12 червня 2025 рокусправа № 380/7329/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.03.2025 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.03.2025 з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Стверджує, що судовими рішеннями у справах №380/2707/23, №380/14527/23, №380/9809/24 встановлено право на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром. Проте після здійснення перерахунку пенсійного забезпечення на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - постанова №209) ГУ ПФУ у Львівській області обмежило його виплату максимальним розміром. Вважаючи такі дії протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, з метою захисту своїх прав та законних інтересів позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 21.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
12.05.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі №380/9809/24 проведено перерахунок пенсії, унаслідок чого розмір пенсії з надбавками з 01.03.2025 становить 40943,30 грн. Стверджує, що обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром регламентовано ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому є правомірним. Крім того, покликається на положення, передбачені постановою №209, згідно з якими пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови виплачуються з урахуванням положень ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Крім того констатує, що розмір пенсійної виплати позивача обраховано на виконання рішення суду у справі №380/9809/24 залишається незмінним та станом на 01.03.2025 з надбавками становить 42818,30 грн, з урахуванням максимального розміру пенсійна виплата складає 40943,30 грн. Тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), що визнається сторонами.
З Єдиного державного реєстру судових рішень суд установив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 у справі №380/9809/24 відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити з 01.03.2024 ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням суми індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з урахуванням раніше проведених виплат.
Виконуючи зазначене судове рішення, ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.08.2024, унаслідок чого розмір проіндексованого за 2023 та 2024 роки пенсійного забезпечення позивача становив 40943,30 грн.
На виконання вимог постанови №205 відповідач з 01.03.2025 перерахував пенсію позивача, включаючи індексацію базового ОСНП за 2025 рік в сумі 1500,00 грн. Підсумок нарахованого пенсійного забезпечення позивача з надбавками та підвищеннями склав 42818,3 грн, проте, з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром, до виплати призначена пенсія у розмірі 40943,30 грн.
14.03.2025 позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою №209, без обмеження максимальним розміром.
Листом від 20.03.2025 №1300-5203-8/40249 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило, що постановою №209 визначено, що з 01.03.2025 розміри пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, підвищуються на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначило, що оскільки розмір пенсії перевищує максимальний розмір, визначений ст. 43 Закону №2262-ХІІ, тому підстави для виплати без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації відповідно до постанови №209 відсутні.
Вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач пред'явив цей позов.
Спірні правовідносини між сторонами справи виникли у зв'язку з обмеженням проіндексованої пенсії максимальним розміром.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Тобто суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стосовно правомірності обмеження пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, максимальним розміром суд зазначає таке.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Обмеження граничного розміру пенсії військовослужбовцям введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), пп. 8 п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого внесено зміни у ч. 5 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, а саме встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI регламентовано, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Частину 7 ст. 43 Закону №2262-XII Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (чинним з 01.01.2016 по 20.12.2016) доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн». Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Законом України від 12.04.2016 №1080-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» ст. 43 Закону № 2262-ХІІ після частини третьої доповнено двома новими частинами, внаслідок чого відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців - п'ята частина стала сьомою.
Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ч. 7 ст. 43 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-ХІІ зі змінами, а саме: ч. 7 ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного рішення положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Ухвалюючи рішення та визнаючи такими, що не відповідає ст. 17 Конституції України, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
За змістом п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 № 15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Це виключає можливість органу державної влади, у тому числі парламенту, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб відтворювати положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, крім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким певний акт (його окремі положення) було визнано неконституційним, у подальшому змінені в порядку, передбаченому розділом XIII Основного Закону України.
Конституційний Суд України у п. 7 рішення № 4-рп/2016 від 08.06.2016 сформував позицію, згідно з якою закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
З огляду на те, що положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII втратило чинність з 20.12.2016, тому внесені Законом №1774-VIII до ч. 7 зазначеної статті зміни є нереалізованими, оскільки така норма в нормативно-правовому акті відсутня. Крім цього, зазначені зміни по своїй суті є повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому ці зміни не створюють правових підстав для обмеження пенсії максимальним розміром.
Системний аналіз законодавчих приписів з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, втратила чинність та не підлягає застосуванню у спірних відносинах. Внесені Законом від 06.12.2016 №1774-VIII зміни до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий правовий висновок релевантний правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що на сьогодні відсутнє нормативне регулювання відносин стосовно обмеження розміру пенсії особам, яким вона призначена відповідно до положень Закону №2262-XII. Тому виплата пенсії військовослужбовцям повинна здійснюватися без обмеження максимальним розміром.
Аналогічна правова позиція неодноразово підтримана Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 30.08.2022 у справі №440/994/20 та від 18.07.2024 у справі №300/2531/21, які суд враховує в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Отже, у правовідносинах, які склалися між сторонами спору, застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та у справі №3-102/2021(231/21, 415/21) від 12.10.2022.
Зазначене свідчить, що призначена позивачеві відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсія не підлягає обмеженню максимальним розміром, а застосовані відповідачем обмеження порушують суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України.
Крім того, суд звертає увагу, що рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 у справі №380/2707/23, від 04.09.2023 у справ №380/14527/23 та від 27.06.2024 у справі №380/9809/24 встановлено протиправність дій ГУ ПФУ у Львівській області щодо обмеження максимальним розміром пенсійної виплати позивача.
Тобто відповідач вкотре протиправно обмежив пенсійне забезпечення позивача максимальним розміром з моменту здійснення його перерахунку з 01.03.2025.
Стосовно позовних вимог у частині виплати індексації грошового забезпечення на виконання вимог постанови №209, суд зазначає таке.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
За дефініцією, закріпленою у ст. 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом ч. 1 ст. 2 Закону №1282-XII пенсії є одним із об'єктів індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону №1282-XII індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі- постанова № 209).
Пунктом 1 постанови №209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Відповідно до п. 2 постанови № 209 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., №18, ст. 968), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., №26, ст. 1475) та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2024 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Водночас п. 3 постанови №209 передбачено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;
розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень;
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб.
Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2024 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.
Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;
2) розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підвищені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004).
З наявного у матеріалах справи перерахунку пенсії з 01.03.2025 суд установив, що відповідач здійснив перерахунок пенсії з урахування індексації базового ОСНП за 2025 рік в сумі 1500,00 грн, підсумок пенсії (з надбавками) становить 42818,3 грн, однак з урахуванням максимального розміру пенсії - 40943,30 грн.
Отже, відповідач формально провів індексацію пенсії позивачу на виконання вимог постанови №209 і включив її у перерахунок пенсії з 01.03.2025, проте у зв'язку із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром не виплачує її.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/9677/20.
Відтак, поведінка відповідача щодо невиплати позивачу проіндексованої пенсії за 2025 рік порушує його право на отримання пенсії у визначеному чинним пенсійним законодавством розмірі та нівелює таку конституційну гарантію як право на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України.
За правилами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його діянь (дій чи бездіяльності).
Відповідач як суб'єкт владних повноважень жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність своєї поведінки, пов'язаної з невиплатою пенсії без обмеженням максимальним розміром. Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, правовими позиціями Верховного Суду та рішеннями Конституційного суду України. Тому такі міркування суд не враховує. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи дії відповідача щодо обмеження розміру виплати проіндексованої пенсії позивача під час проведення перерахунку з 01.03.2025 (дата здійснення перерахунку пенсії на виконання постанови №209), суд виснував, що вони не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення та соціальний захист. Тому такі дії суд визнає протиправними, а позовні вимоги в цій частині - такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, з метою забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити з 01.03.2025 перерахунок та виплату пенсії позивача, проіндексованої на підставі постанови №209, без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.03.2025 перерахованої на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» пенсії максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 01.03.2025 пенсію з урахуванням індексації, проведеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та здійснити її виплату без обмеження максимальним розміром і з урахуванням проведених виплат.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна