Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 червня 2025 року Справа№200/2146/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо порушення строків, вказаних у Конституції України та Законі України «Про звернення громадян», про розгляд заяв; визнання протиправним та скасування протоколу №3 від 14 лютого 2025 року Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині відмови у наданні відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
В установлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 15 липня 2024 року звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову за мобілізацією відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте відповідачем не повідомлено про результати розгляду його заяви. Вказану бездіяльність відповідача вважає протиправною. Крім того, зазначив, що у січні 2025 року звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову за мобілізацією відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з необхідністю догляду за батьком, який є особою з інвалідністю 1 групи, проте отримав від відповідача повідомлення про відмову в наданні відстрочки, у зв'язку звернення з вказаною заявою засобами поштового зв'язку. Зазначив, що надав достатній перелік документів, який надає можливість реалізувати право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте відповідач відмовив у оформленні відстрочки з формальних підстав. Протокол №3 від 14 лютого 2025 року Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 з надання та оформлення відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині відмови у наданні відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вважає протиправним, просив задовольнити позов.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що є неналежним відповідачем, яким, на його думку, є комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначив, що заяву ОСОБА_2 про надання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з додатками, яка надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового зв'язку 30.01.2025, передано на розгляд комісії утвореної при ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначив, що заява не відповідає встановленій формі, не дотримано умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати, ненадання військово-облікового документа, не засвічення належним чином копії підтверджуючих документів, вказані обставини унеможливлюють перевірку підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення яка здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки відповідно до частини 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду вказаного звернення, що протоколом від 14 лютого 2025 року №3 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки заяву подано засобами поштового зв'язку (не особисто подано), що унеможливлює здійснення перевірки підстав для надання військовозобов'язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, яка здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки відповідно до частини 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, позивачем подано до суду відповідь на відзив, зміст якої аналогічний викладеному позовній заяві.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Костянтинівським РВ УМВС України в Донецькій області 04 січня 2001 року), перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 (тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 15.08.2003 року), та є особою, що претендує на надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв'язку із заявою від 15.07.2024 року з метою уточнення облікових даних, якою просив долучити до особової справи копії документів та внести відповідні зміни до особової справи призовника, та із заявою від 15.07.2024 року, відповідно до якої просив оформити йому в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на як особі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До вищевказаних заяв були додані копії наступних документів: паспорт та РНОКПП позивача, приписного, свідоцтв про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року у справі №233/3519/17, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2017 року у справі №233/4211/16-ц, листа Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції від 10.07.2024 року №1911-23/31464.
Вказані заяви направлені ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв'язку 15.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується експрес-накладною ТОВ «НОВА ПОШТА» №59001185746663 від 15.07.2024 року.
Крім того, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв'язку із заявою від 28.01.2025 року з метою уточнення облікових даних, якою просив долучити до особової справи копії документів та внести відповідні зміни до особової справи призовника, та із заявою від 28.01.2025 року, відповідно до якої просив оформити йому в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на як особі на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До вищевказаних заяв були додані копії наступних документів: паспорту та РНОКПП позивача, приписного, свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 30 липня 1984 року, довідки про отримання (неотримання) допомоги від 23.01.2025 року №01/01-133 Д, повідомлення про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги від 23.01.2025 року, видане ОСОБА_1 , довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №428291 від 12.12.2012 року, нотаріальної посвідченої копії заяви ОСОБА_6 про здійснення догляду ОСОБА_1 віл 13.01.2025 року, акту №6 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 24.01.2025 року, копію паспорту та РНОКПП ОСОБА_6 .
Вказані заяви направлені ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв'язку 29.01.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується експрес-накладною ТОВ «НОВА ПОШТА» №59001310103745 від 29.01.2025 року.
За наслідками розгляду вищезазначеної заяви позивача від 28.01.2025 року Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 надано відповідь повідомлення від 15 лютого 2025 року №09/1934, відповідно до якої протоколом від 14 лютого 2025 року №3 комісія ухвалила рішення про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причини відмови: заява військовозобов'язаного подана засобами поштового зв'язку (не особисто подано), що унеможливлює здійснення перевірки підстав для надання військовозобов'язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, яка здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки відповідно до частини 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, спірні правовідносини виникли з приводу не розгляду заяви від 15.07.2024 року та відмови у наданні позивачу за заявою від 28.01.2025 року відстрочки від призову під час мобілізації, з підстав направлення заяву засобами поштового зв'язку, а не надання особисто за місцем знаходження відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232 громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє до тепер.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Законом України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі-Закон №393/96-ВР) «Про звернення громадян» врегульовані питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
На підставі ч.1 ст.1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №393/96-ВР звернення громадян - викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заявою (клопотанням) згідно ч. 3 вказаної статті вважається звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Частиною 1 ст.5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Частиною 4 ст.5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. (ч.6 ст.5 Закону №393/96-ВР).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати (ч.7 ст.5 Закону №393/96-ВР).
Судом врахувано, що позивачем дотримано вказані вимоги до форми звернення.
Відповідно до статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Порядок розгляду заяв встановлений статтею 15 Закону №393/96-ВР.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до вимог ст.19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
На підставі ч. 1 ст. 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналіз зазначених вище норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків, при цьому, таке право кореспондується із обов'язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов'язків.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача засобами поштового зв'язку із заявою від 15.07.2024 року про долучення та внесення відповідних змін до особової справи призовника на підставі копій: паспорту та РНОКПП позивача, приписного, свідоцтв про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2017 року у справі №233/3519/17, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2017 року у справі №233/4211/16-ц, свідоцтва про шлюбу, листа Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління юстиції від 10.07.2024 року №1911-23/31464.
Крім того, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача засобами поштового зв'язку із заявою від 15.07.2024 року, відповідно до якої просив оформити йому в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як особі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказані заяви направлені ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв'язку 15.07.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується експрес-накладною ТОВ «НОВА ПОШТА» №59001185746663 від 15.07.2024 року.
При цьому, суд враховує, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував вказаний факт та доказів протилежного до суду не надав.
Разом з тим, відповідач не надав суду доказів розгляду вказаного звернення та повідомлення про результати його розгляду.
Суд з цього приводу враховує висновки Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2023 року у справі №480/2784/21 відповідно до яких, зважаючи на законодавчо встановлений обов'язок органу, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов'язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв'язку.
Враховуючи зазначене, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяв позивача від 15.07.2024 року про долучення та внесення відповідних змін до особової справи призовника на підставі копій та від 15.07.2024 року про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на як особі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також зобов'язати відповідача розглянути вказані заяви та повідомити позивача про результати її розгляду.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування протоколу №3 від 14 лютого 2025 року в частині відмови в наданні відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» суд зазначає наступне.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Поряд із цим, відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з пунктом 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно п. 8 Положення № 154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації […].
Відповідно до п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: […] оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; […] розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки […] оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних […].
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок № 560) визначає, у тому числі, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відтак, згідно п.п. 56-57 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Відповідно до п. 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 58-1 Порядку № 560, військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Поряд із цим, слід звернути увагу на приписи п. 59 Порядку № 560, згідно яких відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Викладене свідчить про те, що подання заяви про відстрочку від призову не вимагає фізичної присутності військовозобов'язаного під час надання відповідної заяви, оскільки скерування такої заяви також можливе засобами відповідного програмного забезпечення.
Також, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487), визначено механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п. 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п/п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відтак, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Поряд із цим, Порядок №1487 також не передбачає обов'язку особисто прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Слід звернути увагу, що обов'язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах.
З матеріалів адміністративної справи суд установив, що позивачем направлено відповідачу засобами поштового зв'язку ТОВ «Нова пошта» заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації разом з відповідними додатками.
Отже, відсутні підстави вважати, що таке звернення здійснено представником позивача або іншою особою, тому таку заяву слід розглядати як подану особисто.
Відповідно до п.60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Довідка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається військовозобов'язаним на строк дії відповідних законних підстав.
Відомості про надання або скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у день оформлення довідки про надання відстрочки (додаток 6) або в день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв'язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначеної у заяві про надання відстрочки (додаток 4), або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відтак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен вчинити низку заходів направлених встановлення достовірності та законності підстав для надання відстрочки та прийняти відповідне рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову у наданні відстрочки.
У свою чергу, рішення відповідача у спірних правовідносинах слід розглядати як акт індивідуальної дії в розумінні ст. 4 КАС України, тобто юридичну форму рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Виходячи з системного тлумачення приписів п. 60 Порядку № 560, прийняття рішення за наслідками розгляду заяви військовозобов'язаного про надання відстрочки від призову під час мобілізації не може бути віднесено до дискреційних повноважень відповідача, оскільки є його обов'язком в силу положень нормативно-правового акту.
Судом установлено з наявного в матеріалах справи витягу з протоколу засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період №3 від 14 лютого 2025 року, що відповідачем заява позивача по суті не розглядалась, відповідна перевірка наданих позивачем документів не проводилась, протилежного відповідачем не доведено, тобто питання наявності або відсутності у позивача права на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» незважаючи на прийняття рішення про відмову відповідачем не з'ясовано.
Поряд із цим, вирішення питання про надання відстрочки від призову або відмову у її наданні, тобто визначення суті відповідного рішення, у спірних правовідносинах віднесено до дискреційних повноважень відповідача.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем не надано до заяви військово-обліковий документ належної форми, не дотримано умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати, ненадання військово-облікового документа, не засвічення належним чином копії підтверджуючих документів тощо, оскільки виходячи зі змісту витягу з протоколу №3 від 14.02.2025 року зазначене не було підставою для відмови у наданні відстрочки.
Суд наголошує, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того, як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Стосовно доводів відповідача відносно неналежності його у якості відповідача в адміністративному спорі суд звертає увагу відповідача, що відповідна комісія створюється та функціонує на базі відповідного РТЦК та не є окремою юридичною особою, а отже ІНФОРМАЦІЯ_5 є належним відповідачем у справі.
Відтак, враховуючи, що відповідач належним чином не розглянув заяву позивача від 28.01.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не надав оцінку підстав для надання відстрочки відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно з поданими документами, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.01.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно з поданими документами з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 року у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 року у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 року у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, задовольнивши позовні вимоги, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяв позивача від 15.07.2024 року про долучення та внесення відповідних змін до особової справи призовника на підставі копій та від 15.07.2024 року про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на як особі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язання відповідача розглянути заяви позивача від 15.07.2024 року про долучення та внесення відповідних змін до особової справи призовника на підставі копій та від 15.07.2024 року про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на як особі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та повідомити позивача про результати її розгляду; визнання протиправним та скасування рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_9 , оформлене протоколом від 14 лютого 2025 року № 3 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з мотивів подання заяви ОСОБА_1 від 28.01.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації засобами поштового зв'язку; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по суті, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяв позивача від 15.07.2024 року про долучення та внесення відповідних змін до особової справи призовника на підставі поданих документів та від 15.07.2024 року про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на як особі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) розглянути заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) від 15.07.2024 року про долучення та внесення відповідних змін до особової справи призовника на підставі поданих документів та від 15.07.2024 року про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на як особі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та повідомити позивача про результати її розгляду.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_9 , оформлене протоколом від 14 лютого 2025 року № 3 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з мотивів подання заяви ОСОБА_1 від 28.01.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації засобами поштового зв'язку.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) від 28.01.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» по суті, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі 09 червня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова