справа №380/11481/25
з питань забезпечення позову
11 червня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяв позивача від 17.12.2024 року та 03.06.2025 року про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати відповідача розглянути заяви позивача від 17.12.2024 року та 03.06.2025 року про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення, яким надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.
Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 та іншим ТЦК та СП вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправними діяння та зобов'язання до вчинення дій. В обґрунтування заяви посилається на те, що позивач, згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 . У період перебування у шлюбі в позивача та його дружини народилось двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Разом з тим, зазначив, що дружина позивача ОСОБА_2 є військовозобов'язаною, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозов'яного № НОМЕР_3 . Крім цього, згідно довідки Військово-медичного клінічного центру Західного регіону ЗСУ №1226 від 04.12.2024 року ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації. Вказав, що 17.12.2024 року позивач особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву із додатками про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку із перебуванням в нього на утриманні двох неповнолітніх дітей та перебуванні його дружини на військовій службі за призовом під час мобілізації, однак рішення за результатами її розгляду не отримав. 03.06.2025 року позивач повторно подав (через АТ «Укрпошта») заяву з додатками про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з тих же самих підстав, однак відповіді на неї також не отримав. Натомість, отримав повістку про прибуття 13.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 на відправку для проходження військової служби в порядку мобілізації. Зазначив, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим. Вказане, на думку позивача, обґрунтовує необхідність забезпечення позову.
При вирішенні даної заяви суд враховує наступне.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб
За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При оцінці підстав для забезпечення позову суд враховує, що позивач двічі, а саме - 17.12.2024 року та 03.06.2025 року, звертався до відповідача із заявами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Утім, станом на дату звернення до суду з даним позовом, рішень за результатами розгляду поданих позивачем заяв комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 не ухвалено, при тому, що в силу вимог закону, строк розгляду такої заяви - сім календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів (п.60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560).
Разом з тим, позивачу вручено повістку на відправку, згідно якої його зобов'язано прибути 13.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Пунктом 15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм слідує, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 року у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Таким чином, суд приходить висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надаватиметься повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, з метою забезпечення збалансованості інтересів обох сторін у справі, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить позивач, суд приходить висновку, що заява позивача є підставною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд враховує положення п.3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, згідно яких призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. А тому, з метою ефективного захисту оспорюваних прав позивача, слід заборонити також і іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі №380/11481/25.
Згідно ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
За даною ухвалою, стягувачем є ІНФОРМАЦІЯ_8 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ); боржником - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ).
У відповідності до Закону України «Про судовий збір», підстави для повернення судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст.150-154, 243, 248, 250, 256, 294, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
заяву представника позивача про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі №380/11481/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Ланкевич А.З.