ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"12" червня 2025 р. справа № 300/3580/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Представник Котик Роман Васильович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за змістом якого просить суд:
- скасувати рішення Міністерства оборони України (в особі Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, тобто відповідача 2) від 04.04.2025 № 21/в (витяг з протоколу від 09.04.2025) про відмову позивачу лише у виплаті допомоги як особі, яка частково втратила працездатність під час захисту Батьківщини (яке в т.ч. є без вирішення інших питань позивача);
- визнати триваючу бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питань, що стосуються прав позивача, протиправною бездіяльністю та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії/прийняти певне рішення, що стосуються додаткових виплат позивачу за увесь час лікування із-за поранення позивача в районі безпосереднього зіткнення з противником та щодо встановлення позивачу ступеня втрати працездатності (для грошового утримання на час звільнення позивача зі служби;
- визнати неквапливі дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною бездіяльністю та про зобов'язання цього відповідача за участі у цьому і Міністерства оборони України зібрати повний пакет документів, що стосуються питань позивача, та невідкладно надіслати їх в т.ч. при потребі на об'єктивне та законне вирішення військовій частині НОМЕР_1 - Міністерству оборони України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:
- квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору в розмірі 1937,92 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- позовної заяви та її копії для сторони відповідачів, конкретизувавши у ній зміст позовних вимог, з урахуванням висновків суду;
- належним чином засвідчених доказів, які підтверджують: триваючу бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питань, що стосуються прав позивача в частині додаткових виплат за увесь час лікування із-за поранення позивача в районі безпосереднього зіткнення з противником та щодо встановлення позивачу ступеня втрати працездатності; дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною бездіяльністю та про зобов'язання цього відповідача за участі у цьому і Міністерства оборони України зібрати повний пакет документів, що стосуються питань позивача, та невідкладно надіслати їх в т.ч. при потребі на об'єктивне та законне вирішення військовій частині НОМЕР_1 - Міністерству оборони України.
06.06.2025 представником позивача через підсистему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків, у змісті якої зазначено «далі все в PDF». Серед долучених до вказаної заяви додатків, останнім сформовано заяву «про формальну відсутність недоліків позову, необґрунтованість суду їх усунути, попередження про можливість подальших скарг на т.з. суддю, що не спроможний здійснювати правосуддя у спосіб очевидного не допуску позивача до нього з підстав не передбачених законом та про відвід немаючого часу оцінити позов т.з. ОСОБА_2 , який з відрядження або з бодуна, або й осліп», проаналізувавши зміст якої, суд бере її до уваги, як один із документів, що подані представником позивача на обґрунтування усунення недоліків позовної заяви, що визначені судом в ухвалі від 02.06.2025.
Розглянувши вказану заяву, суд вказує на таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України в Рішенні від 25 листопада 1997 року № 6-зп зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини 3 статті 2 КАС України).
За приписами пункту 1 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини 1 цієї ж статті, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Перевіряючи зміст заяви, суд встановив, що представник позивача використав принизливі та образливі висловлювання, які не відповідають стилю спілкування у діловому мовленні та нормам етичної поведінки сторони у справі, що суд вважає неприпустимим.
Зокрема, на виконання ухвали суду від 02.06.2025, серед іншого, представником позивача зазначено:
«…Отже, те, що позов був про визнання дій протиправними є завідомою брехнею т.з. судді Панікара І.В., бо вбачається, що ухвалу від 02.06.2025 він писав з бодуна після відрядження, окрім чого, що від неякісного спиртного навіть осліп, бо не побачив жодного доказу в підтвердження вимог позову, проте не виключається, що ОСОБА_2 розумово дефектний, тому читати не вміє, дивиться на сканфайли з доказами як баран на нові ворота…».
«…Те, що в Панікара не все в порядку з головним мозком свідчить і такий його перл ухвали - «Так, предметом позову, зокрема, є триваюча бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питань, що стосуються прав позивача та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 вчинити певні дії/прийняти певне рішення, що стосуються додаткових виплат позивачу за увесь час лікування із-за поранення позивача в районі безпосереднього зіткнення з противником та щодо встановлення позивачу ступеня втрати працездатності (для грошового утримання на час звільнення позивача зі служби; визнання неквапливих дій ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною бездіяльністю та про зобов'язання цього відповідача за участі у цьому і Міністерства оборони України зібрати повний пакет документів, що стосуються питань позивача, та невідкладно надіслати їх в т.ч. при потребі на об'єктивне та законне вирішення військовій частині НОМЕР_1 - Міністерству оборони України».
Однак, цікаво, коли підстави позову стають його предметом? Звідки й слідує, що Панікар на публічній посаді потенційно небезпечний для необмеженого кола осіб. Суддя Панікар зазначив, що «позивачем всупереч вищезазначеним вимогам закону не надано жодного доказу», у зв'язку з цим він очевидно сліпий, бо до справи прикріплено файл, на якому розміщено докази, належні та допустимі. Що ж, цей файл під'єднюю і до цієї заяви, може на цей раз Панікар «роззує очі»…».
«…Від розгляду справи все таки відвести ОСОБА_2 як процесуальний непотріб на посаді судді, бо на правосуддя в ній він не спосібний, а мобілізованим ще б бути міг…».
Так, представник позивача подав до суду заяву, яка містить образливі та принизливі висловлювання на адресу судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду, які не відповідають офіційно-діловому стилю спілкування та принижує авторитет суддів та судової влади в цілому, що є неприпустимим.
Суд звертає увагу, що учасник справи повинен бути стриманим і коректним у словах, утримуватися від надання особистісних характеристик і оцінок.
Дії учасника справи мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню адміністративного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом такими особами неповаги до честі, гідності, репутації суддів.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року (справа № 9901/34/19) зазначено, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
Окрім того, у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21) Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
Аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 07 листопада 2019 року у справі №9901/324/19, від 11 серпня 2022 року у справі № 9901/550/19, від 01 грудня 2022 року у справі № 939/1273/22, від 02 березня 2023 року у справі № 990/169/22, від 28 лютого 2025 року у справі №120/379/21-а).
Їхня наявність є достатньою для того, щоби суд відразу застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
Отже, суд зазначає, що використання в процесуальних документах (позовній заяві, апеляційній скарзі, відзиві та інших) образливих, принизливих, лайливих, брутальних, глузливих, дошкульних (зачіпливих) слів, виразів, словосполучень, адресованих суду, відповідачу, іншим учасникам процесу або третій (третім, стороннім) особі (особам) з наміром висміяти, образити, принизити чи роздратувати їх, повинне отримувати відповідне процесуальне реагування, щонайменше у вигляді залишення процесуального документа без розгляду.
Такого змісту реагування безумовно залежить від значення образливого слова, змісту, який вклала в нього особа і використала його, а також від дискурсу (сукупності висловлювань), що стосується певного змістовного обсягу інформації, яку автор висловлювань вважає проблемною.
Зокрема, у справі «Заїченко проти України (справа № 45797) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) звернення заявника (Заїченка), адресовані суддям Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в яких заявник назвав, зокрема, одного з суддів «гнидою», чий відвід він заявляв «відповідно до … загальновідомих відомостей з підручників з паразитології», і які разом з іншими висловлюваннями стали підставою для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, сприйняв як надзвичайно образливі для суддів названого національного суду.
У справі «Чаплінскі проти штату Нью-Гемпшир» в рішенні від 09 березня 1942 року Верховний Суд Сполучених Штатів Америки погодився з висновками судів штату про те, що слова та імена, звернені до позивача: «Ти Богом проклятий шахрай», «Клятий фашист і вся міська адміністрація […] - фашисти або агенти фашистів», які він вигукував в людному, публічному місці, є образливими, глузливими та дошкульними словами та іменами.
В даному випадку, звернення представника позивача насичені образливими словами та словосполученнями і його зміст виразно, явно спрямований не на намір донести суть своєї позиції (проблеми), а власне на прагнення образити, показати своє суб'єктивне зневажливе, глумливе ставлення до суду, внаслідок чого, такий документ не повинен отримувати властивості процесуального документа, що належить визнавати прийнятним і таким, що підлягає розгляду.
ЄСПЛ не раз констатував зловживання правом на оскарження у тих випадках, якщо заявник під час спілкування з Судом вживав особливо образливі, погрозливі або провокативні висловлювання - проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти самого Суду, його суддів, його Канцелярії або її працівників (рішення «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року).
Водночас, визнавав, що якщо мова заявника є просто ущипливою, полемічною чи саркастичною, то вона є недостатньою для твердження вважати це зловживанням; [натомість така мова] має виходити «за межі нормальної, коректної та легітимної критики» (рішення «Ди Сальво проти Італії», «Апініс проти Латвії».
Окрім того, суддями К. М. Пількова, І. В. Желєзного, Г. Р. Крет до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2022 у справі № 9901/550/19, провадження № 11-85заі22 висловлена окрема думка, вказавши:
«…Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку про образливий характер висловлювань, використаних скаржником. Використані скаржником висловлювання ("Ну, хіба не тварі?" стосовно членів ВРП та "ківали" стосовно трьох членів колегії КАС ВС), зміст яких з необхідним редагуванням належало навести в ухвалі для об'єктивного подання оцінених Великою Палатою фактів, дійсно, є образливими та неприпустимими для використання стосовно інших учасників справи чи суду.
З огляду на це погоджуємось з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим з посиланням на власну послідовну практику у цьому питанні та практику Європейського суду з прав людини, про те, що у процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Їхня наявність є достатньою для того, щоби суд відразу застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України.
Водночас, визнаючи подання апеляційної скарги з образливими висловлюваннями зловживанням процесуальними правами та застосовуючи наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС України, а саме повернення апеляційної скарги, Велика Палата Верховного Суду не застосувала заходи, які процесуальний закон зобов'язує її вжити до учасника судового процесу у відповідь на вчинене зловживання.
Відповідно до частини четвертої статті 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Цими заходами є визначені Главою 9 Розділу І КАС України заходи процесуального примусу, які є процесуальними діями, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 144 КАС України).
Як видно з формулювання частини четвертої статті 45 КАС України, процесуальний закон зобов'язує суд вживати заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами та реагувати на вчинені зловживання. Не застосувавши відповідний захід процесуального примусу у цьому випадку, Велика Палата Верховного Суду, на наше переконання, не виконала цей припис закону.
З огляду на викладене вище вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду повинна була застосувати до скаржника заходи процесуального примусу як необхідний наслідок визнання зловживанням процесуальними правами подання ним апеляційної скарги з образливими висловлюваннями на адресу учасника справи та суду».
Отже, звертаючись до суду з відповідними процесуальними документами, заявникові хоч і надано право викладати їх на власний розсуд з дотриманням загальних вимог щодо форми та змісту, проте використання образливих висловлювань є неприпустимим при їх оформленні.
За правилами частини 3 статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Образливі висловлювання представника Котика Р.В. свідчать про очевидне зловживання ним процесуальними правами, відтак, позовна заява підлягає поверненню на підставі частини 3 статті 45 КАС України.
Керуючись статтею 45 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.