05 червня 2025 р. № 640/13445/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарнавської О.О., представника позивача Дробчака М.В., представника Державної інспекції архітектури та містобудування України Бабій А.А., за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України, про визнання протиправним та скасування наказу від 12.03.2021 №84 "ОС", поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12.03.23021 № 84 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора будівельного нагляджу відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України;
стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 12.03.2021 по дату ухвалення судового рішення;
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
У позові ОСОБА_1 , зокрема, вказав, що його звільнення було безпідставним, оскільки ліквідація Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ або відповідач 1) не відбулася.
Ухвалою від 20.05.2021 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі.
ДАБІ позов не визнала з підстав, що викладені у відзиві.
Ухвалою від 17.11.2021 Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог та залучив до участі у справі в якості співвідповідача Державну інспекцію архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ або відповідач 2).
У заяві про уточнення позовних вимог позивач просив суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12.03.23021 № 84 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора будівельного нагляджу відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України або посаді, рівнозначній тій, з якої його було звільнено наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12.03.2021 № 84 «ОС»;
стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (Державної інспекції архітектури та містобудування України) середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 12.03.2-021 по дату ухвалення судового рішення;
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
ДАБІ подала додаткові пояснення.
ДІАМ позов не визнала з підстав, що викладені у відзиві.
Ухвалою від 28.04.2025 судді Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В. прийняла справу до розгляду.
13.05.2025 до суду надійшов відзив ДІАМ; 19.05.2025 до суду надійшла відповідь на відзив; 23.05.2025 до суду надійшли заперечення.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги позову підтримав, представник ДІАМ просила у задоволенні позову відмовити.
Як встановлено судом, з 24.09.2015 ОСОБА_1 обіймав посаду головного інспектора будівельного нагляду відділу методології та нагляду на здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур ДАБІ.
13.03.2020 Кабінет Міністрів України видав постанову № 218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 218), якою:
1. Ліквідував Державну архітектурно-будівельну інспекцію.
2. Постановив утворити Державну сервісну службу містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій.
3. Установив, що ДАБІ продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної сервісної служби містобудування.
4. Утворив комісію з ліквідації ДАБІ.
13.03.2020 Кабінет Міністрів України видав постанову № 219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» (далі - Постанова № 219), якою:
1. Утворив Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовуєтеся та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду; Державне агентство з технічного регулювання у містобудуванні України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань технічного регулювання у сфері містобудування».
2. Затвердив Положення про Державну інспекцію містобудування України.
24.03.2020 голова комісії з ліквідації ДАБІ попередив Сабадоша Р.В. про наступне звільнення на підставі пункту 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
23.12.2020 Кабінету Міністрів України видав постанову № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контроль та нагляду» (далі - Постанова № 1340), якою:
1. Утворив Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
2. Затвердив Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України.
3. Ліквідував Державну сервісу службу містобудування.
4. Утворив комісію з ліквідації Державної сервісної служби містобудування.
Також цією постановою були визнані такими, що втратили чинність, певні положення Постанови № 218 та Постанови № 219.
12.03.2021 голова комісії з ліквідації ДАБІ видав наказ № 84 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 » (далі - Наказ).
Дата звільнення у Наказі - 12.03.2021, підстави для видання Наказу - пункт 4 частини першої статті 83, пункт 11 частини першої, частина четверта статті 87 Закону України «Про державну службу».
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889 у відповідній редакції), державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
У пункті 11 частини першої статті 87 Закону № 889 вказано, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є ліквідація державного органу.
18.05.2021 голова комісії з ліквідації ДАБІ наказом « 202 «ОС» вніс зміни до Наказу в частині, зокрема, дати звільнення ОСОБА_1 -цифри та слова « 12 березня 2021 року» були замінені цифрами та словами « 13 травня 2021 року».
Дата внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення ДАБІ - 06.03.2023 (про це зазначено, зокрема, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2024 у справі № 640/12871/21).
У позові ОСОБА_1 вказав, що зміст Постанови № 218, Постанови № 219, Постанови № 1340, зміст затвердженого Постановою № 1340 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України свідчать про те, що відбулася не ліквідація ДАБІ, а її реорганізація.
ОСОБА_1 зауважив, що відповідач «… не запропонував позивачу жодної посади та не вжив жодних заходів з метою працевлаштування, що свідчить про порушення встановленого Кодексом законів про працю України та Законом № 889-VІІІ порядку звільнення …». Позивач послався на частину п'яту статті 22 Закону № 889, відповідно до якої у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Також позивач вказав, що у Наказі зазначено про повну ліквідацію ДАБІ, що не відповідало дійсності.
Інші доводи позову стосуються незаконності звільнення позивача у період тимчасової непрацездатності та порушення порядку доведення позивачу інформації про звільнення позивача.
Перший довід, з урахуванням внесених до Наказу змін, суд відхилив.
Щодо посилань на порушення порядку доведення позивачу інформації про звільнення суд зазначив, що події, які відбулися після видання Наказу, на оцінку його правомірності не впливають.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі № 640/15797/21 встановив, що «… відбулася не «повна ліквідація» ДАБІ … а її реорганізація у ДІАМ …» (пункт 20).
У постанові від 05.04.2023 у справі № 640/12871/21 Верховний Суд вказав: «… зважаючи висловлено Верховним Судом правову позицію щодо вирішення питання публічного правонаступництва для цілей визначення обставин припинення юридичної особи, Суд у вимірі встановлених обставин цієї справи і порушених позивачем у касаційній скарзі питань констатує, що внаслідок реалізації приписів Постанови № 218 та подальших указаних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України фактично відбулася реорганізація Державної архітектурно-будівельної інспекції України як юридичної особи публічного права із передачею її функцій новоствореній юридичній особі публічного права - Державній інспекції архітектури та містобудування …».
У постанові від 23.11.2023 у справі № 640/12442/21 Верховний Суд вказав: «… згідно з пунктами 1 та 3 Положення по Державну інспекцію архітектури та містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1340, Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. 29 березня 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 303 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо удосконалення діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду», у пункті 2 якої зазначив, що Державна архітектурно-будівельна інспекція продовжує здійснювати повноваження та функції до завершення здійснення заходів з утворення Державної інспекції архітектури та містобудування. Постановою «Питання Державної інспекції архітектури та містобудування» від 15 вересня 2021 року № 960 Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Зазначена постанова КМУ набрала чинності з 15 вересня 2021 року, водночас, втратила чинність постанова КМУ від 09 липня 2014 року № 294 «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України». Тобто, з 16 вересня 2021 року повноваження і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду ДАБІ перейшли до ДІАМ. Зважаючи на це, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували усталену правову позицію Верховного Суду України та Верховного Суду щодо питання публічного правонаступництва, не взяли до уваги оцінку нормативно-правовому регулюванню початку діяльності ДІАМ, дійшли необґрунтованого висновку, що мала місце саме ліквідація ДАБІ без правонаступництва …».
Оскільки судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлена обставина реорганізації, а не ліквідації ДАБІ, суд визнав обґрунтованими вимоги позову про визнання протиправним та скасування Наказу (підставою для видання якого, про що зазначено вище, вказана ліквідація державного органу).
У частині першій 235 Кодексу законів про працю України вказано, що у разі звільненні без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 05.04.2023 у справі № 640/12871/21 (за позовом особи, яка була звільнена з посади начальника відділу Департаменту дозвільних процедур ДАБІ з тих підстав, що і позивач) Верховний Суд вказав: «… зважаючи на те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось із порушенням процедури звільнення, позивач в силу вимог частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України підлягає поновленню на попередній роботі, а саме на посаді начальника відділу … Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції …».
Відповідно, ОСОБА_1 має бути поновлений на ту посаду (попередню роботу), з якої він був звільнений.
Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Першим днем вимушеного прогулу ОСОБА_1 є 14.05.2021.
Обчислена відповідно до норм затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100) середньоденна заробітна плата позивача, згідно з доданою до позову довідкою ДАБІ (далі - Довідка), становить 849,26 грн.
Кількість днів вимушеного прогулу з 14.05.2021 до 05.06.2025 - 1052.
Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу дорівнює 893 421,52 грн, в тому числі за період з 14.05.2021 до 13.06.2021 (один місяць) - 17 834,46 грн (за 21 робочий день).
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 19.05.2025, представник позивача вказав на неможливість застосування Довідки при обчисленні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також, з посиланням на архівні довідки, зазначив, що середньоденна заробітна плата позивача складає 938,72 грн.
Суд ці доводи відхилив.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з Довідкою, для обчислення середньоденної заробітної плати позивача були враховані суми його заробітної плати за січень та лютий 2021 року - два календарних місця роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якби не було змінено дату звільнення позивача, місяцем відповідної події мав бути березень 2021 року).
Як вказано вище, до Наказу були внесені зміни, згідно з якими місяцем звільнення позивача є травень 2021 року.
При цьому позивач з 03.03.2021 до 12.05.2021 не працював, що підтверджується доданими до відзиву: табелем за березень 2021 року (коригуючим), табелем за квітень 2021 року (коригуючим), табелем за травень 2021 року (коригуючим).
На думку позивача, для обчислення мають враховуватися виплати за лютий 2021 року та за березень 2021 року (оскільки у квітні 2021 року позивач не працював), а не виплати за січень 2021 року та за лютий 2021 року.
Суд ці доводи відхилив, оскільки у пункті 2 Порядку № 100 вказано, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата (в даному випадку - травень 2021 року) працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
У березні 2021 року ОСОБА_1 працював 2 дні, тому, на думку суду, отримані за цей період виплати не можуть вважатися виплатою за місяць роботи.
Попередніми двома місяцями роботи ОСОБА_1 у контексті Порядку № 100 є січень та лютий 2021 року.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати у справі відсутні.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення в частині присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12.03.2021 № 84 «ОС» «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора будівельного нагляду відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України з 14.05.2021.
Стягнути з Державної інспекції архітектури та містобудування України (бульв. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код: 44245840) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток, без утримання податків та обов'язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 14.05.2021 до 13.06.2021 в сумі 17 834,46 грн (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні сорок шість копійок).
Стягнути з Державної інспекції архітектури та містобудування України (бульв. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код: 44245840) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток, без утримання податків та обов'язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 14.06.2021 до 05.06.2025 в сумі 875 587,06 грн (вісімсот сімдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень шість копійок).
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 17 834,46 грн у межах загальної суми стягнення 893 421,52 грн підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Дата складання повного тексту рішення - 12.06.2025.
Суддя В.В. Птичкіна