Справа № 420/35698/24
12 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
1.Визнати протиправними дії Відповідача щодо відмови у звільнені Позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
2.Зобов'язати Відповідача розглянути рапорт Позивача про звільнення з військової служби та звільнити Позивача з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що являється військовослужбовцем, солдатом-кулеметником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває знаходиться у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає, що має право на звільнення з військової служби, як військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з поважних причин, зокрема, через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
У зв'язку із вказаним, позивач 05.09.2024 звернувся до військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. “г» п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує догляду, на підтвердження чого до рапорту були додані копії відповідних документів. Рапорт поданий по команді.
Однак, за результатами розгляду указаного рапорту, відповідач відмовив у його задоволенні, на думку позивача протиправно, без належного дослідження фактичних обставин на підставі хибних висновків.
Ухвалою суду від 22.11.2024 відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог ОСОБА_1 повністю та зазначає, що у своєму рапорті від 05.09.2024 позивач посилався на нечинну норму, яка підставою для звільнення з військової служби визначала саме наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, хоча Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX (набрав чинності 18.05.2024) до ст. 26 Закону 2232-12 внесено ряд змін, зокрема, зазнала змін вказана Позивачем підстава для звільнення з військової служби. В свою чергу подання військової частини НОМЕР_2 містить посилання на чинну норму Закону 2232-12. В даному випадку заявлена військовою частиною НОМЕР_2 підстава не корелює із нормою, вказаною у рапорті Позивачем. По суті відмови Позивачеві у звільненні з військової служби зауважує, що пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону 2232-12 у чинній редакції визначає як підставу для звільнення з військової служби необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Таким чином, Відповідач, розглядаючи рапорт Позивача, виходив із дії чинної на момент розгляду норми, за якою останній не може бути звільненим із військової служби, оскільки ним не надано документів, які би підтверджували необхідність здійснення постійного догляду за його дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу на посаді гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 у званні “солдат».
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 30.04.2007 виконавчим комітетом Новодністровської міської ради Чернівецької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрували шлюб 30.04.2007. Прізвище після реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_4 .
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААД №150237, виданої 28.08.2024 ОКМУ “Центр медико-соціальної експертизи» Міжрайонна загально профільна МСЕК №2, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, що має інвалідність другої групи, загальне захворювання. Огляд інваліда первинний. Інвалідність встановлена на строк до 1 вересня 2025 року. Дата чергового переогляду 15.08.2025. висновок про умови та характер праці: може працювати в спеціально створених умовах. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: “Д» нагляд. Підстава акта огляду МСЕК №960/12.
Згідно виданого 10.10.2024 ОСОБА_2 пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 серії НОМЕР_5 , остання отримує пенсію по інвалідності 2гр., загальне захворювання. Термін дії 31.08.2025.
29.10.2024 комісією у складі депутата Новодністровської міської ради (голова комісії) - Мафтуляк Н.Г., та сусідів кв. АДРЕСА_1 (члени комісії) - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , складено акт обстеження сім'ї ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про те, що під час обстеження сім'ї виявлено: в квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровано: 1. ОСОБА_1 , 1984 р.н.; ОСОБА_7 , 2011 р.н.; ОСОБА_8 , 1988 р.н.; ОСОБА_2 , 1983 р.н. Згідно довідки №1162 від 03.09.2024, фактично на даний час в кв. АДРЕСА_2 проживають: 1. ОСОБА_2 , 1983 р.н.; 2. ОСОБА_7 , 2011 р.н.
Справжність підпису на указаному акті депутата міської ради засвідчено печаткою та підписом міського голови Н.Цимбалюк.
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_2 із рапортом по команді від 05.09.2024 у якому, посилаючись на абз.5 пп.г п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції Закону №1357-ІХ від 30.03.2021), зазначив про відсутність у нього бажання продовжувати військову службу та просив звільнити його з військової служби на підставі зазначених сімейних обставин - наявність дружини з інвалідністю другої групи.
До рапорту, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач також додав нотаріально посвідчені копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , свідоцтва про шлюб, довідки від 13.08.2024 №1060 та довідки МСЕК серії 12ААД №150237.
Матеріали щодо звільнення із військової служби гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 на підставі пп. “г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ “Про військову службу і військовий обов'язок »- через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, надійшли на розгляд до військової частини НОМЕР_1 .
Згідно листа військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2024 №1156/2/5477, разом із поданням військової частини НОМЕР_2 про звільнення солдата ОСОБА_1 надійшло: рапорт - на 1 арк, аркуш-бесіди - на 1 арк., службова характеристика - на 1 арк, копія паспорту ОСОБА_2 - на 3 арк, копія РНОКПП ОСОБА_2 - на 1 арк, копія свідоцтва про шлюб - на 1 арк, копія довідки МСЕК - на 1 арк, копія військового квитка ОСОБА_1 - на 1 арк, копія паспорту ОСОБА_1 - на 3 арк, копія РНОКПП ОСОБА_1 - на 1 арк.
Також, за інформацією указаного вище листа військової частини НОМЕР_1 , командиру військової частини НОМЕР_2 та позивачу було повідомлено, що вивченням документів, наданих солдатом ОСОБА_1 було встановлено:
1. Відповідно до рапорту солдата ОСОБА_1 від 05.09.2024 (вх.№3610-рвійськової частини НОМЕР_2 ), останній висловив бажання звільнитися з військової служби на підставі пп. “г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-12 - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи. Рапорт солдата ОСОБА_1 від 05.09.2024 суперечить змісту подання військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2024 (вих.2468), аркушу бесіди від 20.09.2024 та актуальній редакції ст.26 Закону №2232-12. З огляду на зміну нормативного регулювання підстав для звільнення з військової служби (з 18.05.2024), враховуючи наявність підпису солдата ОСОБА_1 на аркуші бесіди від 20.09.2024, беручи до уваги зміст подання військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2024 (вих..№2468) та релевантні джерела права, заявлена підстава для звільнення з військової служби солдата ОСОБА_9 - «…необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи …» (пп. «г» п.2 ч.4, абз. 11 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-12).
Проаналізувавши у своєму листі надані позивачем документи разом з рапортом, норми пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-12 та абз.11 п.3ч.12 ст.26 Закону №2232-12, відповідач зокрема указав, що зазначені документи підтверджують сімейні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як чоловіка та дружини, наявність ІІ групи інвалідності у ОСОБА_2 та потребу ОСОБА_2 у «Д» нагляді. Разом з цим, ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_1 ) не потребує постійного догляду за висновком МСЕК та може працювати в спеціально створених умовах, а її інвалідність є тимчасовою (довідка від 28.08.2024 серії 12ААД №150237), в той час як за вимогами пп. «г» п.2 ч.4, абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-12, вимагається наявність у дружини військовослужбовця потреби у постійному догляді.
Враховуючи наведене, у своїй відповіді, відповідач вказав на те, що надані солдатом ОСОБА_1 документи не підтверджують підставності для звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4, абз.11 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-12, а відтак у військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави для цього.
Вважаючи протиправною таку відмову відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Як визначено статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регулюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено види військової служби : строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України. На момент розгляду даної адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.
При цьому підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби встановлені у частині 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ та розмежовані з огляду на період застосування: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1); під час воєнного стану (пункт 2).
Таким чином, з огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені у пункті 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, а саме : пп. “г» - через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
При цьому, відповідно до частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема - необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Таким чином, однією із підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами визначено необхідність здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
Абзацом 6 Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 (далі - Перелік № 413) передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
У контексті викладено слід відмітити, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а висновком лікарсько-консультативної комісії може бути підтверджено необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною.
Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявністю дружини, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, тобто особою, яка досягла повноліття.
У ході судового розгляду встановлено, що позивач, призваний на військову службу під час мобілізації, подав рапорт про звільнення з військової служби у зв'язку необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, інвалідом ІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду.
На підтвердження чого, до рапорту позивачем, зокрема, було долучено копію довідки до акту огляду МСЕК серії ААД №150237 про встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності. У вказаній довідці також зазначено, що ОСОБА_2 може працювати у спец.створених умовах. Рекомендовано «Д» нагляд.
Суд вважає за необхідне зазначити, що процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 (далі - Положення).
Підпунктом 1 пункту 11 Положення встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
При цьому, відповідно до абзацу третього пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 189 від 09.04.2008, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за № 731/36353 (далі - Порядок № 189), лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Разом з тим, підпунктами 2-3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 189 передбачено, що до основних завдань ЛКК належить здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності та надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження.
Відтак, МСЕК наділені більш ширшими повноваження та мають право формувати висновок для осіб віком понад 18 років за результатами розгляду документів, а ЛКК лише висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Так, аналізуючи наведені нормативні акти в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Що стосується довідки до акта огляду МСЕК від 28.08.2024 серії ААД №150237, згідно якої ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, то вона не містить посилань на те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування, а вказує на те, що їй рекомендовано «Д» нагляд, що не є тотожними поняттями.
Отже, на думку суду, вказані обставини свідчать про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби з підстав, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що положення Переліку № 413 деталізують приписи Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зазначені у підпункті «г» пункту 2 частини 4 статті 26, суперечність правових норм одна одній відсутня. При цьому, вказаний Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини, у той час приписи Переліку № 413 розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
На підставі вкладеного, керуючись ст.242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА