02 червня 2025 рокуСправа №160/8900/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/8900/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправними та скасування рішень, -
26 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658) рішення про застосування фінансових санкцій №000272/04-36-09-04/3541108274 від 15.12.2023, №000020/04-36-09-04/3541108274 від 26.01.2024, №000019/04-36- 09-04/3541108274 від 26.01.2024, №8879/04-36-09-03/3541108274 від 26.02.2024, №000004/04-36-09-04/3541108274 від 12.01.2024, податкові повідомлення-рішення №0041090712 від 26.01.2024, № 0041100712 від 26.01.2024, №0043780712 від 29.01.2024, № 0043800712 від 29.01.2024, №0089910708 від 26.02.2024, № 0088780903 від 26.02.2024.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішень відповідача, які є предметом оскарження. Позивач стверджує, що перевірки були призначені неправомірно, в ході їх проведення допущено порушення законодавства, а висновки про допущені порушення не підтверджується документально.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/8900/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року визнано підстави для поновлення строку звернення до суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду по справі № 160/8900/25, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
16 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що порушення при призначенні перевірки відсутні, а в ході її проведення належним чином встановлені порушення, за які до позивача застосовано штрафні санкції.
22 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач повторює доводи позовної заяви.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Наказами від 09.10.2023 року №4533-п, від 18.10.2023 №4621-п, від 30.11.2023 №5045-п, від 30.11.2023 №5044-п, від 06.12.2023 №5124-п, відповідачем призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акти та прийнято наступні рішення.
Так, на підставі акту про результати фактичної перевірки від 10.10.2023 року №3501/04-36-09-04/ НОМЕР_1 прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 15.12.2023 року №000272/04-36-09-04/ НОМЕР_1 .
На підставі акту про результати фактичної перевірки від 05.12.2023 року №3920/04-36-09-04/ НОМЕР_1 прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 26.01.2024 року №000020/04-36-09-04/ НОМЕР_1 .
На підставі акту перевірки від 05.12.2023 року №3919/04-36-09-04/ НОМЕР_1 прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 26.01.2024 року №000019/04-36-09-04/ НОМЕР_1 .
На підставі акту перевірки від 18.12.2023 року №4042/04-36-09-04/ НОМЕР_1 прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 26.02.2024 року №8879/04-36-09-03/ НОМЕР_1 .
На підставі акту перевірки від 26.10.2023 року №3618/04-36-09-04/ НОМЕР_1 прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 12.01.2024 року №000004/04-36-09-04/ НОМЕР_1 .
Податкові повідомлення-рішення від 26.01.2024 року №0041090712 та №0041100712 прийняті на підставі акту перевірки від 05.12.2023 року №3919/04-36-09-04/ НОМЕР_1 .
Податкові повідомлення-рішення від 29.01.2024 року №0043800712 та №0043780712 прийняті на підставі акту перевірки від 05.12.2023 року №3920/04-36-09-04/ НОМЕР_1 .
Податкові повідомлення-рішення від 26.02.2024 року №0089910708 та №0088780903 прийняті на підставі акту перевірки від 18.12.2023 року №4042/04-36-09-04/ НОМЕР_1 .
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Виходячи з предмету доказування у справі суд зауважує, що виклад обставин та релевантного законодавства здійснюватиметься окремо щодо кожного з рішень, які є предметом оскарження.
Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 15.12.2023 року №000272/04-36-09-04/ НОМЕР_1 .
Зазначене рішення прийнято на підставі акту про результати фактичної перевірки від 10.10.2023 року №3501/04-36-09-04/ НОМЕР_1 за порушення ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251), п. 226.6., 226.9. ст. 226 Податкового кодексу України. До позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн.
За п. 6 акту перевірки встановлено реалізацію тютюнових виробів, а саме: сигарет «COMPLIMENT» 1 пачка по ціні 44,00 грн.
У висновку акту перевірки вказано, що встановлено факт реалізації тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку встановленого зразка. В ході фактичної перевірки було зроблено виклик на гарячу лінію « 102» за №ЄО 23489 та складено заяву до управління поліції.
Перевіркою виявлено порушення ст. 11 Закону №481/95-ВР, п. 20 Положення №1251, п. 226.6., 226.9. ст. 226 Податкового кодексу України.
Перевірка призначена наказом відповідача від 09.10.2023 року №4533-п. В обґрунтування наказу наявне посилання на пп. 80.2.5., п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України з питань дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону №481/95-ВР маркування тютюнових виробів, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином:
на кожній одиниці тютюнового виробу (сигареті, цигарці тощо) вказується власна назва виробу.
На кожній одиничній пачці, коробці або сувенірній коробці вказується:
найменування суб'єкта господарювання - виробника або тютюнової компанії;
загальна та власна назви;
наявність фільтруючого мундштука;
кількість одиниць в одиничній пачці, коробці чи в сувенірній коробці;
медичні попередження, які наносяться відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення";
позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України);
штриховий код.
На зовнішньому упакуванні (за виключенням прозорих обгорток), в якому вироби знаходяться в пачках або коробках, вказується:
загальна та власна назви виробу;
кількість одиниць продукції в упакуванні;
медичні попередження, які наносяться відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення";
штриховий код.
На транспортній тарі вказується:
загальна та власна назви виробу;
найменування суб'єкта господарювання - виробника та його місцезнаходження;
кількість одиниць продукції в упакуванні;
дата виготовлення;
позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).
Знаки для товарів і послуг на тютюнових виробах виконуються мовою та у вигляді зареєстрованого оригіналу або зображення, наведеного в прийнятій на розгляд заявці на реєстрацію знака для товарів і послуг.
Продукція, призначена для експорту, маркується згідно з умовами відповідної угоди на експорт.
Пунктом 10 Положення №1251 встановлено, що маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Для алкогольних напоїв імпортного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідини, що використовуються в електронних сигаретах, у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження:
пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення;
наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція);
пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів;
відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
За п. 226.6. ст. 226 Податкового кодексу України маркуванню підлягають усі (крім зазначених у пункті 226.10 цієї статті) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Відповідно до п. 226.9. ст. 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку;
алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;
алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку;
рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року.
Позивач зазначав, що необхідною передумовою застосування до суб'єкта господарювання рішення про застосування фінансових санкцій є наявність необхідних доказів на підтвердження порушення таким суб'єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Позивачем не здійснюється торгівля тютюновими виробами без марок акцизного податку, а з акту перевірки незрозуміло яким чином контролюючий орган дійшов до висновку про порушення Позивачем вимог Закону України №481/95-ВР, оскільки при проведенні перевірки не було здійснено а ні контрольно-розрахункової операції, ані хронометражу господарської операції. Крім того, Відповідачем в акті перевірки не зазначено жодного фіскального чеку, за продані тютюнові вироби без марок акцизного податку встановленого зразка, не містять додатки до акту перевірки і матеріалів фото та/або відеофіксації факту продажу тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка, або пояснень свідків.
Відповідач у відзиві цитував Акт перевірки.
Щодо доводів позивача в частині зауважень до наказу про призначення перевірки суд зазначає наступне.
В наказі в наявності посилання лише на пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.
Питання належного викладу підстав для призначення фактичної перевірки вирішено Верховним Судом:
1) щодо пп. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України - у постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23 (за змістом висновків, зазначення самого лише підпункту є достатнім);
2) щодо пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України - у постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 28.05.2024 року у справі №280/1431/23 (за змістом висновків, зазначення самого лише підпункту є недостатнім, оскільки норма права передбачає два варіанти підстави, а тому необхідно принаймні конкретизувати одну з них буквально).
В даній справі наказ на призначення перевірки містить лише посилання на норму права, без конкретизації однієї з підстав, вказаних у нормі права:
- або у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами,
- або здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем…».
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2024 року у справі №826/306/15.
Отже, відповідачем допущено порушення під час призначення перевірки, яке свідчить про протиправність результатів такої перевірки.
Для забезпечення повноти судового розгляду та остаточного вирішення спору суд надає правову оцінку і іншим доводам позивача щодо протиправності спірного рішення.
Позивач також стверджував, що факт порушення не зафіксовано належним чином. Відповідач в зв'язку з цим посилався на фотографії та лист Української асоціації виробникiв тютюнових виробiв «Укртютюн» вiд 06.10.2023 № 17/148.
Щодо наданих фотографій суд зазначає, що вони не є належними доказами, оскільки не підтверджують факт здійснення саме позивачем та саме того правопорушення, яке зафіксовано в акті, при цьому відсутня ідентифікація за місцем та часом, що унеможливлює прийняття таких фотографій як доказів відносно будь-якого з рішень, які є предметом оскарження.
Щодо наданого листа суд зауважує, що сам відповідач посилається на нього як на джерело, в якому «зазначено можливі порушення». Відповідачу спеціально надано повноваження для встановлення фактів порушень законодавства шляхом проведення перевірок, в зв'язку з чим такі факти встановлюються виключно відповідачем самостійно в ході перевірки, а не опосередковано шляхом посилання на відомості, надані третіми особами. Відповідач мав підстави для врахування відповідного листа при вирішенні питання про призначення перевірки, однак не мав підстав посилатися на нього як на самостійний доказ на підтвердження вчинення позивачем правопорушення.
Як наслідок, факт вчинення порушення (реалізація пачки сигарет за 44,00 грн) підтверджується лише актом перевірки.
Складання посадовими особами органу доходів і зборів акта фактичної перевірки із відображенням у ньому лише твердження щодо відсутності марки акцизного податку є недостатнім і повинно здійснюватись шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин, у тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото- або відеозасобами, відібрання зразків продукції, вилучення такої продукції, детального опису порушників, а також обставин, що перешкоджали таким діям, у разі якщо вони мали місце.
Утім, посадові особи відповідача під час перевірки вказаними правами не скористались, докази на підтвердження обставин, які зазначені в акті перевірки, в судовому процесі не представили.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі №640/14640/19.
Подібне правозастосування здійснене і Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 07.10.2024 року у справі №340/9812/23.
В адміністративному судочинстві тягар доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, а не на позивача. При цьому суб'єкт владних повноважень може посилатися лише на докази, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що вони не були отримані ним до його прийняття з незалежних від нього причин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №420/9371/22.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2025 року у справі №420/12149/23.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі №200/2859/19-а.
При вирішенні спору цього спору, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 18.10.2023 року у справі №1.380.2019.004162.
У справі Кобець проти України Європейський суд з прав людини, керуючись критерієм доведення поза розумним сумнівом (рішення у справі Авшар проти Туреччини), вказав, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення (рішення від 14.02.2008 у справі Кобець проти України).
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2023 року у справі №826/5397/18.
В своїй сукупності вказані нормативні положення свідчать, що саме відповідач повинен довести існування юридичного складу - обставин, за наявності яких він може, а тому правомірно прийняв спірне рішення.
Всупереч зазначеному контролюючий орган в цій справі зайняв позицію, за змістом якої його роль звелась до прийняття спірного рішення, після чого вже позивач повинен доводити, що підстави для прийняття такого рішення були відсутні, однак такий підхід суперечить вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, суд констатує наявні підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки відповідач, на якого в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду належного доказу на підтвердження стверджуваного ним факту.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.12.2023 року у справі №140/2949/22.
Отже, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 26.01.2024 року №000020/04-36-09-04/3541108274.
Зазначене рішення прийнято на підставі акту про результати фактичної перевірки від 05.12.2023 року №3920/04-36-09-04/3541108274 за порушення ст. 11 №481/95-ВР, п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2010 №1251 (далі - Положення №1251), п. 226.6., 226.9. ст. 226 Податкового кодексу України. До позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн.
Актом перевірки встановлено реалізацію тютюнових виробів, а саме: сигарет «COMPLIMENT» 1 пачка по ціні 46,00 грн.
Суд зауважує, що вказане рішення повністю дублює попереднє за обставинами прийняття.
Єдиною відмінністю є інша адреса стверджуваного місця вчинення правопорушення (інший кіоск), а також в Акті перевірки додатково у провину позивачу поставлено проведення операції без застосування РРО, однак в спірному рішенні не вказується порушення відповідних положень законодавства.
Додатковим нормативно-правовим регулюванням є п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), згідно яких суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;
Суд констатує, що має місце аналогічне порушення при призначенні перевірки, а також аналогічне порушення щодо відсутності належного документального підтвердження факту допущення позивачем порушення вимог законодавства. Отже, з тих самих підстав це рішення відповідача також є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 26.01.2024 року №000019/04-36-09-04/3541108274.
Суд констатує, що в цьому рішенні обставини його повністю відтворюють обставини прийняття попереднього рішення, відмінністю є інша адреса стверджуваного місця вчинення правопорушення. Підставою для прийняття рішення був акт перевірки від 05.12.2023 року №3919/04-36-09-04/3541108274.
Суд констатує, що має місце аналогічне порушення при призначенні перевірки, а також аналогічне порушення щодо відсутності належного документального підтвердження факту допущення позивачем порушення вимог законодавства. Отже, з тих самих підстав це рішення відповідача також є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 26.02.2024 року №8879/04-36-09-03/ НОМЕР_1 .
Суд констатує, що в цьому рішенні обставини його повністю відтворюють обставини прийняття попереднього рішення, відмінністю є інша адреса стверджуваного місця вчинення правопорушення. Підставою для прийняття рішення був акт перевірки від 18.12.2023 року №4042/04-36-09-04/3541108274.
Суд констатує, що має місце аналогічне порушення при призначенні перевірки, а також аналогічне порушення щодо відсутності належного документального підтвердження факту допущення позивачем порушення вимог законодавства. Отже, з тих самих підстав це рішення відповідача також є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому додаткове зазначення в наказі на призначення перевірки пп. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України свідчить про правомірність перевірки саме за цим пунктом та не створює правомірних підстав для перевірки обставин за пп. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.
Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 12.01.2024 року №000004/04-36-09-04/3541108274.
На відміну від попередніх рішень, цим рішенням встановлено порушення ст. 11-1 Закону №481/95-ВР, згідно якої встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби, тютюн, промислові замінники тютюну наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.
Підставою для прийняття рішення був акт перевірки від 26.10.2023 року №3618/04-36-09-04/3541108274.
Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.
Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.
Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.
Порушення щодо призначення перевірки є тотожним.
Щодо фіксації факту порушення позивачем вимог законодавства суд зауважує, що відсутні не лише докази на підтвердження реалізації товару (за будь-якою конкретною ціною), а й докази щодо затвердження щодо саме цього товару станом на відповідну дату максимальної роздрібної ціни. Тобто, також має місце недоведеність належним чином факту вчинення позивачем правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності.
Отже, з тих самих підстав це рішення відповідача також є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, усі рішення про застосування фінансових санкцій, які є предметом оскарження, є протиправними та скасовуються судом.
Суд переходить до оцінки ППР, які є предметом оскарження.
Податкові повідомлення-рішення від 26.01.2024 року №0041090712 та №0041100712 прийняті на підставі акту перевірки від 05.12.2023 року №3919/04-36-09-04/3541108274, який вже розглядався під час оцінки правомірності рішення про застосування фінансових санкцій від 26.01.2024 року №000019/04-36-09-04/3541108274.
Податкове повідомлення-рішення №0041090712 стосується проведення розрахункових операцій без застосування РРО.
Як наслідок, дане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню з вже встановленої підстави порушення при призначенні перевірки, а також з підстави, подібної до підстави скасування вищевказаного рішення про застосування фінансових санкцій - через повну відсутність належних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення.
Податкове повідомлення-рішення №0041100712 стосується ненадання документів на запит перевіряючих.
Згідно п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Згідно з п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Згідно п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 19.2. ст. 19 Податкового кодексу України представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.
Суд констатує, що ані в Акті перевірки, ані в податковому повідомлення-рішенні, ані під час судового розгляду відповідачем конкретно не вказано які саме документи (щодо якого питання) не були надані, коли такі документи запитувалися та в який спосіб, в чому полягає частковість наданих документів та які документи були надані, при цьому відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту запитування відповідних документів, надання документів не в повному обсязі (перелік запитуваних та наданих документів) тощо.
Отже, дане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Податкові повідомленні-рішення від 29.01.2024 року №0043800712 та №0043780712 прийняті на підставі акту перевірки від 05.12.2023 року №3920/04-36-09-04/3541108274, який вже розглядався під час оцінки правомірності рішення про застосування фінансових санкцій від 26.01.2024 року №000020/04-36-09-04/3541108274.
Податкове повідомленні-рішення №0043800712 стосується ненадання документів на запит перевіряючих, а податкове повідомлення-рішення №0043780712 - проведення розрахункової операції без РРО.
Суд констатує, що ця пара податкових повідомлень-рішень стосується тотожних обставин та має тотожну оцінку суду, що й попередня пара податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим такі податкових повідомлень-рішень є протиправними та підлягають скасуванню з тих самих підстав.
Податкові повідомленні-рішення від 26.02.2024 року №0089910708 та №0088780903 прийняті на підставі акту перевірки від 18.12.2023 року №4042/04-36-09-04/3541108274, який вже розглядався під час оцінки правомірності рішення про застосування фінансових санкцій від 26.02.2024 року №8879/04-36-09-03/3541108274.
Податкове повідомленні-рішення №0089910708 стосується проведення розрахункової операції без застосування РРО. Перевірка правомірно призначена в частині обставин за пп. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим в цій частині підстави для протиправності податкового повідомлення-рішення відсутні. Водночас, відсутніми є належні докази на підтвердження факту проведення операції без РРО, в цій частині обставини прийняття цього податкового повідомлення-рішення дублюють обставини прийняття попередніх податкових повідомлень-рішень з цього ж питання, в зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Податкове повідомлення-рішення №0088780903 стосується ненадання документів на запит перевіряючих. На відміну від попередніх перевірок, щодо цього податкового повідомлення-рішення відповідач надав запит перевіряючих. Водночас, будь-які докази щодо вручення такого запиту відсутні, в зв'язку з чим факт вчинення позивачем порушення у вигляді ненадання документів належним чином не підтверджується, що свідчить про протиправність цього податкового повідомлення-рішення.
Отже, усі індивідуально-правові акти, які є предметом оскарження, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правомірність їх прийняття.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн, що підтверджується платіжним документом від 19.03.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідач у відзиві виклав заперечення проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу у даній справі є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:
1) Договір про надання правничої допомоги від 19.02.2025 року (далі - Договір);
2) Опис послуг, які надаються адвокатом від 13.03.2025 року (далі - Додаткова угода);
3) Платіжна інструкція від 19.03.2025 року №8373-0560-2074-6587 на 3000,00 грн (далі - Квитанція).
Договором погоджено надання позивачу професійної правничої допомоги згідно додатків.
Додатковою угодою погоджено надання послуг щодо подання позову у даній справі, визначено вартість послуг на рівні 5000,00 грн, з яких 3000,00 грн - за подання позову і 2000,00 грн - за подання відповіді на відзив.
Суд визнає належними докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а такі витрати - пов'язаними з розглядом справи.
Судом враховані доводи відповідача щодо пропорційності розміру витрат.
Суд зазначає, що за клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
Також суд зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 23.09.2022 року у справі №120/2696/19-а.
Суд переходить до застосування критеріїв згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, при цьому доводів значення справи для сторони або публічного інтересу позивачем не наведено, в т.ч. відсутні обґрунтування можливості, наприклад, припинення господарської діяльності позивача в залежності від результатів судового розгляду та ін.
Обставини згідно п. 3, 4 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлені.
Суд, з'ясовуючи обґрунтованість заявлених витрат, зазначає, що ціна позову (82230,00 грн) відповідає вартості юридичних послуг, при цьому предметом оскарження є 11 індивідуально-правових актів двох різних видів, кожен з яких є результатом окремої перевірки. Суд зважає на поширеність правовідносин та стале нормативно-правове регулювання, однак констатує, що розмір витрат на адвоката визначено з урахуванням цих обставин, він є ринковим, розумним та обґрунтованим.
Зважаючи на вказане, суд констатує наявність підстав для відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.01.2024 року №0041090712.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.01.2024 року №0041100712.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.01.2024 року №0043780712.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.01.2024 року №0043800712.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.02.2024 року №0088780903.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.02.2024 року №0089910708.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.12.2023 року №000272/04-36-09-04/3541108274.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.01.2024 року №000020/04-36-09-04/3541108274.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.01.2024 року №000019/04-36- 09-04/3541108274.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.02.2024 року №8879/04-36-09-03/ НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.01.2024 року №000004/04-36-09-04/3541108274.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 гривень (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допопогу у розмірі 5000,00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко