Рішення від 12.06.2025 по справі 160/4590/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 рокуСправа №160/4590/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради (Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Волонтерська, 2-а, код ЄДРПОУ 03192394) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

12 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Новомосковської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення НМР у наданні мені інформації за запитом від 05.02.2025;

- зобов'язати УСЗН НМР надати мені повний перелік фізичних осіб, які у 2024 році отримали бюджетні кошти за догляд на непрофесійній основі у місті Самар;

- стягнути з УСЗН НМР моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 05.02.2025 року подав запит на доступ до публічної інформації до начальника УСЗН СМР ( стара назва УСЗН НМР ) у місті Самар Горбач Галини Миколаївни. У запиті просив надати інформацію про перелік фізичних осіб які у 2024 році отримали бюджетні кошти за догляд на непрофесійній основі у місті Самар.

11.02.2025 УСЗН СМР надіслало відповідь, у якій відмовилося надати запитану інформацію, аргументуючи тим, що вона містить персональні дані. Позивач вважає цю відмову протиправною, оскільки відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформація про використання бюджетних коштів, у тому числі прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, які їх отримали, не може бути обмежена в доступі.

Ухвалою від 17 лютого 2025 року суд відкрив провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.03.2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, де вказав, що позивач у зверненні, вих. № ГОРГМ-087 від 05.02.2025, до управління соціального захисту населення Самарівської міської ради просить надати, на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформацію щодо переліку осіб, який включає прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, що отримали бюджетні кошти за догляд на не професійній основі у місті Самар у 2024 році.

Таким чином, позивач вимагає надати саме інформацію, а не документ, що містить персональні дані, які мають бути захищені згідно законодавства, та які необхідно, в разі надання, знеособити шляхом, визначеним законом, а саме вилучити відомості, які дають можливість прямо чи опосередковано ідентифікувати особу. Разом з тим, і сам зміст запиту Позивача не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки запитувана інформація не є готовим продуктом інформації, який отриманий або створений в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; а саме, заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація.

23.08.2025 року позивач надав відповідь на відзив, де вказав, що його запит від 05.02.2025 був поданий у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відмова Відповідача від 11.02.2025 (вих. № 65/0/22-25) базується на хибному тлумаченні норм про конфіденційність, що прямо суперечить статті 34 Конституції України та статті 10 Європейської конвенції з прав людини.

Відповідач заперечує факт заподіяння мені моральної шкоди, посилаючись на відсутність доказів. Однак моральна шкода виражається у психологічному напруженні, стресі та витраченому часі через необхідність оскаржувати протиправну бездіяльність. Розмір у 20 000 грн обґрунтований практикою Верховного Суду (постанова від 15.01.2020 у справі № 813/2653/17), яка враховує характер страждань та обставини справи. Я надаю як докази свій особистий стан (особа з інвалідністю першої групи) та документи, що підтверджують хронічний стрес, що підтверджується медичною довідкою.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

05.02.2025 року позивач звернувся з запитом на отримання публічної інформації до Управління соціального захисту населення Самарівськоі міської ради, в якому позивач просив надати інформацію про перелік фізичних осіб, які у 2024 році отримали бюджетні кошти за догляд на непрофесійній основі у місті Самар.

Відповідач листом від 11.02.2025 року надав відповідь на запит позивача від 05.02.2025 року та повідомив, що управління соціального захисту населення Самарійської міської ради, усвідомлюючи всю важливість функцій та завдань, які на нього покладено повідомляє, що немає законних підстав надати Вам перелік з прізвищами, іменами, по батькові осіб, які у 2024 році отримали бюджетні кошти за догляд на непрофесійній основі у місті Самар.

Позивач не погоджуючись із відмовою відповідача щодо надання інформації за запитом від 05.02.2025, звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України “Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.

Стаття 5 Закону України “Про доступ до публічної інформації» гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Так, відповідно до статті 1 Закону України “Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.

Згідно статті 3 Закону України “Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Згідно із п.1 ч.3 ст.10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Положеннями статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частина 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що закон зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

В силу ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Частиною 6 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно із частиною 7 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;

3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;

4) строк, у який буде задоволено запит;

5) підпис.

Як слідує з позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Самарівськоі міської ради (УСЗН СМР) у наданні інформації за запитом від 05.02.2025.

Разом з цим, суд встановив, що відповідач розглянув запит позивача та надав відповідь по суті спірного питання.

Так, позивач у запиті просив надати інформацію про перелік фізичних осіб, які у 2024 році отримали бюджетні кошти за догляд на непрофесійній основі у місті Самар.

Разом з цим, листом від 11.02.2025 року відповідач надав відповідь на запит позивача від 31.12.2024 року та повідомив, що управління соціального захисту населення Самарійської міської ради, усвідомлюючи всю важливість функцій та завдань, які на нього покладено повідомляє, що немає законних підстав надати позивачу перелік з прізвищами, іменами, по батькові осіб, які у 2024 році отримали бюджетні кошти за догляд на непрофесійній основі у місті Самар.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних», поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Таким чином, відмовляючи позивачу у наданні інформації, що включає в себе персональні дані осіб з інвалідністю, які знаходяться в черзі на забезпечення пільговим автотранспортом, діяв правомірно та відповідно до чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім цього, суд зазначає, що стягнення з Управління соціального захисту населення Самарівськоі міської ради (УСЗН СМР) моральної шкоди в розмірі 20 000 грн є похідною вимогою, та враховуючи висновок суду про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, в задоволенні цієї частини позовних вимог належить також відмовити.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову та звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самарівськоі міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук

Попередній документ
128079696
Наступний документ
128079698
Інформація про рішення:
№ рішення: 128079697
№ справи: 160/4590/25
Дата рішення: 12.06.2025
Дата публікації: 16.06.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (30.07.2025)
Дата надходження: 13.06.2025
Предмет позову: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Розклад засідань:
29.01.2026 00:00 Третій апеляційний адміністративний суд