про залишення позовної заяви без руху
12 червня 2025 року Київ № 320/28765/25
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії судді: головуючого судді Жукової Є.О., суддів Діски А.Б., Кочанової П.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомСосєдки Олени Віталіївни в інтересах АТ «АКБ «Конкорд»; ОСОБА_1
доНаціонального банку України
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
09 червня 2025 року через систему «Електронний суд» Сосєдка Олена Віталіївна в інтересах АТ «АКБ «Конкорд», ОСОБА_1 до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України №20/1697-рк від 12.12.2022 «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» за порушення нормативно- правового акта України»;
- зобов'язати повернути кошти сплачені в якості виконання оскаржуваного Рішення
НБУ №20/1697-рк від 12.12.2022, у розмірі 1 126 250 (один мільйон сто двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) гривень 00 коп., на рахунок АТ «АКБ «Конкорд»: IBAN № НОМЕР_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Відповідно до частини 1 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, крім випадку, встановленого частиною четвертою статті 22 цього Кодексу, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.06.2025 визначено склад колегії суддів: Жукова Є.О. - головуючий суддя, судді: Діска А.Б., Кочанова П.В.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив її невідповідність вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив її невідповідність вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.
Частиною першою ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абз. 1 частини другої ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд враховує, що позивачі звернулися до суду з позовом 09 червня 2025 року, заявив позовні вимоги щодо оскарження рішення яке датоване 12 грудня 2022 року.
По тексту позовної заяви, представник позивачів зазначає, що у період з моменту прийняття оскаржуваного рішення - 12.12.2022, і до моменту прийняття рішення про ліквідацію АТ «АКБ «КОНКОРД» 01.08.2023 банк як юридична особа вживав заходів щодо самостійного захисту своїх прав, та практичної потреби в зверненні до суду від акціонерів не існувало. Після прийняття рішення про ліквідацію АТ «АКБ «КОНКОРД» 01.08.2023 і до 09.07.2024 справа щодо оскарження Рішення перебувала на розгляді Київського окружного адміністративного суду. В рамках даної справи представником Фонду було подано заяву про залишення позову без розгляду, яку було задоволено. В подальшому, подану ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повторну позовну заяву 07.04.2025 було повернуто судом з підстав недолучення доказів статусу акціонерів банку, а саме - виписок про стан рахунку в цінних паперах (справа №320/12542/25).
Представник позивачів вказує, що розуміючи всю складність ситуації, та загрозу інтересам Банку та акціонерам, позивачами було прийнято рішення про ініціювання позову та отримання відповідних виписок на підтвердження свого статусу акціонерів банку.
Суд акцентує увагу, що жодна із зазначених підстав, на яку посилається представник позивачів, не зупиняє перебіг встановленого процесуальним законом строку звернення до адміністративного суду.
Слід зауважити, що позивачами не оспорюється, не заперечується момент обізнаності з фактом прийняття оскаржуваного рішення у 2022 році.
Посилання на те, що банк «вживав заходів щодо самостійного захисту своїх прав, та практичної потреби в зверненні до суду від акціонерів не існувало» суд відхиляє, оскільки вказане не змінює моменту, з якого позивачі дізналися про прийняття Національним банком України оскаржуваного рішення, а свідчить лише про суб'єктивну оцінку такого рішення.
Щодо посилань представника позивачів на попередні звернення до адміністративного суду з позов про оскарження рішення від 12.12.2022 №20/1697-рк суд також зазначає, що вказане не змінює моменту, з якого позивачі дізналися про прийняття Національним банком України оскаржуваного рішення, а свідчить лише про час, коли позивачі почали вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду, проте, вказане не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
У той же час, позивачами не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивачі посилаються, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Водночас, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.
Окрім того, Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені позивачами підстави не свідчать про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами пропущеного строку на подання позовної заяви, не виправдовують зволікання у вчиненні процесуальних дій.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачам у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог, вказавши підстави для поновлення строку та додавши докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, Київський окружний адміністративний суд
1. Залишити позовну заяву Сосєдки Олени Віталіївни в інтересах АТ «АКБ «Конкорд», ОСОБА_1 без руху.
2. Позивачам усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
3. Попередити позивачів про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Жукова Є.О.
Судді Діска А.Б.
Кочанова П.В.