про витребування доказів
11 червня 2025 р. Справа № 380/5959/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про зобов'язання вчити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034032) з вимогою:
- зобов'язати уповноважених посадових осіб Міністерства оборони України та безпосередньо уповноважених посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 звільнити позивача з лав ЗСУ в порядку демобілізації, згідно ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», внаслідок виникнення щодо нього обставин визначених абзацом 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - необхідності здійснення постійного догляду за його дідом - ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ-ї групи, на підставі поданого з його боку рапорту від 03.10.2024 та доданих до нього підтверджуючих документів.
Ухвалою суду від 31.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, подано уточнену позовну заяву, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби у лава ЗСУ в порядку демобілізації, згідно ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», внаслідок виникнення щодо позивача обставин визначених абзацом 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - необхідності здійснення постійного догляду за дідом позивача - ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ-ї групи, на підставі поданого позивачем рапорту від 03.10.2024 та доданих до нього підтверджуючих документів;
- зобов'язати уповноважених посадових осіб Міністерства оборони України та безпосередньо уповноважених посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 звільнити позивача з лав ЗСУ в порядку демобілізації, згідно ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», внаслідок виникнення щодо нього обставин визначених абзацом 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - необхідності здійснення постійного догляду за його дідом - ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ-ї групи, на підставі поданого з його боку рапорту від 03.10.2024 та доданих до нього підтверджуючих документів.
Ухвалою суду від 14.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
Відповідач позов не визнав, 28.04.2025 за вх.№35068 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що військова частини НОМЕР_3 має адміністративно процесуальну правосуб'єктність та може бути стороною у справі. Вважає, що військова частина НОМЕР_3 є належним відповідачем у справі, оскільки саме командиром військової частини НОМЕР_3 було прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту від 03.01.2024 щодо звільнення позивача з військової служби.
21.05.2025 за вх.№42503 від представника Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення у справ.
26.05.2025 за вх.№43478 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Суд з врахуванням необхідності з'ясування обставин у справі дійшов висновку про необхідність витребування доказів у справі.
Згідно з ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У силу ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно із ч.3 ст.80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
У контексті з вищевикладеним, суд дійшов до висновку, що з метою об'єктивного вирішення спору необхідним є витребування доказів у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 80, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ):
- докази звернення з рапортом до військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби, надати пояснення щодо належного відповідача у справі.
Витребувані докази скерувати на адресу суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. Належним чином завірені копії до матеріалів справи.
Відповідно до ч.6-9 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовується судом, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
Попередити про те, що невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом, та може бути підставою для реагування суду в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України та застосуванням заходів процесуального примусу передбачених Главою 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна