ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"12" червня 2025 р. Справа № 300/3977/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Воронкова О.І., звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії; зобов'язати провести перерахунок пенсії у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв'язку з цим провести виплату недотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2023.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Зі змісту прохальної частини позову слідує, що позивач просить суд, зокрема, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01.03.2023 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2023.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що позивач з 2022 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислену із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити інформацію про те, чи проведено позивачу перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення, установлених Постановами №168 та №185, №209 та, відповідно, провести перерахунок пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024 та з 01.03.2025.
Постанову №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" Кабінетом Міністрів України прийнято 24.02.2023. Вказана постанова набрала чинності 01.03.2023.
Постанову №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» прийнято 23.02.2024. Вказана постанова набрала чинності 01.03.2024.
Зазначені постанови офіційно опубліковані, а отже належним чином доведені до відома, зокрема й позивачу.
Таким чином, з часу офіційного опублікування наведених постанов позивач повинен був дізнатись про ймовірне порушення своїх прав.
Зі змісту заяви позивача від 12.02.2025 слідує, що на час її подання позивачу вже було відомо про не проведення пенсійним органом індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 та у розмірі 1,0796 з 01.03.2024.
Відтак, твердження позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався після отримання відповіді на заяву не відповідає дійсності.
До суду із цим позовом позивач звернувся 02.06.2025.
Суд зауважує, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його звернення, оскільки вказаний документ свідчать лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку.
Також не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду із цим позовом факт усвідомлення позивачем вчинення відповідачем порушення.
У позові щодо строку звернення до суду позивач покликається на норми статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже, вказана норма регулює питання виплати пенсіонеру сум пенсій, які були нараховані, але не виплачені своєчасно та, в залежності від того з чиєї вини така невиплата мала місце, визначає період, за який така пенсія підлягає виплаті не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії (якщо невиплата мала місце з вини пенсіонера) або без обмеження строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (якщо нараховані суми пенсії не отримані пенсіонером з вини пенсійного органу).
Суд зауважує, що питання застосування строків звернення до адміністративного суду слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу.
В спірному випадку позивач помилково ототожнює строк звернення до суду, визначений статтею 122 КАС України, зі строком, з якого мав бути здійснений перерахунок пенсії у разі дотримання ним строків звернення до суду.
Отже, покликання позивача на норми статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у цьому випадку є безпідставними.
Суд не приймає до уваги покликання на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013, оскільки воно жодним чином не стосується не тільки пенсійного законодавства, а і строків звернення до суду.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Також помилковим є покликання позивача на постанови Верховного Суду від 06.02.2019 в справі №522/2738/17, від 24.04.2018 в справі №646/6250/17, від 30.10.2018 в справі №493/1867/17, від 22.01.2019 в справі №201/9987/17, від 19.03.2018 в справі №806/1952/18, оскільки висновки суду в цих справах щодо застосування строків звернення до суду сформовані за інших обставин.
Таким чином, зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, для забезпечення індексації пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсії у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 по 01.12.2024 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 по 01.12.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2023 по 01.12.2024.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім наведеного, згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Із змісту адміністративного позову слідує, що позивачем звернена до суду одна позовна вимога немайнового характеру.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", який вступив в дію з 01.01.2025 встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.
Як наслідок, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із заявленою позивачем однією позовною вимогою немайнового характеру складає 1211,20 грн (3028,00 х 0,4).
Відсутність у матеріалах позову документа про сплату судового збору, який зазначений як додаток №1 до позову, підтверджується актом відділу документального забезпечення-канцелярія від 05.06.2025.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
За таких обставин, позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підсумовуючи наведене вище суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161,169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, - залишити без руху.
Надати позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в ній недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, а також документ про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.