Іменем України
12 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/6412/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання дій протиправними,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Верховного Суду (далі - відповідач або ВС) в якому просить:
- визнати протиправними дії Верховного Суду по розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.01.2022 незаконними і такими, що порушують ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в скарзі від 09.01.2022 до Голови Верховного Суду позивач скаржився на порушення ст. 19 Конституції України та ч.1ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» начальником відділу розгляду звернень та надання публічної інформації Шкуратовською, начальником управління юридичного забезпечення Лозовою та керівником апарату Верховного Суду Булкою.
Порушення Шкуратовською ст. 19 Конституції України та ч.1ч.3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» полягало в тому, що на скаргу від 11.10.2021 листі відповіді позивачу повідомила 20.10.2021 - Верховний Суд не вповноважений вирішувати порушені ним питання, що суперечать ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», за якою Шкуратовська мала б надіслати позивача скаргу від 11.10.2021 тим, хто вповноважений це зробити і його повідомити про це. Шкуратовська цього не зробила.
Порушення Лозовою ст. 19 Конституції України та ч.1ч.3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» полягало в тому, що розглядаючи скаргу від 28.10.2021 на Шкуратовську на виправдання її, в листі від 12.11.2021зазначила, що його скарга від 11.10.2021 не містила необхідних даних для прийняття обґрунтованого рішення, тому Шкуратовська діяла за припасами ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» та надала відповідь листом від 20.10.2021. Звідки це взяла ОСОБА_2 невідомо, але відомо те, що за приписами ч.3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» на той випадок, коли якихось даних у зверненні не має, звернення повертається громадянину з необхідними роз'ясненнями. Ні ОСОБА_3 , ні Лозова цього не зробили.
Порушення ст. 19 Конституції України та ч.1ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» Булкою полягає в тому, що ним позивачу відмовлено в вирішенні вимог його скарги від 22.11.2021 з підстав відсутності повноважень Верховного Суду для вирішення питань його звернення.
Верховним Судом, всупереч ч.1 ч.6 ст.19 Закону України «Про звернення громадян» факти зазначені в скарзі від 09.01.2022 не перевірено, про результати не надано письмової обґрунтованої відповіді.
В листі від 19.01.2022 Верховний Суд за підписом голови повідомляє про перевірку якихось доводів його скарги про порушення норм законодавства, однак не зазначає які доводи скарги було перевірені та які норми законодавства перевірялися.
Висновок голови про те, що в результаті перевірки установлено факти надання позивачу детальних відповідей на його звернення, ніякого відношення до його звернень не має, оскільки в жодному з них, він не скаржиться на це.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/6412/22 було передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження та залишено без руху, для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року продовжено розгляд справи № 640/6412/22 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання дій протиправними в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов'язано відповідача протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.
08.07.2022 та 23.04.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що 12.01.2022 до Верховного Суду надійшла скарга ОСОБА_1 від 09.01.2022, в якій скаржник вимагав перевірити факти порушення статті 19 Конституції України та частини першої і третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» працівниками апарату Верховного Суду, а саме: п. Шкуратовською, п. Лозовою, п. Булкою та повідомити його про результати. Скаргу від 11.10.2021, після уточнень зазначених в цій скарзі, розглянути і вирішити по суті та повідомити його про результати.
Листом Верховного Суду від 19.01.2022 позивачу надано відповідь на скаргу від 09.01.2022 та зазначено, що листами Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року № 3315/0/15-21, від 12 листопада 2021 року № 3574/0/2-21, від 7 грудня 2021 року № 3865/0/2-21 та від 28 грудня 2021 року № 4150/0/2-21 йому було надано детальні відповіді з посиланням на відповідні правові норми, повідомлено про відсутність підстав для вжиття Верховним Судом заходів реагування у зв'язку з надходженням скарг.
Отже, порушень законодавства Верховним Судом під час розгляду скарг ОСОБА_1 не виявлено. Посадові особи Верховного Суду, надаючи на них відповіді, діяли згідно з повноваженнями, передбаченими законодавством».
Крім того, вказаним листом, позивача поінформовано, що копії його скарг надіслано за належністю до Окружного адміністративного суду м. Києва для надання відповіді в частині повноважень, передбачених законодавством.
Отже, відповідь Верховного Суду на скаргу від 09.01.2022, оформлена листом № 131/0/2-22 від 19.01.2022, відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», оскільки звернення розглянуто уповноваженою особою, у строки, що передбачені Законом, з наданням чітких, аргументованих та виключних відповідей на поставлені позивачем питання, у зв'язку з чим неправомірність дій Верховного Суду в даному випаду відсутня, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі вищезазначеного, представник відповідача просив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання дій протиправними, відмовити.
12.07.2022 та 12.05.2025 від позивача на адресу суду надійшли відповіді на відзив, у якому зазначив, що обґрунтовуючи позовні вимоги ним зазначено те, що відповідачем всупереч ч.1 і ч.6 ст.19 Закону України «Про звернення громадян» та ст. 19 Конституції України Шкуратовською, Лозовою та Булкою, які зазначені у скарзі від 09.01.2022, про результати перевірки не надано позивачу письмової обґрунтованої відповіді, як це передбачено ще й ст.40 Конституції України.
Зазначив, що під час розгляду скарг порушень законодавства відповідачем не виявлено, а посадові особи Верховинного Суду діяли відповідно своїм повноваженням при розгляді відповідних звернень позивача, що є голослівним і необґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
12 січня 2022 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла скарга від 09 січня 2022 року, у якій позивач просив:
Перевірити факти порушення статті 19 Конституції України та частини першої і третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» Шкуратовською, зазначений в цій скарзі, про результати котрого повідомити;
Перевірити факти порушення статті 19 Конституції України та частини першої і третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» Лозовою, зазначений в цій скарзі, про результати котрого повідомити;
Перевірити факти порушення статті 19 Конституції України та частини першої і третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» Булкою, зазначений в цій скарзі, про результати котрого повідомити;
Скаргу від 11.10.2021, після уточнень зазначених в цій скарзі, розглянути і вирішити по суті та повідомити про результати.
Листом Верховного Суду від 19.01.2022 вих. № 131/0/2-22, позивачу надано відповідь на скаргу від 09.01.2022 в якій зазначено, що перевіркою наведених у скарзі доводів у частині недотримання, на його думку, працівниками апарату Верховного Суду норм законодавства при розгляді попередньо надісланих до Верховного Суду скарг установлено, що листами Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року № 3315/0/15-21, від 12 листопада 2021 року № 3574/0/2-21, від 7 грудня 2021 року № 3865/0/2-21 та від 28 грудня 2021 року № 4150/0/2-21 позивачу було надано детальні відповіді з посиланням на відповідні правові норми та повідомлено про відсутність підстав для вжиття Верховним Судом заходів реагування у зв'язку з надходженням його скарг.
Отже, порушень законодавства Верховним Судом під час розгляду скарг позивача не виявлено. Посадові особи Верховного Суду, надаючи на них відповіді, діяли згідно з повноваженнями, передбаченими законодавством.
Крім того, оскільки скарга від 12 січня 2022 року №28/0/15-22 містить уточнену інформацію щодо бездіяльності, на думку позивача, службових осіб Окружного адміністративного суду м. Києва, інформуємо.
Відповідно до положень статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду, зокрема, несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення.
З огляду на викладене, відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» копії скарг (вх. № 1272/0/15-21 від 18 жовтня 2021 року, вх. № 28/0/15-22 від 12 січня 2022 року) листом Верховного Суду № 105/0/2-22 від 18 січня 2022 року надіслано за належністю до Окружного адміністративного суду м. Києва для надання відповіді в частині повноважень, передбачених законодавством.
У разі незгоди з відповіддю позивач має право на оскарження її в порядку, визначеному статтею 17 Закону України «Про звернення громадян».
В матеріалах справи міститься скарга ОСОБА_1 від 09.01.2022 на ім'я голови Верховного Суду, у якій вимагає: перевірити факти порушення статті 19 Конституції України та частини першої і третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» Шкуратовською, зазначений в цій скарзі, про результати котрого повідомити; перевірити факти порушення статті 19 Конституції України та частини першої і третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» Лозовою, зазначений в цій скарзі, про результати котрого повідомити; перевірити факти порушення статті 19 Конституції України та частини першої і третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» Булкою, зазначений в цій скарзі, про результати котрого повідомити; скаргу від 11.10.2021, після уточнень зазначених в цій скарзі, розглянути і вирішити по суті та повідомити про результати.
Листом Верховного Суду від 19.01.2022 вих. № 131/0/2-22, надано відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 09.01.2022 в якій зазначено, що перевіркою наведених у скарзі доводів у частині недотримання, працівниками апарату Верховного Суду норм законодавства при розгляді попередньо надісланих до Верховного Суду скарг установлено, що листами Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року № 3315/0/15-21, від 12 листопада 2021 року № 3574/0/2-21, від 7 грудня 2021 року № 3865/0/2-21 та від 28 грудня 2021 року № 4150/0/2-21 позивачу було надано детальні відповіді з посиланням на відповідні правові норми та повідомлено про відсутність підстав для вжиття Верховним Судом заходів реагування у зв'язку з надходженням цих скарг.
Отже, порушень законодавства Верховним Судом під час розгляду відповідних скарг не виявлено. Посадові особи Верховного Суду, надаючи на них відповіді, діяли згідно з повноваженнями, передбаченими законодавством.
Крім того, оскільки скарга позивача від 12 січня 2022 року №28/0/15-22 містить уточнену інформацію щодо бездіяльності, на думку позивача, службових осіб Окружного адміністративного суду м. Києва, інформуємо.
Відповідно до положень статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду, зокрема, несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення.
З огляду на викладене, відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» копії скарг (вх. № 1272/0/15-21 від 18 жовтня 2021 року, вх. № 28/0/15-22 від 12 січня 2022 року) листом Верховного Суду № 105/0/2-22 від 18 січня 2022 року надіслано за належністю до Окружного адміністративного суду м. Києва для надання відповіді в частині повноважень, передбачених законодавством.
У разі незгоди з відповіддю ОСОБА_1 має право на оскарження її в порядку, визначеному статтею 17 Закону України «Про звернення громадян».
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частинами другою, шостою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII (далі - Закон №2657-XII) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Положеннями статті 9 Закону № 2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96-ВР).
Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За змістом статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Звернення про надання безоплатної правничої допомоги розглядаються в порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правничу допомогу".
Отже, з наведеної норми слідує, що особа у власному зверненні має самостійно визначити та зазначити спосіб, в який суб'єкт владних повноважень зобов'язаний повідомити про результати розгляду такого, та у разі необхідності зв'язатись з заявником.
Згідно із частиною 1 статті 19 № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Положеннями статті 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Звідси можна виснувати, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду їх звернень.
При цьому, звернення повинні бути розглянуті та вирішені у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а відповіді за результатами їх розгляду надаються тим органом, який отримав ці звернення і до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненні питань.
Якщо ж питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Суд, аналізуючи приписи Закону № 393/96-ВР зауважує, що законодавець, передбачаючи право/обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування пересилати за належністю звернення громадян іншому (відповідному) органу чи посадовій особі, мав на меті забезпечити заявнику об'єктивний та всебічний розгляд його заяви.
Водночас, вказаний обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування щодо пересилання звернення може бути реалізований виключно за сукупністю таких умов:
1) питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень;
2) звернення пересилається лише відповідному, а не будь-якому органу чи посадовій особі за належністю, тобто тому органу, до повноваження якого входить вирішення питань, що порушені у зверненні;
3) пересилання повинно відбутися в термін не більше п'яти днів;
4) про факт пересилання обов'язково повідомляється громадянин, який подав звернення.
Аналогічний висновок щодо застосування вказаної норми права висловив Верховний Суд у постанові від 22.04.2020 у справі № 826/717/16, від 24.11.2021 № 380/2272/20.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем від 20.10.2021 № 3315/0/15-21, від 12.11.2021 № 3574/0/2-21 та від 7 грудня 2021 року № 3865/0/2-21 надано відповідь на скарги позивача від 11.10.2021, від 28.10.2021, та від 22.11.2021 в яких зазначено щодо протиправних, на погляд позивача, дій (бездіяльності) посадових осіб Окружного адміністративного суду м. Києва в межах повноважень Верховного Суду.
Перевіркою наведених у скарзі доводів установлено, що 18 жовтня 2021 року за вх. № 1272/0/15-21 у Верховному Суді зареєстровано скаргу позивача, у якій останній скаржився на дії посадових осіб Окружного адміністративного суду м. Києва та просив притягнути винних до відповідальності, та на яку листом Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року № 3315/0/2-21, за підписом начальника відділу розгляду звернень та надання публічної інформації Верховного Суду ОСОБА_4 , позивачу було надано відповідь. Зокрема, роз'яснено повноваження Верховного Суду, порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та поінформовано про законодавче регулювання повноважень голови та керівника апарату місцевого суду.
Згідно з нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку будь-яких фактів, пов'язаних з діяльністю судів нижчих інстанцій у спосіб, що не передбачений процесуальним законодавством.
Таким чином, відповідачем відповідно до норм частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян», було письмово повідомлено ОСОБА_1 про результати перевірки вищезазначених скарг і суть прийнятого рішення.
Також, судом встановлено, що на виконання вимог частини 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР відповідач листом від 19.01.2022 вих. № 131/0/2-22, надав відповідь позивачу на його скаргу від 09.01.2022 в якій зазначив, що перевіркою наведених у скарзі доводів у частині недотримання, на його думку, працівниками апарату Верховного Суду норм законодавства при розгляді попередньо надісланих до Верховного Суду скарг установлено, що листами Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року № 3315/0/15-21, від 12 листопада 2021 року № 3574/0/2-21, від 7 грудня 2021 року № 3865/0/2-21 та від 28 грудня 2021 року № 4150/0/2-21 позивачу було надано детальні відповіді з посиланням на відповідні правові норми та повідомлено про відсутність підстав для вжиття Верховним Судом заходів реагування у зв'язку з надходженням його скарг.
Суд погоджується із позицією відповідача, викладених у вищезазначених листах та зазначає, що до повноважень Верховного Суду не входить питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності яким проінформовано позивача про законодавче регулювання повноважень голови та керівника апарату місцевого суду.
Як свідчить зміст позовної заяви, позивач зазначає про порушення Шкуратовською ст. 19 Конституції України та ч.1ч.3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» полягало в тому, що на скаргу від 11.10.2021 листі відповіді позивачу повідомила 20.10.2021 - Верховний Суд не вповноважений вирішувати порушені ним питання, що суперечать ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», за якою Шкуратовська мала б надіслати позивачу скаргу від 11.10.2021 тим, хто вповноважений це зробити і його повідомити про це. Шкуратовська цього не зробила.
З даного питання суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 24.11.2021 у справі №380/2272/20 аналізуючи приписи Закону України «Про звернення громадян», зауважив, що законодавець, передбачаючи право/обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування пересилати за належністю звернення громадян іншому (відповідному) органу чи посадовій особі, мав на меті забезпечити заявнику об'єктивний та всебічний розгляд його заяви.
Водночас, вказаний обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування щодо пересилання звернення може бути реалізований виключно за сукупністю таких умов:
1) питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень;
2) звернення пересилається лише відповідному, а не будь-якому органу чи посадовій особі за належністю, тобто тому органу, до повноваження якого входить вирішення питань, що порушені у зверненні;
3) пересилання повинно відбутися в термін не більше п'яти днів;
4) про факт пересилання обов'язково повідомляється громадянин, який подав звернення.
Як вже зазначено вище, позивач звернувся до Верховного Суду із скаргою, яка не стосувалася його діяльності, повноважень чи функціональних обов'язків.
Водночас, в даному випадку також відсутні підстави для пересилання за належністю вищевказаної скарги позивача.
За вказаним вище висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 24.11.2021 у справі №380/2272/20, звернення пересилається лише відповідному, а не будь-якому органу чи посадовій особі за належністю.
Тобто, звернення може пересилатися тільки тому органу, до повноваження якого входить вирішення питань, що порушені у зверненні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах відповідач діяв правомірно, протиправна бездіяльність відсутня.
Крім того з матеріалів справи встановлено, що оскільки скарга позивача від 12 січня 2022 року містила уточнену інформацію щодо бездіяльності, службових осіб Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідачем було проінформовано ОСОБА_1 , що відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» копії Ваших скарг (вх. № 1272/0/15-21 від 18 жовтня 2021 року, вх. № 28/0/15-22 від 12 січня 2022 року) листом Верховного Суду № 105/0/2-22 від 18 січня 2022 року надіслано за належністю до Окружного адміністративного суду м. Києва для надання відповіді в частині повноважень, передбачених законодавством.
Отже, питання, порушені в одержаних Верховним Судом вищезазначених скаргах, не входили до повноважень відповідача, що в подальшому з підстав уточнення інформації позивачем, мало наслідком пересилання такого звернення за належністю відповідному органу - Окружному адміністративному суду м. Києва, який і мав надати відповідь.
За таких обставин, суд доходить висновку що в цьому випадку права позивача в спірних правовідносинах не є порушеними та позивачем не доведено наявності протиправності в діях чи бездіяльності відповідача.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України», суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховного Суду про визнання дій протиправними - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов