Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 червня 2025 року Справа№200/2466/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, однак, своїм рішенням відповідач відмовив їй у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю страхового стажу. Вказує на те, що відповідач не зарахував до її страхового стажу періоди роботи відповідно до записів трудової книжки та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 06.03.2004.
Вважає таке рішення ГУ ПФУ у Львівській області протиправним та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 19.02.2025 № 046350018528;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стаму періоди роботи, згідно трудової' книжки НОМЕР_1 , період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 06.03.2004.
Ухвалою суду від 11 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву. Відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Витребувано від Відповідача:
- матеріали пенсійної справи Позивача.
Відповідачем до суду було надано відзив, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зокрема, зазначивши, що 12.02.2025 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Таким органом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головне управління прийнято Рішення № 046350018528 від 19.02.2025 про відмову в призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058. На час звернення вік позивачки становив 60 років 25 днів. За доданими документами Головним управлінням Пенсійного фонду України у Луганській області не зараховано: періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці вказана не повна дата народження власника (зазначено лише рік) та некоректна дата заповнення. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів. - період догляду за за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 06.03.2004, оскільки відсутні накази з місця роботи про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , 12.02.2025 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 046350018528 від 19.02.2025 відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058.
Згідно вищевказаного рішення, на час звернення вік позивачки становив 60 років 25 днів.
Страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 17 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці вказана не повна дата народження власника (зазначено лише рік) та некоректна дата заповнення. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів.
- період догляду за за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 06.03.2004, оскільки відсутні накази з місця роботи про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення».
Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2статті 4 КАС України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Щодо зарахування до страхового стажу Позивача періоду догляду за дитиною до трьох років з 01.01.2004 по 06.03.2004, суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. Так, пунктом «ж» вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Пунктом 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
З огляду на зміст наведених норм, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі одного з таких документів: або свідоцтва про народження дитини, або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть).
Відповідно до частини другої статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 (в частині спірного періоду), вбачається, що позивач в період з 01.09.2000 по 12.03.2005 працювала на посаді вантажника хлібу, клейником коробок.
Отже, записами трудової книжки підтверджується факт роботи позивача у період з 01.09.2000 по 12.03.2005.
Згідно наявних в матеріалах справи копії свідоцтва про народження сер. НОМЕР_3 від 26.03.2001 вбачається, що позивач є матір'ю дітини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з відомостями Форми РС-право, складеної органом пенсійного фонду при прийнятті оскаржуваного рішення, страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 17 днів.
Беручи до уваги те, що записами трудової книжки серії НОМЕР_2 підтверджується факт роботи позивача з 01.09.2000 по 12.03.2005, свідоцтвом про народження дитини сер. НОМЕР_3 від 26.03.2001, а відтак незарахований період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зокрема з 01.01.2004 по 06.03.2004 підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо незарахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці вказана не повна дата народження власника (зазначено лише рік) та некоректна дата заповнення, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зазначає, що УПФ не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.
Таким чином суд приходить до висновку, що незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, які занесені до трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки трудова книжка оформлена неналежним чином є протиправним.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію є формою втручання у дискреційні повноваження.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 19.02.2025 № 046350018528 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 та період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 06.03.2004, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що фактично, позовні вимоги задоволені, оскільки дії Відповідача визнані протиправними, а саме, в контексті спірного рішення відповідача, а зобов'язання вчинити певні дії є похідною вимогою, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 19.02.2025 № 046350018528.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 та період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 06.03.2004, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.
Суддя О.О. Галатіна