12 червня 2025 рокуСправа №160/34496/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Космічна, 1в, код ЄДРПОУ 41146771) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 30, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
27 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виналь" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 619/35-00-04-05-33 від 10.12.2024 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи, що період, який перевіряється за відповідним наказом на проведення перевірки не є всеосяжним, а повинен обмежуватись чітко встановленим темпоральним проміжком часу.
Позивач акцентує увагу суду на тому, що не зазначення контролюючим органом в наказі про проведення фактичної перевірки чіткого темпорального строку проведення перевірки унеможливлює ані самому контролюючому органу, ані суб'єкту господарювання пересвідчитись, що контролюючим органом, в момент пред'явлення запиту на отримання копій документів, дотримано імперативні строки визначені в абз. 2 п. 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України, що є недостатнім для виникнення у позивача відчуття правової визначеності.
На думку позивача, наказ про проведення є таким, що не відповідає нормам діючого законодавства, тому оспорюване податкове повідомлення - рішення прийняте за результатами проведення перевірки, наказ про призначення якої є неправомірним, перше підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
Ухвалою від 30 грудня 2024 року суд відкрив провадження у адміністративній справі; справу № 160/34496/24 та призначив до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
10.01.2025 відповідач подав письмовий відзив на позов, в якому відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі з таких підстав. Відповідач зазначає, що наказ на проведення перевірки від 23.10.2024 №5267-п містить в собі чітко встановлений темпоральний проміжок часу періоду, який буде перевірявся з 24.10.2024 по дату закінчення перевірки, яка може тримати не більше 10 діб згідно із вимогою наказу та ст. 82 ПК України.
Позивач не враховує специфіку норми п. 85.4 ст. 85 ПК України, який надає право контролюючому органу на отримання від платника податків копії документів на підтвердження вже встановленого порушення під час перевірки, визначає строки надання такого запиту (5 робочих днів до дати закінчення перевірки) та вимагає наявність в такому запиті конкретного переліку документів, які необхідно надати платнику податків.
Запитом від 24.10.2024 контролювального органу витребувалося у позивача для дослідження оригінали документів, які необхідні для проведення фактичної перевірки, що пов'язані з предметом самої перевірки, право на яке надано контролюючим органам п.п.20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, а не витребовувались копії документів, що засвідчені належним чином та які свідчать про встановлений під час перевірки факт порушення вимог законодавства платником податків.
Позивач вважає, що нібито особливістю фактичної перевірки є перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелююється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно з робочим графіком суб'єкта господарювання.
Порядок проведення фактичної перевірки визначений окремою статтею 80 ПК України. Визначеною нормою податкового законодавства, яка є єдиною, що регулює межі повноважень та умови проведення фактичних перевірок контролюючими органами не визначено обмежень відносно періоду діяльності платника податків, що підлягає фактичній перевірці, окрім застережень, що встановлені ст. 102 ПК України.
13.01.2025 року представник позивача надав відповідь на відзив, де зазначив, що контролюючий орган усвідомлює, що витребування інформації щодо показників лічильників є протиправною вимогою, у зв'язку з чим оскаржуване податкове-повідомлення рішення підлягає скасуванню.
Фактично, відповідно до оскаржуваного наказу, відповідач міг би перевіряти будь-який період діяльності, на власний розсуд, що прямо суперечить вимогам які ставляться законом до належного оформлення наказу.
Зі змісту наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №5267-П від 23.10.2024 року слідує, що предметом фактичної перевірки є питання дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, запити податкового органу щодо залишків тари, укупорки, показників лічильників не стосується предмету вказаної перевірки, а тому їх витребування не є правомірним.
Інформація щодо залишків пляшки та матеріалу для укупорки, рівно як показники лічильників електро та водопостачання не відноситься до обігу підакцизного товару, а від так будь-які запити щодо надання документів що не стосуються підакцизного товару на вказаній адресі є протиправними.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 26.07.2023 відповідно до наказу № 5267-П від 23.10.2024 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь» (код ЄДРПОУ 41146771) та направлень на проведення перевірки № 9446, № 9445 від 23.10.2024 року було проведено фактичну перевірку позивача за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна, 1-В.
За результатами вказаної перевірки складено акт про результати фактичної перевірки №3424/04-36-09-03/41146771 від 04.11.2024 року, яким встановлено порушення п.85.2, п. 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України, а саме: не надання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, зокрема інформації та її документального підтвердження з питань бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв, надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв, а також не надано працівникам ГУ ДПС інформацію та показники щодобових витрат води та енергоносіїв, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв.
ТОВ «ВИНАЛЬ» подало заперечення на акт №18-11 від 18.11.2024 року, за результатами розгляду яких висновки податкового органу за результатами розгляду заперечень ТОВ «Виналь» від 18.11.2024 № 18-11 на акт фактичної перевірки від 04.11.2024 року № 3424/04-36-09-03/41146771 є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
17.12.2024 року позивач засобами поштового зв'язку, отримав від відповідача податкове повідомлення - рішення №619/35-00-04-05-33 від 10.12.2024 року, яким встановлено порушення п.85.2 та п. 85.4 ст.85 ПК України та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.121.1 ст.121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 040,00 грн, яке винесено на підставі зазначеного вище акту.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № 619/35-00-04-05-33 від 10.12.2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Підпунктом 75.1.3. п.75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки наведений у ст. 80 ПК України.
Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема такої підстави: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5).
Положеннями абзацу 3 п.81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.;
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Отже, право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки виникає у контролюючого органу за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Суд зазначає, що у питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною, полягає в тому, що ця норма містить дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері. Тобто цей пункт передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися, як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №280/4696/22 та від 07.06.2022 у справі №360/4140/20.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верхового Суду від 26.07.2023 у справі №280/4696/22.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18, від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.
Питання достатності зазначення в наказі про призначення фактичної перевірки лише посилання на пп.80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України (без конкретизації підстави) було предметом розгляду Верховим судом у постанові від 20.07.2023 у справі №160/9720/22. За змістом правозастосування в цій справі констатовано, що недотримання вимог щодо конкретизації та викладення в оскаржуваному наказі фактичних та правових підстав його прийняття призводить до протиправності останнього та необхідності його скасування.
Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №160/15431/21.
Відсутність посилань на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України, призводить до скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами проведеної на підставі такого наказу перевірки.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №160/15431/21, від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21.
Окрім цього, зміст правозастосування Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №460/2663/22 вказує на те, що протиправність наказу про призначення перевірки є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень навіть без визнання протиправним та скасування самого наказу про призначення перевірки.
Порушенням контролюючого органу вимог законодавства щодо проведення перевірки, як підставам позову необхідно надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Вказаний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №826/17123/18.
Суд встановив, що відповідно до п. 1 наказу № 5267-П наказано провести перевірку ТОВ «Виналь» (код ЄДРПОУ 41146771) з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів. Період діяльності, який буде перевірятись з 24.10.2024 року по дату закінчення перевірки. Перевірку розпочати з 24.10.2024 року , тривалістю не більше 10 діб.
Відтак названий наказ чітко відображає законодавчо визначену підставу для проведення перевірки та проміжок часу, а тому не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним.
Наведене вище спростовую твердження позивача, що наказ на проведення перевірки не містить чіткого проміжку часу проведення перевірки.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 зазначив, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
В межах розгляду цієї справи суд встановив, що наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 5267-П від 23.10.2024 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Виналь» (код ЄДРПОУ 41146771) містить посилання на підставу для її призначення здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Відтак, названий наказ чітко відображає законодавчо визначену підставу для проведення перевірки, а тому не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства, як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним.
Стосовно доводів позивача про не складання контролюючим органом акту про ненадання копій запитуваних документів та інформації, що є порушенням п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України, суд з'ясував таке.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.
Пунктом 85.4 ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Згідно з п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
У постанові від 06.10.2020 у справі №280/1475/19 Верховний Суд зауважив, що обов'язку платника податків надати пояснення та документальні підтвердження на письмовий запит кореспондує і обов'язок контролюючого органу, посилаючись на відповідну правову підставу для направлення запиту, конкретизувати та розкрити, що саме зумовило необхідність отримання такої інформації від платника податків та у зв'язку з чим виникла необхідність надання такої інформації.
При цьому, згідно з постановою Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №813/1757/18 окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови підприємства у наданні інформації на такі запити. Разом з тим, запити податкового органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання податковий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у податкового органу інформації.
Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями на письмовий запит контролюючого органу. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень.
В акті перевірки від 14.11.2024 року № 3546\04-36-09-03/41146771 зазначено, що відповідно до вимог пп. 20.1.6 п. 20.1 ст.20, п.85.2, п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України вручено 04.11.2024 року представнику за довіреністю ТОВ «Виналь» Мельникову А.О. письмова вимога перевіряючих щодо надання до перевірки інформації та її документального підтвердження:
- бухгалтерського обліку щодо залишків тари та матеріалів для укупорки, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв;
- надання документів, які підтверджують використання тари, матеріалів для укупорки при виробництві алкогольних напоїв.
У ході проведення перевірки з 04.11.2024 року по 13.11.2024 року вищезазначені документи представниками товариства не надано.
Таким чином, у ході проведення фактичної перевірки посадовими особами ТОВ «Виналь» не надано працівниками Головного управління ДПС інформацію та показники щодобових витрат води та енергоносіїв, які використовуються для виробництва алкогольних напоїв.
Суд звертає увагу, норма п. 85.6 ст. 85 ПК України визначає чіткий та послідовний характер дій контролюючого органу, що виражається у складанні відповідного акту про відмову у надані документів. Складання цього акту не ставиться в залежність від форми, в якій платник податків виразив відмову у наданні документів, тому, твердження контролюючих органів в повній мірі не відповідають вимогам чинного законодавства.
Підсумовуючи викладене, у зв'язку з недотриманням контролюючим органом приписів пункту 85.6. статті 85 ПК України в частині не складення акту про відмову платника податків у наданні документів, що витребувані та пов'язані із предметом перевірки, недоведенням контролюючим органом належними та допустимими доказами факту не надання позивачем документів, що витребувались в ході фактичної перевірки, суд робить висновок, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
В частині інші доводів учасників справи, суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, який вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2 422,40 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією № 3738 від 24.12.2024 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2 422,40 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виналь" (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Космічна, 1в, код ЄДРПОУ 41146771) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, буд. 30, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 619/35-00-04-05-33 від 10.12.2024 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНАЛЬ» за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук