іменем України
12 червня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 729/1946/24
Головуючий у першій інстанції - Демченко Л. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/988/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг»,
відповідач: ОСОБА_1 ,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Пінг-Понг») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №103332561 від 09.04.2021 у розмірі 86 000 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6 000 грн
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.04.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту - ТОВ «Мілоан») було укладено кредитний договір №103332561. Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору відповідачка отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилася з усіма його умовами та правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання умов договору відповідачці перераховано кредитні кошти на картковий рахунок у сумі 20 000 грн.
Відповідачка кредитні зобов'язання не виконала.
29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Діджи Фінанс») укладено договір відступлення прав вимоги №05Т, за яким останнє набуло права вимоги до відповідачки за кредитним договором №103332561 від 09.04.2021.
24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15, відповідно до умов якого останній набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103332561 від 09.04.2021.
Згідно з додатком №1 до договору факторингу №1/15 документально підтверджена сума боргу перед «ФК «Пінг-Понг» становить 86 000 грн, з яких:
- 20 000 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 66 000 грн - заборгованість за відсотками.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24.03.2025 позовні вимоги ТОВ «ФК «Пінг-Понг» - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованість в сумі 86 000 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» в повернення судового збору 2 422,40 грн та 3 000 грн за правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення процентів у сумі 60 000 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявлена до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 66 000 грн не є співрозмірною сумі кредиту у 20 000 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великою суми компенсації у разі невиконання суми зобов'язань за кредитним договором.
Заявниця звертає увагу, що в якості доказу у даній справі позивачем надано додаток №1 «Графік платежів» до договору про споживчий кредит №103332561 від 09.04.2021, згідно з яким строк повернення кредиту вказаний - 09.05.2021, а проценти за користування кредитом становлять 6 000 грн. Іншого графіку платежів, окрім додатку №1 до договору про надання відповідачці споживчого кредиту, як передбачають правила про споживчий кредит, умови договору не містять, а відтак, відповідачка не погоджувалася на збільшення строку кредитування із застосуванням стандартної (базової) ставки.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Пінг-Понг» просить рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість. Також просить стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач указує, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів, а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 30 днів (строк початкового кредитування) + 90 днів (30 днів продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах).
Зазначає, що відповідач розрахунок заборгованості не спростовував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості та доказів про повернення кредитних коштів ані первісному, ані новому кредитору.
Звертає увагу суду, що позивач не здійснював жодних нарахувань і не застосовував штрафних санкцій до відповідача, просить стягнути заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Пінг-Понг», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за спірним кредитним договором.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що 09.04.2021 ОСОБА_1 звернулась до кредитодавця з анкетою-заявою на кредит №103332561, в якій зазначила особисті данні, місце роботи, мобільний телефон, адресу реєстрації та проживання (а.с. 65-66).
09.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103332561, за яким кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника (п. 1.1. договору).
Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000 гривень (п. 1.2 договору).
Пунктом 1.3. договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів з 09.04.2021 (строк кредитування) (п. 1.3. кредитного договору).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 09.05.2021 (п. 1.4 кредитного договору).
Згідно з п. 1.5. договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 6 000 грн в грошовому виразі та 365 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе, визначені у п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 26 000 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишається не змінним та що кредитодавець і позичальник виконують свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4. договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язання.
Комісія за надання кредиту: 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00% від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. договору).
Проценти за користування кредитом: 6 000 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. кредитного договору).
Згідно з п. 1.7. договору тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2., 2.3. цього договору.
Пунктом 2.3.1. договору визначено, що продовження вказаного п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:
2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах:
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua (дaлі Сайт Товариства)і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче:
- 3 дні, строк продовження - 3 максимальний розмір комісії, відсоток поточного залишку кредиту;
- 7 дні, строк продовження - 5 максимальний розмір комісії, відсоток поточного залишку кредиту;
- 15 дні, строк продовження - 10 максимальний розмір комісії, відсоток поточного залишку кредиту.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах:
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Положенням п. 6.1 договору передбачено, що він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (оферта). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником товариству (п.п. 6.2. договору) (а.с. 16-23).
Матеріали справи містять додатки до договору про споживчий кредит №103332561 від 09.04.2021, а саме:
- Графік платежів (додаток № 1) (а.с. 24);
- Паспорт споживчого кредиту №103332561 (Додаток №2)(а.с. 25-26).
Згідно із платіжним дорученням №26611373 від 09.04.2021 платник ТОВ "МІЛОАН" перерахувало отримувачу ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_1 кошти згідно договору 103332561 в сумі 20 000 грн (а.с. 37).
Відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 103332561 від 29.07.2021 підтверджується, що загальний розмір заборгованості по кредиту ОСОБА_1 становить 86 000 грн, з яких:
- 20 000 грн - по тілу кредиту;
- 66 000 грн - по процентам (а.с. 71-73).
З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103332561 вбачається, що ОСОБА_1 за період з 09.04.2021 по 09.05.2021 нараховувались проценти згідно з п. 1.5.2 договору, по 200 грн кожного дня, а за період з 10.09.2021 по 08.07.2021 нараховувались проценти згідно з п. 1.6 договору, по 1 000 грн кожного дня.
29.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №05Т (а.с. 80-88).
На умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником (портфель заборгованості) (п.п. 1.1. договору).
Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників, придбаних від кредитора за цим договором, але не раніше оплати прав вимоги, які підлягають відступленню згідно цього договору, до кожного окремого боржника (п.п. 1.3. договору).
Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається (п. 6.2.3.)
29.07.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали акт приймання-передачі реєстру боржників від 29.07.2021 до договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 (а.с. 90).
З витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021, сформованому 01.10.2024, вбачається, що ОСОБА_1 за укладеним 09.04.2021 кредитним договором №103332561 має заборгованість у сумі 86 000 грн, з яких:
- 20 000 грн - сума заборгованості за тілом;
- 66 000 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 69).
ТОВ «Діджи Фінанс» оплатило згідно з договором відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 ТОВ «Мілоан»:
- 595 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1188 від 12.08.2021 (а.с. 41);
- 595 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1430 від 19.08.2021 (а.с. 42);
- 595 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1450 від 26.08.2021 (а.с. 43);
- 592 752,76 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1465 від 02.09.2021 (а.с. 44).
24.01.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Пінг-Понг» уклали договір факторингу №1/15 (а.с.27-31).
В порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (п.п. 1.1 договору).
Права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимог до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів (п.п. 1.3. договору).
З витягу з додатку до договору факторингу №1/15 № 1/15 від 24.01.2022 сформованому 01.10.2024, вбачається, що ОСОБА_1 за укладеним 09.04.2021 кредитним договором № 103332561 має заборгованість у сумі 86 000 грн, з яких:
- 20 000 грн - сума заборгованості за тілом;
- 66 000 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 70).
ТОВ «Пінг-Понг» сплатило за отримання прав вимоги згідно з договору відступлення прав вимоги № 1/15 від 24.01.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» 150 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №217 від 19.04.2023 (а.с. 45).
02.09.2024 позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу про сплату боргу в сумі 86 000 грн, проте остання залишилась без задоволення (а.с. 38-39).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
У справі встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 укладено 09.04.2021 договір про споживчий кредит №103332561, за яким вона отримала 20 000 грн. У судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідачки зазначила, що відповідач підписувала договір та погоджується з умовами договору.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Пінг-Понг» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором про споживчий кредит № 103332561 від 09.04.2021 до ОСОБА_1 , а саме:
- Договір відступлення прав вимоги №05Т, укладений 29.07.2021 між ТОВ «Мілоан», як первісним кредитором та ТОВ «Діджи Фінанс»;
- Акт приймання-передачі реєстру боржників від 29.07.2021 до договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021;
- Витяг з додатку до договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021, де боржником зазначено ОСОБА_1 за кредитним договором №103332561 від 09.04.2021;
- Платіжні інструкції №1188 від 12.08.2021, №1430 від 19.08.2021, №1450 від 26.08.2021, №1465 від 02.09.2021;
- Договір факторингу №1/15 від 24.01.2022, укладений ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Пінг-Понг»;
- Витяг з додатку до договору факторингу №1/15 № 1/15 від 24.01.2022, де боржником зазначено ОСОБА_1 за кредитним договором №103332561 від 09.04.2021;
- Платіжну інструкцію в національній валюті №217 від 19.04.2023.
Отже, ТОВ «Пінг-Понг», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103332561 від 09.04.2021.
Щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103332561 від 09.04.2021, апеляційний суд зважає на наступне.
Так, договором про споживчий кредит №103332561 від 09.04.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , сторони погодили умови договору, а саме суму - 20 000 гривень; строк - 30 днів з 09.04.2021 до 09.05.2021, проценти за користування кредитом - 6 000 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Крім того, договором передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п. 2.3.1.2. договору).
Надані позивачем на підтвердження наявної у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №103332561 у сумі 86 000 грн, з яких основний борг - 20 000 грн, проценти - 66 000 грн, відомості про щодення нарахування та погашення узгоджуються із умовами укладеного між сторонами договору. Стороною відповідача вказаний розрахунок не спростований.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачка припинала виконання зобов'язань в односторонньому порядку, що потягло в цілому невиконання умов кредитного договору, а позивач має всі правові підстави вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку
Доводи апеляційної скарги про те, що заявлена до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 66 000 грн не є співрозмірною сумі кредиту у 20 000 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великою суми компенсації у разі невиконання суми зобов'язань за кредитним договором, не заслуговують на увагу.
За будь-яке користування кредитними коштами передбачено сплату процентів, які встановлені в договорі та які відповідачка при його підписанні добровільно погодилася сплатити. Отримавши кредитні кошти, відповідачка погодилася сплатити проценти за користування ними у зазначеному розмірі, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст. 1054, 1056-1 ЦК України.
У даному випадку ТОВ «Мілоан» нараховано проценти за користування кредитом протягом 90 (30 днів + 60 днів) календарних днів, тобто у строки передбачені договором, що є звичайною платою за право користування наданими кредитними коштами на визначених законодавством умовах.
З огляду на викладене, у даній справі правові підстави для зменшення розміру заборгованості за нарахованими процентами відсутні.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 додаток №1 «Графік платежів» до договору про споживчий кредит №103332561 від 09.04.2021, згідно з яким строк повернення кредиту вказаний - 09.05.2021, а проценти за користування кредитом становлять 6 000 грн.
Так п. 1.5. договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 6 000 грн в грошовому виразі та 365 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе, визначені у п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 26 000 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишається не змінним та що кредитодавець і позичальник виконують свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4. договору.
Відповідачка свої обов'язки що здійснення повного погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4., тобто на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, не виконала, продовжила користуватися кредитними коштами, у зв'язку із чим відбулась пролонгація договору на стандартних (базових) умовах відповідно до умов п. 2.3.1.2.
Відтак нарахування ОСОБА_1 процентів за період з 09.04.2021 по 09.05.2021 за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, по 200 грн кожного дня, що склало 6 000 грн, відповідає п.п. 1.3., 1.5.2 договору, а за період з 10.05.2021 по 08.07.2021 за стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом, що становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, по 1 000 грн кожного дня, що склало 60 000 грн, відповідає п. 1.6 договору.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у рішенні суду першої інстанції по суті спору, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду апеляційної інстанції.
Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.
Щодо витрат на правову допомогу
Звертаючись із відзивом на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Пінг-Понг» просило стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу.
Зазначало, що ТОВ «ФК «Пінг-Понг» звернулось до адвоката Білецького Б.М. щодо надання правничої (правової) допомоги виключно щодо правильного формування та подання процесуальних документів до суду.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
07.08.2024 між ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (клієнт) та адвокатом Білецьким Б.М. укладено договір №43657029 про надання правової допомоги, за яким клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами (п.п. 1.1. договору).
Згідно з п. 2.1. договору адвокат, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги:
- представляє в установленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів. Підписувати та подавати до суду від імені клієнта позовні заяви, відзиви та заперечення (п.п. 2.1.3. договору).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8. даного договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.9. даного договору.
Юридичну допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі.
Відповідно до п. 4.4. договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом допомоги і її вартість. Акт надається клієнту особисто або надсилається адвокатом факсимільним зв'язком, поштою або на електронну пошту, вказану в договорі.
Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 календарних днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.5. договору).
Сума, вказана в п. 4.1. даного договору є гонораром адвоката за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.
30.09.2024 між ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (клієнт) та адвокатом Білецьким Б.М. укладено додаткову угоду №103332561 до договору №43657029 про надання правової допомоги від 07.08.2024 про наступне:
1. Розширити розділ «1. Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту:
«1.2. Адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з Гурин І.І. Адвокат зобов'язується надати інші види професійної правничої допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи в будь-якому першої, апеляційної та касаційної інстанцій з повноваженнями представляти інтереси клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою, встановлених процесуальними законами та Законом України «Про судоустрій статус суддів» під час здійснення судочинства та може вчиняти від імені клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти позивач, відповідач, третя особа, стягувач, суб'єкту оскарження в процесі для чого адвокату надається право підписувати та подавати від імені клієнта позовні заяви, змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, брати участь у судових засіданнях, отримувати копії судових рішень, розписуватись та вчиняти інші процесуальні дії. Повноваження адвоката в суді не обмежені цим».
2.Доповнити розділ «4. Порядок здійснення розрахунків» договору новим пунктом такого змісту:
«4.9. 3а здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов'язаних з розглядом, даної справи, відповідно, до умов цього договору, клієнт виплачує адвокату гонорар, у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом».
3. Інші умови договору залишаються незмінними (а.с. 34).
З детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Білецьким Б.М. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Пінг-Понг» щодо стягнення кредитної заборгованості, на підставі договору №43657029 про надання правової допомоги від 07.08.2024 та додаткової угоди №103332561 до нього, вбачається, що загальна сума становить 6 000 грн, з яких:
1. Аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів, за 1 годину коштує 750 грн;
2. Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Пінг-Понг», за 1,5 години коштує 2 250 грн;
3. Складення апеляційної скарги на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24.03.2025 у справі № 729/1946/25 за позовом ТОВ «ФК «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, за 3 години коштує 3 000 грн.
21.05.2025 між ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (клієнт) та адвокатом Білецьким Б.М. підписано акт про наступне:
1. Сторони підтвердили, що адвокат Білецький Б.М. надав, а клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6000 грн, зокрема:
- виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів, за 1 годину коштує 750 грн;
- правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Пінг-Понг», за 1,5 години коштує 2 250 грн;
- складення апеляційної скарги на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24.03.2025 у справі № 729/1946/25 за позовом ТОВ «ФК «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, за 3 години коштує 3 000 грн.
2. Клієнт претензій по об'єму, якості та строки виконання робіт (надання послуг) не має.
3. Послуги надані в повному обсязі та із дотриманням інших умов основного договору.
4. Оплата професійної правничої допомоги адвоката Білецького Б.М. здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Білецький Б.М. складав процесуальні документи для представництва ТОВ «ФК «Пінг-Понг» у судах першої та апеляційної інстанції, тобто надавав правову допомогу позивачам в обох інстанціях, тому, відповідно був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають. До суду апеляційної інстанції склав лише відзив на апеляційну скаргу.
Заявлені до відшкодування ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, на переконання апеляційного суду, є явно завищеними та неспівмірними. Оцінивши їх необхідність колегія суддів прийшла до висновку про зменшення заявленої суми.
З урахуванням обсягу наданої адвокатом Білецьким Б.М. правової допомоги в суді апеляційної інстанції, керуючись, у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність до предмета спору, розумність, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» 3 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24 березня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
Н.В. Шитченко