трудових відносинах з виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, а позивачі у спірних відносинах виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як фізичні особи, з огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що судові витрати кожної з позивачів належить компенсувати шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Гарник Світлани Юріївни (вул. Ігоря Сердюка, 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Гарник Світлани Юріївни про відмову в проведенні реєстраційних дій від 20.03.2025 №77920379.
Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Гарник Світлану Юріївну здійснити реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на належну їм на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Стягнути на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова