11 червня 2025 р. № 400/1674/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаЦентральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, вул. Госпітальна, 16,м. Київ,01133,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовною заявою до Центральної військово - лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нерозгляду скарги №1321 від 13 грудня 2024 року, направленої в інтересах ОСОБА_1 , з метою скасування постанови ВЛК КНП «ООКМЦ'ООР» №617 від 25 жовтня 2024 року та отримання нової постанови ВЛК, якою ОСОБА_1 визнати непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути скаргу №1321 від 13 грудня 2024 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням реального стану здоров'я військовослужбовця та вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновок військово-лікарської комісії, викладений у довідці №617 від 25.10.2024 не відповідає реальному стану здоров'я військовослужбовця, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. В свою чергу, листом №598/9/2399 від 27.01.2025 року Центральна ВЛК ЗСУ повідомила, що постанова ВЛК КНП «ООКМЦ'ООР» №617 від 25 жовтня 2024 року прийнята обґрунтовано, тому підстав для скасування останньої чи направлення солдата ОСОБА_1 начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд - немає. До скарги №1321 від 13 грудня 2024 року було долучено належним чином засвідчені копії документів, однак з листа №598/9/2399 від 27.01.2025 року вбачається, що Центральною ВЛК ЗСУ проігноровано реальний стан здоров'я військовослужбовця, який відображений в медичній документації, не надано жодної аргументованої оцінки результатів попередніх медичних досліджень профільних лікарів, не аргументовано відсутність необхідності повторного медичного чи контрольного огляду військовослужбовця та/чи направлення останнього у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд, з метою підтвердження чи спростування ступеня придатності до військової служби відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України № 402. Крім того, всупереч вищенаведеним вимогам Положення №402, Центральна ВЛК ЗСУ не розглянула належним чином скаргу, позаяк результатом перегляду постанови ВЛК є вмотивована постанова, з викладенням всіх обставин та аргументів, а не лист як у даному випадку. Вищенаведене свідчить про протиправну бездіяльність Центральної ВЛК ЗСУ, адже останньою не реалізовано право військовослужбовця ОСОБА_1 на неупереджений медичний огляд, на постановлення висновку щодо придатності до військової служби з урахуванням реального стану здоров'я та на оскарження постанов, що встановлені без урахування медичної документації, фізичних можливостей військовослужбовця та об'єктивного стану здоров'я. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 03.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача до суду відзив не надходив, ухвала про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача підсистеми «Електронний суд» 26.02.2025.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з наявними у справі матеріалами.
Дослідив матеріали справи, суд встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .
Позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у періоди з 21.04.2022 року по 04.02.2023 року, з 15.02.2023 року по 31.03.2023 року, з 11.04.2023 року по 13.07.2023 року, з 24.07.2023 року по 21.08.2023 року, 05.10.2023 по 24.03.2024 року, що підтверджується довідкою №219 від 05.04.2024 року.
12 квітня 2024 року було проведено медичний огляд позивача військово-лікарською комісією.
Відповідно до довідки гарнізонної ВЛК №2902 від 12.04.2024 року позивачу було встановлено ряд діагнозів, Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. Позивач є обмежено придатний до військової служби (Непридатний до служби у ДШВ, плавскладі, морській піхоті, спец. спорудах, за винятком підрозділів забезпечення). Придатний до служби в частинах (підрозділах) забезпечення, ТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах).
Згідно довідки ВЛК №6526 від 03.10.2024 року позивачу встановлено діагноз та зазначено, що потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом в умовах ВМКЦ ПР м. Одеса.
25.10.2024 року позивач пройшов медичний огляд ВЛК Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний клінічний медичний центр» та був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Позивач вважаючи, що висновок військово-лікарської комісії, викладений у довідці №617 від 25.10.2024 не відповідає реальному стану здоров'я позивача звернувся зі скаргою 13.12.2024 до Центральної військово - лікарської комісії Збройних Сил України.
Листом №598/9/2399 від 27.01.2025 року Центральна ВЛК ЗСУ повідомила, що постанова ВЛК КНП «ООКМЦ'ООР» №617 від 25 жовтня 2024 року прийнята обґрунтовано, тому підстав для скасування останньої чи направлення солдата ОСОБА_1 начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд - немає.
Позивач вважає протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, тому звернувся до суду з даним позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно достатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами Україниу зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України,а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XIIПро військовий обов'язок і військову службу, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини п'ятоїстатті 1 Закону № 2232від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України(за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України ,її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
-медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України(далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України(далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів. (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії(далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК, лікарсько-льотні комісії(далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402.
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення ізЗбройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах.
Пунктом 3.8 глави 3 Розділу ІІ Положення №402 встановлено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час; Обмежено придатний до військової служби; Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність);Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність);Придатний до військової служби.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: Придатний до військової служби; Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду);Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до пункту 6.1. глави 6 розділу II Положення №402, намедичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
У спірному випадку суд не може надавати оцінку постанові ВЛК щодо формулювання ступеня придатності у зв'язку захворювання позивача, оскільки вирішення такого питання імперативно віднесено Положенням № 402 до компетенції позаштатних постійно діючих госпітальних, гарнізонних ВЛК і ЛЛК, штатних ВЛК при проведенні медичного огляду військовослужбовця.
При цьому, позивач користуючись своїм правом, оскаржив висновок військово-лікарської комісії до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
За результатом розгляду зазначеної скарги, листом №598/9/2399 від 27.01.2025 року, повідомлено позивача про те, що постанова ВЛК КНП «ООКМЦ'ООР» №617 від 25 жовтня 2024 року прийнята обґрунтовано, тому підстав для скасування останньої чи направлення солдата ОСОБА_1 начальником ЦВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд - немає.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Україниорганізацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результаті в військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та іншого контингенту.
Абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі-ЛЛК))Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Відповідно до 2.3.5. Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
З урахуванням вищенаведеного, ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо не прийняття постанови за результатами розгляду заяви позивача.
Саме постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який в подальшому заявник може оскаржити відповідно до пункту 2.3.5 Положення 402 та є підставою для перегляду її в судовому порядку.
Суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 по справі №810/5009/18.
Також у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та на відповідність їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері. Тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 по справі № 806/526/16.
Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності для проходження військової служби, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Таким чином, суд відхиляє посилання позивача на невідповідність реальному стану здоров'я.
Частиною 1статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить висновку щодо задоволення позовних вимог.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, 16,м. Київ,01133 08356179) задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01123, ЄДРПОУ 08356179) щодо нерозгляду скарги відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони Українивід 14.08.2008 року № 402, направленої в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про перегляд постанови ВЛК КНП «ООКМЦ'ООР» №617 від 25 жовтня 2024 року.
3. Зобов'язати в Центральну військову-лікарську комісію Збройних Сил України (вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01123, ЄДРПОУ 08356179) повторно розглянути скаргу, направленої в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) щодо перегляду постанови ВЛК КНП «ООКМЦ'ООР» №617 від 25 жовтня 2024 року, з прийняттям постанови відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, з урахуванням висновків суду.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя І. А. Устинов