12 червня 2025 року м. Київ №320/11537/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області
до фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Тернопільській області із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , в якому позивач просить ухвалити рішення про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 12 668,60 грн. на р/р UA638999980314030512000019751, код одержувача 37977599, МФО 899998, код бюджетної класифікації 18010300, Банк одержувача Казначейство України (ЕАП).
На виконання частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, судом було оформлено запит до органу державної влади щодо підтвердження місця проживання ОСОБА_1 .
19.01.2023 на адресу суду надійшла інформація від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо підтвердження зареєстрованого місця проживання відповідача в АДРЕСА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 було відкрито провадження в адміністративній справі № 320/11537/22, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Ухвала про відкриття провадження була направлена сторонам, зокрема, позивачу- на його офіційну електронну адресу, відповідачу - засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням із повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень від 30.01.2023, наявною в матеріалах справи.
До суду повернувся конверт, який був направлений відповідачу, із відміткою "Повертається за закінченням терміну зберігання".
Пунктом 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Таким чином, судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про постановлення ухвали про відкриття провадження у справі та можливість надання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач своїм правом про надання відзиву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав.
Враховуючи, що від відповідача у встановлений законом строк відзиву не надійшло, суд вирішив розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в Головному управління ДПС у Тернопільські області як платник податків.
З матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_1 обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 12 668,60 (основний платіж).
Судом встановлено, що податковим органом щодо відповідача були винесені наступні податкові повідомлення- рішення:
- № 0186232-2005-1002 від 09.06.2020, за яким загальна сума податкового зобов'язання за 2019 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, становить 6 217,77 грн;
- № 0472394-2405-1002 від 01.03.2021, за яким загальна сума податкового зобов'язання за 2020 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, становить 6 450,83 грн.
Вказані податкові повідомлення рішення були направлені контролюючим органом на податкову адресу відповідача - АДРЕСА_2 .
Як вбачається із копій конвертів та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, долучених позивачем до позовної заяви у якості доказу, обидва конверти із податковими повідомленнями рішеннями № 0186232-2005-1002 від 09.06.2020 та № 0472394-2405-1002 від 01.03.2021 були повернуті відправнику із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «по іншим причинам, що не дали змоги виконати обов'язки пересилання поштового відправлення».
Також Головним управлінням ДПС у Тернопільській області відповідачу - ОСОБА_1 була винесена податкова вимога форми «Ф» від 10.09.2019 № 152164-54 на загальну суму податкового боргу станом на 09.09.2019 - 6 278,37 грн.
Податкову вимогу від 10.09.2019 № 152164-54 було направлено ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення на його податкову адресу, проте конверт було повернуто відправнику з відміткою «повертається за закінченням терміну зберігання», що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення та копією конверта із відміткою про повернення, наявними в матеріалах справи.
Звертаючись до суду з позовом, контролюючий орган зазначає, що з часу виставлення вимоги, податковий борг не переривався, виставлена відповідачу податкова вимога була залишена ним без виконання, сума податкового боргу у розмірі 12 668,60 грн у добровільному порядку не сплачена.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
При вирішенні спору щодо стягнення з відповідача податкового боргу суд виходить з того, що порядок визначення суми податкових зобов'язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України (надалі - Податкового кодексу України).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 266 Податкового кодексу України (у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.5.1. статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.7. статті 266 Податкового кодексу України визначений порядок обчислення суми податку.
Зокрема, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з пп. 266.7.2. статті 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пп. 266.10.1. Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття грошового зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України обумовлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Оскільки, в рамках даних правовідносин, зазначені податкові повідомлення-рішення не оскаржувались відповідачем ні в адміністративному, ні в судовому порядку, визначена ними сума грошових зобов'язань є узгодженою та набула статусу податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З метою погашення податкового боргу позивачем було виставлено відповідачу податкову вимогу від 10.09.2019 № 152164-54 на загальну суму податкового боргу 6278,37 грн, яка була надіслана відповідачу поштою, проте сума боргу не сплачена.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Заборгованість відповідачем не сплачена, про що свідчить відсутність доказів зворотного та складає 12 668,60 грн, що підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з пунктами 95.1, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що податкова заборгованість відповідачем станом на день розгляду справи не сплачена та складає 12 668,60 грн, що підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення вказаної суми заборгованості є обґрунтованими , а тому їх слід задовольнити та стягнути вказану суму в дохід державного бюджету.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також враховуючи відсутність витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 12 668,60 грн (дванадцять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень шістдесят копійок) на користь Державного бюджету України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.