12 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/821/24
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:
позивач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення податкового боргу, -
за зустрічним позовом:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Головне управління ДПС у Кіровоградській області у лютому 2024 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 161 721,04 грн., із яких: податок на додану вартість - 160 361,04 грн., штрафи - 1360 грн.
Позов мотивовано тим, що у ході документальної позапланової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , проведеної у квітні - травні 2023 року, були виявлені порушення у його діяльності. За наслідками цієї перевірки на підставі акту №3324/11-28-24-04/2398003299 від 05.05.2023 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення: форми "Р" №000049742404 від 04.07.2023 року про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ на суму 120231, 25 грн., форми "ПС" №000049712404 від 04.07.2023 року про накладення штрафу в сумі 340 грн. за неподання відомостей про об'єкти оподаткування платника податків, форми "ПС" №000049722404 від 04.07.2023 року про накладення штрафу в сумі 1020 грн. за ненадання документів при здійсненні податкового контролю. Відповідач не сплатив ці узгоджені грошові зобов'язання. За рахунок переплати по ІКП частково погашено податковий борг з ПДВ на 17,85 грн. Крім того 18.08.2023 року відповідачу нарахована пеня у сумі 40147, 64 грн. з ПДВ. Позивач просить суд стягнути ці суми узгоджених грошових зобов'язань та несплаченої пені з відповідача як податковий борг в дохід державного бюджету.
Ухвалою судді від 19.02.2024 року відкрито провадження у справі за цим позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кривенко М.П. - подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову та зустрічний позов, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2023 року, на підставі яких виник податковий борг, заявлений до стягнення у цій справі. Посилається на те, що документальна позапланова виїзна перевірка підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року по 30.09.2020 року проведена з порушенням строків давності, установлених п.102.1 ст.102 ПК України, а податок на додану вартість нарахований йому поза межами цих строків. Вказує, що у 2017 році ФОП ОСОБА_1 вів облік доходів і витрат у порядку, встановленому для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, і не мав обов'язку підтверджувати використання у господарській діяльності товарів, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, будь-якими первинним документами. Також зазначає, що на момент перевірки у 2023 року ОСОБА_1 вже не мав обов'язку зберігати документи згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України, тож накладення на нього штрафу за ненадання документів при здійсненні податкового контролю є незаконним. Щодо накладення на ОСОБА_2 штрафу за неподання відомостей про об'єкти оподаткування, то в акті перевірки та у податковому повідомленні-рішення містяться розбіжності у періоді, за який застосовано штраф.
Ухвалою від 01.04.2024 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області. Цією ж ухвалою суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінив судове засідання підготовчим засіданням.
ГУ ДПС у Кіровоградській області подало відзив на зустрічну позовну заяву, у якому вказало, що перевірка ОСОБА_1 проведена законно, у межах строків давності, установлених податковим законодавством. У ході перевірки виявлені порушення, які призвели до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також стали підставою для накладення штрафів. Доводячи правомірність висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень, представник ГУ ДПС у Кіровоградській області просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Ухвалою від 29.05.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні. Цією ж ухвалою суд визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновив цей строк.
У ході судового розгляду справи представники сторін подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 з 03.11.2016 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебував на обліку платників податків у Бобринецькій ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, був платником єдиного податку 3 групи, у 2017 році був зареєстрований платником податку на додану вартість.
Основним видом його економічної діяльності було вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.
У вересні 2020 року ФОП ОСОБА_1 вирішив припинити свою підприємницьку діяльність та за його заявою 30.09.2020 року була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.
У квітні 2023 року в.о. начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України видав наказ №496-п від 21.04.2023 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 ".
Позивачу 25.04.2023 року вручено копію наказу про проведення перевірки.
Посадовою особою ГУ ДПС у Кіровоградській області у період з 25 квітня по 1 травня 2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з метою контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.09.2020 року, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 03.11.2016 року по 30.09.2020 року, результати якої оформлені актом №3324/11-28-24-04/ НОМЕР_1 від 05.05.2023 року.
Згідно з цим актом у ході перевірки встановлені зокрема такі порушення:
- пункту 184.7 статті 184, п.189.9 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України - заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2017 рік в розмірі 96185 грн.,
- пункту 63.3 статті 63 ПК України - неподання відомостей про об'єкти оподаткування за 2018 - 2021 роки,
- підпунктів 16.1.5, 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України - ненадання на перевірку документів в повному обсязі.
На підставі цього акту ГУ ДПС у Кіровоградській області винесло такі податкові повідомлення рішення:
- форми "Р" №000049742404 від 04.07.2023 року - про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на підставі пп.54.3 ст.54, п.123.2 ст.123 ПК України у розмірі 120 231,25 грн., з яких 96 185 грн. - податкові зобов'язання, 24 046,25 грн. - штрафна санкція;
- форми "ПС" №000049722404 від 04.07.2023 року - про накладення штрафу на підставі п.121.1 ст.121 ПК України в сумі 1020 грн.;
- форми "ПС" №000049712404 від 04.07.2023 року - про накладення штрафу на підставі п. 117.1 ст.117 ПК України в сумі 340 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення 04.07.2023 року надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_1 , але не вручені йому через закінчення терміну зберігання та 07.08.2023 року повернуті до ГУ ДПС у Кіровоградській області. За правилами пунктів 42.2, 42.5 статті 42 ПК України ці податкові повідомлення-рішення вважаються врученими 07.08.2023 року.
У встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України 10-денний строк ОСОБА_1 не сплатив нараховані суми грошових зобов'язань та не розпочав процедуру оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, у зв'язку з чим суми грошових зобов'язань стали вважатися узгодженими, з 18.08.2023 року набули статусу податкового боргу та на них розпочалося нарахування пені в інтегрованій картці платника.
Зокрема 18.08.2023 року в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість на підставі пп.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України нарахована пеня в сумі 40147, 64 грн.
ГУ ДПС у Кіровоградській області у зв'язку з виникненням у ОСОБА_1 податкового боргу надіслало йому податкову вимогу форми "Ф" №0009405-1303-1128 від 10.10.2023 року про його обов'язок погасити податковий борг. Ця податкова вимога надіслана на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом та вважається належним чином врученою.
Суми грошових зобов'язань, нараховані у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, а також залишок пені заявлені до стягнення у цій справі як податковий борг. Представник ОСОБА_1 у зустрічному позову стверджує, що той не отримував вказані податкові повідомлення-рішення, а нарахування ПДВ та штрафів здійснено безпідставно.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у пункті 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється зокрема шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. (пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Статтею 78 ПК України унормований порядок проведення документальних позапланових перевірок:
78.1. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
78.1.7. розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
78.4. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
78.5. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
78.6. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
78.7. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
78.8. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У статті 102 ПК України наведені строки давності та їх застосування:
102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов'язаних з декларуванням податкових зобов'язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Згідно з пунктом 113.1 статті 113 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
У статті 65 ПК України наведені правила податкового обліку самозайнятих осіб.
Пунктом 65.10 статті 65 ПК України передбачено, що внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі: 65.10.1. внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за №1562/20300, затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (надалі - Порядок №1588).
Розділом XI Порядку №1588 був унормований такий порядок зняття з обліку платників податків у контролюючих органах:
11.1. Платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).
Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.
11.6. При проведенні заходів податкового контролю, пов'язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.
11.18. Зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку:
1) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.
Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою № 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою № 6-ОПП.
Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку;
4) державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання;
5) врегулювання питань погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України;
6) після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.
Наведене свідчить, що згідно з пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України розпочата процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є підставою для проведення документальної позапланової перевірки такої особи, а нормами ПК України не передбачено обмежень щодо призначення такої перевірки після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Навпаки, положення пункту 65.10 статті 65 ПК України та Порядку №1588 свідчать про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності; після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, і така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.
ПК України не встановлює конкретного строку задля реалізації контролюючим органом права на проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України після виникнення відповідної підстави.
Суд установив, що 30.09.2020 року розпочато процедуру припинення ФОП ОСОБА_1 та зняття його з обліку платників податків. Ця обставина згідно з пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України дала контролюючому органу право для проведення документальної позапланової перевірки платника податків. Строки призначення перевірки щодо діяльності фізичної особи-підприємця з підстави, передбаченої пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, чинним законодавством не визначені. При призначенні перевірки контролюючий орган повинен врахувати вимоги п.102.1 ст.102 ПК України в частині граничних термінів проведення перевірки та нарахування грошових зобов'язань платника податків. Строк давності слід визначати для кожного податку окремо залежно від строків подання податкових декларацій.
Між тим, на той час на всій території України діяв карантин, установлений з 12.03.2020 року Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Абзацом 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України було передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
З 24.02.2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64 на території України введено воєнний стан.
Дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з пунктом 2 розділу II Закону № 2120-IX від 15.03.2022 року, який набрав чинності 17.03.2022 року. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи". Ця норма діяла до 01.08.2023 року.
Водночас 07.03.2022 року набрав чинності Закон України № 2118-IX від 03.03.2022 року, яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 69, зокрема, підпункт 69.9 якого встановив, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Положення ПК України щодо зупинення усіх строків були чинними до 27.05.2022 року (дата набрання чинності Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 року). З цього дня у податковому законодавстві з'явились винятки, на які зупинення строків не поширювалося, зокрема, щодо строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок.
Також Закон України №2118-IX від 03.03.2022 року шляхом доповнення підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 69, зокрема, підпунктом 69.2 встановив мораторій на проведення будь-яких видів перевірок. Такий "суцільний" мораторій діяв до 17.03.2022 року, водночас мораторій на проведення документальних позапланових перевірок, що проводяться на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України остаточно був скасований з 27.05.2022 року.
Отже, на момент прийняття наказу №496-п від 21.04.2023 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 " було зупинено перебіг усіх строків давності, визначених статтею 102 ПК України.
Враховуючи, що з 18.03.2020 року на час дії карантину, а згодом - на час дії воєнного стану - були продовжені строки, встановлені статтею 102 ПК України, у тому числі і строк для проведення перевірок, то на момент призначення наказом №496-п від 21.04.2023 року документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 та проведення перевірки позивача у квітні - травні 2023 року строк, установлений п.102.1 ст.102 ПК України, не закінчився.
Отже контролюючий орган дотримався процедури проведення контрольного заходу та правомірно провів документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 .
Тож суд вважає, що порушень чинного законодавства при призначенні перевірки ОСОБА_1 контролюючий орган не вчиняв.
Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суд дійшов до таких висновків.
(1) Податкове повідомлення-рішення форми "Р" №000049742404 від 04.07.2023 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 2.6 акту перевірки ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 184.7 статті 184, пункту 189.9 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2017 року в розмірі 96185 грн.
Так, контролюючий орган у ході перевірки установив, що ФОП ОСОБА_1 , будучи платником єдиного податку 3 групи, з 01.01.2017 року також був зареєстрований платником податку на додану вартість. Реєстрація його як платника ПДВ анульована 31.12.2017 року. У цей період він включав до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбаних товарів - паливно-мастильних матеріалів на суму 14022 грн. та запасних частин на суму 82163 грн., усього - 96185 грн. На перевірку він не надав документи, які підтверджують використання цих товарів у господарській діяльності за січень - грудень 2017 року. Тож за висновками контролюючого органу, оскільки ці товари не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, ФОП ОСОБА_1 в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку, тобто у грудні 2017 року, був зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах.
Податковий кодекс України містить такі норми:
Стаття 180. Платники податку
180.1. Для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Стаття 184. Анулювання реєстрації платника податку
184.1. Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
184.6. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
184.7. Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.
Стаття 185. Визначення об'єкта оподаткування
185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Стаття 189. Особливості визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг в окремих випадках
189.1. У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
189.9. У разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Стаття 198. Податковий кредит
198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг.
198.5. Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Статтею 44 ПК України передбачені такі вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності:
44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
44.3. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 392 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 392 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
Пунктом 296.1 статті 296 ПК України було передбачено, що платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту:
296.1.1. Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
296.1.2. Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів та витрат такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги.
296.1.3. Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.
Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 року № 579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 року за № 800/27245, затверджено:
- форму книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість;
- форму книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість.
Суд установив, що ФОП ОСОБА_1 використовував у господарській діяльності трактор та вантажні автомобілі, для експлуатації яких він упродовж 2017 року придбавав паливно-мастильні матеріали та запасні частини. Суми ПДВ, сплачені у зв'язку зі здійсненням операцій з придбання цих товарів, які підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, ФОП ОСОБА_1 відніс до податкового кредиту.
Він надав на перевірку Книгу обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість), яка зареєстрована 01.11.2016 року за №1008, а також Книгу обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість), яка зареєстрована 30.01.2027 року за №1034.
Доказів того, що ФОП ОСОБА_1 використав ці товари в операціях, що не є його господарською діяльність, у ході перевірки не здобуто. Також у ході перевірки контролюючий орган не встановив факт залишків цих товарів станом на дату анулювання реєстрації платника ПДВ 31.12.2017 року. У ході судового розгляду справи контролюючий орган не довів наявність у ФОП ОСОБА_1 обов'язку складати відомості на списання паливно-мастильних матеріалів та шляхові листи для ведення обліку доходів і витрат як платника єдиного податку третьої групи та платника податку на додану вартість.
Контролюючий орган не довів обов'язок ФОП ОСОБА_1 визначити податкові зобов'язання за придбаними товарами, суми ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту (умовне постачання), у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ, відповідно до пункту 184.7 статті 184, пункту 189.9 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Висновки акту перевірки про заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з ПДВ у грудні 2017 року на суму 96185 грн. є безпідставними, тому збільшення грошових зобов'язань на підставі п.54.3 ст.54 ПК України та накладення штрафу на підставі п.123.2 ст.123 ПК України є неправомірним.
Тож зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання податкового повідомлення-рішення форми "Р" №000049742404 від 04.07.2023 року протиправним та скасування слід задовольнити.
(2) Податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №000049722404 від 04.07.2023 року, яким на підставі п.121.1 ст.121 ПК України накладено штраф у розмірі 1020 грн.
Згідно з пунктом 2.12 акту перевірки ОСОБА_1 вчинив порушення пп.16.1.5, 16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.3, ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України - ненадання у повному обсязі всіх документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки.
Відповідно до пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний:
16.1.5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;
16.1.12. забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право:
20.1.2. для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;
20.1.6. запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пунктів 85.4, 85.6 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
У ході документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 на запити контролюючого органу від 25.04.2023 року та від 28.04.2023 року не надав усі витребувані документи, про що складено акт від 01.05.2023 року.
Тому суд визнає правомірним накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого п.121.1 ст.121 ПК України, та не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення форми "ПС" №000049722404 від 04.07.2023 року.
(3) Податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №000049712404 від 04.07.2023 року, яким на підставі п.117.1 ст.117 ПК України накладено штраф у розмірі 340 грн.
Пунктом 63.3 статті 63 ПК України передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
Розділом VII Порядку №1588 був унормований такий порядок обліку об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням:
8.1. Платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
8.2. Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
8.3. Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об'єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об'єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.
8.4. Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Статтею 117 ПК України передбачена відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах.
Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
Згідно з пунктами 1.7, 1.16 акту перевірки ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, використовував для підприємницької діяльності щодо надання послуг колісною технікою транспортні засоби: трактор та вантажні автомобілі. Позивач не подавав до контролюючого органу відомості про об'єкти оподаткування (форма №20-ОПП) на ці об'єкти оподаткування, чим порушив вимоги пункту 63.3 статті 63 ПК України.
Тож контролюючий орган правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 340 грн., передбачений пунктом 117.1 статті 117 ПК України, про що виніс податкове повідомлення-рішення форми "ПС" №000049712404 від 04.07.2023 року. Підстави для скасування цього рішення відсутні.
На момент проведення документальної перевірки у квітні-травні 2023 року та прийняття у липні 2023 року оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафної санкції граничний строк, визначений п.113.1 ст.113 ПК України, п.102.1 ст.102 ПК України, не закінчився, оскільки з 18.03.2020 року перебіг цього строку було зупинено, а порушення є триваючим.
При вирішенні спору у цій частині суд враховує правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 21.07.2020 року у справі № 826/14197/17, від 20.05.2021 року у справі №560/3008/19, від 11.04.2023 року у справі №260/2584/21 у подібних правовідносинах щодо застосування норм п.117.1 ст.117 ПК України.
Вирішуючи вимоги первісного позову ГУ ДПС у Кіровоградській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, суд дійшов до таких висновків.
За визначеннями, наведеними у статті 14 ПК України:
- податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
- погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 20.1.19 пункту 20 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктами 87.1, 87.11 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пункту 41.4 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з пунктами 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 97.3 статті 97 ПК України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
У ході судового розгляду справи доведено наявність у ОСОБА_1 податкового боргу зі сплати штрафів, накладених податковими повідомленнями-рішеннями форми "ПС" №000049722404 від 04.07.2023 року, №000049712404 від 04.07.2023 року у загальному розмірі 1360 грн. (1020 грн. + 340 грн.).
ОСОБА_1 у встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України строк вказані штрафи до державного бюджету не сплатив. Ці грошові зобов'язання набули статуту узгоджених. Тож позов ГУ ДПС у Кіровоградській області про стягнення податкового боргу у цій частині вимог слід задовольнити.
Щодо заявленого до стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, то він складається із податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №000049742404 від 04.07.2023 року в розмірі 120231,25 грн., який був зменшений на суму переплати 17, 85 грн., та пені в сумі 40147, 64 грн., нарахованої на суму заниження податкового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України, і сягнув 160361,04 грн. (120231,25 грн. - 17,85 грн. + 40147, 64 грн.).
Пунктом 129.2 статті 129 ПК України передбачено, що у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня, нарахована на таке грошове зобов'язання (його частину) або на виявлене заниження податкового зобов'язання, скасовується.
Враховуючи, що за результатом розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 у цій справі податкове повідомлення-рішення форми "Р" №000049742404 від 04.07.2023 року про нарахування йому податку на додану вартість визнане протиправним та скасоване, то суд не вбачає підстав для стягнення податкового боргу на підставі цього рішення та пені, нарахованої на це податкове зобов'язання, і відмовляє у задоволенні первісного позову ГУ ДПС у Кіровоградській області у цій частині вимог.
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач за первісним позовом - ГУ ДПС у Кіровоградській області - не поніс витрати, передбачені частиною 2 статті 139 КАС України.
Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 - об'єднав у своєму позові вимоги про визнання протиправними та скасування 3 податкових повідомлень-рішень на загальну суму 121 591, 25 грн. та сплатив судовий збір за ці вимоги у розмірі 1215, 91 грн.
Суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 на суму 120 231,25 грн. Тож з огляду на часткове задоволення позовних вимог, в порядку розподілу судових витрат на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Кіровоградській області слід стягнути судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог майнового характеру, що становить 1202, 31 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 78, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету податковий борг зі сплати штрафів в сумі 1360 грн. (код КДБ 21081103).
У задоволенні решти позовних вимог Головного управління ДПС у Кіровоградській області відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Р" №000049742404 від 04.07.2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 1202, 31 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ