12 червня 2025 рокусправа № 380/3511/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в якому просить суд:
- визнати протиправною дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяв, вимог ОСОБА_1 щодо надання відстрочки по п. 1 частини 3 статті 23 та п 2,9,13 частини 1 статті 23 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та щодо ненадання обґрунтованої відповіді повідомлення письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 забезпечити право ОСОБА_1 , на відстрочку по п. 1 частини 3 статті 23 та п 2,9,13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», належно розглянувши заяву та додатки та прийняти законне і обґрунтоване рішення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 1 частини 3 статті 23 та п 2,9,13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», враховуючи той факт що ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за батьком ОСОБА_2 який згідно Довідки МСЕК серія 10 ААБ № 159960 від 18.08.2013 року що підтверджує 1 групу інвалідності батька заявника, загальне захворювання, потребує постійного стороннього догляду, відсутні інші особи які можуть здійснювати такий догляд та враховуючи що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається і являється студентом першого курсу спеціальності Організація та керування туристичним обслуговуванням (денна форма навчання) коледжу туризму, м. Благоєвград, Болгарія, ОКР “Фаховий бакалавр» термін навчання з 2024 року до 2027 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу в попередній сумі 17 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (далі- позивач) звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за формою, встановленою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560. У відповідь на вказаний адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_4 направив Лист де вказано що заяву щодо надання відстрочки було розглянуто. Вказує про те що позивача належним чином не повідомлено про відстави відмови у оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відтак, позивач вважає, що дії щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправними.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви, шляхом сплати судового збору.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі-відповідач) у встановлений судом строк, відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали 05.03.2025 в системі ЄСІТС.
Станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивач 12.12.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу на підставі абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". До вказаних заяв долучив довідку перекладену з болгарської мови на українську мову №УО-416/09.09.2024 про навчання, студентський квиток, договір про навчання, довідка про здобувача освіти за даними ЄДЕБ з питань освіти, копія з РЕЗЕРВ +.
Також позивач 12.12.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу на підставі абз. 2,9,13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. До вказаних заяв долучив копія з РЕЗЕРВ +, копія пенсійного посвідчення батька заявника, копія МСЕК серія НОМЕР_3 від 18.08.2013 що підтверджує 1 групу інвалідності, копія висновку №6/7 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соцпослуги з догляду на непрофесійній основі від 20.07.2023, копія свідоцтва про народження заявника, копія паспорту та ІПН коду заявника, рішення про призначення компенсації заявникові як особі що надає соціальні послуги на професійній основі, заява сімейного лікаря, довідка про місце проживання та факт догляду, витяг з протоколу комісії та копії листа та заяви, копія закордонного паспорту сестри, копія трудового договору сестри, копія дозволу на тимчасове проживання сестри у Франції.
Відповідно до довідки щодо здобувача освіти за даними в Єдиній державній елекутронній базі по питаннях освіти позивач є студентом першого курсу спеціальності Організація та керування туристичним обслуговуванням (денна форма навчання) коледжу туризму, м. Благоєвград, Болгарія, ОКР “Фаховий бакалавр» термін навчання з 2024 року до 2027 року.
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 10ААБ №159960 ОСОБА_2 є інвалідом 1 групи. Потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до довідки про місце проживання та факт постійного догляду №1/д від 15.08.2023 встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживає та здійснює постійний догляд за особою з інвалідністю 1 групи, яка потребує постійного догляду - ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 .
Повідомленням від 10.01.2025 №660 вказано про те, що комісією за результатом розгляду заяви прийнято рішення яке оформлене протоколом від 09.01.25 №2 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Зазначено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови вказано про те, що відсутній завіреної копії військово - облікового документа для оформлення Додатку 6 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації , на особливий період» та відсутність довідки про здобувача освіти, сформованій в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відповідно до додатку № 9 Порядку.
Повідомленням від 10.01.2025 №664 вказано про те, що комісією за результатом розгляду заяви прийнято рішення яке оформлене протоколом від 09.01.25 №2 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Зазначено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причиною відмови вказано про те, що подана заява не відповідач формі визначеній у додатку 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації , на особливий період», відсутність завіреної копії військово - облікового документа для оформлення Додатку 6 відповідно до Порядку та надано неповний перелік документів, що підтверджують право на відстрочку.
Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача звернувся з цим позовом до суду.
Спірні правовідносини виникли з приводу відмови у наданні довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон України № 3543-XII).
Згідно з абз.4 ст.1 Закону України № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 2, 3, 5 ст. 4 Закону України № 3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1); мобілізацію провести, зокрема, на території Львівської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України № 3543-XII Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду;
13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
Відповідно до ст. 23 Закону України № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Також, Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.
Аналізуючи норми законодавства суд зазначає про те, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов'язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.
Як встановлено судом раніше, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу на підставі абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та абз 2, 9, 13 ч.1 ст.23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". До вказаних заяв долучив довідку перекладену з болгарської мови на українську мову №УО-416/09.09.2024 про навчання, студентський квиток, договір про навчання , довідка про здобувача освіти за даними ЄДЕБ з питань освіти, копія з РЕЗЕРВ +, копія пенсійного посвідчення батька заявника, копія МСЕК серія НОМЕР_3 від 18.08.2013 що підтверджує 1 групу інвалідності , копія висновку №6/7 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соцпослуги з догляду на непрофесійній основі від 20.07.2023, копія свідоцтва про народження заявника, копія паспорту та ІПН коду заявника, рішення про призначення компенсації заявникові як особі що надає соціальні послуги на професійній основі, заява сімейного лікаря, довідка про місце проживання та факт догляду, витяг з протоколу комісії та копії листа та заяви, копія закордонного паспорту сестри, копія трудового договору сестри, копія дозволу на тимчасове проживання сестри у Франції.
Надаючи оцінку підставам відмови позивачеві у наданні відстрочки, суд зазначає таке.
Щодо заяви про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу на підставі абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.
Додатком 5 до Порядку №560 також зазначено, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України №3543-XII для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Відтак, військовозобов'язаний, який претендує на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України №3543-XII, передбачено обов'язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною в додатку 9 до Порядку №560.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року №752 «Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти» забезпечено створення та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Єдина державна електронна база з питань освіти є автоматизованою системою збирання, реєстрації, оброблення, зберігання та захисту відомостей та даних з питань освіти. Власником Єдиної державної електронної бази з питань освіти є держава Україна, розпорядником - Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором - Державне підприємство «Інфоресурс».
Проте іноземні навчальні заклади не мають доступу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти України та відповідно не можуть сформувати таку довідку.
Відповідно до довідки щодо здобувача освіти за даними в Єдиній державній електронній базі по питаннях освіти позивач є студентом першого курсу спеціальності Організація та керування туристичним обслуговуванням (денна форма навчання) коледжу туризму, м. Благоєвград, Болгарія, ОКР “Фаховий бакалавр» термін навчання з 2024 року до 2027 року.
Відтак, у матеріалах справи є докази що підтверджують факт здобування ОСОБА_1 вищої освіти в іноземному вищому навчальному закладі.
Суд звертає увагу на те, що надана позивачем довідка містить відомості, які містить про здобувача освіти (додаток 9 Порядку №560), а можливість сформувати довідку в ЄДЕБО за встановленою формою іноземний заклад освіти не має можливості. Проте неможливість навчального закладу сформувати довідку в ЄДЕБО не може позбавляти позивача право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач здійснив належну перевірку поданих позивачем документів, як це визначає абз. 1 п. 60 Порядку №560. Тобто не звертався із запитом до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, не використав інформацію з публічних електронних реєстрів з метою перевірки інформації, наявної в поданих документах для отримання відстрочки.
Отже, комісія при прийнятті рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період діяла неправомірно, комісія не дослідила усіх обставин.
Щодо заяви про оформлення довідки про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі абзаців 2, 9, 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає таке.
Судом встановлено, що позивач не може бути віднесений до осіб, яким може бути надано відстрочку від призову на військову службу за абзацами другим та дев'ятим частини першої статті 23 вказаного Закону, оскільки не має підстав, визначених зазначеними нормами.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", позивач може мати право на відстрочку від призову на військову службу за умови дотримання визначеного законом порядку.
Крім того, підставою для відмови у наданні відстрочки від призову стала відсутність завіреної копії військово-облікового документа для оформлення додатку 6 відповідно до постанови КМ України №560 від 16.05.2024 « Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
Постановою КМ України від 16 травня 2024 р. №559 затверджено Порядок оформлення та видачі військово-облікового документа, а також нову форму військово облікового документа.
Відповідно до роз'яснення Директорату цифрової трансформації у сфері оборони Міністерства оброни України надало офіційне роз'яснення щодо юридичної сили електронного та паперового військово-облікового документу від 21.07.2024, у яких зазначає, що наявність у особи військово-облікового документа в електронній формі, наприклад, у відповідному застосунку мобільного телефону, або у вигляді роздрукованого військово-облікового документу з QR кодом, є рівнозначним військово-обліковому документу у паперовій формі, оскільки усі вони мають однакову юридичну силу.
Отже, відповідачем протиправно не враховано військово-обліковий документ позивача в електронній формі, який був наданий до заяв від 12.12.2024.
Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що відповідачем не було належним чином розглянуто звернення позивача щодо надання відстрочки на зазначеній підставі, а також не надано вмотивованої відмови у задоволенні його заяви відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом із цим, суд звертає увагу на поняття дискреційних повноважень, яке наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яку прийняв Комітет Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Згідно із позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі № 826/8803/15, від 21.06.2018 у справі № 274/1717/17, від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17, від 17.10.2019 у справі № 826/521/16, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 27.09.2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.
Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Варто наголосити, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Зобов'язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що заяви позивача відповідач належним чином не розглянув, не дослідив всіх доказів та не здійснив перевірку наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за наданими документами, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу.
З врахуванням того, що суд не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту буде зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяви позивача з врахуванням висновків суду.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в попередній сумі 17 000 грн. Посилається на те, що позивач уклав договір про правову допомогу з Адвокатом Винниченком М.П. На виконання вищевказаного договору Адвокатом було надано Позивачеві ряд послуг: вивчення та аналіз матеріалів справи (2000 грн.), готування позовної заяви, підготовка документів для подачі до суду (5000 грн.), ведення справ у суді; а також буде оплачуватись витрачений час адвокатом на судові засідання з розрахунку - 10 000 грн. судові засідання. Очікувана орієнтовна вартість судових витрат на правову допомогу - 17 000 грн.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так як, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу у задоволення заяви про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в попередній сумі 17 000 грн слід відмовити.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 12.12.2024р. протиправними.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяви ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією та за наслідками їх розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 484,48 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
СуддяКухар Наталія Андріївна