12 червня 2025 рокуСправа №160/10732/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.04.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 04.03.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із загибеллю рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, протиправною;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із загибеллю рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- стягнути з Відповідача на користь Позивача здійснені ним судові витрати в порядку, передбаченому чинним законодавством.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Позивач засобами поштового зв'язку подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт від 04.03.2025 р. про звільнення з військової служби в зв'язку з загибеллю рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, що підтверджується доказами, які додані до рапорту. Проте позивач зазначає, що вищезазначений рапорт був залишений командуванням військової частини НОМЕР_1 без уваги, в той час, як згідно ст. 2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
17.04.2025 р. від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. Згідно листа №5724 від 04.04.2025 року командування військової частини НОМЕР_1 в межах компетенції розглянуто запит адвоката Суботіна Г.Г., в інтересах ОСОБА_1 , стосовно рапорту на звільнення з військової служби відповідно до пп. «Г», п.2 ч.4 т аабз. 15, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Зазначено, що даний військовослужбовець самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та наявний витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань (тобто служба призупинена). Зазначено, щоб ОСОБА_1 повернувся до розташування військової частини, та надав постанову про закриття кримінального провадження або рішення суду, відновився на військовій службі та подав рапорт у відповідності до ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» з відповідними додатками. Зазначає, що оскільки чинними нормативно-правовими актами не передбачено процедури звільнення та виключення зі списків особового складу військовослужбовців, які відсутні у військовій частині без законних на те підстав.
20.04.2024 р. представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що письмова відповідь про результати розгляду рапорту позивачу не надходила та відсутня в матеріалах справи, що свідчить про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.02.2023 року №50 нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що прибули до складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: Вважати такими, що зараховані до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : солдата ОСОБА_2 , військовослужбовця призваного за мобілізацією, призначеного на посаду КОМАНДИРА 1 ІНЖЕНЕРНОСАПЕРНОГО ВІДДІЛЕННЯ ІНЖЕНЕРНО-САПЕРНОГО ВЗВОДУ МОТОПІХОТНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , ВОС 166182А (2068) який прибув з військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 з 19 лютого 2023 року зарахувати до списків особового складу та на всі види забезпечення. і вважати таким, що 19 лютого 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з тарифним розрядом 8, шпк «молодший сержант». Зарахувати на продовольче забезпечення з 20 лютого 2023 року. Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210 виплачувати: надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 492 % посадового окладу.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2023 року №178 нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил російської федерації, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: нижчепойменованих військовослужбовців зняти з усіх видів забезпечення в зв'язку з самовільним залишенням частини: солдат ОСОБА_3 командир 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 . Зняти з грошового забезпечення з 26 червня 2023 року. Зняти з продовольчого забезпечення з 28 червня 2023 року.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2023 року №189 відповідно до підпункту 14 пункту 116 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" нижчепойменованих осіб рядового складу Збройних Сил України УВІЛЬНИТИ від займаної посади та ЗАРАХУВАТИ у розпорядження командира з залишенням у списках підрозділів, у зв'язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину, з 06.07.2023 року: солдата ОСОБА_4 , командира 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.01.2025 року №33 відповідно до частини 2 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», нижчепойменованих осіб рядового, сержантського та старшинського складу військової частини НОМЕР_1 УВІЛЬНИТИ від займаної посади, ПРИЗУПИНИТИ військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України: солдату ОСОБА_5 , командиру 1 інженерносаперного відділення інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину з 26 червня 2023 року увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу у Збройних Силах України з 27 січня 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 30-РС від 28.01.2025 та виключити із списків особового складу. Облікові документи направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 30-РС від 28.01.2025, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.01.2025 № 62025050010004299.
Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №62025050010004299 від 27.01.2025 року зазначено, що до ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорськ надійшло повідомлення військової частини НОМЕР_1 , по факту 26.06.2023, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби з метою ухилення від проходження військової служби в районі АДРЕСА_2 , командир 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 окрема механізована бригада) Сухопутних військ ЗСУ, солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .
04.03.2025 ОСОБА_1 на командира військової частини НОМЕР_1 направлено рапорт, в якому було наведено законні підстави для звільнення останнього з військової служби, оскільки його близький родич (рідний (повнорідний) брат) загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України у воєнний стан.
До рапорту було долучено наступні документи:
1) Нотаріально завірена копія військового квитка серії НОМЕР_5 - на 5 (п'яти) арк.;
2) Нотаріально завірена копія паспорту на ім'я ОСОБА_1 - на 3 (трьох) арк.;
3) Нотаріально завірена копія картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_1 - на 1 (одному) арк.;
4) Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 - на 1 (одному) арк.;
5) Нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 - на 1 (одному) арк.;
6) Нотаріально завірена копія сповіщення сім'ї №К/11147/342 від 09.11.2023 - на 1 (одному) арк.;
7) Нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 - на 1 (одному) арк.;
8) Нотаріально завірена копія витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця з протоколу №2305 від 12.06.2024 - на 1 (одному) арк.;
9) Нотаріально завірена копія паспорту на ім'я ОСОБА_6 - на 1 (одному) арк.;
10) Нотаріально завірена копія картки платника податків на ім'я ОСОБА_6 - на 1 (одному) арк.;
11) Нотаріально завірена копія посвідчення члена сім'ї загиблого серії НОМЕР_9 - на 1 (одному) арк.;
12) Нотаріально завірена копія посвідчення члена сім'ї військовослужбовця, який загину (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби серії НОМЕР_10 - на 1 (одному) арк.
Зазначений рапорт направлено на адресу Міністерства оборони України 04.03.2025 року про що свідчить поштова накладна №70063081.
23.03.2025 адвокатом Суботіним Г.Г. на військову частину НОМЕР_1 направлено адвокатський запит за вих. №21/03-3 з проханням надати належним чином завірені копії підтверджуючих документів (наказів, розпоряджень, тощо) щодо прийнятого відповідного рішення по суті рапорту ОСОБА_1 .
Згідно листа №5724 від 04.04.2025 року командування військової частини НОМЕР_1 в межах компетенції розглянуто запит адвоката Суботіна Г.Г., в інтересах ОСОБА_1 , стосовно рапорту на звільнення з військової служби відповідно до пп. «г», п.2 ч.4 т абз. 15, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Зазначено, що даний військовослужбовець самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та наявний витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань (тобто служба призупинена). Зазначено, щоб ОСОБА_1 повернувся до розташування військової частини, та надав постанову про закриття кримінального провадження або рішення суду, відновився на військовій службі та подав рапорт у відповідності до ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» з відповідними додатками.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку із військовою агресією рф проти України, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.
На момент розгляду даної адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обв'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до ч. 3 цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п. 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно до абзацу 2 п.12 Положення №1153/2008 передбачено, що право видавати накази по особовому складу надається, зокрема, командирам військових частин.
У відповідності до вимог статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №548-ХІУ (далі Статуту) передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.
Статтею 31 наведеного Статуту встановлено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що 04.03.2025 р. ОСОБА_1 складено рапорт про звільнення з військової служби та представником позивача вказаний рапорт направлено засобами поштового зв'язку до Міністерства оборони України.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Із аналізу наведених норм слідує, що подання рапорту «по команді» означає направлення (подання особисто) його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі, до прямого керівника, командира військової частини або іншої особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників), а останні, в свою чергу, мають обов'язок прийняти відповідне рішення (наприклад: наказ, відповідь на рапорт та інше (про задоволення чи відмову у вирішенні такого питання), а у разі відмови у вирішенні питання, із зазначенням у ній обґрунтування причин та підстав для відмови та з посиланнями на акти законодавства.
Як вже зазначалося, сторонами не заперечується той факт, що рапорт представником позивача був направлений до Міністерства оборони України засобами поштового зв'язку.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту дотримання позивачем вимог Положення №1153/2008 в частині подання рапорту до відповідача.
За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача розглянути такий рапорт.
Окрім наведеного у листі військової частини НОМЕР_1 роз'яснено про відсутність правових підстав для розгляду зазанченого рапорту через призупинення служби ОСОБА_1 ( через самовільне залишення військової частини).
За наведених обставин суд вважає за потрібне зазначити про наступне.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №2232-ХІІ, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту г частини другої, пункту г частини третьої, підпункту д пункту 1, підпункту в пункту 2 частини четвертої, підпунктів е пунктів 1 і 2, підпункту в пункту 3 частини п'ятої та підпункту е пункту 1, підпункту д пункту 2, підпункту в пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту ґ пункту 1 частини четвертої, підпунктів д пунктів 1 та 2 частини п'ятої та підпункту д пункту 1, підпункту ґ пункту 2 частини шостої статті 26 цього Закону.
Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Згідно пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин (далі Положення №1153/2008), для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу.
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до час тини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 144-2 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Згідно пункту 144-5 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту г частини другої, пункту г частини третьої, підпункту д пункту 1, підпункту VI пункту 2 частини четвертої, підпункту е пункту 1, підпункту е пункту 2, підпункту в пункту 3 частини п'ятої та підпункту е пункту 1, підпункту д пункту 2, підпункту в пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту г пункту 1 частини четвертої, підпункту д пункту 1, підпункту д пункту 2 частини п'ятої та підпункту д пункту, підпункту г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу.
Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.
Пунктом 144-6 Положення №1153/2008 передбачено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
З аналізу вказаних норм права можливо дійти висновку про неможливість прийняття рішення по рапорту позивача про звільнення з військової служби до повернення останнього до військової частини, яку він самовільно залишив (згідно з підпунктом 14 пункту 116 Положення №1153/2008), або до набрання законної сили обвинувального вироку (відповідно абзацу 1 пункту 144-5 Положення №1153/2008), або після продовження його військової служби (у відповідності до абзацу 1 пункту 144-6 Положення №1153/2008).
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про те, що у спірному випадку відсутні підстави стверджувати про допущену відповідачем протиправну бездіяльність в питанні розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук