справа №380/4833/25
12 червня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Подоляк Богдан Романович, звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач, МОН), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо формування (відображення) інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а саме: запису «Ні, порушує» про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», з початку навчання в Українській академії друкарства (після реорганізації - Інституту поліграфії та медійних технологій Національного університету «Львівська політехніка») з 12.09.2022;
- зобов'язати відповідача внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, а саме: виключити інформацію про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», з початку навчання в Українській академії друкарства (після реорганізації - Інституту поліграфії та медійних технологій Національного університету «Львівська політехніка») з 12.09.2022 шляхом зміни запису «Ні, порушує» на запис «Так, не порушує» при формуванні довідки здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є студентом ІІІ курсу Інституту поліграфії та медійних технологій Національного університету «Львівська політехніка» (до реорганізації - Українська академія друкарства). Вказує, що отримав Довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 126967 від 28.06.2024, що містить недостовірні дані, а саме: визначено, що позивач порушує послідовність здобуття освіти, визначену статтею 10 Закону України «Про освіту», про що в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» - вказано «Ні, порушує». Наголошує, що у 2014 році здобув повну загальну середню освіту в Львівському фізико-математичному ліцеї-інтернаті при Львівському національному університеті імені Івана Франка (атестат НОМЕР_1 ). Цього ж року, наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 1876 від 11.08.2014 був зарахований студентом 1 курсу механіко-математичного факультету денної форми навчання за спеціальністю «Механіка» вказаного закладу освіти. Проте наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 41 від 15.01.2018 позивача, студента 4 курсу денної форми навчання механіко-математичного факультету, спеціальності «Механіка», освітнього рівня бакалавр, відраховано з університету з 26.12.2017. Наведене підтверджується Архівною довідкою Львівського національного університету імені Івана Франка № 622-А від 04.07.2024. Таким чином, у зв'язку з відрахуванням ОСОБА_1 з числа студентів Львівського національного університету імені Івана Франка з 26.12.2017, на його думку, він не здобув освітнього рівня освіти, вищого за базову середню освіту.
З метою усунення розбіжностей у відомостях Єдиної державної електронної бази з питань освіти позивач звернувся до відповідача із заявою щодо внесення змін у такі відомості із зазначенням, що поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту». У зв'язку з відсутністю відповіді, в березні 2025 року в інтересах позивача було подано адвокатський запит про надання інформації щодо результатів розгляду вищевказаної заяви. Відповідач у відповідь на адвокатський запит листом від 09.08.2024 відмовив у задоволенні заяви позивача.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо формування (відображення) інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти про ОСОБА_1 як здобувача освіти, який порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», позивач звернувся до суду.
Відповідач позову не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Стверджує, що для здобуття освіти, на рівні вищому ніж раніше здобутий та збереження визначеною частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту» послідовності здобуття освіти, відрахована із закладу освіти особа, має саме продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти (поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб), а не повторно вступити для здобуття освіти на тому самому рівні національної рамки кваліфікацій. Після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування, на думку відповідача, означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Зазначає, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 01.09.2014 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Львівського національного університету імені Івана Франка, відрахований 26.12.2017, а 07.09.2022 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Української академії друкарства. Вважає, позивач здобуває освіту в непослідовному порядку, а тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Зауважує, що функції внесення відомостей щодо здобувачів освіти покладено на суб'єктів освітньої діяльності та їх територіальні відокремлені структурні підрозділи. Натомість, на Міністерство освіти і науки України покладено організаційні та контролюючі функції ведення ЄДЕБО, а на державне підприємство «Інфоресурс» технічні функції, а тому відповідач у спірних правовідносинах не виконував та не може виконувати жодних владних управлінських функцій відносно позивача. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою від 17.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач 23.04.2025 (вх. № 33670) подав відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до наказу ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 1876 від 11.08.2014 ОСОБА_1 був зарахований з 01.09.2014 студентом першого курсу механіко-математичного факультету денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за спеціальністю «Механіка»; наказом ректора № 41 від 15.01.2018 позивача як студента четвертого курсу денної форми навчання відраховано з університету 16.12.2017 за невиконання навчального плану (академічну неуспішність). Вказане підтверджується архівною довідкою Львівського національного університету імені Івана Франка від 04.07.2024 № 622-А.
Відповідно до наказу № 124-с від 07.09.2022 ОСОБА_1 з 12.09.2022 здобуває освіту в Українській академії друкарства за рівнем освіти бакалавр, форма здобуття освіти денна, спеціальність « 186 Видавництво та поліграфія», що підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 126967 від 28.06.2024. Вказана довідка також містить інформацію про здобуття позивачем базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти.
У графі довідки № 126967 від 28.06.2024 «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказано: «Ні, порушує».
ОСОБА_1 01.08.2024 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив вжити заходів щодо внесення змін у відомостях Єдиної державної електронної бази з питань освіти про позивача шляхом зазначення, що його поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» з видачею відповідної довідки.
Представник позивача 03.03.2025 звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати відомості про результати розгляду заяви ОСОБА_1 .
Відповідач листом від 04.03.2025 надав представнику позивача копію адресованого позивачу листа від 09.08.2024 № 3/5351-24, в якому вказано, що ОСОБА_1 07.09.2022 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Української академії друкарства, здобуває освіту в непослідовному порядку, тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Позивач не погоджується із відмовою відповідача у внесенні відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про те, що ОСОБА_1 не порушено послідовність здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», тому звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору, суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Судом встановлено, що позивачу сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 126967 від 28.06.2024, у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» наявне значення «Ні, порушує».
Згідно з вказаною довідкою ОСОБА_1 з 12.09.2022 відповідно до наказу №124-с від 07.09.2022 здобуває освіту в Українській академії друкарства за рівнем освіти бакалавр, форма здобуття освіти денна, спеціальність « 186 Видавництво та поліграфія». Вказана довідка також містить інформацію про здобуття позивачем базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти.
У матеріалах справи також міститься архівна довідка Львівського національного університету імені Івана Франка № 622-А від 04.07.2024, згідно з якою ОСОБА_1 був зарахований з 01.09.2014 студентом першого курсу механіко-математичного факультету денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за спеціальністю «Механіка» на підставі наказу ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 1876 від 11.08.2014; наказом ректора № 41 від 15.01.2018 позивача як студента четвертого курсу денної форми навчання відраховано з університету 16.12.2017 за невиконання навчального плану (академічну неуспішність).
Спір між сторонами виник з приводу того, чи дійсно позивач здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий ним рівень освіти (у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту»).
Тому для вирішення цього спору слід дослідити питання послідовності здобуття позивачем освіти відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту» (для цілей застосування пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII) та оцінити правильність формування відповідних відомостей у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII).
Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є:
дошкільна освіта;
початкова освіта;
базова середня освіта;
профільна середня освіта;
перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
фахова передвища освіта;
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
другий (магістерський) рівень вищої освіти;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Частиною 2 статті 17 Закону № 2145-VIII визначено, що вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII).
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень;
другий (магістерський) рівень;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Відповідно до положень частин 1-2 статті 6 Закону № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 7 Закону № 1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Відповідно до частини 10 статті 7 Закону № 1556-VII інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Ключовим для вирішення цього спору є визначення терміну «рівень освіти», що наведене в пункті 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII, а саме, що це «завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій».
За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Аналіз наведених вище норм права в їх взаємозв'язку дозволяє суду зробити однозначний висновок, що дієприкметник доконаного виду «здобутий» в понятті «здобутий рівень освіти», що застосоване в нормі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, свідчить про успішне завершення цього етапу освіти, що підтверджується належним та достатнім доказом - документом про освіту (дипломом), відомості про який вносяться до державного реєстру.
Судом встановлено, що позивач не завершував навчання за освітньо-професійним ступенем бакалавра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплома бакалавра за спеціальністю «Механіка» чи «Видавництво та поліграфія» як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму, оскільки ОСОБА_1 відрахований наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 41 від 15.01.2018 як студент четвертого курсу денної форми навчання із 16.12.2017 за невиконання навчального плану (академічну неуспішність). Тому вказані факти не можуть свідчити про здобуття відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти. За таких обставин, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем бакалавра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».
З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означатиме, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти, оскільки як уже зазначалося судом, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, наявність якого не підтверджується матеріалами справи.
Щодо доводів відповідача про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності суд звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 8 Закону № 1556-VII засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.
Статтею 74 Закону № 2145-VIII регламентовано, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази:
здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;
відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;
забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;
проводить навчання для роботи з Електронною базою;
здійснює інші заходи, передбачені законом/
Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про авторське право і суміжні права» та «Про публічні електронні реєстри».
Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема держатель та адміністратор Електронної бази.
За змістом п. 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620 (далі - Положення № 620), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до п. 5 розділу І Положення № 620 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV положення № 620. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної пп. 1, 2 п. 8, абз. 5-5-7 пп. 1 та пп. 4 п. 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
У силу норм чинного законодавства, відповідач є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО. Отже, саме Міністерство освіти і науки України наділене повноваженням щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII, щодо позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо внесення відомостей до ЄДЕБО про порушення позивачем послідовності поточного здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», та зобов'язання відповідача внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО щодо позивача шляхом зазначення в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» інформації «Так, не порушує» з початку навчання в Українській академії друкарства (після реорганізації - Інституту поліграфії та медійних технологій Національного університету «Львівська політехніка») з 12.09.2022.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач вказані вимоги щодо доказування правомірності своїх дій не виконав.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку діям відповідача, яка зумовила пред'явлення позивачем цього позову, суд дійшов висновку, що дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», вчинені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправними.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 422 грн 40 к., сплаченого згідно з квитанцією від 12.03.2025 № 1202-0491-7662-4285.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства освіти і науки України (пр-т. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України (пр-т. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) послідовності поточного здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (пр-т. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) шляхом зазначення в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» інформації «Так, не порушує» з початку навчання в Українській академії друкарства (після реорганізації - Інституту поліграфії та медійних технологій Національного університету «Львівська політехніка») з 12.09.2022.
Стягнути із Міністерства освіти і науки України (пр-т. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома