28 січня 2025 року справа №320/33838/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОДОЛІЯ» до Головного управління ДПС в місті Києві про визнання бездіяльності протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ВОДОЛІЯ" з позовом до Головного управління ДПС в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.02.2023 №00116570901 про застосування штрафних санкцій у розмірі 17000 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було відображено в акті перевірки детального опису усіх дій, вчинених під час перевірки для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення - маркування алкогольної продукції марками акцизного податку, які відсутні в реєстрі виданих виробником марок акцизного податку. Докази фотофіксації такого правопорушення матеріали перевірки також не містять. Позивач наголошує на тому, що за наслідком проведеної перевірки, відповідач прийняв оскаржуване рішення за відсутності на те правових підстав, неповноту дослідження обставин про маркування алкогольної продукції марками акцизного податку, які відсутні в реєстрі виданих виробником марок акцизного податку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що оскаржуване рішення є законними та прийнято на підставі акта перевірки, яким встановлено порушення позивачем ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено фактичну перевірку на підставі п.п. 19'1. 1.4 п. 19'.1 ст. 19', керуючись п.п. 20.1.4, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.8, п.п.20.1.9, п.п. 20.1.10, п.п. 20.1.11, п.п. 20.1.13, п.п. 20.1.14, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3, п. 75.1 ст.75, п.п. 80.2.5, п. 80.2 ст.80 ПК України за адресою господарської діяльності ТОВ «ВОДОЛІЯ», а саме: м. Київ, вул. Мельникова, 1-Б, яка здійснена на підставі наказу Головного управління ДІС у м. Києві від 07.12.2023 року №5589-п та проведена в присутності працівника господарської одиниці ТОВ «ВОДОЛІЯ» - ОСОБА_1 .
За результатами фактичної перевірки складено Акт від 30.01.2023 № 6929/х5/26-15-09-01/35136315 в якому відображені зазначені порушення.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено ППР від 15.02.2023 №00116570901, згідно з яким до ТОВ «ВОДОЛІЯ» застосовано штрафну санкцію на суму: 17 000,00 грн. за порушення ст. 11 Закону № 481/95-ВР. А саме: ТОВ «ВОДОЛІЯ» реалізувало 2 пляшки алкогольних напоїв з маркою акцизного податку FCYC171258 та 11 разів алкогольні напої, де пляшки були марковані маркою акцизного податку АСР038178.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цьогоКодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Згідно з п. п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки наведений у ст. 80 ПК України.
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, визначає Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Відповідно до норм абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
За приписами п. п. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
У відповідності до п. п. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
За правилами п. 226.1 ст. 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Згідно приписів п. 226.2 ст. 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Змістом п. 226.9 ст. 226 ПК України передбачено, що вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Згідно з п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2010 № 1251, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4х10 міліметрів; горизонтальний - 4х20 міліметрів; діагональний -4x18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Разом з тим, механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону, визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону№ 481/95-ВР, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (далі - Порядок).
Пунктом 5 вказаного Порядку, передбачено, що підставами для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Таким чином, з наведеного слідує, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання алкогольних напоїв, повинні додержуватись вимог абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, ст. 226 ПК України та п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, щодо належного маркування алкогольних напоїв.
Слід зазначити про те, що склад правопорушення, за яке ст. 17 Закону № 481/95-ВР, передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізацію алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Водночас, необхідною передумовою застосування до суб'єкта господарювання рішення про застосування фінансових санкцій, є наявність доказів на підтвердження порушення таким суб'єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», склад правопорушення утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що контролюючому органу під час проведення перевірки необхідно встановити факт наявності у суб'єкта господарювання у продажу алкогольних напоїв, факт відсутності марок акцизного податку встановленого зразка на даному алкогольному напої (алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки) або наявність на алкогольному напої підробленої марки акцизного податку, здійснити купівлю алкогольного напою, отримати розрахунковий документ, здійснити фото та/або відео фіксацію даних обставин, отримати пояснення від продавця та суб'єкта господарювання.
Водночас, склад стверджуваного у спірних правовідносинах порушення, утворює відсутність чи підробка акцизної марки на товарі, що реалізується, проте не помилкове зазначення номеру акцизної марки у фіскальному чеку/його дублювання.
Під час перевірки відповідачем було виявлено продаж позивачем двох пляшки алкогольних напоїв з маркою акцизного податку FCYC171258 та продаж одинадцять разів алкогольні напої, де пляшки були марковані маркою акцизного податку АСР038178.
Суд вважає, що сам лише факт реалізації алкогольних напоїв з однаковими чи помилковими реквізитами марок акцизного податку, які зазначені у розрахункових документах, може слугувати підставою вважати, що здійснена реалізація алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, з марками акцизного податку, що марковані з відхиленням вимог Положення № 1251, чи такими, що взагалі немарковані. Тобто, дані обставини можуть слугувати підставою для проведення перевірки позивача з боку відповідача, однак, не можуть слугувати єдиною та достатньою підставою для висновку про порушення позивачем вимог ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР - реалізація алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка (алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки) або з підробленими марками акцизного податку
Разом з тим, при дослідженні змісту акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення на суму 17000,00 грн, судом виявлено неповноту встановленого порушення.
Так, відповідач, в обґрунтування зафіксованих порушень в акті перевірки посилається виключно на наявну в нього ще до перевірки податкову інформацію, що і стала підставою для нарахування фінансової санкції вже за результатами проведеної податкової перевірки, але в розумінні чинного законодавства, така податкова інформація не є підставою для притягнення платника податків до відповідальності.
Дійсно, у суб'єктів господарювання з 01.10.2021 виник обов'язок зазначати у фіскальному чеку цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.
Водночас, необхідною передумовою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій, є наявність необхідних доказів на підтвердження порушення таким суб'єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у тому числі і докази на підтвердження маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.
У даному ж випадку, мова йде про не відображення у фіскальному документів сканованих марок акцизного податку, проте, фактичною перевіркою не перевірялось та не досліджувалось фізична наявність на проданих пляшках алкоголю марок акцизного податку, які відповідають/не відповідають фактично виданим/придбаним обсягам/номерам таких марок акцизного податку.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних та достовірних у розумінні статей 73 та 75 КАС України, доказів виявлення саме під час проведення фактичної перевірки та в магазині позивача фактів продажу вказаних вище алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку, видачі розрахункових документів РРО, оформлених з порушеннями чи невстановленого взірця. У акті фактичної не вказано достатньої інформації, яка дозволяє встановити факт порушення позивачем правил реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів з огляду на відсутність будь-якої деталізації виявленого порушення, повних реквізитів продукції.
Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку про те, що за наслідком проведеної перевірки відповідач прийняв оскаржуване рішення за відсутності на те правових підстав, неповноту дослідження обставин про маркування алкогольної продукції марками акцизного податку, які відсутні в реєстрі виданих виробником марок акцизного податку а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на зазначене, висновки акта перевірки, що знайшли своє відображення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, є недоведеними та такими, що не ґрунтуються на конкретних обставинах та доказах, а лише на припущеннях контролюючого органу.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасуванню.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «С» від 15.02.2023 р. №00116570901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), (код платежу 21081500) у розмірі 17 000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.