12 червня 2025 рокуСправа №160/1396/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
20 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 054450004948 від 25.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період роботи з 19.02.1980 року по 16.07.1998 року на посаді тракториста в колгоспі ім. Ілліча, період навчання з 22.11.1980 року по 21.03.1981 року та період роботи з 01.01.1999 року по дату звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а саме по 19.09.2024 року, згідно із записами в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 19.02.1980 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2024 року та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він, як внутрішньо переміщена особа, за місцем проживання звернувся до ВОГ № 22 (сервісний центр) Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Позивач на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 30.09.2024 року, згідно паспортних даних ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг віку 60 років.
Відповідач до страхового стажу не зарахував період роботи в колгоспі з 19.02.1980 по 16.07.1998 року, оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві за кожен рік. До страхового стажу не зараховано період навчання з 22.11.1980 по 21.03.1981 року, оскільки в атестаті № 809 від 21.03.1981 прізвище на українській мові « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_4 ». Не зараховано всі періоди зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 19.02.1980 року, оскільки на титульній сторінці відсутня повна дата народження.
Позивач вважає відмову протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 23 січня 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
03.02.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відзив на позовну заяву, де вказало, що заперечує проти позовних вимог позивача та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За результатами розгляду заяви від 19.09.2024 ОСОБА_1 згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями страховий стаж становить 24 роки 05 місяців 01 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. До страхового стажу ОСОБА_1 згідно із трудовою книжкою колгоспника від 19.02.1980 серії НОМЕР_2 не зараховано періоди роботи в колгоспі «Ім. Ілліча»: з 19.02.1980 по 31.12.1982, з 01.01.1985 по 16.07.1998, оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві за кожен рік, відсутня інформація про реорганізацію або перейменування. Уточнюючі довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьований час заявником не надавались.
Також на титульній сторінці трудової книжки від 19.02.1980 серії НОМЕР_2 відсутня повна дата народження. Також вищезазначений період роботи перетинається з періодом навчання з 22.11.1980 по 21.03.19981 згідно із атестатом від 21.03.1981 №809 сільського ПТУ №3. Врахувати до страхового стажу період навчання з 22.11.1980 по 21.03.1981 неможливо, оскільки в атестаті прізвище на українській мові « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_4 ».
Страховий стаж заявника з 01.01.1999 по 31.12.2003 обчислено за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 25.09.2024 №054450004948 ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
Позивач не дотримав но встановленого порядку підтвердження стажу роботи. Відтак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області правомірно відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
02.04.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відзив на позовну заяву, де зазначило, що Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви Позивача про призначення пенсії, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивачки та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальні органи Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Згідно із статтєю 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії з 01 січня 2024 року за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року починаючи з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
За наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, на теперішній час, страховий стаж Позивача склав 24 роки 05 місяців 01 днів. Згідно доданих до заяви документів: до загального трудового стажу роботи не зараховано період роботи в колгоспі з 19.02.1980 по 16.07.1998 року, оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві за кожен рік, відсутні інформація про реорганізацію або перейменування. Період навчання з 22.11.1980 по 21.03.1981 не можливо зарахувати до страхового стажу оскільки в атестаті № 809 від 21.03.1981 прізвище на українській мові « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_4 ». До страхового стажу не зараховані всі періоди зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 19.02.1980, оскільки на титульній сторінці відсутні повна дата народження.
Таким чином, Головним управлінням відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви від 19.09.2024 за відсутності необхідного стажу на дату звернення.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України , що підтверджується копією паспорта НОМЕР_3 .
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 054450004948 від 25.09.2024 року про відмову у призначення пенсі.
Рішення мотивоване наступним: «Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 . Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України: 19.09.2024 року. Пенсійний вік згідно зі статтею 26 Закону № 1058-ІУ становить 60 років. Вік заявника: 59 років 11 місяців 19 днів. Необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону № 1058-ІУ становить 31 рік. Страховий стаж особи становить: 24 роки 05 місяців 01 день.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 19.02.1980 по 16,07.1998, оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві за кожен рік, відсутня інформація про реорганізацію або перейменування. Уточнюючих довідок заявник не надав;
- період навчання з 22.11.1980 по 21.03.1981 не можливо зарахувати до страхового стажу, оскільки в атестаті № 809 від 21.03.1981 прізвище на українській мові « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_4 »;
- до страхового стажу не зараховані всі періоди зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 19.02.1980, оскільки на титульній сторінці відсутня повна дата народження. Страховий стаж з 01.01.1999 по 31.12.2003 обчислено за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Заявник працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Право на пенсійну виплату заявник набуде за досягненням 63- річного віку з 01.10.2027.
Позивач, вважаючи, що дії пенсійного органу щодо відмови йому у призначені пенсії за віком є неправомірними та такими, що порушують гарантовані Конституцією України соціальні права позивача на пенсійне забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 11.05.1993 по 03.04.2000, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону № 1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі Порядок №637) передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
На підставі пункту 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні норми були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), яка діяла під час оформлення частини записів в спірні періоди в трудовій книжці позивача.
Так, пунктом 1.1. Інструкції №162 було передбачено (мовою оригіналу):
«Трудовая книжка является основным документом о трудовой деятельности рабочих и служащих. Трудовые книжки ведутся на всех рабочих и служащих государственных, кооперативных и общественных предприятий, учреждений и организаций*, проработавших свыше 5 дней, в том числе на сезонных и временных работников, а также на нештатных работников при условии, если они подлежат государственному социальному страхованию.».
Пунктами 2.1-2.4 Інструкції №162 було визначено (мовою оригіналу):
« 2.1. Заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на языке союзной, автономной республики, автономной области, автономного округа, на территории которых расположено данное предприятие, учреждение, организация, и на официальном языке СССР.
2.2. Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу.
В трудовую книжку вносятся: сведения о работнике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о работе: прием на работу, перевод на другую постоянную работу, увольнение; сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий; поощрения за успехи в работе, применяемые трудовым коллективом, а также награждения и поощрения, предусмотренные правилами внутреннего трудового распорядка и уставами о дисциплине; другие поощрения в соответствии с действующим законодательством; сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях.
2.3. Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».
В Основних положеннях про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 14.03.1975 №310 містились наступні вимоги (мовою оригіналу):
« 1. Трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов.
2. Трудовые книжки ведутся на всех членов колхозов с момента принятия их в члены колхоза.
5. В трудовую книжку колхозника вносятся: сведения о колхознике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о членстве в колхозе: прием в члены колхоза, прекращение членства в колхозе; сведения о работе: назначение на работу, перевод на другую работу, прекращение работы; сведения о трудовом участии: принятый в колхозе годовой минимум трудового участия в общественном хозяйстве, его выполнение; сведения о награждениях и поощрениях: награждения орденами и медалями, присвоение почетных званий, награждения и поощрения за успехи в работе, предусмотренные уставом и правилами внутреннего распорядка колхоза, другие поощрения в соответствии с действующим законодательством; сведения об открытиях, на которые выданы дипломы, об использованных изобретениях и рационализаторских предложениях и о выплаченных в связи с этим вознаграждениях.
6. Все записи в трудовой книжке заверяются во всех разделах за время работы в колхозе подписью председателя колхоза или специально уполномоченного правлением колхоза лица и печатью.
13. Ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на председателя колхоза. Ответственность за своевременное и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо.».
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка; обов'язок належного оформлення записів у трудові книжці покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Необхідність підтверджувати періоди роботи іншими документами для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Сторонами не оспорюється факт надання позивачем трудової книжки НОМЕР_2 від 19.02.1980, при зверненні до органу пенсійного фонду з питання призначення пенсії.
В трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди на посаді, що віднесена до відповідного списку, що не потребує надання уточнюючих довідок.
Пунктом 18 Порядку №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Крім того, суд вважає, що відповідач, під час розгляду документів, наданих позивачем разом із призначенням пенсії за віком від 19.09.2024, не вчинено всіх необхідних дій з метою перевірки відомостей, зазначених у трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.02.1980.
З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, приписи законодавства, суд зробив висновок, що записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у спірні періоди, що надає право на включення вищевказаних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком.
Стосовно періоду навчання з 22.11.1980 по 21.03.1981 незарахованого відповідачем, оскільки в атестаті № 809 від 21.03.1981 прізвище на українській мові « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_4 », а також не зарахованого всього періоду зазначеного в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 19.02.1980 року, оскільки на титульній сторінці відсутня повна дата народження, суд зазначає, що в даному випадку право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Виправлення в документах не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Така правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Крім того, виправлення в даті народження на першому аркуші трудової книжки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Відтак суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Як встановив суд, у позивача є в наявності трудова книжка, яка надана останнім відповідачам для розгляду питання про призначення пенсії за віком.
Водночас, суд зауважує, що всі записи про періоди роботи у трудовій книжці позивача є чіткими та без виправлень, завірені (засвідчені) відповідними печатками підприємств, де працював позивач.
Суд, звертає увагу, що згідно із рішенням № 054450004948 від 25.09.2024 року пенсійний орган в цій частині також не ставить під сумнів записи трудової діяльності позивача на підприємствах, окрім виправлень на першій сторінці трудової книжки.
З огляду на вищевикладене, на думку суду, відсутність у трудовій книжці дати народження позивача, та дати заповнення трудової книжки не може ставити під сумнів всі періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.02.1980 року позивача.
Щодо підстав визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії та призначення пенсії, суд зазначає про таке.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивачки до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п. 4.1 Порядку № 22-1).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В даному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за результатом якої прийнято рішення № 054450004948 від 25.09.2024 року, яке оскаржується в рамках цієї справи.
Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останнього має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Вже після прийняття рішення про призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є протиправними, тому позовні вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Підсумовуючи усе вищеперелічене, суд зробив висновок, що цей адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України відповідно до задоволених вимог позивача.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20грн, що підтверджується квитанцією від 16.01.2025 р.
Отже, відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 054450004948 від 25.09.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу період роботи з 19.02.1980 року по 16.07.1998 року на посаді тракториста в колгоспі ім. Ілліча, період навчання з 22.11.1980 року по 21.03.1981 року та період роботи з 01.01.1999 року по дату звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а саме: по 19.09.2024 року, згідно із записами в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 19.02.1980 року.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2024 року та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду та зарахованих періодів ОСОБА_1 цим судовим рішенням.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук