26 травня 2025 рокуСправа №160/8032/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/8032/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незарахування ОСОБА_1 до вислуги років періоду роботи в органах прокуратури з 14 квітня 2008 року по 06 травня 2021 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років періоди роботи/служби з 14 квітня 2008 року по 06 травня 2021 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років за час служби в Збройних Силах України з урахуванням вислуги років з 14 квітня 2008 року по 06 травня 2021 року за періоди роботи в органах прокуратури.
Позов обґрунтований тим, що позивач з 27.02.2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Зазначає, що відповідачем не зараховано до вислуги років період роботи в органах прокуратури на посаді помічника прокурора з 14 квітня 2008 року по 06 травня 2021 року. Вказує, що робота позивача у спірний період відповідно до законодавства, що діяло на той час, відноситься до поняття «прокурор», а тому вказаний період роботи позивача підлягає зарахуванню до вислуги років відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 за №260. Однак внаслідок допущеної протиправної бездіяльності у зв'язку з не зарахуванням цього періоду роботи до вислуги років, відповідачем не проведено перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8032/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
08.04.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що в абзаці сьомому пункту 11 розділу I Інструкції вказано, що на осіб, рядового, сержантського і старшинського складу, призваних із запасу на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та призваних з числа резервістів в особливий період (далі - особи рядового, сержантського і старшинського складу за призовом), які до зарахування в запас або у резерв проходили тільки базову військову службу (або строкову військову службу) або не мали досвіду військової служби - ведуться обліково-послужні картки. Вказує, що в обліково-послужній картці, яка надійшла до Військової частини НОМЕР_1 від територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час призову позивача на військову службу, відсутня будь-яка інформація щодо його трудового стажу в органах прокуратури України, що унеможливлює зарахування цього періоду роботи/служби до вислуги років. Отже, підстави для зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 зарахувати позивачу до вислуги років періоди роботи/служби в органах прокуратури з 14 квітня 2008 року по 06 травня 2021 року відсутні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.02.2022 року проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №614 від 12.03.2025 року.
Згідно довідки начальника відділу кадрової роботи та державної служби Дніпропетровської обласної прокуратури від 13.11.2023 року №07-2481вих-23, стаж роботи позивача на прокурорсько-слідчих посадах, відповідно до статті 15 Закону України «Про прокуратуру» станом на 06.05.2021 року становить 13 років 00 місяців 22 дні.
06.01.2025 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про зарахування до вислуги років стажу роботи в органах прокуратури.
До рапорту позивачем було надано довідку Дніпропетровської обласної прокуратури від 13.11.2023 року №07-2481вих-23.
09.01.2025 року Військова частина НОМЕР_1 листом №105 повідомила позивача, що рапорт подано з порушенням вимог статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV та пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України в 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), а саме без відповідних клопотань (погоджень) безпосереднього та прямих командирів (начальників) чи будь-якого обґрунтування їх відсутності. Також вказує, що на позивача як на військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації, військовою частиною НОМЕР_1 заведено обліково-послужну картку у якій відсутня будь-яка належна інформація щодо термінів трудового стажу в органах прокуратури. Отже, з огляду на додані до рапорту документи, позивачем не надано належного підтвердження наявності підстав для зарахування до вислуги років повного стажу роботи в органах прокуратури Дніпропетровської області на прокурорсько-слідчих посадах та проведення перерахунку заробітної плати, а також здійснення повної її виплати за період з 27.02.2022 і по теперішній час. Зважаючи на сукупність вищевказаних обставин, у командування військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави для задоволення та реалізації викладених у рапорті прохань, а саме: зарахування до вислуги років повного стажу роботи в органах прокуратури Дніпропетровської області на прокурорсько-слідчих посадах та проведення перерахунку заробітної плати, а також здійснення повної її виплати за період з 27.02.2022 і по теперішній час.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незарахування до вислуги років періоду роботи в органах прокуратури, звернувся із цим позовом до суду.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частинами 1 - 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.
Пунктом 2 розділу IV Порядку №260 вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно пункту 3 розділу IV Порядку №260 для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди: зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб"; проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі - кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах); проходження військової служби під час виконання обов'язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.
Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.
Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.
Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.
Відповідно до пунктів 6,7 розділу IV Порядку №260 передбачено, що для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців.
Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо.
Оголошення вислуги років для командира військової частини здійснюється наказом вищого командира за підпорядкованістю.
Військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті.
Після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини.
Пунктами 2, 3, 6 Постанови Кабінету міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, а також інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі надбавки. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони. Виплачувати надбавку за вислугу років військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 16.
Пунктом 1 Постанови Кабінету міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
В свою чергу додатком 16 Постанови Кабінету міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що розмір надбавки за вислугу років від 5 до 10 років становить 30 % від посадового окладу, а розмір надбавки за вислугу років від 10 до 15 років становить 35 % від посадового окладу.
Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: зокрема військова служба; час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах і військових формуваннях Служби безпеки України, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро України на посадах начальницького складу.
Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393).
Відповідно до пункту 1 Порядку №393, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема час роботи в судових органах та органах прокуратури осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі або службі в органах внутрішніх справ, Службі безпеки, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі на посадах офіцерського та начальницького складу, в Службі судової охорони на посадах середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу.
Частиною 2 статті 15 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Крім того, згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років..
Згідно частини 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , з 27.02.2022 року проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №614 від 12.003.2025 року.
Позивач при зверненні з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до вислуги років стажу роботи в органах прокуратури надав довідку Дніпропетровської обласної прокуратури від 13.11.2023 року №07-2481вих-23.
Так, згідно довідки від 13.11.2023 року №07-2481вих-23 вбачається, що позивач в період з 14.04.2008 року по 06.05.2021 року працював на прокурорсько-слідчих посадах та станом на 06.05.2021 року стаж роботи становить 13 років 00 місяців 22 дні.
Проте, відповідач листом від 09.01.2025 року №105 повідомив позивача, що рапорт подано з порушенням вимог статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV та пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України в 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), а саме без відповідних клопотань (погоджень) безпосереднього та прямих командирів (начальників) чи будь-якого обґрунтування їх відсутності. Також зазначив, що згідно заведеної військовою частиною НОМЕР_1 обліково-послужної картки, відсутня будь-яка належна інформація щодо термінів трудового стажу в органах прокуратури. Отже, з огляду на додані до рапорту документи, позивачем не надано належного підтвердження наявності підстав для зарахування до вислуги років повного стажу роботи в органах прокуратури Дніпропетровської області на прокурорсько-слідчих посадах та проведення перерахунку заробітної плати, а також здійснення повної її виплати за період з 27.02.2022 і по теперішній час.
Щодо порядку подання рапорту, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України.
Пунктом 14 Статуту встановлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Суд зазначає, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Як свідчать матеріали справи, позивач проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , є військовослужбовцем рядового складу в званні «солдат» та на день звернення з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 перебував на посаді механіка відділення розбирання та дефектування агрегатів ремонтного взводу спеціальних робіт ремонтної роти двигунів та агрегатів ремонтно-відновлювального батальйону.
Відповідно до абзацу 2 пункту 127 Статуту солдат підпорядковується командирові відділення.
Згідно з пунктом 125 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир відділення підпорядковується командиру взводу та головному сержантові взводу і є безпосереднім начальником особового складу відділення.
Пунктом 119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що командир взводу (групи, башти) підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу (групи, башти).
Відповідно пункту 111 Статуту командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля).
Згідно пункту 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).
Таким чином перед тим як звернутися до командира військової частини НОМЕР_1 , позивач мав би звернутися до таких посадових осіб, як: командир відділення; командир взводу; командир роти.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, рапорт позивача про зарахування до вислуги років стажу роботи в органах прокуратури від 06.01.2025 року подано командиру військової частини НОМЕР_1 , тобто командиру бригади, а не прямому командиру, яким згідно з Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України є командир відділення.
За таких обставин, суд погоджується з позицією відповідача, що рапорт було подано не «по команді», а фактично одразу на вище командування військової частини. Жодних пояснень, чому рапорт поданий не по команді, позивач ні у рапорті, ні у позовній заяві не вказує.
При цьому, незважаючи на зазначення у відповіді на рапорт про неналежне звернення з таким рапортом - не «по команді», відповідач такий рапорт розглянув по суті, надав відповідь на рапорт від 09.01.2025 року в якій вказав про рішення, прийняте за результатами розгляду рапорту: «зважаючи на сукупність вищевказаних обстави, у командування військової частини НОМЕР_1 відсутні правові підстави для задоволення та реалізації викладених у рапорті прохань, а саме зарахування до вислуги років повного стажу роботи в органах прокуратури Дніпропетровської області на прокурорсько-слідчих посадах та проведення перерахунку заробітної плати, а також здійснення повної її виплати за період з 27.02.2022 і по теперішній час».
Враховуючи зазначене суд надає оцінку підставам для відмови у зарахуванні до вислуги років повного стажу роботи в органах прокуратури Дніпропетровської області на прокурорсько-слідчих посадах та проведення перерахунку заробітної плати, а також здійснення повної її виплати за період з 27.02.2022 і по теперішній час.
Так, відповідач обґрунтовує відмову у зарахуванні періодів роботи в органах прокуратури відсутністю інформації про таку роботу в обліково - послужній карті позивача, що надійшла від територіального центру комплектування та соціальної підтримки після мобілізації позивача та відсутністю доданих до рапорту позивача документів для належного підтвердження наявності підстав для зарахування до вислуги років повного стажу роботи в органах прокуратури.
Суд не може погодитись з такими твердженнями відповідача, оскільки позивачем до рапорту було надано довідку про роботу в органах прокуратури від 13.11.2023 року, яку відповідачем не було оцінено жодним чином та не було зазначено причин її неврахування.
В свою чергу, довідка Дніпропетровської обласної прокуратури від 13.11.2023 року підтверджує роботу позивача в органах прокуратури та є належним доказом для підтвердження стажу роботи в органах прокуратури.
Також, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності інформації про стаж роботи позивача в органах прокуратури в обліково-послужній карті позивача, оскільки така відсутність не може бути підставою для відмови у зарахуванні таких періодів до стажу для обрахунку вислуги років, за умови надання документів що підтверджують такий стаж роботи.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні до вислуги років періоду роботи в органах прокуратури з 14 квітня 2008 року по 06 травня 2021 року та подальшому перерахунку та виплаті грошового забезпечення.
Відповідно частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до вислуги років повного стажу роботи позивача в органах прокуратури Дніпропетровської області на прокурорсько-слідчих посадах.
Оскільки відповідачем не було належним чином розглянуто рапорт позивача та додані до нього документи, належним способом відновлення порушеного права позивача буде повторно розглянути рапорт від 06.01.2025 року враховуючи висновки суду.
Вимога позивача зобов'язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років періоди роботи/служби з 14 квітня 2008 року по 06 травня 2021 року та провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавки за вислугу років за час служби в Збройних Силах України з урахуванням вислуги років з 14 квітня 2008 року по 06 травня 2021 року за періоди роботи в органах прокуратури, задоволенню не підлягає, оскільки заявлена передчасно, враховуючи неналежний розгляд рапорту позивача з наданими до нього документами.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються заперечення на позовні вимоги та правомірність відмови у зарахуванні роботи в органах прокуратури до стажу позивача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.
В зв'язку з перебуванням головуючого судді Озерянської С.І. на лікарняному, рішення ухвалено у перший робочий після відпустки день.
Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до вислуги років періоду роботи в органах прокуратури з 14 квітня 2008 року по 06 травня 2021 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.01.2025 року враховуючи висновки суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська