10 червня 2025 рокуСправа №160/9121/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, третя особа, без самостійних вимог - Міністерство оборони України, в якому просить:
визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби за підпунктом «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути по суті та прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 31.01.2025 року щодо звільнення з військової служби згідно з абз. 6 підп. «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент подання рапорту), як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері дружини із числа осіб з інвалідністю І групи, з урахуванням правової оцінки наданої судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку із наявністю матері дружини, яка є особою з інвалідністю 1 групи і здатна лише частково виконувати соціально-побутові функції і має потребу в постійному догляді, а сама дружина позивача є єдиною донькою і також є особою з інвалідністю 3 групи і не може надавати допомогу своїй матері. На підтвердження обставин до рапорту були додані документи, проте відповідачем, як вважає позивач, необґрунтовано і незаконно було відмовлено у задоволенні рапорту.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/9121/25 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновків про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, та про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та його призначення, що не кореспондує із цілями підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За наданими позивачем документами неможливо визнати належною підставою для застосування під. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ і, як результат звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, з огляду на абзац тринадцятий підпункт 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу (зі змінами), оскільки не надано доказів того, що його дружина ОСОБА_2 (донька ОСОБА_3 ) сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я і не може здійснювати догляд за своєю матір'ю - ОСОБА_3 .
Від Міністерства оборони України надійшли пояснення по справі.
Третя особа, посилаючись на положення п. 2 ч. 4 , ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Додаток 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 вказує, що позивачем не надано передбачений законом перелік документів для звільнення з військової служби.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації в період військового стану і відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 з 28.04.2022 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_3 .
31.01.2025 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, перелік яких визначається абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 в редакції Закону №4170-ІХ від 19.12.2024.
В рапорті позивачем було вказано, що мати його дружини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою з інвалідністю 1 групи і здатна лише частково виконувати соціально-побутові функції.
Дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є єдиною дочкою ОСОБА_3 ., але в зв'язку з тим, що вона сама являється інвалідом 3 групи, за станом свого здоров'я не може надавати допомогу матері. Інші члени родини відсутні.
На підтвердження факту необхідності здійснення постійного догляду за матірью дружини позивачем були надані копії документів:
-витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 13.01.2025 ОСОБА_3 ;
-рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю від 13.01.2025 ОСОБА_3 ;
-висновок ЛКК №94/14 від 19.06.2024;
-висновок ЛКК №94/15 від 19.06.2024;
-акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 28.06.2024;
-рішення Виконавчого комітету Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 27.08.2024 №144;
-посвідчення помічника дієздатної фізичної особи №127 на ОСОБА_1 .
Факт відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення підтверджується довідкою про зареєстрованих та проживаючих осіб, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , довідкою до акту огляду МСЕК 12ААГ №565809.
Військова частина НОМЕР_1 за результатом розгляду рапорту позивача листом від 10.02.2025 №1128/318/1/437/ПС повідомила про відсутність правових підстав для його звільнення з військової служби, вказавши наступне.
Відповідно до пункту 26 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджену наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009 (із змінами), встановлено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, за підставами: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю 1 чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я: документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду, довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
ОСОБА_1 не надано доказів того, що його дружина ОСОБА_2 (донька ОСОБА_3 ) сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, і не може здійснювати догляд за своєю матір'ю, а також не надано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 є не єдиним, хто може здійснювати догляд за ОСОБА_3 .
Позивач вважає відмову відповідача протиправною, у зв'язку з чим за захистом своїх прав і інтересів звернувся до суду з позовом.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України № 2232-XII від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон №2232-XII).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
На час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
24.02.2022 указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Частиною 1 ст. 4 Закону №2232-XII встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:
призову громадян України на військову службу;
прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Підстави звільнення з військової служби наведені у ст. 26 Закону №2232-XII .
Відповідно до підп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема з такої підстави як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абз. 13 п. 3 ч. 12 ст.26 Закону №2232-XII).
Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 визначений перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема конкретизовано, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, що підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
В даному випадку наявність чи відсутність інших осіб І чи II ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю, що його потребує, підтверджується актом обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що такий акт до рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби не додавався.
Чинним законодавством не встановлено єдиної форми такого документу. Позивачем до рапорту були надані акти обстеження матеріально-побутових умов проживання г. ОСОБА_1 від 11.06.2024 і від 28.06.2024, які не можуть бути прийняті за визначений вище акт обстеження, оскільки не містять інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю.
Крім того, за висновком довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №565809 не вбачається, що дружина позивача ОСОБА_2 , якій встановлено 3 групу інвалідності з загального захворювання потребує постійного догляду.
У п. 12 довідки до акту огляду МСЕК №565809 від 20.05.2024 виданій на ім"я ОСОБА_2 , вказано, що особі протипоказані тяжкі фізичні навантаження, тривала хода та, що вона може працювати підсобним робітником.
Таким чином, наданими позивачем до рапорту на звільнення документами належним чином не підтверджено підстави звільнення.
Разом з тим, суд вважає необхідним, що у випадку врахування позивачем зауважень суду щодо необхідності надання відповідної довідки медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, у якій міститься висновок про потребу в постійному догляді ОСОБА_2 (дружини позивача) та за належно оформленого акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, в якому б була зазначена інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю (в даному випадку за матір'ю дружини), затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не позбавлений права повторного звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Обов'язок доказування у справі покладений ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України на кожну зі сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, достатніх доказів в обґрунтування позовних вимог, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки у позовних вимогах відмовлено, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона