30 травня 2025 року справа №320/37607/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зниження ОСОБА_1 з 01.01.2018 основного розміру пенсії з 83% до 70% розміру грошового забезпечення;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2018 виходячи з основного її розміру - 83% відповідних сум грошового забезпечення при вислузі 31 рік, та виплатити недоотримані суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки №06/4012 від 21.03.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи із загального відсоткового значення розміру пенсії 83% від суми грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням нарахованої до виплати індексації;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві перерахувати та здійснити виплату пенсії з 01.04.2019 ОСОБА_1 виходячи із загального відсоткового значення розміру пенсії 83% від суми грошового забезпечення відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №06/4012 від 21.03.2023 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням нарахованої до виплати індексації, та виплатити недоотримані суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було вчинено протиправні дії, які полягають у зменшенні основного розміру його пенсії з 83% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення після перерахунку пенсії відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №103 від 21.02.2018 року починаючи з 01.01.2018. В подальшому позивачу була перерахована пенсія на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.03.2023 №06/4012, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з основним розміром пенсії 70% та пенсія обмежена максимальним розміром. Зазначені обставини стали причиною звернення Позивача до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в м. Києві 02.03.1999.
Позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену в розмірі 83% грошового забезпечення, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві.
Відповідно до протоколу розрахунків пенсії з пенсійної справи Позивача №ФА-127561 основний розмір пенсії з вислугою років - 31 рік складає - 83%.
Однак з 01.01.2018 основний розмір обчислюється виходячи з 70% від сум грошового забезпечення.
Таким чином, Головним Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Києві зменшено розмір пенсії позивача з 83% грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та зменшення розміру грошового забезпечення до 70%, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає таке.
Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч.3 ст.51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Згідно із ч.4 ст. 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відтак, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
Приписами положень ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено розмір пенсій за вислугу років.
Відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
При цьому, відсоткове співвідношення, встановлене статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", вже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачу була призначена пенсія за вислугу років та її розмір складав 83 % від грошового забезпечення, що підтверджено протоколом про перерахунок пенсії позивача з 01.01.2017 року.
Водночас, суд наголошує на обставинах того, що в подальшому стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин було встановлено, що максимальний розмір пенсії під час її призначення, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Водночас, застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача з 01.01.2018 року, з 01.01.2019 року, з 01.01.2020 року та з 31.03.2023 року є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, а також з огляду на обставини того, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у зменшенні основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення після перерахунку пенсії відповідно до Постанови №103 від 21.02.2018 року починаючи з 01.01.2018.
Своєю чергою, враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача, належним способом їх відновлення є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 року із врахуванням раніше виплачених сум та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати виплачувати з 01.04.2019 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №06/4012 від 21.03.2023, виданої станом на 05.03.2019 року з основним розміром пенсії 83% грошового забезпечення.
Стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку з 01.04.2019 пенсії за вислугу років на підставі довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №06/4012 від 21.03.2023, виданої станом на 05.03.2019 року з основним розміром пенсії 83% грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження її максимальним розміром, суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру", «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", «Про пенсійне забезпечення", «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність .
Водночас, Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016р. №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
В той же час, положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Враховуючи обставини того, що норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд приходить до висновку, що вони суперечать один одному.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2018р. у справі №812/292/18 норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019р. Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відтак, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Проте, відповідно до протоколів про перерахунок пенсії позивача з 01.01.2019, з 01.01.2020, з 31.03.2023 вбачається що пенсія позивачу виплачувалася без обмеження максимальним розміром, що також зазначене у відповіді відповідача у листі №2600-0202-8/82561 від 28.04.2023, в якому останній повідомив, що пенсія ОСОБА_1 виплачується згідно з чинним законодавством без обмеження максимального розміру, оскільки не перевищує 10-ти прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність.
Таким чином, суд зазначає про відсутність обмеження зі сторони Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог про зобов?язання Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві (ЄРДПОУ 42098368) перерахувати та здійснити виплату пенсії з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру, суд зазначає.
Оскільки відсутні докази щодо здійснення виплати Відповідачем пенсії обмеженої максимальним розміром, а перерахунок виходячи із загального відсоткового значення розміру пенсії 83% від суми грошового забезпечення відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №06/4012 від 21.03.2023 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення контролюючим органом не здійснено, то заявлені вимоги слід кваліфікувати такими, шо заявлені на майбутнє.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.
З урахуванням наведеного позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві понесені ним по сплаті правової допомоги у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок), то суд зазначає.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
Частиною 2 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката закріплено у частині 5 статті 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.12.2012 № 5076-VI (далі Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України № 5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до матеріалів справи, представником позивача заявлено вимогу про стягнення судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом даної справи, зокрема, на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Суд вважає, що визначена сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджена належними доказами, проте не співмірна зі складністю справи.
Представник відповідача не навів обґрунтованих доводів щодо їх непропорційності наданим послугам, проте суд вважає що до стягнення підлягають витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.
Стягнення витрат на правову допомогу у вказаній сумі суд вважає цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї відмови у перерахунку пенсії позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9,14,73-78,90,139,143,242-246,250,255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зниження ОСОБА_1 з 01.01.2018 основного розміру пенсії з 83% до 70% розміру грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2018 виходячи з основного її розміру - 83% відповідних сум грошового забезпечення при вислузі 31 рік, та виплатити недоотримані суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки №06/4012 від 21.03.2023, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виходячи із загального відсоткового значення розміру пенсії 83% від суми грошового забезпечення, з урахуванням нарахованої до виплати індексації.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві перерахувати та здійснити виплату пенсії з 01.04.2019 ОСОБА_1 виходячи із загального відсоткового значення розміру пенсії 83% від суми грошового забезпечення відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №06/4012 від 21.03.2023 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням нарахованої до виплати індексації, та виплатити недоотримані суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
У задоволенні решти позовних вимог- відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.