ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" червня 2025 р. справа № 300/6711/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах якого діє адвокат Шевченко Н.П. (далі - представник позивача) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850021823 від 28.02.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно поданої ним заяви від 29.09.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 12.07.2023 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до стажу роботи за Списком №1 періодів: з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001 та до страхового стажу періодів: з 10.09.1990 по 11.12.1991, з 12.12.1991 по 31.08.1992, з 25.08.1997 по 26.02.1998.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач відмовляючи у призначенні пенсії безпідставно не зарахував до стажу роботи позивача за Списком №1 періоди роботи з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001 та до страхового стажу періодів: з 10.09.1990 по 11.12.1991, з 12.12.1991 по 31.08.1992, з 25.08.1997 по 26.02.1998, оскільки зазначене підтверджується записами в його трудовій книжці та іншими документами про особливо шкідливі умови праці, які були подані до пенсійного органу.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.09.2024 позовну заяву залишив без руху, встановив строк для усунення її недоліків.
Позивач, 11.09.2024 виконав вимоги ухвали суду від 09.09.2024 про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с.138-139).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.142-148), в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, представник відповідачавказала, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 36 років 7 місяців 15 днів.Стаж на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - 8 років 4 місяці 20 днів.За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки від 10.09.1990 серії НОМЕР_1 : - з 10.09.1990 по 11.12.1991, оскільки згідно інформації на останньому аркуші трудової книжки друк її проведено у 1995 році, стаж потребує підтвердження відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637; - період з 12.12.1991 по 31.08.1992 не враховано, оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування; - період з 25.08.1997 по 26.02.1998, оскільки наявне виправлення в даті прийняття на роботу та даті звільнення, чим порушено пункт 2,4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 №110. Щодо незарахування стажу роботи за Списком №1 періодів: з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001 вказала, що AT “Оріана» видано довідку №185 від 21.09.2023 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно якої, з 04.03.1998 по 04.11.1998 та з 16.02.1999 по 01.04.2000 позивач працював слюсарем-ремонтником в цеху по виробництву каустичної соди заводу “Каустик», заводу “Діанат» ВАТ “Оріана». При цьому за даний період пільговий стаж складає 1 рік 9 місяців 6 днів. Пільгова довідка видана на підставі первинних документів.З 02.04.2000 по 31.05.2001 - слюсарем-ремонтником (зайнятим на ремонті, профілактиці, обслуговуванні технологічного устаткування) в цеху по виробництву каустичної соди ЦМК заводу «Діанат» ТОВ ВКФ «Метл». Даний період роботи не підтверджений уточнюючою довідкою, а наявність у трудовій книжці періоду роботи та посади позивача не свідчить про наявність у нього права на зарахування періоду до пільгового стажу, оскільки не звільняє від врахування інших умов встановлених статтею 114 Закону України № 1058 необхідних для зарахування спірного періоду до пільгового стажу. У разі ліквідації підприємства та відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України.Просила в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
У зв'язку з набуттям права на призначення пенсії після досягнення 50-річного віку, 29.09.2023 (з дотриманням встановленого Законом 3-місячного строку від дати досягнення пенсійного віку), ОСОБА_1 звернувся до Калуського сервісного центру Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком №1.
Однак, у призначенні пенсії позивачу було відмовлено спершу рішенням Головного управління ПФУ в Сумській області від 06.10.2023 №092850021823, згідно якого значилось, що страховий стаж позивача становить 30 років 07 місяців 23 дні, стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - 0 років 0 місяців 0 днів, до страхового стажу не зараховано період роботи з 25.08.1997 по 26.02.1998, оскільки наявне виправлення в даті прийняття на роботу та даті наказу (а.с.127-128).
Після надходження рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, від 19.02.2024 №1, пенсійним органом було переглянуто заяву ОСОБА_1 від 29.09.2024 та відмовлено у призначенні пенсії рішенням Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 28.02.2024 №092850021823, з підстав відсутності, на думку відповідача, 10 років пільгового стажу за Списком №1.
Згідно рішення страховий стаж становить 36 років 7 місяців 15 днів, пільговий стаж за Списком №1 - 8 років 4 місяців 20 днів. Крім цього, у рішенні значиться, наступне:
«За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 10.09.1990 серії НОМЕР_1 : з 10.09.1990 по 11.12.1991, оскільки згідно інформації на останньому аркуші трудової книжки друк її проведено у 1995 році, стаж потребує підтвердження відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637; з 25.08.1997 по 26.02.1998, оскільки наявне виправлення в даті прийняття на роботу та даті звільнення, чим порушено пункт 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 № 110. До пільгового стажу роботи не зараховано, згідно довідки від 21.09.2023 №; 185, період роботи з 04.03.1998 по 04.11.1998, так як посада зазначена в довідці не відповідає посаді працівників зазначеній в додатку до наказу від 05.11.1993 № 396 Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.»
Також, як свідчить наданий відповідачем розрахунок страхового та пільгового стажу, позивачу не зараховано до страхового стажу період перебування слухачем підготовчого відділення Івано-Франківського інституту нафти і газу з 12.12.1991 по 31.08.1992 та до стажу роботи за Списком №1 період роботи з 09.01.1999 по 15.02.1999.При цьому, страховий стаж становить 29 років 5 місяців 21 день, стаж роботи за Списком №1 становить 8 років 6 місяців 12 днів (а.с.132).
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з метою захисту порушеного права на соціальний захист позивач через уповноваженого представника звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовано Законом №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зареєстровано в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).
Предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо незарахування до стажу роботи за Списком №1 періодів: з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001 та до страхового стажу періодів: з 10.09.1990 по 11.12.1991, з 12.12.1991 по 31.08.1992, з 25.08.1997 по 26.02.1998; правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з частиною 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV).
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV).
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-Х11) в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі Закон №213- VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ страховий стаж, зокрема, чоловікам збільшено страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за списком №1 з 20 до 25 років.
Таким чином, після набуття чинності нормами Закону № 1058-IV правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувалися п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватися одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині наявності необхідного страхового стажудля набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав 20 років страхового стажу, тоді як другий - 25 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20.
Судом встановлено, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах його вік складав 50 років, тобто позивач досяг необхідного віку для призначення пільгової пенсії.
Крім того, згідно оскаржуваного рішення у позивача наявний страховий стаж 36 років 7 місяців 15 днів(згідно з розрахунку стажу 29 років 5 місяців 21 день), тобто достатній для призначення пенсії за вікомна пільгових умовах за Списком №1.
Щодо незарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з абзацами 1, 2, 7 пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 1 Порядку №383, згідно з пунктом другим Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список № 1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Цей Порядок регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 2 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно з пунктом 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Суд зазначає, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. Проте, у разі відсутності трудової книжки або записів у ній, які визначають право на призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема, характер та тривалість роботи, необхідно надавати уточнюючі довідки підприємства.
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1990 ОСОБА_1 у спірний період з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999 працювавв цеху по виробництву каустичної соди слюсарем-ремонтником (зайнятим на ремонті, профілактиці, обслуговуванні технологічного устаткування) по шостому розряду (ВАТ «Оріана» завод «Діанат», який реорганізовано в виробництво каустичної соди в складі новоутвореного заводу «Каустик», надалі на базі частини заводу «Каустик» що діяв на правах структурної одиниці ВАТ «Оріана» створено завод «Діанат» ВАТ «Оріана», цех з виробництва каустичної соди нак. №307 від 31.08.99 включено до структури заводу «Діанат»); у період з 02.04.2000 по 31.05.2001 працював в цеху по виробництву каустичної соди слюсарем-ремонтником (зайнятим на ремонті, профілактиці, обслуговуванні технологічного устаткування) по шостому розряду (ЦМК завод «Діанат» ТОВ ВКФ «Метл») (а.с.45-46).
Відповідно до Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці №383 від 18.11.2005, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, чинні на період роботи особи.
До 31.12.1991 діяли Списки №1 та № 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 р., з 01.01.1992 по 10.03.1994 - Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, з 11.03.1994 по 15.01.2003 - Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, з 16.01.2003 р. по 23.06.2016 р. - Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, після 24.06.2016 - Списки №1 та №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016.
Посадаслюсаря-ремонтника в цеху з виробництва каустичної соди, передбачена як пільгова чинними у період роботи позивача Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою КМУ від 11.03.94 №162, розділ VIII «Хімічне виробництво», підрозділ «А», код КП 1080А010;
Крім того, записи у трудовій книжці про роботу позивача у спірні періоди з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день, оскільки іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цих періодів, ані в трудовій книжці, ані в інших документах, не міститься.
Разом з тим, відповідно до рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 28.02.2024 № 092850021823, до пільгового стажу роботи не зараховано, згідно довідки від 21.09.2023 №185, період роботи з 04.03.1998 по 04.11.1998, так як, на переконання відповідача, посада, зазначена в довідці, не відповідає посаді працівників, зазначеній в додатку до наказу від 05.11.1993 № 396 Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.
Однак, суд погоджується з позивачем, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності, так як наказом №396 від 05.11.1993 (а.с.51 зворотна сторона -52) про проведення атестації робочих місць у Заводі каустичної соди та хлору концерну «Хлорвініл» (з додатком) підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 слюсарям, зайнятим на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного обладнання в цеху соди каустичної.
Згідно уточнюючої довідки АТ «Оріана» від 21.09.2023 №185, ОСОБА_1 у період з 04.03.1998 по 04.11.1998, з 16.02.1999 по 01.04.2000 працював слюсарем, зайнятим на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного устаткування в цеху по виробництву соди каустичної заводу «Діанат», заводу «Каустик».
При цьому, слова «обладнання» та «устаткування» є синонімами (що підтверджується тлумачним словником), а тому у відповідача були відсутні підстави для неврахування до стажу роботи позивача за Списком №1 періодів роботи з 08.03.1998 по 31.12.1998 та з 09.01.1999 по 15.02.1999 в АТ «Оріана».
Крім цього, посада слюсаря, зайнятого на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного устаткування в цеху по виробництву соди каустичної як пільгова підтверджується і наказом №73 від 16.02.1999 про проведення атестації робочих місць у Заводі «Каустик» ВАТ «Оріана» з додатком (а.с.54-55).
Також, згідно записів трудової книжки №16-17 є всі належним чином оформлені записи про роботу позивачау період з 02.04.2000 по 31.05.2001 в цеху з виробництва соди каустичної на посаді слюсаря-ремонтника (зайнятого на ремонті, профілактиці, обслуговуванні технологічного устаткування). Також, його зайнятість в особливо шкідливих умовах праці у ТОВ ВКФ «Метл» підтверджують і первинні документи за час роботи на підприємстві, а саме:
Наказ №1Д/к від 05.04.2000 про прийняття ОСОБА_1 з 02.04.2000 на роботу у ТОВ ВКФ «Метл» по переводу з ВАТ «Оріана» з зазначенням найменування посади (а.с.75-76).
Наказ №50Д/к від 31.05.2001 про звільнення ОСОБА_1 (та інших працівників з 31.05.2001) з роботи по переводу у ЗАТ «Лукор» з зазначенням найменування посади(а.с.78-80).
Особовий рахунок на ОСОБА_1 , який містить інформацію про його прийняття та звільнення у ТОВ ВКФ «Метл» з зазначенням найменування посади (а.с.59).
Розрахункові листки за квітень 2000 - травень 2001, згідно яких, що протягом усього спірного періоду позивачу нараховувались доплати за шкідливі умови праці (а.с.60-68).
Також, посада позивача була належним чином проатестована та встановлена як пільгова за Списком №1 на підприємстві ТОВ ВКФ «Метл», згідно наказу про проведення атестації робочих місць №73 від 16.02.1999 р. заводу Каустик ВАТ «Оріана», результатами якого надано право користуватись та рахувати дійсними для працівників ЦМК заводу «Діанат» ТОВ ВКФ «Метл» згідно наказу №2 Д/К від 05.04.2000 р.
Таким чином, з усіх вище зазначених документів про роботу у ТОВ ВКФ «Метл» вбачається, що характер умов праці позивача не змінювався, весь час працював на посаді із шкідливими умовами праці - слюсаря-ремонтника (зайнятого на ремонті, профілактиці, обслуговуванні технологічного устаткування) в цеху по виробництву каустичної соди.
Відповідачем не надано оцінки зазначеним документам, натомість відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
На переконання суду територіальні органи ПФУ повинні приймати до уваги в підтвердження пільгового стажу роботи документи - довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, адже право на подання таких документів передбачено п. 3 та п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Згідно записів трудової книжки, ОСОБА_1 з 01.06.2001 по 01.08.2003працював в цеху по виробництву хлору та каустичної соди слюсарем-ремонтником (зайнятим на ремонті, профілактиці, обслуговуванні технологічного устаткування) по шостому розряду.
Тобто, характер роботи позивача у період роботи з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001 відповідає характеру роботи позивача з 01.06.2001 по 01.08.2003, який у свою чергу зарахований пенсійним органом до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1.
Щодо атестації робочих місць у спірний період, суд зазначає таке.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Результати атестації використовуються при встановлені пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Необхідність проведення атестації робочих місць, як і видання необхідного наказу за результатами такої атестації, введено в Україні з 22.08.1992 з набуттям чинності Постанови КМУ "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" №442 від 01.08.1992.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку №383, якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Порядок №442 та Методичні рекомендації передбачають: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до пункту 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Крім цього, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця або було проведено її з порушенням, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1 чи №2, відповідно до статті 13 Закону №1788-XII.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Вказана правова позиція відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
З огляду на вищевикладене, позивачу безпідставно незараховано до пільгового стажу спірних періодів роботи, оскільки відповідальність проведення атестації робочих місць та оформлення уточнюючої довідки покладається на власника підприємства, а не працівника.
Крім того, згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 20.08.2007 у справі №23/742-б, ТОВ ВКФ «Метл» є ліквідованим, проте документи належним чином не передані на зберігання в архів, що підтверджується листом ООП «Карпатнафтохім» та сервісних служб від 26.06.2024 №13 (а.с.58), а тому позивач позбавлений можливості надати відповідачу додаткові документи, на підтвердження права на зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу за Списком №1.
У свою чергу, неналежна передача документів з вини колишнього ліквідатора не може бути підставою для неврахування спірних періодів роботи позивача як пільгового, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1.
З огляду на зазначене, відповідач протиправно не зарахував позивачудойого пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи: з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001.
Відтак, суд уважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди роботи: з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 12.12.1991 по 31.08.1992, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.48 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України) та ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами пункту "е" статті 3 Закону №1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
Відповідно до вимог пункту "д" частини 3 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з вимогами ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 10.09.1990, запис №5 позивач з 2.12.1991 зарахований слухачем підготовчого відділення Івано-Франківського УНГ. Наказ № 417/7 від 02.12.1991.
Згідно запису № 6з 01.09.1992відрахований з підготовчого відділення у зв'язку із закінченням та зарахуванням студентом першого курсу денної форми навчання. Наказ № 321/7 від 30.07.1992.
Із записів №2, 3, 4 вбачається, що перед зарахуванням слухачем підготовчого відділення позивача 10.09.1990 прийнято учнем слюсаря механо-складальних робіт в дільницю №9 ДВО «Карпатнафтомаш», 18.10.1990 присвоєно другий розряд слюсаря механо-складальних робіт, 11.12.1991 звільнений у зв'язку з вступом на навчання.
Спірним в даному випадку є питання не зарахування відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 перебування слухачем підготовчого відділення, оскільки на думку відповідача, слухачі підготовчих відділень вищих навчальних закладів не здобувають певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня, а тому підстав на зарахування цього періоду немає.
З цього приводу суд уважає за необхідне зазначити, що підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені відповідно до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20.08.1969 №681 "Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах" та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08.10.1969 №573.
Указаними нормативно-правовими актами визначалося, що:
1) "при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців" (п. 2 зазначених нормативних актів);
2) "на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій" (п. 3 зазначених нормативних актів).
3) "слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09.07.1963 № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 р. № 1114".
Крім того, відповідно до вищевказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР №712 від 26.09.1969; №394 від 17.05.1971; №468 від 31.05.1974 та №504 від 14.07.1987, згідно з яким: а) "час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу" (пункт 21); в) "особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача", "на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу" (пункт 9-10).
Суд звертає увагу, що на момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій" (далі - Порядок №590).
Згідно з підпунктом "і" пункту 109 Порядку №590 встановлено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж за умови, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Збройних Сил СРСР.
Як вже досліджувалося вище судом, у відповідності до записів №2, 3, 4 трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1990 в період з 10.09.1990 по 11.12.1991 позивач працював учнем слюсаря механо-складальних робіт в дільниці №9 ДВО «Карпатнафтомаш», та з 18.10.1990 йому присвоєно другий розряд слюсаря механо-складальних робіт, згідно запису №5 позивача 2.12.1991 зараховано слухачем підготовчого відділення Івано-Франківського УНГ, згідно запису №6 з 01.09.1992 - зарахований студентом першого курсу денної форми навчання.
Відтак враховуючи те, що за нормами законодавства, що діяло на момент навчання позивача, час навчання у період з 12.12.1991 по 31.08.1992слухачем підготовчого відділення Івано-Франківського УНГ не перериває трудового стажу, то він підлягає зарахуванню до трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України справа №442/5154/13-а (2а/442/14/14) від 17.11.2016.
Згідно положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в цій частині позовних вимог.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи: з 10.09.1990 по 11.12.1991, з 25.08.1997 по 26.02.1998, суд зазначає наступне.
Як уже зазначалося, відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1.1, 2.2, 2.4 Інструкції №58 передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Одночасно, пунктами 2.6, 2.8-2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Згідно пунктів 2.11-2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Слід зазначити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, згідно з пунктом 1.5 Інструкції №58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, підставою для не врахування періоду роботи згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 з 10.09.1990 по 11.12.1991та з 25.08.1997 по 26.02.1998є певні недоліки допущені при її заповненню, а саме: період роботи з 10.09.1990 по 11.12.1991 не зараховано,оскільки згідно інформації на останньому аркуші трудової книжки друк її проведено у 1995 році; період роботи з 25.08.1997 по 26.02.1998не зараховано,оскільки наявне виправлення в даті прийняття на роботу та даті звільнення, чим порушено пункт 2,4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 №110.
Так, суд звертає увагу відповідача на те, що його твердження про те, що інформації на останньому аркуші трудової книжки друк її проведено у 1995 роціне знайшло свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували зазначене. Водночас, у вкладиші до трудової книжки НОМЕР_2 від 10.09.1990 та у трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.09.1990 наявні записи про те, що у період з 10.09.1990 по 11.12.1991 позивач працював учнем слюсаря механо-складальних робітв дільниці №9 ДВО «Карпатнафтомаш».Записи зроблені належним чином та не викликають жодних сумнівів щодо їх достовірності.
Щодо наявного виправлення в даті прийняття на роботу та даті звільнення у періоді роботи з 25.08.1997 по 26.02.1998, то суд вказує на те, що в даті звільнення жодних виправлень трудова книжка не містить, при цьому трудова книжка НОМЕР_1 від 10.09.1990 містить нечіткий,однак зрозумілий запис про місяць у даті прийняття на роботу. Разом з тим, відповідач не зараховуючи період роботи з 25.08.1997 по 26.02.1998 сам і визначив початок спірного періоду 25.08.1997, зазначивши його день місяць та рік.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому безпідставно не взяті до уваги пенсійним органом при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 «Про трудові книжки», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Також, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, а також внесення виправлення до запису в трудовій книжці працівником підприємства, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, тобто позбавляти позивача його право на належне пенсійне забезпечення у відповідності до вимог Конституції України та Законів.
Також у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №575/530/17 також вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.
Попри це, відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідач не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи, характер праці тощо.
Однак, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем перевірки достовірності відомостей про спірні періоди роботи позивача.
Навіть за умови наявності помилки при внесенні записів до трудової книжки, обов'язок щодо ведення якої покладено на роботодавця, така помилка не може мати наслідком позбавлення особи права зарахування певного періоду роботи до трудового стажу.
З огляду на зазначене, відповідач протиправно не зарахував позивачу до його страхового стажу періодів роботи: з 10.09.1990 по 11.12.1991, з 25.08.1997 по 26.02.1998.
Відтак, суд уважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 10.09.1990 по 11.12.1991, з 25.08.1997 по 26.02.1998.
Підсумовуючи вищевказане, встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850021823 від 28.02.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскільки таке рішення прийнято безпідставно, необґрунтовано та непропорційно, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з12.07.2023, суд зазначає таке.
Зважаючи на те, що відповідачем в оскаржуваному рішенні визнається страховий стаж позивача 36 років 07 місяців 15 днів (згідно з розрахунку стажу 29 років 5 місяців 21 день) пільговий стаж за Списком №1 - 8 років 4 місяці 20 днів (згідно з розрахунку стажу 8 років 6 місяців 12 днів), а також враховуючи висновки суду щодо протиправності дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи за Списком №1: з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001, у ОСОБА_1 , який на день звернення до пенсійного органу досягнув 50 років, наявний страховий стаж більше 25 років, наявний пільговий стаж за Списком №1 більше 10 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За приписами частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у випадку, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за вислугу років визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з частиною 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV).
Так, позивач 11.07.1973 досягнув 50 річного віку, звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 - 29.09.2023, тобто в межах трьох місяців.
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії №092850021823 від 28.02.2024, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12.07.2023 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001 та до страхового стажу періодів: з 10.09.1990 по 11.12.1991, з 12.12.1991 по 31.08.1992, з 25.08.1997 по 26.02.1998.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною в матеріалах справи квитанцією №8242-5494-3388-4423 від 11.09.2024 (а.с.25) підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 968,96 гривень.
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена сума судового збору у розмірі 968,96 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовзадовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850021823 від 28.02.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно поданої ним заяви від 29.09.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 12.07.2023 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до стажу роботи за Списком №1 періодів: з 08.03.1998 по 31.12.1998, з 09.01.1999 по 15.02.1999, з 02.04.2000 по 31.05.2001 та до страхового стажу періодів: з 10.09.1990 по 11.12.1991, з 12.12.1991 по 31.08.1992, з 25.08.1997 по 26.02.1998.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), адреса: АДРЕСА_1 .
відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088), адреса: вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Скільський І.І.