12 червня 2025 рокуСправа № 160/17190/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
11.06.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Куснер Ніна Олександрівна звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Згідно з ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання про наявність підстав для прийняття справи до провадження, суддя дійшла висновку про необхідність передачі адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Так, позивач оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Згідно положень ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Отже, у даному випадку при визначені територіальної юрисдикції застосуванню підлягають положення ч.1 ст.26 Кодексу адміністративного судочинства України (за місцезнаходженням позивача або відповідача).
В позовній заяві відповідачем вказано ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце знаходження якого зазначено: АДРЕСА_1 .
Крім того, дане місцезнаходження відповідача підтверджується відомостями наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Також в позовній заяві зазначено місце проживання позивача, а саме АДРЕСА_2 , однак жодних доказів на підтвердження ресєтрації позивача у встановленому законом порядку за вказаним місцем проживання (перебування, знаходження) в матеріалах позовної заяви не міститься.
При цьому, згідно з копією паспорту позивача серії НОМЕР_1 , виданого 25.10.2008 року Кіровським ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, місцем реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ч. 6 ст. 171 КАС України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Так, з метою визначення територіальної підсудності даної справи суддею було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно з відповіддю №1472240 від 12.06.2025 року, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_3 .
Таким чином, в матеріалах позовної заяви відсутні докази реєстрації у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) позивача та відповідача на території Дніпропетровської області.
При цьому, долучена до позовної заяви копія договору купівлі-продажу квартир від 01.08.2023 року про купівлю квартири в м. Дніпрі не може бути доказом місяця реєстрації (перебування, знаходження) позивача на території Дніпропетровської області, оскільки за правилами підсудності враховується місце знаходження саме позивача, а не його майна.
Отже, суддя вважає, що вирішення даного спору за правилами територіальної підсудності має здійснюватись окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на Кіровоградську область (за місцем реєстрації позивача).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
На підставі викладеного, суддя дійшла висновку, що адміністративна справа №160/17190/25 підлягає передачі на розгляд Кіровоградському окружному адміністративному суду.
Керуючись ст.ст. 25, 29, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративну справу №160/17190/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - передати за підсудністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна