про залишення позову без розгляду
29 квітня 2025 року Справа № 320/11312/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування, а отже і невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року;
???- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , за період з 01.01.2008 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
???- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати в неналежному (зменшеному) розмірі ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 27.07.2022 року;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3694,84 грн в місяць за період з 01.03.2018 року по 27.07.2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрат доходів, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 27.07.2022 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
Відповідачем було подано відзив про залишення позову без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Щодо строку звернення до суду з адміністративним позовом, Представник Позивача в позовній заяві зазначив, що право позивача на звернення до суду не може бути обмежене строком, оскільки на час звільнення діяла попередня редакція КЗпП України.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які викладені у рішенні від 06.04.2023 справа №260/3564/22.
Проте в подальшому 29.01.2025 року Верховним Судом розглянуто касаційну скаргу у справі №500/6880/23 за позовом про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року.
У постанові від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 Верховний Суд розглядав касаційну скаргу, у якій автор скарги зазначав, що на момент звільнення позивача зі служби, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Верховний Суд зазначив, що на момент звернення позивача до суду а саме 25.10.2023 року з позовом про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 року, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на правомірність застосування до спірних правовідносин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що суди при вирішенні тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Відповідно, такий наслідок розповсюджується і на правові позиції об'єднаної палати, палати суду касаційної інстанції.
Суд не приймає посилання представника позивачки на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 по справі №260/3564/22, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що суди при вирішенні тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17.
Суд під час розгляду цієї справи на підставі ч.5 ст.242 КАС України враховує останню позицію Верховного Суду, сформовану у постанові від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 щодо розгляду спорів у подібних правовідносинах (перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки) та вважає, що застосуванню підлягає стаття 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022 року, адже саме вона є чинною на момент звернення позивачки до суду із цим позовом (07.03.2024 року).
Таким чином, суд дійшов висновку про неповажність заявлених причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати звернутися до суду.
Поважними причинами пропуску строку є лише такі обставини, які об'єктивно непереборні, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
З огляду на встановлені обставини щодо пропуску позивачем тримісячного строку та відсутність будь-яких обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, враховуючи наведене у сукупності суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду. Керуючись ст.123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лиска І.Г.