Рішення від 12.06.2025 по справі 640/19948/21

Справа № 640/19948/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Крилова Я.А.,

представника позивача - Бобильової О.В. (на підставі ордеру),

представника відповідача - Замостного О.І., Ращенко Є.М. (на підставі виписки з ЄДРПОУ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Національної поліції України, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу №172 від 01.03.2021;

- визнати протиправним та скасувати наказ №714о/с від 11.06.2021;

- поновити позивача на посаді;

- стягнути з Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.06.2021 по день поновлення на посаді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яка буде розглядатись під головуванням судді Клименчук Н.М.

Позивачем 03.08.2021 року подано заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд:

- поновити полковника поліції ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (0035299) на службі в Національній поліції України на посаді, що є рівнозначною посаді заступника начальника Департаменту превентивної діяльності, а за відсутності такої посади - на інший рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов'язання Національної поліції України поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на службі в Національній поліції України на посаді що є рівнозначною посаді заступника начальника Департаменту превентивної діяльності, а за відсутності такої посади - на Інший рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі;

- в іншій частині позовні вимоги залишити в попередній редакції, що викладені в позовній заяві, та задовольнити їх у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року прийнято заяву позивача про збільшення (уточнення) позовних вимог.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок №399).

Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідаційною комісією 20.09.2024 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 року, адміністративну справу за №640/19948/21 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Позивач зазначає, що з метою перевірки інформації, викладеної у зверненні представників Асоціації власників зброї України від 09.02.2021 року щодо можливості порушень законності окремими працівниками Департаменту превентивної діяльності відповідно до вимог статей 14, 15, 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807, наказом Голови Національної поліції України Генерала поліції другого рангу ОСОБА_2 за №138 від 19.02.2021 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.

За результатами проведеного службового розслідування комісією складено висновок службового розслідування від 01.03.2021, в пункті 2 резолютивної частини якого зазначено, що відомості, викладені у зверненні представників Асоціації власників зброї України від 09.02.2021, уважати такими, що частково підтвердилися. Пунктом 3 даного висновку вирішено застосувати до першого заступника начальника Департаменту превентивної діяльності полковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, за неналежне виконання вимог пунктів 3 частини третьої статті 1, пунктів 7 та 8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року «Про Національну поліцію», пункту 2.6 глави 2 розділу І та абзацу 9 пункту 12.2 глави 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21.08.1998 №622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за №637/3077, а також пунктів 2 та 14 функціональних обов'язків. Наказом Голови Національної поліції України Генерала поліції другого рангу Клименка І. за № 714 о/с від 11.06.2021, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 полковника поліції ОСОБА_1 (0035299), першого заступника начальника Департаменту превентивної діяльності.

При цьому позивач, зокрема, зазначає, що діючим законодавством передбачене правове розмежування працівників поліції, яке містить відносини субординації та відповідну складову підпорядкування підлеглих поліцейських їх керівникам. Поряд з цим, законодавство передбачає не лише права керівників по відношенню до підлеглих (зокрема, в частині видання обов'язкових до виконання наказів), а й прямі обов'язки керівників щодо підлеглих їм працівників, зокрема, контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень. Водночас, наявність обов'язків керівників щодо підлеглих їм працівників, зокрема, щодо контролю дотримання підлеглими службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень не є абсолютною, адже наявність таких обов'язків не виключає випадків, коли працівником поліції (підлеглим) порушено службову дисципліну, водночас, його керівник не несе жодної правової, зокрема, дисциплінарної відповідальності. При проведені службового розслідування наведене вище навіть і не досліджувалось, у висновку службового розслідування не має посилання на жодний доказ того, що позивач, як керівник не виконував обов'язки щодо контролю дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізу її стану, проведення профілактичної роботи із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень. Мотивувальна частина висновку бездоказово містить посилання на те, що позивач ОСОБА_1 не виконував свої обов'язки як керівник. Вищевказані обставини, як щодо вчинення підлеглим дисциплінарного порушення, так і щодо виконання обов'язків керівником щодо контролю дотримання підлеглим службової дисципліни, повинні встановлюватись службовим розслідуванням. В даному ж випадку, за результатом проведення службового розслідування було вказано лише про порушення службової дисципліни, яке виразилось у недостатньому контролі та низькій вимогливості до підлеглих. Водночас, на підтвердження вказаних висновків відповідачем не було надано жодних ані доказів, ані обґрунтувань.

Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано обрано позивачу найсуворіший вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, адже відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, за вчинення якого до нього застосовано спірне дисциплінарне стягнення. Позивач наголошую, що відповідач не надав будь-яких доказів, які б підтверджували неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків, що визначають обсяг завдань, доручених посадою, у тому числі, здійснення контролю за дотриманням підлеглими службової дисципліни, проведення профілактичної роботи із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень. Відповідач також не довів необхідність застосування до ОСОБА_1 такого стягнення як звільнення та не обґрунтував неможливість або недоцільність накладення м'якшого дисциплінарного стягнення, тим самим не довів співмірність накладеного дисциплінарного стягнення із характером виявлених, на думку відповідача, порушень.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним.

Відповідач зазначає, що з наказу НПУ 01.03.2021 року №172 про притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлено порушення позивачем дисциплінарного проступку, що виразилось у не забезпечені належного контролю за виконанням підлеглими функціональних обов'язків, а також якісний розгляд ними звернень юридичних та фізичних осіб з питань отримання дозвільних документів у сфері дозвільної системи. Зазначений дисциплінарний проступок повністю підтверджується матеріалами службового розслідування, оскільки встановлено: неналежне опрацювання працівниками відділу контролю за обігом зброї, за яким на ОСОБА_1 був покладений обов'язок по безпосередньому контролю та координації роботи, матеріалів щодо оформленням дозволів фізичним та юридичним особам з питань отримання дозвільних документів у сфері дозвільної системи, тобто виданих з порушеннями вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21.08.1998 №622, що підтверджено наявними численними матеріалами особових справ власників зброї; при цьому, особами відділу контролю за обігом зброї, не оскаржено застосовані до них дисциплінарні стягнення за вчинення дисциплінарного проступку окрім, як вже зазначалось раніше, підлеглим ОСОБА_1 - начальником відділу контролю за обігом зброї ОСОБА_3 , однак додатково дисциплінарний проступок останнього підтверджено висновком Верховного Суду у постанові від 08.02.2024 у справі №640/8784/21, залишивши оскаржувані позивачем накази по застосуванню дисциплінарного стягнення в силі; також у письмових поясненнях від 25.02.2021 позивачем повідомлено що згідно з функціональними обов'язками останній безпосередньо контролює та координує роботу відділу контролю за обігом зброї. Вказані функції він виконує шляхом контролю виходу працівників на службу, поставлення завдань начальнику відділу, перевіркою стану їх виконання, а також загалом виконання працівниками функціональних обов'язків. Водночас аналітичні документи щодо роботи відділу, пов'язаної з видачею дозволів у сфері дозвільної системи, у підрозділі не готувалися. Особисто він отримував звернення громадян щодо отримання дозволів у сфері дозвільної системи, які в подальшому доручав для розгляду ВКОЗ ОСОБА_3 або особі, яка виконувала його обов'язки. Також ОСОБА_1 повідомив, що особисто підписував дозволи у сфері дозвільної системи, однак матеріали, які стали підставою для їх видачі, перевіряв лише вибірково; також висновком службового розслідування встановлено видачу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дозволів на зброю, як журналістам, підписані ОСОБА_1 . При цьому на час отримання дозвільних документів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 журналістами не працювали і не працюють, що додатково підтверджується письмовими поясненнями останніх (том 24, стор. 205-230 та том 22 стор 1-21).

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року прийнято справу №640/19948/21 до розгляду. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Призначено перше судове засідання на 07 травня 2025 року об 10 год. 00 хв. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, у залі судових засідань №30.

Зазначеною ухвалою також витребувано у ОСОБА_1 інформацію щодо актуальності заявлених позовних вимог з урахуванням часу розгляду справи Окружного адміністративним судом міста Києва та станом на квітень 2025 року та усі наявні письмові докази на підтвердження обставин, викладених у позові.

Витребувно у Національної поліції України належним чином оформлену інформацію щодо наявності на теперішній час посади першого заступника начальника Департаменту превентивної діяльності в штаті Національної поліції України та її вакантності.

Зобов'язано сторони надати витребувані судом докази у строк до 07 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.

05 травня 2025 року від представника Національної поліції України надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06 травня 2025 року заяву Національної поліції України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.

Проведення судового засідання по справі №640/19948/21 призначеного на 07 травня 2025 року о 10 год. 00 хв. та в наступних судових засіданнях вирішено здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

09 травня 2025 року від відповідача до суду надійшла заява про виконання ухвали суду (вхід. № ЕС 45290/25).

15 травня 2025 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 16 травня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено.

Проведення судового засідання по справі №640/19948/21 призначеного на 20 травня 2025 року о 11 год. 00 хв. та в наступних судових засіданнях вирішено здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

19 травня 2025 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі (вхід. № ЕС/48899/25).

21 травня 2025 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі (вхід. № ЕС/49745/25).

30 травня 2025 року від відповідача до суду надійшли додаткові докази: лист Офісу Генерального прокурора від 20.05.2025 року № 31/2/1-43212вих-25 31/2/1-45085-20 з додатками (копія повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_1 від 19.11.2021 року та дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування) для долучення до матеріалів даної судової справи та врахуванні при її розгляді (вхід. № 54078/25).

04 червня 2025 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі (вхід. № ЕС/55678/25).

09 червня 2025 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі (вхід. № ЕС/57262/25).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

19.02.2021 року за вх.№Кол-4242 до Національної поліції України надійшло колективне звернення представників Асоціації власників зброї України (копія додана позивачем до позовної заяви) (далі - Асоціація) щодо можливих порушень законності окремими працівниками Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України.

У зверненні представники Асоціації зазначили, що відповідальні посадові особи Департаменту превентивної діяльності (далі - ДПД, Департамент) отримують грошову винагороду за видачу громадянам дозволів на придбання та зберігання зброї, а також пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Крім того, представники Асоціації зазначили, що перший заступник начальника ДПД полковник поліції ОСОБА_1 наказав керівникам дозвільної системи головних управлінь Національної поліції в областях та м. Києві (далі - ГУНП) налагодити співпрацю з мисливськими магазинами, окремими посередниками з метою надання за грошову винагороду допомоги в оформленні документів для придбання та реєстрації зброї (пристроїв), у тому числі без присутності майбутнього власника зброї. Як на відповідального за збирання та розподіл коштів представники Асоціації вказують на начальника відділу контролю за обігом зброї ДПД (далі - ВКОЗ) ОСОБА_3 .

У зв'язку з неналежним функціонуванням уповноваженого підрозділу із контролю за обігом зброї центрального органу управління поліції (далі - УП ЦОУП) громадяни змушені з питань отримання дозволів звертатися до посередників.

Наказом НПУ від 19 лютого 2021 року № 138 «Про призначення та проведення службового розслідування» було призначено службове розслідування у формі письмового провадження з метою перевірки інформації, викладеної у зверненні представників Асоціації власників зброї України від 09 лютого 2021 року (вх. ДДЗ від 19 лютого 2021 року № Кол-4242), щодо можливих порушень законності окремими працівниками Департаменту превентивної діяльності.

За результатами службового розслідування відносно позивача, які оформлені висновком від 01 березня 2021 року, затвердженим головою НП України Ігорем Клименко 01 березня 2021 року, відповідачем було прийнято наказ від 01 березня 2021 року №172 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських», зокрема, відповідно до пункту 1 якого, за вчинення дисциплінарного проступку, яке виявилося в порушенні вимог пункту 3 частини третьої статті 1, пункту 7 та 8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 2.6 глави 2 розділу І та абзацу 9 пункту 12.2 глави 12 розділу ІІ Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 20 травня 2016 року № 414, пункту 2.6 глави 2 розділу І Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за №637/3077, а також пунктів 2 та 14 функціональних обов'язків, полковника поліції ОСОБА_1 , першого заступника начальника Департаменту превентивної діяльності, звільнено зі служби в поліції.

Підставою для винесення такого наказу слугували такі обставини.

Згідно з Положенням про Департамент превентивної діяльності Національної поліції України (далі - ДПД), затвердженим наказом НП України від 27 листопада 2015 року №123 (із змінами та доповненнями), до функцій ДПД належить, зокрема, здійснення контролю за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил і порядку зберігання та використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту й активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, а також видача та анулювання відповідно до законодавства дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони.

Безпосереднє керівництво особовим складом відділу контролю за обігом зброї ДПД здійснюється начальником цього відділу полковником поліції ОСОБА_6 .

Згідно з функціональними обов'язками керівництва ДПД роботу ВКОЗ контролює та координує перший заступник начальника ДПД полковник поліції Аносов А.Б.

Упродовж 2020 року уповноваженим підрозділом центрального органу управління поліції до головних управлінь Національної поліції в областях та м. Києві надіслано 5496 матеріалів, на підставі яких фізичним та юридичним особам видано дозвільні документи.

Під час вибіркового вивчення зазначених матеріалів виявлено 2587 особових справ власників зброї, оформлених з порушенням вимог відповідних нормативних актів.

Зокрема, у 304 справах немає підпису особи на заяві про придбання зброї або пристрою, 156 - немає підписів на заявах про реєстрацію зброї, 851 - наявні лише заява на придбання або на реєстрацію зброї, 2044 - немає рапортів про перевірку власника зброї за місцем проживання, 114 - немає відомостей про відсутність або наявність судимості, 68 - немає медичних довідок, 105 - немає довідок про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, 1 - немає платіжного документа (платіжне доручення, квитанція) з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги, 239 - немає картки-заяви, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622.

Таким чином, в ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не забезпечили належне опрацювання матеріалів щодо оформлення дозволів фізичним особам та юридичним особам щодо придбання, перевезення, зберігання та носіння предметів та матеріалів, на які поширюється дія дозвільної системи. Зокрема, на порушення вимог абзацу 1 статті 8 Закону України «Про звернення громадян» неналежним чином розглядали звернення фізичних/юридичних осіб, порушили вимоги пунктів 7.3, 12.2, 12.5 Інструкції №622, що виявилося в недолучені до матеріалів перевірки, на підставі яких надавалися дозвільні документи, рапортів на перевірку власника зброї за місцем його проживання, Інформації про відсутність або наявність судимості, медичних довідок, довідок про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, карток-заяв, платіжних документів з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.

У свою чергу ОСОБА_3 , на порушення функціональних обов'язків, не забезпечив належний контроль за виконанням працівниками відділу їх функціональних обов'язків, а також якісний розгляд працівниками відділу звернень юридичних, фізичних осіб з питань отримання дозвільних документів у сфері дозвільної системи.

Ці порушення також стали можливими внаслідок неналежного виконання функціональних обов'язків ОСОБА_1 щодо контролю та координації роботи ВКОЗ, а також начальником ДПД ОСОБА_6 , який не забезпечив відповідний контроль за роботою підрозділу, дотриманням підлеглими законності та службової дисципліни.

Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_1 повідомив, що згідно з функціональними обов'язками безпосередньо контролює та координує роботу ВКОЗ. Вказані функції він виконує шляхом контролю виходу працівників на службу, поставлення завдань начальнику відділу, перевіркою стану їх виконання, а також загалом виконання працівниками функціональних обов'язків. Водночас аналітичні документи щодо роботи відділу, пов'язаної з видачею дозволів у сфері дозвільної системи, у підрозділі не готувалися. Особисто він отримував звернення громадян щодо отримання дозволів у сфері дозвільної системи, які в подальшому доручав для розгляду ВКОЗ ОСОБА_3 або особі, яка виконувала його обов'язки. Також ОСОБА_1 повідомив, що особисто підписував дозволи у сфері дозвільної системи, однак матеріали, які стали підставою для їх видачі, перевіряв лише вибірково.

Наказом НП України від 11 червня 2021 року № 714 о/с «По особовому складу», полковника поліції ОСОБА_1 , першого заступника начальника Департаменту превентивної діяльності звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Витяг з наказу НПУ від 11.06.2021 року №714 о/с та трудову книжку позивач отримав 17.06.2021 року, що підтверджено копією розписки від 17.06.2021 року.

Згідно довідки департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування НПУ (далі - ДОАЗОР) від 15.04.2021 року матеріали зазначеного службового розслідування складаються з: висновку службового розслідування від 01.03.2021 року №535/25/10-2021; наказу НПУ від 01.03.2021 року № 172; інших матеріалів службового розслідування на 6677 аркушах у 26 томах.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до Конституції України, Україна є правовою державою (ст.1) та в ній визнається принцип верховенства права (ст.8 Конституції). Визначальним принципом

верховенства права є невичерпність прав людини і основних свобод.

На підставі ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну

силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України

і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

На підставі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає

можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно

погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну

плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного

звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»(далі - Закон № 580-VIII).

За приписами пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» і визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Пунктами 1, 2, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки та сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

За змістом пункту 7 частини шостої статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський має право ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення.

Частиною 2 цієї статті Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування, яке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до частин першої, дев'ятої - п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право:

1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;

2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи;

3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією.

У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов'язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Статтею 16 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до частини першої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

За приписами частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту встановлено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови (частина третя статті 18 Дисциплінарного статуту).

Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Приписи частин першої, другої статті 22 Дисциплінарного статуту визначають, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок № 893).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

За приписами пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити:

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

- обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- вид і розмір заподіяної шкоди;

- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються (пункт 2 розділу ІV Порядку №893).

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень (пункт 3 розділу ІV Порядку № 893)

Відповідно до пункту 13 розділу V Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Пунктами 2-5 розділу VІ Порядку № 893 установлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості:

- дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;

- підстава для проведення службового розслідування;

- форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування:

- обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим;

- посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення;

- пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;

- пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;

- документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку;

- обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

- причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:

- висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;

- вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;

- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;

- запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Поряд з цим, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджене наказом МВС України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Положення №893) установлено, що член дисциплінарної комісії для з'ясування питань, пов'язаних зі службовим розслідуванням, із дотриманням чинного законодавства України відвідує органи, підрозділи, установи поліції або за погодженням з адміністрацією інші органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, отримує від їх працівників письмові або усні пояснення, документи та матеріали, що стосуються предмета службового розслідування.

У разі відмови поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, надати пояснення факт відмови фіксує шляхом складання акта, що підписують члени дисциплінарної комісії, присутні під час відмови, та особи, присутні під час відмови (підпункт 10 пункту 3 розділу ІІІ Положення №893).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як встановлено судом, під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією НПУ було встановлено наступне.

Відповідно до пункту 21 частини першої статті 23 Закону України «Про

Національну поліцію» та підпункту 27 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877,

одним із основним завдань поліції є здійснення контролю за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

Відповідно до вимог наказу МВС від 21.08.1998 року №622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 року за №637/3077, забезпечення контролю за дотриманням порядку на об'єктах дозвільної системи з вогнепальною, пневматичною і холодною зброєю, посилення контролю за додержанням порядку виготовлення, придбання, обліку, зберігання, охорони та використання предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система; координацію діяльності на цій ділянці роботи покладено на уповноважений підрозділ із контролю за обігом зброї центрального органу управління поліцією (далі - УП ЦОУП).

Згідно з Положенням про Департамент превентивної діяльності Національної поліції України, затвердженим наказом НПУ від 27.11.2015 року №123 (зі змінами, унесеними наказами НПУ від 01.08.2018 року № 735 та від 18.04.2019 року № 377) (далі - Положення), до функцій ДПД належить здійснення контролю за дотриманням фізичними і юридичними особами спеціальних правил і порядку зберігання та використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту й активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, а також видача та анулювання відповідно до законодавства дозволів на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони (п. 5-7 Положення).

Згідно з функціональними обов'язками керівництва ДПД від 18.12.2020 року роботу ВКОЗ контролює та координує перший заступник начальника ДПД полковник поліції ОСОБА_1 (на посаді з липня 2017 року; до липня 2017 року обіймав посаду заступника начальника управління контролю за обігом зброї та оперативного керування - начальника відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи ДПД НПУ).

Згідно пункту 1 розділу III функціональних обов'язків керівництва ДПД від 22.09.2017 року та пункту 1 розділу III функціональних обов'язків керівництва ДПД від 15.03.2019 року під час перебування позивача протягом 2017-2020 років на посаді першого заступника начальника ДПД на нього був покладений обов'язок по безпосередньому контролю та координації роботи відділу контролю за обігом зброї.

Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_1 повідомив, що згідно з функціональними обов'язками безпосередньо контролює та координує роботу ВКОЗ. Вказані функції він виконує шляхом контролю виходу працівників на службу, поставлення завдань начальнику відділу, перевіркою стану їх виконання, а також загалом виконання працівниками функціональних обов'язків. Водночас аналітичні документи щодо роботи відділу, пов'язаної з видачею дозволів у сфері дозвільної системи, у підрозділі не готувалися. Особисто він отримував звернення громадян щодо отримання дозволів у сфері дозвільної системи, які в подальшому доручав для розгляду ВКОЗ ОСОБА_3 або особі, яка виконувала його обов'язки. Також Аносов А.Б. повідомив, що особисто підписував дозволи у сфері дозвільної системи, однак матеріали, які стали підставою для їх видачі, перевіряв лише вибірково.

Безпосереднє керівництво особовим складом ВКОЗ здійснювалося начальником цього відділу полковником поліції Дутовим Вячеславом Олександровичем (у Національній поліції - з листопада 2015 року, на посаді - з травня 2018 року, має діюче дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність (наказ НПУ від 02.12.2020 року №1815).

Під час судового розслідування встановлено, що станом на 01 лютого 2021 року відповідно до звіту за формою №590 «Про роботу підрозділів превентивної діяльності органів Національної поліції України», затвердженого наказом НПУ 19.06.2019 року №589, на території України зареєстровано 970,5 тис. власників зброї, з яких майже 708 тис. -вогнепальної (гладкоствольна - 788 тис, нарізна та комбінована - 166 тис.,) 262,5 тис. - спеціальних засобів (газових - 55 тис., пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої), - майже 219 тис.).

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами «несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21.08.1998 року №622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077 (далі - Інструкція № 622), прийом громадян та представників підприємств, установ, організацій реєструється в книзі обліку прийому громадян, представників підприємств, установ, організацій з питань дозвільної системи.

За результатами проведеного дисциплінарною комісією аналізу записів, які містяться у наданих ДПД книгах обліку прийому громадян, представників підприємств, установ, організацій з питань дозвільної системи (б/н), упродовж 2020 та січня - лютого 2021 року до ВКОЗ надійшло 13 213 заяв громадян з питань дозвільної системи, з них: 5994 - продовження дії дозволу, 6349- видача дозволу на придбання зброї, 310 - перереєстрація дозволу, 299 - зняття з обліку, 252 - видача дозволу на реалізацію, 9 - видача дозволу на вивезення/ввезення зброї з/на територію України.

Після опрацювання вказаних матеріалів та отримання необхідних документів від заявників працівники ВКОЗ подають матеріали та дозволи відповідальній посадовій особі (відповідно до пункту 2.4 Інструкції №622 залежно від виду дозволів, що видаються, вони підписуються відповідно Головою Національної поліції України та його заступниками, начальником Департаменту, до складу якого входить УП ЦОУП, та його заступниками, начальником УП ЦОУП). Далі підписані дозволи нарочно видаються заявникові.

Матеріали, які стали підставою видачі дозволу на право придбання та зберігання мисливської вогнепальної, зброї та пристроїв, для здійснення контролю надсилаються до уповноваженого підрозділу з контролю за обігом зброї та дозвільної системи ГУНП (далі - УП ГУНП) за місцем реєстрації (проживання) заявника. Згідно з відомостями, наданими відділом діловодства ДПД, упродовж 2020 року до ГУНП спрямовано 235 супровідних листів з додатками - матеріалами, які долучаються до особових справ власників зброї (а саме 5496 матеріалів, з яких 1204 - на мисливську нарізну зброю, 1038- мисливську гладкоствольну зброю, 2864 - пристрої, 380 - нагородну, 10 - газову).

Відповідно до пункту 7.2 Інструкції №622 на кожну особу, яка володіє вогнепальною мисливською, а також холодною, нагородною, пневматичною зброєю (крім відомчої зброї), пристроями, заводиться особова справа. Особові справи власників нарізної, нагородної вогнепальної зброї та пристроїв ведуться в УП ГУНП, а на власників мисливської гладкоствольної пневматичної та холодної зброї - у територіальних підрозділах поліції. Пунктом 2.6. Інструкції №622 визначено, що видача дозволів громадянам на придбання, зберігання та носіння зброї здійснюється після проведеного з ними вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею, її застосування та використання, що здійснюється у пунктах вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування після здачі заліку та отримання довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування.

Якщо громадянин, який звертається до органу поліції для оформлення дозволу на придбання зброї, пристрою, вже має у власності чи у користуванні зброю, пристрій, він надає копію дозволу на зберігання цієї зброї, пристрою, а документи (довідки), які були подані при отриманні дозволу на придбання, зберігання (перереєстрації), є дійсними, повторно не оформляються, власник подає їх копії (абзац 9 пункту 12.2 глави 12 розділу II Інструкції № 622).

З метою дослідження питання повноти складання матеріалів, на підставі яких особа отримала документ у сфері дозвільної системи, комісією надіслано доручення до Київського міського управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки та управлінь в областях (вих. ДВЕ від 22.02.2021 № 2175/42-15/01-21).

За результатами проведеної роботи вивчено 2587 особових справ власників зброї, що надійшли упродовж 2020 року з УП ЦОУП до УП ГУНП, у яких виявлено порушення вимог Інструкції №622 (Вінницька - 80, Волинська - 22, Дніпропетровська - 268, Донецька - 81, Житомирська - 131, Закарпатська- 14, Запорізька - 81, Івано-Франківська - 13, Київська - 248, м. Київ - 718, Кіровоградська - 80, Луганська - 14, Львівська - 45, Миколаївська - 57, Одеська - 33, Полтавська - 37, Рівненська - 18, Сумська - 71, Тернопільська - 14, Харківська - 90, Херсонська - 56, Хмельницька - 49, Черкаська - 144, Чернігівська - 17, Чернівецька - 82). Із зазначеної кількості справ 738 - стосовно власників нарізної зброї, 1849 - пристроїв.

З'ясовано також, що у 304 справах немає підпису особи на заяві на придбання зброї або пристрою, що є порушенням вимог абзацу статті 5 Закону України «Про звернення громадян». Також у 156 справах немає підписів на заявах про реєстрацію зброї.

Відповідно до вимог абзацу 8 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями.

У 851 справі, на порушення вимог пунктів 12.2, 12.5 Інструкції № 622, є лише заява на придбання або на реєстрацію зброї.

Крім того, у ході службового розслідування виявлено:

2044 справ, у яких, на порушення вимог п. 7.3 Інструкції № 622, немає рапортів « про перевірку власника зброї за місцем проживання;

114 справ, у яких, на порушення вимог п. 7.3 Інструкції № 622, немає інформації про відсутність або наявність судимості;

68 справ, у яких, на порушення вимог п. 7.3, 12.2 Інструкції № 622, немає медичної довідки;

105 справ, у яких, на порушення вимог п. 7.3, 12.2 Інструкції № 622, немає довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування;

38 справ, у яких, на порушення вимог абзацу 3 п. Тимчасової інструкції про порядок придбання зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими аналогічними за своїм властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів працівникам суду, правоохоронних органів та їх близькими родичами, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві, затвердженої наказом МВС від 13.06.2000 № 379дск, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2000 року за № 696/4917 (зі змінами, унесеними наказами МВС від 09.11.2001 № 995 дек та від 29.07.2003 № 815 дек) (далі - Тимчасова інструкція) відсутня довідка з місця роботи;

239 справ, у яких, на порушення вимог п. 12.2 Інструкції № 622, немає картки-заяви.

Також під час вивчення дисціплінарною комісією 124 матеріалів заяв, що перебували у ВКОЗ, на підставі яких видано дозвільні документи на придбання, зберігання та носіння, перереєстрацію зброї виявлено 133 порушення вимог Інструкції № 622. Зокрема, у 2 матеріалах, на порушення вимог пункту 12.2 Інструкції № 622, немає медичної довідки; у 5 заявах на порушення вимог пункту 12.2 Інструкції № 622, немає довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування; у 7 заявах на порушення вимог п. 2.5.4 Інструкції № 390, немає довідки про результати проведеного відстрілу.

Зокрема, у додаткових письмових поясненнях, наданих відповідачем до суду, відповідач зазначив, що: «…Із них більш детально у порушення вимог Інструкції №622 слід зазначити такі виявлені порушення: - відсутні в особових справах власників зброї матеріали (у т. ч. рапорти) про здійснення перевірки умов зберігання зброї за місцем проживання: ОСОБА_10 - том 17 стор. 20-36, Камінчук Д. В. - том 17 стор. 37-56, Лінник Р. П. - том 17 стор. 57-76, Герсимчук Б.Б. - том 17 стор. 77-87, Бакум В.О. - том 17 стор. 88-103, ОСОБА_11 - том 17 стор. 151-166, ОСОБА_12 - том 17 стор. 167-184, ОСОБА_13 - том 17 стор. 185-202, ОСОБА_14 - том 17 стор. 203-217, ОСОБА_15 - том 17 стор. 218-228, ОСОБА_16 - том 17 стор. 229-245, ОСОБА_17 - том 17 стор. 246-260, ОСОБА_18 - том 17 стор. 261-266, ОСОБА_19 - том 18 стор. 100-109, ОСОБА_20 - том 24 стор. 231- 250, ОСОБА_21 - том 3 стор. 69-87, ОСОБА_22 - том 20 ч. 10 стор. 4-11, ОСОБА_23 - том 19 стор. 147-164; відсутні в особових справах власників зброї підписи та/або дати на заяві на право придбання, зберігання зброї: ОСОБА_24 - том 17 стор. 78, ОСОБА_15 - том 17 стор. 219, ОСОБА_17 - том 17 стор. 249, ОСОБА_25 - том 25 стор. 247, ОСОБА_26 - том 25 стор. 195, ОСОБА_21 - том 3 стор. 72, ОСОБА_27 - том 13 ч. 7 стор. 15, ОСОБА_28 - том 20 ч. 11 стор. 2, ОСОБА_22 - том 20 ч. 10 стор. 5; відсутні в особових справах власників зброї довідка про проходження курсу стрільб та вивчення вивчення матеріальної частини зброї: ОСОБА_29 - том 17 стор. 115-132, ОСОБА_30 - том 25 стор. 122-129, ОСОБА_25 - том 25 стор. 245-262; відсутні в особових справах власників зброї медична довідка про стан здоров'я таких осіб: ОСОБА_30 - том 25 стор. 122-129, ОСОБА_25 - том 25 стор. 245-262, ОСОБА_31 - том 17 стор. 266-290; відсутні в особових справах власників зброї страховий поліс таких осіб: ОСОБА_30 - том 25 стор. 122-129, ОСОБА_26 - том 25 стор. 186-200; відсутні в особових справах власників зброї довідка про відсутність судимості: ОСОБА_22 - том 20 ч. 10 стор. 4-11; особа не є громадянином України: ОСОБА_30 - том 25 стор. 122-129; дозволи на зброю видані особам як журналістам, але журналістами не працювали і не працюють: ОСОБА_4 - том 24, стор. 226-228 ОСОБА_5 - том 22 стор 4-5.

Слід зазначити, що відповідно до п. 5.1 Інструкції № 622, органи поліції не мають права видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі: наявності в особи судимості за злочин, яка не погашена або не знята в установленому порядку; відсутності довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування; відсутності права, визначеного актами законодавства, на придбання, зберігання і носіння пристроїв.

Проте працівниками УП ЦОУП здійснювалася видача дозволів без дотримання вимог цього пункту.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача, що вищезазначене свідчить, що порушення працівниками відділу контролю за обігом зброї ДПД вимог Інструкції №622, зважаючи на відсутність належного контролю з боку керівництва ДПД, носили системний характер.

Також під час проведення службового розслідування встановлено факти видачі пристроїв неналежним суб'єктам.

Загалом під час усного спілкування та письмового опитування громадян встановлено 27 таких фактів на території України.

Так, опитаний ОСОБА_32 пояснив, що в нього у власності перебуває пристрій «Т- гех» калібру 9 мм № ОД 180619, який він придбав у м. Ужгород у січні 2020 року. Підставою для придбання став дозвіл, виданий УП ЦОУП. При цьому на час отримання дозвільних документів ОСОБА_32 журналістом не працював і зараз не працює. За послуги з оформлення дозволу ОСОБА_32 заплатив кошти у сумі 500 грн. особі на ім'я ОСОБА_33 (прізвище невідомо), контакт якого отримав через мережу Інтернет. Дозвіл № 53183 на зберігання пристрою підписаний 18.02.2020.

Мешканець Рівненської області ОСОБА_34 пояснив, що в січні 2020 року отримав дозвіл на носіння та зберігання пристрою. Проте на час отримання дозволу на придбання пристрою журналістом не працював і зараз не працює. Дозвіл №53063 на зберігання пристрою підписаний 21.01.2020.

При цьому у справах зазначених громадян виявлено довідки про те, що вони працюють журналістами.

Тобто УП ПОУП Сечу В.І. та ОСОБА_35 дозвільні документи видано із порушенням вимог пункту 1.1 Тимчасової інструкції, яким визначено перелік осіб, що мають право на придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

У ході вивчення матеріалів заяви ОСОБА_36 від 06.11.2020 року установлено, що він, перебуваючи громадянином іноземної держави, отримав у ВКОЗ дозвіл на право зберігання та носіння зброї (згідно з даними інформаційної підсистеми «Зареєстрована зброя» ІПНП). що є порушенням пункту 12,1 Інструкції № 622.

Таким чином, в ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що працівники відділу контролю за обігом зброї ДПД, роботу якого відповідно до своїх функціональних обов'язків повинен був контролювати особисто ОСОБА_1 , не забезпечили належне опрацювання матеріалів щодо оформлення дозволів фізичним особам та юридичним особам щодо придбання. перевезення, зберігання та носіння предметів та матеріалів, на які поширюється дія дозвільної системи. Зокрема, на порушення вимог абзацу 1 статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не належним чином розглядали звернення фізичних/юридичних осіб, порушили вимоги пунктів 7.3. 12.2. 12.5 Інструкції № 622, що виявилося в недолучені до матеріалів перевірки, на підставі яких надавалися дозвільні документи, рапортів на перевірку власника зброї за місцем його проживання, інформації про відсутність або наявність судимості, медичних довідок, довідок про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, карток-заяв, платіжних документів з відміткою банку, відділення поштового зв'язку або коду проведеної операції про внесення коштів за надання відповідної платної послуги.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що ці порушення також стали можливими внаслідок неналежного виконання функціональних обов'язків ОСОБА_1 щодо контролю та координації роботи відділу контролю за обігом зброї ДПД, який не забезпечив відповідний контроль за роботою підрозділу, дотриманням підлеглими законності та службової дисципліни.

Суд зазначає, що при обранні виду дисциплінарного стягнення, яке було застосовано до позивача, була враховано та обставина, що за час перебування на посаді першого заступника начальника ДПД протягом 2017-2021 років позивач жодного разу не був заохочений, і навпаки у вказаний період до позивача були застосовані наступні заходи дисциплінарного впливу: догана - оголошено наказом НПУ від 07.06.2018 року №938; зауваження - оголошено наказом НПУ від 25.03.2019 року №548; догана - оголошено наказом НПУ від 28.05.2020 року №700; попередження про необхідність дотримання службової дисципліни - оголошено наказом НПУ від 15.01.2021 №41, що підтверджується копією копія біографічної довідки від 24.02.2021 року та послужного списку.

Крім того, згідно наданої начальником ДПД НПУ службової характеристики від 25.02.2021 року ОСОБА_1 характеризується як «недостатньо вимогливим та безініціативним. Не докладає достатніх зусиль на виховання у підлеглих почуття відповідальності, дотримання законності, службової та виконавської дисципліни здійснює контроль поверхово...».

Як наслідок, твердження позивача, що при застосуванні до нього заходу дисциплінарного стягнення не була врахована його характеристика є безпідставним. Так само є підставним твердження позивача, що за час проходження служби в поліції він зарекомендував себе виключно з позитивного боку та до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Під час службового розслідування не було встановлено обставин, що пом'якшували б відповідальність позивача.

Аналіз вищевикладеного свідчить, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та наказу МВС України від 07.11.2018 року № 893, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807 (Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Як свідчать матеріали службового розслідування, дисциплінарною комісією було проведено глибоке і всебічне вивчення документів, що характеризують позивача, проведений аналіз повноти виконання ним функціональних обов'язків, врахована наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 808/1089/17, від 07.03.2019 року у справі № 819/736/18.

При цьому, із системного аналізу положень Дисциплінарного статуту висновується, що повноваження стосовно оцінки обставин, встановлених службовим розслідуванням, надання оцінки критеріям, які враховуються при обранні виду стягнення, тяжкості проступку та заподіяній шкоді, ставленню порушника до службових обов'язків, визнанню особою своєї вини в ході службового розслідування, рівень її кваліфікації тощо, є виключними дискреційними повноваженнями відповідної посадової особи, у даному випадку Голови НПУ, оскільки результатом реалізації таких повноважень є обрання одного з восьми можливих видів дисциплінарних стягнень.

Крім того, аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості (рішення від 24.03.1988 по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden).

При цьому, суд також приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та у відповідності до норм чинного законодавства. Вина позивача, яка виразилася неналежному виконанні вимог пунктів 3 частини третьої статті 1, пунктів 7 та 8 частини першої статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року «Про Національну поліцію», пункту 2.6 глави 2 розділу І та абзацу 9 пункту 12.2 глави 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21.08.1998 №622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за №637/3077, а також пунктів 2 та 14 функціональних обов'язків доведена належними та допустимими доказами, тому суд погоджується з аргументами відповідачів про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. При цьому згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

При вирішення спору, суд виходить із передбаченого ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку оскаржувані накази Національної поліції України та Одеського державного університету внутрішніх справ відповідають ознакам правомірних рішень і судом не встановлено підстав для визнання їх протиправними та скасування. Наведені ж стороною позивачки доводи щодо неправомірності вказаних наказів судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

На підставі викладених обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що в даних спірних відносинах Національна поліція України та Одеський державний університет внутрішніх справ при винесенні оскаржуваних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення ОСОБА_37 зі служби в поліції та про припинення нарахування та виплат грошового забезпечення діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена правомірність оскаржуваних наказів про звільнення позивача зі служби в поліції.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачкою в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність оскаржених наказів.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

В ході судового розгляду відповідачі обґрунтували правомірність звільнення позивачки зі служби належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж позивачем доводи судом визнані неспроможними та необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 242-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Національна поліція України (вул. Ак. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108578).

Повний текст рішення складений та підписаний суддею 12 червня 2025 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.