ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" червня 2025 р. справа № 300/6477/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє представник адвокат Куций Олександр Степанович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Луганській області), згідно якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №092350007815 від 01.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зарахувати до загального страхового стажу період проходження військової служби у Збройних Силах за призовом з 19.05.1988 по 18.10.1991 та період роботи на заводі будівельних виробів з 05.10.1992 по 01.09.1994, у ТОВ “Салтайм» з 02.09.1994 по 01.09.1995, у ЗАТ “Паммо» з 02.09.1995 по 22.07.1996, в управлінні ремонтно-будівельному монгажі-2 (Управління РБМ-2) з 03.09.1996 по 14.12.2001, у Споживчій спілці приватного унітарного підприємства “Волвіст» з 08.01.2002 по 21.04.2003, у філії “ТХТ-Буд» ТЧУП “Технохімтрейд» з 25.04.2003 по 29.11.2006, ТП ЧУП “ФенстарКом» з 30.03.2007 по 29.08.2008, у БУ-67 ВАТ “Будтрест №1» з 09.03.2009 по 11.05.2012 на посадах верстатник деревообробних верстатів, столяр та майстра монтажної дільниці;
- зобов'язати здійснити розрахунок військової служби в ЗСУ в особливий період з 27.02.2022 по 15.01.2024 із застосуванням кратності - один місяць служби за три місяці;
- зобов'язати призначити і виплачувати мені з 29.01.2024 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акопу України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 2 за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, рішенням №092350007815 від 01.04.2024 відмовлено у призначенні такої пенсії зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу, так як до страхового стажу не зараховано: 3 роки 5 місяців 28 днів проходження мною військової служби з 19.05.1988 по 15.11.1991; 18 років 06 місяців 24 дні роботи у Республіці Білорусь, а саме: на заводі будівельних виробів з 05.10,1992 по 01.09.1994, у ТОВ «Салтайм» з 02.09.1994 по 22.07.1996. в управлінні ремонтно-будівельному монтажі-2 з 03.09.1996 по 14.12.2001, Споживчій спілці приватного унітарного підприємства «Волвіст» з 08.01.2002 по 21.04.2003, у філії «ТХТ-Буд» ТЧУП «Технохімтрейд» з 25.04.2003 по 29.11,2006, ТП ЧУП «ФенстарКом» з 30.03.2007 по 29.08.2008, у БУ-67 ВАТ «Будтрест №1» з 09.03.2009 по 11.05.2012 згідно трудової книжки, оскільки підприємства знаходилися на території Республіки Білорусь; 1 рік 08 місяців 6 днів перебування на обліку як безробітний та отримання у зв'язку із перебуванням на такому обліку допомоги у період з 19.02.2013 по 24.10.2013 та з 06.05.2015 по 29.04.2016. Однак, на думку позивача, весь стаж роботи, період проходження військової служби та отримання виплати допомоги по безробіттю підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.04.1987 з посиланням на номери та дату наказів (протоколів) про прийняття мене на роботу та звільнення з роботи. При цьому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Крім того, положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії. Також, до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач 1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.09.2024 відповідно до якого проти позову заперечив, вказавши, що угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995 з 23.12.2023 припинила дію, а тому обчислення страхового стажу, набутого на території Республіки Білорусь здійснюється відповідно до законодавства України. До страхового стажу періоди роботи (служби) по 30.12.1991. Так, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди: з 19.05.1988 по 18.10.1991, за записами у трудовій книжці проходження строкова військової служби, оскільки не зазначено дату видачі військового квитка; роботи на підприємствах Республіки Білорусь у зв'язку з припиненням Угоди: з 05.10.1992 по 01.09.1994 на заводі будівельних матеріалів; з 02.09.1994 по 01.09.1995 ТОВ «Салтайм»; дати прийняття немає по 22.07.1996 ЗАТ «Паммо»; з 03.09.1996 по 14.12.2001 Управління РАМ-2; з 08.01.2002 по 21.04.2003 ПС ЧУП «Волвіст»; з 25.04.2003 по 29.11.2006 філія «ТХТ-Буд» ТЧУП «Технохімтренд»; з 02.04.2007 по 25.08.2008 ТТІ ЧУП «ФенстерКам»; з 11.03.2009 по 11.05.2012 БУ-67ВАТ «Будтрес-№1»; отримання допомоги по безробіттю з 19.02.2013 по 24.10.2013 та 06.05.2015 по 29.04.2016 у зв'язку з відсутністю відомостей в Реєстрі про перебування на обліку; 01.12.2023 по 29.02.2024 у ТОВ «Факторбуд №1» у зв'язку з відсутністю відомостей в Реєстрі звітності до Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу. Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області №092350007815 від 01.04.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком прийнято згідно норм чинного законодавства. Таким чином, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
ГУ ПФУ в Луганській області скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 16.09.2024. Щодо заявлених позовних вимог заперечило, зазначивши, що за наслідками розгляду заяви позивача від 25.03.2024 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення №092350007815 від 01.04.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Так, відповідачем 2 правомірно до страхового стажу позивачу не зараховано: проходження мною військової служби з 19.05.1988 по 15.11.1991; період роботи у Республіці Білорусь, а саме: на заводі будівельних виробів з 05.10,1992 по 01.09.1994, у ТОВ «Салтайм» з 02.09.1994 по 22.07.1996. в управлінні ремонтно-будівельному монтажі-2 з 03.09.1996 по 14.12.2001, Споживчій спілці приватного унітарного підприємства «Волвіст» з 08.01.2002 по 21.04.2003, у філії «ТХТ-Буд» ТЧУП «Технохімтрейд» з 25.04.2003 по 29.11,2006, ТП ЧУП «ФенстарКом» з 30.03.2007 по 29.08.2008, у БУ-67 ВАТ «Будтрест №1» з 09.03.2009 по 11.05.2012 згідно трудової книжки, оскільки підприємства знаходилися на території Республіки Білорусь; перебування на обліку як безробітний та отримання у зв'язку із перебуванням на такому обліку допомоги у період з 19.02.2013 по 24.10.2013 та з 06.05.2015 по 29.04.2016. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити.
20.09.2024 на адресу суду від представника позивача, надійшла відповідь на відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в якій зазначено, що ефективним способом відновлення порушених відповідачами прав позивача буде скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганськім області №09235000781-5 від 01.04.2024 про відмову в призначенні мені пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як територіального органу за місцем звернення позивача, призначити з 29.01.2024 пенсію за піком відповідно до статті 145 Закону № 1058-ІV.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , позивач є учасником бойових дій (а.с.8).
З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення 25.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при досягненні 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідним пакетом документів, які підтверджують стаж роботи (а.с.61-62).
Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Відповідач 2 рішенням №092350007815 від 01.04.2024 позивачу відмовив у призначенні пенсії відповідно частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 25 рік зазначивши, що вік заявника 55 років 1 місяць 27 днів, страховий стаж позивача становить 13 років 3 місяці 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано: проходження строкової військової служби з 19.05.1988 по 18.10.1991 за записами трудової книжки яку видано на ім'я « ОСОБА_1 » (мовою оригіналу) від 01.01.1987 серії НОМЕР_3 . оскільки не зазначено дату видачі військового квитка, у долученому військовому квитку від 25.05.1988 серії НОМЕР_4 зазначено прізвище російською мовою (підлягає уточненню довідкою); роботи на підприємствах, що розташовані на території Республіки Білорусь у зв'язку з припиненням Угоди: з 05.10.1992 по 01.09.1994 на заводі будівельних матеріалів; з 02.09.1994 по 01.09.1995 ТОВ «Салтайм»; дати прийняття немає по 22.07.1996 ЗАТ «Паммо»; з 03.09.1996 по 14.12.2001 Управління РАМ-2; з 08.01.2002 по 21.04.2003 ПС ЧУП «Волвіст»; з 25.04.2003 по 29.11.2006 філія «ТХТ-Буд» ТЧУП «Технохімтренд»; з 02.04.2007 по 25.08.2008 ТТІ ЧУП «ФенстерКам»; з 11.03.2009 по 11.05.2012 БУ-67ВАТ «Будтрес-№1»; отримання допомоги по безробіттю з 19.02.2013 по 24.10.2015 та з 06.05.2015 по 29.04.2016 у Надвірнянськрму районному центрі зайнятості у зв'язку з відсутністю відомостей в Реєстрі про перебування на обліку; роботи з 01.12.2023 по 29.02.2024 у ТОВ «факторбуд-1» з відсутністю в Реєстрі звітності до Пенсійного фонду України (а.с.22-23).
Вважаючи вищенаведену відмову відповідачів щодо не зарахування стажу та, як наслідок, не призначення пенсії, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, статтею 115 Закону №1058-IV визначено особливості пенсійного забезпечення окремих категорій громадян.
Так, пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
З огляду на зміст положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на достроковий вихід на пенсію мають військовослужбовці, які брали участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Таким чином для призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як військовослужбовцю, який брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України необхідна наявність трьох обов'язкових умов у сукупності: вік 55 років; страховий стаж не менше 25 років, наявність відповідного статусу.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 25.03.2025, згідно паспортних даних досяг віку 55 років, що визнається сторонами.
Крім того, згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , позивач є учасником бойових дій (а.с.8).
Зі змісту оскаржуваного рішенням №092350007815 від 01.04.2024 позивачу відмовив у призначенні пенсії відповідно частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зважаючи на відсутність необхідного страхового стажу 25 рік зазначивши, що вік заявника 55 років 1 місяць 27 днів, страховий стаж позивача становить 13 років 3 місяці 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано: проходження строкової військової служби з 19.05.1988 по 18.10.1991 за записами трудової книжки яку видано на ім'я « ОСОБА_1 » (мовою оригіналу) від 01.01.1987 серії НОМЕР_3 . оскільки не зазначено дату видачі військового кишка, у долученому військовому квитку від 25 05 1988 серії НОМЕР_4 зазначено прізвище російською мовою (підлягає уточненню довідкою); роботи на підприємствах, що розташовані на території Республіки Білорусь у зв'язку з припиненням Угоди: з 05.10.1992 по 01.09.1994 на заводі будівельних матеріалів; з 02.09.1994 по 01.09.1995 ТОВ «Салтайм»; дати прийняття немає по 22.07.1996 ЗАТ «Паммо»; з 03.09.1996 по 14.12.2001 Управління РАМ-2; з 08.01.2002 по 21.04.2003 ПС ЧУП «Волвіст»; з 25.04.2003 по 29.11.2006 філія «ТХТ-Буд» ТЧУП «Технохімтренд»; з 02.04.2007 по 25.08.2008 ТТІ ЧУП «ФенстерКам»; з 11.03.2009 по 11.05.2012 БУ-67ВАТ «Будтрес-№1»; отримання допомоги по безробіттю з 19.02.2013 по 24.10.2015 та з 06.05.2015 по 29.04.2016 у Надвірнянськрму районному центрі зайнятості у зв'язку з відсутністю відомостей в Реєстрі про перебування на обліку; роботи з 01.12.2023 по 29.02.2024 у ТОВ «факторбуд-1» з відсутністю в Реєстрі звітності до Пенсійного фонду України (а.с.22-23).
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідачів з огляду на наступне.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 2 статті 56 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за N 22-1 (далі - Порядок N 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.
При цьому, суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки ОСОБА_1 , діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412), а з 29.07.1993 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58.
Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (пункт 2.11 Інструкції).
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.12 Інструкції).
Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Інструкції передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, на яку покладений обов'язок внесення у трудову книжку належних записів, контроль за проставленням усіх підписів та печаток, в тому числі і при заведенні трудової книжки, та не може впливати на особисті права працівника.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 25.04.2019 року, у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Крім того, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Як встановлено судом, у позивача є в наявності трудова книжка серія НОМЕР_1 від 01.04.1987, яка надана останнім відповідачам для розгляду питання про призначення пенсії за віком (а.с.13-18).
При цьому, згідно записів трудової книжки позивач 19.05.1988 був призваний на військову службу, яку проходив до 15.11.1991, що також підтверджується записами у військовому квитку серія НОМЕР_4 від 23.05.1988 (а.с.10-11).
Так, відповідно до наданої копії трудової книжки, заповненої 01.04.1987, вказано відомості про власника трудової книжки: ОСОБА_1 " (російською мовою), дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11-14).
Також, згідно військового квитка серії НОМЕР_4 виданий 23.05.1988, прізвище, ім'я та по батькові власника мовою оригіналу ОСОБА_1 ", дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24-25).
Однак, суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.02.2018 (справа №687/975/17), від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17), висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд наголошує, що виявлені відповідачем недоліки у заповненні трудової книжки та військового квитка при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування періодів трудової діяльності та військової служби відповідно до записів трудової книжки та військового квитка відповідно до стажу його роботи.
При цьому, згідно досліджених доказів можна дійти висновку, що " ОСОБА_1 " (російською мовою) та ж сама особа, що й ОСОБА_1 , факт роботи позивача та військової служби у спірні періоди, що відповідають записам його трудової книжки та військового квитка відповідно відповідачем не заперечується, а формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Водночас виявлені територіальним органом Пенсійного фонду України недоліки у заповненні титульного аркуша трудової книжки та військового квитка, за правильність оформлення якого працівник не відповідає, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу роботи позивача.
Також відповідачами не надано доказів того, що позивач не служив або його період служби не відповідає дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначення пенсії.
Відтак, на переконання суду, здійснення у військовому квитку уповноваженою особою військового комісаріату запису прізвища позивача російською мовою, тобто написання прізвища позивача через букву «и» а не через букву «ы», не заперечує його належність позивачу, а отже не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу. Такий підхід відповідача, суд уважає, надмірним формалізмом, внаслідок чого порушується право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправне не зарахування ГУ ПФУ в Луганській області до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 19.05.1988 по 18.10.1991.
Надаючи оцінку правомірності висновків відповідача 2 щодо не зарахування періоду роботи позивача на території Республіки Білорусь відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.04.1987, у зв'язку з припиненням Угоди, суд зазначає наступне.
За змістом частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Також слід звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про міжнародні договори України" 29.06.2004 №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Таким чином, при призначенні пенсій громадянам України застосуванню підлягають: норми національного законодавства щодо порядку врахування стажу, який дає право на відповідні пенсійні виплати; норми міжнародного договору - у разі якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення.
Законом України № 546/96-ВР від 22.11.1996 ратифікована Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, підписану 14.12.1995 у м. Києві.
Відповідно до статті 6 Угоди при призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію.
Статтею 12 Угоди передбачено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані на території будь-якої з Договірних Сторін, приймаються без легалізації.
В частині 1 статті 16 Угоди зазначено, що кожна Договірна Сторона має право денонсувати цю Угоду, повідомивши письмово про це іншу Договірну Сторону. Дія цієї Угоди припиняється з дня, вказаного у повідомленні, але не раніше ніж через шість місяців з дня, наступного за днем отримання повідомлення.
29.05.2023 Верховна Рада України прийняла Закон "Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення" № 3117-ІХ.
Зокрема, 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав" за змістом пункту 1 якої під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Проте, суд враховує, що в частині 2 статті 16 Угоди визначено, що права громадян, набуті згідно положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі її денонсації.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Республіки Білорусь.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що періоди роботи позивача на території Республіки Білорусь, підлягають зарахуванню до загального страхового стажу ОСОБА_1 , окрім періоду роботи у ЗАТ “Паммо» з 02.09.1995 по 22.07.1996, оскільки у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 01.04.1987, яка надана позивачем для розгляду питання про призначення пенсії за віком, відсутній запис про назву підприємства, про прийняття на роботу із зазначенням цеху, відділу, підрозділу, дільниці, виробництва, найменування роботи, професії, посади; підстава, тобто наказ (розпорядження), дата його видання та номер не зазначені; запис про звільнення не засвідчено печаткою підприємства.
Щодо не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області періоду проходження позивачем військової служби в розрахунку один місяць за три, за участь в бойових діях в особливий період 27.02.2022 по 15.01.2024, суд зазначає наступне.
Так, із наявного в матеріалах справи розрахунку трудового стажу позивача вбачається, що відповідачем 2 було зараховано до загального трудового стажу військову службу у ЗСУ в особливий період і 27.02.2022 по 15.01.2024 1 рік 10 місяців та 20 днів, на думку представника позивача відповідач 2 не врахував право на пільгове обчислення стажу за час військової служби в особливий період, а саме три місяці за один місяць військової служби у ЗСУ в особливий період.
В преамбулі до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі Закон №2011-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, соціальний захист військовослужбовців, крім іншого, стосується питань їх пенсійного забезпечення.
Основні права військовослужбовців, пов'язані з проходженням служби, визначені ст.8 Закону № 2011-XII.
Так, згідно з абз.2 ч.1 ст.8 Закону № 2011-XII час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону №1788-ХІІ передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 року за № 1294/26071, відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, затверджено Положення №530.
За змістом пункту 2.3 розділу 2 Положення №530 участь у бойових діях у воєнний час та час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Відповідно до пп. «а» п. 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Однак аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, незалежно від того, який вид пенсії та за яким законом вона призначається.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 червня 2018 року в справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року в справі № 346/1454/17 та від 02 квітня 2020 року в справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року в справі №185/7049/20 та від 18 січня 2023 року в справі № 1.380.2019.003739, від 21 березня 2023 року в справі № 160/6146/19.
Згідно з довідки військової частини НОМЕР_5 від 13.09.2023 №2307 ОСОБА_1 в період з 27.03.2023 по31.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України (а.с.9).
Відтак, позивач має право на зарахування до страхового стажу період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України у воєнний час, а саме з 27.03.2023 по31.08.2023, виходячи з розрахунку один місяць служби за три місяці служби.
Таким чином, відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058 та з урахуванням вимог Порядку №22-1, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що до загального страхового стажу позивача підлягають зарахуванню: період проходження військової служби у Збройних Силах за призовом з 19.05.1988 по 18.10.1991, період роботи на заводі будівельних виробів з 05.10.1992 по 01.09.1994, у ТОВ “Салтайм» з 02.09.1994 по 01.09.1995, в управлінні ремонтно-будівельному монгажі-2 (Управління РБМ-2) з 03.09.1996 по 14.12.2001, у Споживчій спілці приватного унітарного підприємства “Волвіст» з 08.01.2002 по 21.04.2003, у філії “ТХТ-Буд» ТЧУП “Технохімтрейд» з 25.04.2003 по 29.11.2006, ТП ЧУП “ФенстарКом» з 30.03.2007 по 29.08.2008, у БУ-67 ВАТ “Будтрест №1» з 09.03.2009 по 11.05.2012 на посадах верстатник деревообробних верстатів, столяр та майстра монтажної дільниці, а також період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України у воєнний час, а саме з 27.03.2023 по31.08.2023, на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
Як наслідок, рішення про відмову у призначенні пенсії №092350007815 від 01.04.2024 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті КАС України, а отже є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги позивача про зобов'язання призначити і виплачувати з 29.01.2024 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акопу України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV, суд зазначає наступне.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Так, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії по інвалідності, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії по інвалідності визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Таким чином, розглядаючи питання зобов'язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов'язаний таку пенсію призначити.
Згідно із пунктом 4 частини 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 право на призначення дострокової пенсії мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, після досягнення 55 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років.
За змістом вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд зазначає, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , позивач є учасником бойових дій (а.с.8).
Українське громадянство та необхідний вік 55 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_1 підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.5).
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 25.03.2024 (а.с.61-62), тобто протягом трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку.
Як встановлено судом, орган пенсійного фонду обчислив страховий стаж позивача, в кількості 13 років 03 місяці 21 день, не врахувавши при цьому до загального страхового стажу періоди роботи, про що зазначив у оскаржуваному рішенні.
Однак, враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для зарахування до стажу позивача період проходження військової служби у Збройних Силах за призовом з 19.05.1988 по 18.10.1991, період роботи на заводі будівельних виробів з 05.10.1992 по 01.09.1994, у ТОВ “Салтайм» з 02.09.1994 по 01.09.1995, в управлінні ремонтно-будівельному монгажі-2 (Управління РБМ-2) з 03.09.1996 по 14.12.2001, у Споживчій спілці приватного унітарного підприємства “Волвіст» з 08.01.2002 по 21.04.2003, у філії “ТХТ-Буд» ТЧУП “Технохімтрейд» з 25.04.2003 по 29.11.2006, ТП ЧУП “ФенстарКом» з 30.03.2007 по 29.08.2008, у БУ-67 ВАТ “Будтрест №1» з 09.03.2009 по 11.05.2012 на посадах верстатник деревообробних верстатів, столяр та майстра монтажної дільниці, а також період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України у воєнний час, а саме з 27.03.2023 по31.08.2023, суд зазначає про наявність у позивача необхідного страхового стажу (більше 25 років) для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акопу України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV.
Відтак, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву від 25.03.2024 та відмовив позивачу у призначенні пенсії, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акопу України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV з 29.01.2024. Відтак, в задоволенні вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області суд відмовляє.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року справа №500/1216/23.
Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі під час розгляду справи не надали.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №092350007815 від 01.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акопу України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період проходження військової служби у Збройних Силах за призовом з 19.05.1988 по 18.10.1991 та періоди роботи на заводі будівельних виробів з 05.10.1992 по 01.09.1994, у ТОВ “Салтайм» з 02.09.1994 по 01.09.1995, в управлінні ремонтно-будівельному монгажі-2 (Управління РБМ-2) з 03.09.1996 по 14.12.2001, у Споживчій спілці приватного унітарного підприємства “Волвіст» з 08.01.2002 по 21.04.2003, у філії “ТХТ-Буд» ТЧУП “Технохімтрейд» з 25.04.2003 по 29.11.2006, ТП ЧУП “ФенстарКом» з 30.03.2007 по 29.08.2008, у БУ-67 ВАТ “Будтрест №1» з 09.03.2009 по 11.05.2012 на посадах верстатник деревообробних верстатів, столяр та майстра монтажної дільниці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України у воєнний час, з 27.03.2023 по 31.08.2023, на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 29.01.2024 пенсію за віком згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 );
Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, вул. Шевченка, 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404).
Суддя Микитин Н.М.