30 квітня 2025 року № 320/9898/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Державна служба з безпеки та транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» із позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження №73763009 від 09.01.2024, яка була винесена старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левіцьким Тимофієм Костянтиновичем.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувану постанову, оскільки виконавчий документ прийнято до виконання з пропущеним строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху, встановлено десятиденний строк для усунення недоліків. Позивач подав до суду заяву про усунення недоліків на виконання ухвали.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, на виконання ухвали суду надав належним чином засвідчені копії документів.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
09.01.2024 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцьким Тимофієм Костянтиновичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №012490 від 04.07.2023 року винесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) в м. Києві.
Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом, з приводу чого суд зазначає наступне.
Так згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (набув чинності 05 жовтня 2016 року, далі - Закон № 1404-VІІІ).
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про накладення штрафу.
Статтею 4 Закону №1404-VІІІ закріплено вимоги до виконавчого документа.
Зокрема, частиною першою вказаної статті Закону №1404-VІІ закріплено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Отже, серед обов'язкових реквізитів виконавчого документа є дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною 2 статті 74 Закону № 1404-VІІІ визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Як вбачається з матеріалів справи, спірною постановою було відкрито виконавче провадження №73763009 від 09.01.2024 з виконання постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №012490 від 04.07.23 року, винесеної начальником Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Віктором Кривобоком про стягнення з ПрАТ «ВФ України» штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Так, у постанові про застосування адміністративно - господарського штрафу зазначено, що дата набрання постановою законної сили є 04 липня 2023 року, а тому враховуючи встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, строк пред'явлення постанови до виконання є 04 жовтня 2023 року, що в свою чергу вбачається також зокрема зі змісту самої постанови.
Згідно частини 1 статті 12 Закону №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
В силу вимог пункту 2 частини 4 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Частиною 4 статті 12 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Отже, виконавчий документ, стягувачем за яким є держава або державний орган, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили, при цьому, пред'явлення виконавчого документа до виконання з пропуском відповідного строку є підставою для повернення державним виконавцем такого виконавчого документу без прийняття до виконання.
Суд зазначає, що строк пред'явлення постанови про відкриття виконавчого провадження до виконання три місяці, який сплив 04 жовтня 2023, разом з тим, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2024 ВП №73763009 була прийнята відповідачем після спливу пред'явлення постанови до примусового виконання, що свідчить про наявність підстав для повернення відповідачем вказаного виконавчого документа стягувачу.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2024 ВП №73763009, оскільки, вона не відповідає вимогам статей 4, 12 Закону №1404-VIII.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Станом на момент відкриття виконавчого провадження (09.01.2024) строк пред'явлення вищевказаної постанови про стягнення виконавчого збору стягувачем було пропущено, а тому в силу вимог статті 4 Закону України №1404-VIII державний виконавець був зобов'язаний повернути його.
Всупереч наведеним нормам Закону №1404-VIII відповідач відкрив виконавче провадження.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2024 ВП №73763009 прийнята протиправно та відповідно підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 3 028,00 грн.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження №73763009 від 09.01.2024, яка була винесена старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Левіцьким Тимофієм Костянтиновичем.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лиска І.Г.