30 травня 2025 року справа №640/3672/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області щодо не розгляду заяви громадянина Республіки Індії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання дозволу на імміграцію від 29.12.2020;
- зобов?язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області повторно розглянути заяву громадянина Республіки Індії ОСОБА_2 15.01.1979 р/н про надання дозволу на імміграцію від 29.12.2020.
В обґрунтування позову зазначив, що Листом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 14.01.2021 заяву Позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну повернуто останньому. Серед вказаних причин повернення заяви вказано, що подані громадянином Республіки Індія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документи свідчать, що строк дії посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 закінчився та жодне з перерахованих у адвокатському запиті рішень Дніпровського районного суду м. Києва не стосується законності перебування іноземця на території України. Позивач вважає таку бездіяльність щодо не розгляду його заяви протиправною та такою, що грубо порушує законодавство України, права, свободи та законні інтереси позивача. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/3672/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та відмовлено в задоволенні клопотання про допит свідка.
07 квітня 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/3672/21 на виконання Закону України № 2825-1X від 13 грудня 2022 «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
07 квітня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №640/3672/21 прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_2 є громадянином Республіки Індії. Позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3 , що підтверджується копію свідоцтва про шлюб, затвердженого Апостилем (Гаазька Конвенція від 05 жовтня 1961 року), який офіційно засвідчує свідоцтво про шлюб, на утриманні його дружини перебувають неповнолітні діти: Перевейз ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та Первейз Алі Зен ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження, виданих відділом ДРАЦС Деснянського РУЮ м. Києві. Дружина являється опікуном недієздатного брата ОСОБА_6 , що підтверджується копією рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року.
Сім'я проживає за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
З листа Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 29 січня 2019 року вбачається, що за обліками Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області з 06 липня 2016 року по час надання відповіді громадянин Індії ОСОБА_2 , який проживає на території України за посвідкою на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства не притягувався.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 р. по справі №755/4309/19 в задоволенні адміністративного позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Індії ОСОБА_2 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, примусове видворення з України відмовлено.
Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_3 , посвідка на тимчасове проживання в Україні тип: НОМЕР_2 , номер посвідки № НОМЕР_3 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (код ЄДРПОУ 42552598, адреса: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А) 3-я особа Прокуратура міста Києва (код ЄДРПОУ 00034051, 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни задоволено.
Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області від 01.02.2019 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Індії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов?язання покинути територію України у термін до 20.02.2019 року, та заборону в'їзду в Україну громадянину Індії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном до 01.02.2022 року визнано протиправним та скасовано.
03.05.2019 рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/4309/19 набрало законної сили.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 р. по справі №755/1971/19 адміністративний позов громадянина Республіки Індії ОСОБА_2 до першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області Пустовіта Олексія Олександровича, треті особи: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області, Прокуратура м. Києва, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області Пустовіта Олексія Олександровича від 01.02.2019 року серії ПН МКМ №006357 про притягнення та накладення адміністративного стягнення на громадянина Республіки Індії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 203 КУПАП, та закрито справу.
02.07.2019 рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/1971/19 набрало законної сили.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2020 по справі №755/14493/20 адміністративний позов громадянина Республіки Індії ОСОБА_2 до першого заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області Пустовіта Олексія Олександровича, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Пустовіт Олексія Олександровича від 26.08.2020 року серії ПН МКМ № 004350 про притягнення та накладення адміністративного стягнення на громадянина Республіки Індії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 203 КУпАП, та закрито справу.
29.12.2020 громадянин Індії ОСОБА_2 звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україні до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області. До заяви були додані всі документи згідно ст. 9 ЗУ « Про імміграцію» та в порядку п. 10 Постанови КМУ від 26 грудня 2002 р. № 1983 « Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень».
05.01.2021 адвокат Яковлєв I.О., який діє в інтересах позивача надіслав адвокатський запит до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області з приводу Прийняти до розгляду заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка.
30.01.2020 представником позивача була отримана відмова ДМС у місті Києві та Київській області від 14.01.2021 та повернута заява з додатками про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Індії ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із такою бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Спірні правовідносини виникли у сфері імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства і стосуються правомірності рішення про скасування дозволу на імміграцію. Згідно ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VІ (далі - Закон № 3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
За змістом ч.15 ст.4 Закону №3773-VІ, іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України №2491-ІІІ від 07.06.2001 "Про імміграцію".
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про імміграцію", імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Статтею 6 Закону України "Про імміграцію" визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів, відповідно до яких останні перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.
Стаття 9 Закону України "Про імміграцію" встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання. Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою. Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі не надання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як наслідок, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.
Статтею 10 Закону України "Про імміграцію" встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Суд зазначає, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі по тексту - Порядок №1983).
У відповідності до п.п. 2 п. 2 цього Порядку №1983, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме, зокрема, батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.
Згідно п. 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: - формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; - надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; - здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України "Про імміграцію", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Судом встановлено, що при прийнятті рішення про повернення заяви Позивача зазначеному у листі від 14.01.2021 Контролюючий орган зазначив, що для подачі заяви про надання дозволу на імміграцію обов'язковою вимогою є перебування на території України на законних підставах. Однак, подані громадянином Республіки Індія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документи свідчать, що строк дії посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 закінчився та жодне з перерахованих у адвокатському запиті рішень Дніпровського районного суду м. Києва не стосується законності перебування іноземця на території України.
У висновку відповідачем вказано, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області може бути прийнято до розгляду заяву громадянина Республіки Індія ОСОБА_2 та вирішено питання про надання дозволу на імміграцію в Україну, за умови:
??-перебування в Україні на законних підставах;
??-особистого звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну із наданням повного пакету документів визначених статтею 9 Закону та пунктом 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983.
Суд критично ставиться до таких підстав про повернення заяви Позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну, оскільки, як вбачається з матеріалів справи викладених у Рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 р. по справі №755/4309/19, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка є дружиною відповідача за первісним позовом, показала, що вона проживає разом зі своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 . На утриманні у відповідача перебувають двоє її неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її недієздатний брат ОСОБА_6 .
Свідок зазначала і те, що при неодноразовому зверненні до Центрального міжрегіонального Управління ДМС у м. Києві та Київській області її чоловіка ОСОБА_2 , якого вона супроводжувала, за 15 днів до завершення строку дії посвідки, у нього не приймали документи працівники Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області для обміну посвідки на тимчасове проживання на період до отримання дозволу на імміграцію.
Крім того, суд зазначає, що закінчення (посвідчення на тимчасове проживання) ОСОБА_2 не позбавляє його законних підстав перебувати на території України, тому що він на законних підставах перебуває в зареєстрованому шлюбі і зазначений шлюб відповідає ч. 1 ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право», а також отримав посвідчення на тимчасове проживання саме з підстави возз'єднання сім'ї.
Щодо позиції відповідача, з приводу неналежного особистого звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну із наданням повного пакету документів визначених статтею 9 Закону та пунктом 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, суд не підтримує таку позицію відповідача та вважає її безпідставною, оскільки у доказах наданих до суду позивачем міститься копія заяви від 29.12.2020 про надання дозволу на імміграцію в Україні з наданими до неї належними документами.
Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна Тимчасова посвідка на проживання серії НОМЕР_4 , видана суб'єктом владних повноважень УПРФО ГУ МВС України в м. Києві від 28.02.2012 з позначкою «безстроково». Слід зробити висновок, що уповноваженим державним органом перевірялися надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановлено, у зв'язку із чим позивача було документовано посвідкою на постійне проживання.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд також вважає за необхідне застосувати положення ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", якою встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні "Кlаss та інші проти Німеччини" від 06 вересня 1978 року (п. 67), ефективність засобу юридичного захисту у значенні статті 13 Європейської конвенції з прав людини не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Крім того, "орган", що згадується в цій статті, не обов'язково має бути судовим. Однак, при визначенні того, чи є звернення до нього ефективним засобом юридичного захисту мають враховуватися його повноваження і процесуальні гарантії, які він забезпечує.
Під визначенням терміну "процесуальні гарантії" вважається, зокрема, право бути вислуханим компетентним органом під час проведення процедури, що передувала оскаржуваному рішенню.
Право особи на безпосередню участь у проведенні процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну гарантовано національним законодавством України, а саме: п.23 Порядку №1983.
Громадянин країни, якого стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинен мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному орані, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що за весь час проживання на Україні позивачем порушено чинне законодавство України, в тому числі Закону України "Про правовий статус іноземців", або вчинено злочин.
На підставі викладених обставин, суд доходить висновку, що рішення відповідача про повернення заяви порушує права позивача на постійне проживання в Україні та його права і законні інтереси як іноземця та породжує негативні наслідки для нього.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Таким чином, суд доходить висновку, що належним способом захисту Позивача є визнання протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області щодо не розгляду заяви громадянина Республіки Індія ОСОБА_2 15.01.1979 р/н про надання дозволу на імміграцію від 29.12.2020, а відтак слід зобов?язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області повторно розглянути заяву громадянина Республіки Індії ОСОБА_2 15.01.1979 р/н про надання дозволу на імміграцію від 29.12.2020.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, при звернення з даним позивачем сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області щодо не розгляду заяви громадянина Республіки Індії ОСОБА_2 15.01.1979 р/н про надання дозволу на імміграцію від 29.12.2020.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області повторно розглянути заяву громадянина Республіки Індії ОСОБА_2 15.01.1979 р/н про надання дозволу на імміграцію від 29.12.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн., 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.