Справа № 420/16037/25
12 червня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової академії (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльність Військової академії (м.Одеса) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 10.08.2024 року (індексації різниці) з урахуванням абз. 3, 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року; зобов'язання Військову академію (м.Одеса) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 10.08.2024 року з урахуванням абз. 3, 4, 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року з одночасною компенсацією податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою суду від 26.05.2025 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та надано 10- денний строк для усунення недоліків по справі.
На виконання вимог ухвали суду від 26.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду із цим позовом, у якій позивач, посилаючись на практику Верховного Суду вказав, що у матеріалах справи міститься витяг з наказу про звільнення позивача з військової служби в запас, однак не встановлено виплачених сум індексації грошового забезпечення. В цьому наказі також указано, які види грошового забезпечення мають бути виплачені позивачу при звільненні, однак не встановлено виплачених сум індексації грошового забезпечення. Отже, як вказав позивач, саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні є датою обізнаності позивача про порушення його прав, що є предметом спору у цій справі, дата підтвердження не правомірності, встановлено рішення суду у справі, на якій здійснено посилання. Окремо позивач вказав, що з моменту звільнення з ЗС України позивач 17.11.2024 вибув за кордон, та не перебував на території України, здійснюючи інші заходи в частині роботи, в країні Нідерланди
Поряд з цим, позивач вказав, що окремо доведеним є аргументи позивача з приводу порушення судом принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи в частині витребування додаткових доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що під час вирішення адміністративних спорів, суди насамперед повинні керуватися принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та виходячи з презумпції «винуватості» суб'єкта владних повноважень (стаття 77 КАС України). Так у постанові від 16 березня 2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. За таких обставин, як вказав позивач, аргументи позивача про дотримання ним строків звернення до суду віднайшли своє підтвердження, а також віднайдені підтвердження про відсутність правових підстав для повернення позивачу позовної заяви.
Щодо зазначеного судом в ухвалі від 26.05.2025, що позивач, звернувшись до суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльність Військової академії (м.Одеса) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 10.08.2024 року (індексації різниці), обґрунтовує їх зміст тим, що позивач не погоджується із порядком та розміром виплаченої індексації за період з 01.03.2018, позивач вказав, що він провів розрахунок та пояснив у позовній заяві, суть тверджень та вимог щодо вказаного, саме тому розрахунок суми, яка має бути щомісячно саме у сумі різниці. Так, як вказав позивач, відповідачу, стало відомо, що індексація не нарахована та не виплачена різниця між сумою індексації належної до виплати в місяці підвищення грошового забезпечення і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року, за період з 01 січня 2023 року по день виключення зі списків академії включно, тобто вимоги сформовані позивачем чіткі повному розумінні та ясності.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно положень ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як зазначив позивач у позовній заяві, ОСОБА_1 в період з 27.08.2017 по 10.08.2024 року проходив службу у Військовій академії (м.Одеса) та наказом Командувача Сухопутних військ ЗС України (по особовому складу) № 665-РС від 28.06.2024 року його було звільнено з військової служби. Наказом начальника Військової академії (м.Одеса) від 10.08.2024 року № 243 позивача виключено зі списків особового складу академії.
Позивач, зазначивши у позовній заяві, що відповідачем не нарахована та не виплачена різниця між сумою індексації належної до виплати в місяці підвищення грошового забезпечення і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року, за період з 01 березня 2018 року по день виключення зі списків академії включно, звернувся до суду із вимогами щодо оскарження бездіяльності Військової академії (м.Одеса) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 10.08.2024 року (індексації різниці)
Тобто, позивачем порушено 3-місячний термін звернення до суду із цим позовом щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 10.08.2024.
Посилання позивача на те, що в наказі про звільнення не встановлено виплачених сум індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що діючим законодавством України не передбачений такий обов'язок відповідача зазначати в наказі про звільнення військовослужбовця виплачені суми індексації грошового забезпечення.
У свою чергу, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У спірних правовідносинах позивач не доводить, що йому було не відомо про виплачені суми у період з 01.01.2023 року по 10.08.2024 або про наказ про звільнення.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому суд відхиляє доводи заяви про усунення недоліків про те, що позивач 17.11.2024 вибув закордон, оскільки бажання особи проживання (роботи) закордоном не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.02.2021 у справі № 800/30/17 (99901/328/18) зауважила, що вжиття конструкції повинна була дізнатися слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Судом проаналізувавши доводи позивача встановлено, що у заяві про поновлення пропущеного строку жодним чином не доведено неможливості своєчасного отримання інформації щодо розмірів виплаченого грошового забезпечення за спірні періоди, а також і одразу після звільнення.
З огляду на викладене вище у сукупності, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що саме створювало для нього істотні перешкоди, на протязі такого тривалого періоду, в межах тримісячного строку звернутися про захист порушеного права щодо оскарження виплати не у належному розмірі грошового забезпечення (індексації).
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, а також те, що вказані у заяві про усунення недоліків підстави для поновлення цього строку суд визнає неповажними, позовна заява підлягає поверненню позивачеві, разом з усіма доданими до неї документами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 169, 248, 256, 293 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути без розгляду.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294- 296 КАС України.
Суддя К.О. Танцюра