12 червня 2025 рокусправа № 380/15801/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо включення в довідку-розрахунок індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 09.09.2022 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 п. 5 Порядку №1078 від 17.06.2024 №218 розміру грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року в сумі 7641,88 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 включити в довідку-розрахунок індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 09.09.2022 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 від 17.06.2024 №218 розмір грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року в сумі 12043,60 грн;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розрахувати індексацію-різницю з урахуванням грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року в сумі 12043,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 . Стверджує, що відповідач не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення. З метою реалізації права на нарахування індексації грошового забезпечення звернулася до відповідача, але отримала відмову, яку оскаржила у судовому порядку (рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №380/17906/22). 13.06.2024 подала заяву до відповідача щодо надання розрахунків нарахованих та виплачених коштів на виконання рішення суду, зі змісту яких військова частина НОМЕР_1 , на переконання позивачки, внесла недостовірні дані щодо грошового забезпечення за лютий-березень 2018 року, що зумовило неправильне визначення суми індексації-різниці з березня 2018 року до вересня 2022 року. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 29.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу надати довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачки за період з 01.01.2018 до 01.04.2018.
13.08.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. Зазначає, що постановою №704 змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок, а саме п. 4 визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Стверджує, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду. З урахуванням викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
На виконання вимог ухвали від 29.07.2024 разом з відзивом відповідач додав довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення від 12.08.2024 №674/10/8658.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивачка проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.09.2022 №272 майора юстиції ОСОБА_1 , помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи, звільнену наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 06.09.2022 №95 з військової служби у запас за пп. «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини) п. 3. ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, починаючи з 09.09.2022.
З Єдиного державного реєстру судових рішень суд установив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі 380/17906/22 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2015 по 28.02.2018 з врахуванням січня місяця 2014 року як базового. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року, як базового, з врахуванням раніше виплаченої суми. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 09.09.2022 без врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період 01.03.2018 по 09.09.2022 індексацію грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 09.09.2022 з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету міністрів України від 17 07 2003 № 1078; Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №380/17906/22 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, абзац третій резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №380/17906/22 змінено, виклавши його в такій редакції: «Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року, як базового, з врахуванням раніше виплаченої суми».
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №380/17906/22 залишено без змін.
На виконання зазначеного рішення суду 05.06.2024 позивачці виплачено 62572,48 грн.
У відповідь на заяву позивачки щодо розрахунків нарахованих та виплачених сум, здійснених на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/17906/22, відповідач надав довідки-розрахунки індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 09.09.2022; нарахованої та виплаченої індексації з урахуванням січня 2008 року як базового; нарахованих та виплачених сум за рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/17907/22; нарахованої та виплаченої компенсації втрати частини доходів; перерахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 09.09.2022.
Як вбачається з довідки-розрахунку індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 09.09.2022 з урахуванням вимог абзаців 3, 4 та пункту 5 Порядку №1078 від 17.06.2024 № 218, виданої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду 31.08.2023 у справі 380/17906/22, грошове забезпечення позивачки за лютий 2018 року становить 7641,88 грн, грошове забезпечення за березень 2018 року - 12836,23 грн, розмір індексації-різниці у березні 2018 року складає -731,20 грн.
За змістом довідки від 12.08.2024 №674/10/8658 про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 30.04.2018, виданої відповідачем на виконання вимог ухвали судді від 29.07.2024, грошове забезпечення за лютий 2018 року становить 11675,01 грн, грошове забезпечення за березень 2018 року - 12227,01 грн.
Вважаючи поведінку відповідача протиправною, тобто такою, що порушує її право на нарахування індексації грошового забезпечення, позивачка пред'явила цей позов.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із неправильним визначенням розміру індексації-різниці.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який унормовує основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-XI «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Згідно з абз. 1 ч. 1ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
За змістом ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
За дефініцією, закріпленою у ст. 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1282-XII оплата праці (грошове забезпечення) є одним із об'єктів індексації грошових доходів громадян. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частинами 2, 7 ст. 5 Закону України №1282-ХІІ унормовано, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
За правилами ст. 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною 2 ст. 19 Закону №2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - порядок №1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 1-1 порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п. 6 порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
У контексті наведеного суд наголошує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми юридичної особи.
Аналіз зазначених нормативних приписів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме згідно з порядком №1078.
Тобто сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Положеннями Закону №1282-XII та порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться цими нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 12.12.2018 у справі №825/874/17, від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивачки отримати індексацію грошового забезпечення.
Суд установив, що спірним у цій справі є питання щодо нарахування та виплати позивачці щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 09.09.2022.
У контексті цього суд звертає увагу на таке.
Так, з 01.12.2015 положення порядку №1078 діють зі змінами, внесеними постановою №1013, якою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати.
Відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»(далі - постанова №704), якою затверджено, зокрема, нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абз. 2 п. 1-1, абз. 6 п. 5 порядку №1078).Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз. 2, 5 п. 4 порядку №1078).
Щодо «фіксованої» суми індексації, що є спірним у справі, що розглядається, необхідно зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон №1282-XIIі порядок №1078 такого поняття не містили. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції та з 01.12.2015 року в ньому, як і в цілому порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 01.12.2015 в абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз. 6 п.5 порядку №1078 (в редакціях постанов №1013, №141, №278) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз п. 1, абз. 4, 6 п. 5 порядку №1078 в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави зробити висновок, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз. 3, 4, 6 п. 5 порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п. 5, 10-2 порядку №1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивачки, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний та цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4, 6 пункту 5 порядку №1078 дають підстави зробити висновок про те, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивачки, відповідачеві належало вирішити питання, чи має позивачка право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.
Ця позиція кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21.
Водночас з огляду на абз. 4 п. 5 порядку №1078 позивачка (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
Приписами абз. 5 п. 5 порядку №1078 передбачено, що при визначенні цих сум враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.
За змістом абз. 5 п. 4 порядку № 1078 сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як зазначалося вище, у такому випадку відповідно до абз.4 п. 5 порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Відповідний підхід узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.09.2023 в справі №420/23176/21, від 30.11.2023 у справі №420/616/23.
Судом встановлено, що за спірний період відповідач обчислив індексацію-різницю, визначивши її розмір «-731,20», що підтверджується довідкою-розрахунком від 17.06.2024 №218.
Під час проведення розрахунку, на переконання позивачки, невірно зазначено розмір грошового забезпечення за лютий 2018 року - 7641,88 грн, що зумовило некоректне визначення суми індексації-різниці за спірний період. На підтвердження своїх суджень позивачка надає виписки з карткового рахунку про суми виплаченого грошового забезпечення, зокрема, за лютий-березень 2018 року.
На виконання вимог ухвали судді від 29.07.2024, відповідач надав довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 до 30.04.2018 від 12.08.2024 №674/10/8658, з якої вбачається, що розмір нарахованого грошового забезпечення позивачки за лютий 2018 року становить 11675,01 грн, виплаченого - 11499,88 грн, розмір нарахованого грошового забезпечення позивачки за березень 2018 року становить 12227,01 грн, виплаченого - 12043,60 грн.
У лютому 2018 році грошове забезпечення позивачки складалося з:
- посадового окладу 1150,00 грн;
- окладу за військове звання 125,00 грн;
- надбавки за вислугу років 446,25 грн;
- надбавка за виконання ОВЗ 860,63 грн;
- премії 4600,00грн;
- надбавки за таємність 115,00 грн;
- щомісячної додаткової грошової винагороди 4378,13 грн;
Всього нараховано 11675,01 грн.
У березні 2018 року грошове забезпечення позивачки становило 12227,01 грн та складалося з:
- посадового окладу 1150,00 грн;
- окладу за військове звання 125,00 грн;
- надбавки за вислугу років 446,25 грн;
- надбавки за виконання ОВЗ 860,63 грн;
- премії 4945,00 грн;
- надбавки за таємність 115,00 грн;
- щомісячної додаткової грошової винагороди 4585,13 грн.
Суд враховує, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, відповідно до якого, щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця та не має разового характеру, що корелюється з правовою позицією, сформованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 520/8887/20.
Отже, місячний грошовий дохід позивачки з урахуванням постійних складових грошового забезпечення за березень 2018 року збільшився на 552,0 грн (А) (12227,01 грн - 11675,01 грн = 552,0 грн).
Для встановлення величини приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, суд керується положеннями порядку №1078 з Додатками, даними офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках.
Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до порядку №1078, величина приросту індексу споживчих цін з січня 2008 року по березень 2018 року дорівнює 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.
За формулою, визначеною абзацом 5 п. 4 порядку №1078, сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується таким чином: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивачки у березні 2018 року складає 4463,15 грн (1762 грн * 253,30% / 100).
Оскільки розмір підвищення доходу позивачки в березні 2018 року (А) становив 552,0 грн, що є меншим від суми можливої індексації в березні 2018 року (Б) 4463,15 грн, позивачка має право на отримання щомісячної індексації-різниці у розмірі 3911,15 грн (різниця між сумою можливої індексації (Б) - 4463,15 грн і розміром підвищення доходу (А) - 552,0 грн).
Зважаючи на викладене, суд висновує, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачці індексацію-різницю в розмірі 3911,15 грн щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, тобто в період з 01.03.2018 до 09.09.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи поведінку відповідача, яка зумовила пред'явлення позивачкою цього позову, суд дійшов висновку, що його дії не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та порушують право позивачки на отримання індексації-різниці за спірний період.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Тобто суд вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
З урахуванням встановлених обставин справи немайнова вимога підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку позивачці індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 09.09.2022, виходячи з неправильного врахування розміру нарахованого грошового забезпечення за лютий-березень 2018 року.
Стосовно вимог зобов'язального характеру суд звертає увагу на таке.
Позивачка просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 включити в довідку-розрахунок індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 09.09.2022 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 від 17.06.2024 №218 розмір грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року в сумі 12043,60 грн та розрахувати індексацію-різницю з урахуванням грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року в сумі 12043,60 грн.
Частиною 2 ст. 9 КАС України регламентовано, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Предметом спору у розглядуваній справі є розрахунок та отримання індексації-різниці, обчисленої виходячи, у тому числі, з нарахованих сум грошового забезпечення за лютий-березень 2018 року.
Зважаючи на це, керуючись приписами процесуального закону, з метою поновлення порушеного права позивачки суд уважає за необхідне задовольнити вимоги зобов'язального характеру шляхом зобов'язання відповідача здійснити позивачці, виходячи з розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 12.08.2024 №674/10/8658, нарахування та виплату щомісячної суми індексації-різниці 3911,15 грн за період з 01.03.2018 до 09.09.2022 відповідно до приписів абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 порядку №1078.
Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У зазначених положеннях КАС України відсутні норми, які б регулювали строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі відносини унормовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Частина 1 ст. 233 КЗпП України встановлює тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 в справі №460/17052/21, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
Крім того, як зазначалося вище, індексація є складовою частиною грошового забезпечення.
Офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України надав Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 (справа № 1-13/2013).
Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 в справі № 460/21394/23 в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновку, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)».
Оскільки позивачка дізналася про порушення свого права на отримання індексації-різниці після отримання довідок-розрахунків, які скеровані листом від 18.06.2024 №674/10/6762, а звернулася до суду 20.07.2024, тому тримісячний строк звернення до суду не пропущено.
З огляду на це, твердження відповідача про пропуск позивачкою строку звернення до суду є необґрунтованим.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивачки, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат вона до суду не подала, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246,255, 293,295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 09.09.2022, виходячи з неправильного врахування розміру нарахованого грошового забезпечення за лютий-березень 2018 року.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити, виходячи з розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 12.08.2024 №674/10/8658, нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної суми індексації-різниці 3911,15 грн за період з 01.03.2018 до 09.09.2022 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна