12 червня 2025 року м.Суми
Справа №950/1618/24
Номер провадження 22-ц/816/702/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Потураєва Сергія Валерійовича
на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 09 вересня 2024 року, ухваленого у складі судді Бакланова Р. В., у м. Лебедин, повне судове рішення складено19 вересня 2024 року,
У травні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачки про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, що стягуються.
Свої вимоги мотивував тим, що вони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_3 . Рішенням Лебединського районного суду від 23.10.2013 року було ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно, до досягнення донькою повноліття. На даний час позивач знову одружений і в цьому шлюбі у нього народилося двоє дітей. Він зазначає, що його зарплата невелика, зазначає про зміну його сімейного стану, тому просить суд зменшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до її повноліття.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 09 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Потураєва С. В., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зменшити розмір аліментів, що підлягає стягненню з позивача на утримання неповнолітньої доньки - стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до її повноліття.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи наявні письмові докази, які є підставою для зменшення розміру аліментів. Зокрема матеріалами справи підтверджується зміна сімейного стану позивача - перебування у зареєстрованому шлюбі та наявність двох малолітніх дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Окрім того, зазначає, що його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Потураєва С.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджено копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 8).
На підставі виконавчого листа від 23.10.2013 року справа № 580/2096/13-ц, що видаий Лебединським районним судом (а.с. 9-10) з ОСОБА_1 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно на утримання дитини - ОСОБА_3 , але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до її повноліття, починаючи стягнення з 01 жовтня 2013 року та сплачуються на користь ОСОБА_2
05 грудня 2013 року державним виконавцем Жалдаком А.В. органу державної виконавчої служби Лебединського міськрайонного управління юстиції відкрите виконавче провадження ВП 41107794 з виконання рішення суду, що підтверджується копією постанови (а.с. 11)
08 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лебедину реєстраційної служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області був зареєстрований шлюб, прізвище дружини - ОСОБА_8 , актовий запис № 41, що стверджено копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 (а.с. 12).
В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_4 , що стверджено копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 (а.с. 13), ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_5 , що стверджено копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 (а.с. 14).
Дружина позивача - ОСОБА_9 , що проживає по АДРЕСА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Лебединської міської ради і отримує допомогу при народженні дитини на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.02.23 року по теперішній час, що стверджено копією довідки № 1719 (а.с. 15).
ОСОБА_1 офіційно працює, розмір заробітної плати за 2023 рік становить близько 10000 грн, що стверджено формою ОК-7 (16-18).
Відповідач після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів здійснював виплати за виконавчим документом не регулярно та у сумах, що є меншими за встановлені законом розміри, внаслідок чого була заборгованість по сплаті аліментів. Однак, на час розгляду справи, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Вказаний факт підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах, що наданий Лебединським ВДВС станом на 01.08.2024 року (а.с. 34-36).
Відповідачка зареєстрована ФОП, займається підприємницькою діяльністю, але має незначні доходи, що стверджено податковою декларацією платника єдиного податку (а.с. 37,38).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до її повноліття, що не суперечить вимогам законодавства. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували погіршення його майнового стану, він не надав, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей150,180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
З матеріалів справи вбачається, що заявляючи вимоги про зменшення розміру аліментів позивач посилається на зміну його сімейного стану, у зв'язку з перебуванням у шлюбі з ОСОБА_9 , де народились двоє дітей.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що відмовляючи у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у позові та апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви.
Так, суд врахував, що належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення майнового стану позивача після ухвалення рішення та видачі судового наказу про стягнення аліментів на спільну дитину сторін, визначений судом розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , відповідає вимогам сімейного законодавства, не є надмірним, відповідає вимогам виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, а також прийняв до уваги, що ОСОБА_1 офіційно працює, розмір заробітної плати за 2023 рік становив близько 10000 грн, після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів здійснював виплати за виконавчим документом не регулярно та у сумах, що є меншими за встановлені законом розміри, внаслідок чого була заборгованість по сплаті аліментів, однак на час розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведені обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів, визначений Законом розмір прожиткового мінімуму для дітей від 6 до 18 років, враховуючи право дитини на достойний рівень матеріального забезпечення і обов'язок батьків утримувати дитину до її повноліття, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, які стягуються з позивача на утримання спільної дитини сторін, не може бути безпідставно заниженим.
Посилання в апеляційній скарзі про зміни сімейного стану, а саме народження ще двох дітей в іншому шлюбі, без доведення погіршення у зв'язку з цим майнового стану платника аліментів, не впливають на правильність ухваленого рішення.
Слід зазначити, що зміна сімейного стану позивача, у тому числі народження інших дітей, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року справа № 715/2073/20.
У правовідносинах, рішення суду в яких переглядається апеляційним судом, підставою для зменшення розміру стягуваних за судовими рішеннями аліментів на утримання дитини, є погіршення майнового стану платника аліментів, проте, всупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту такого погіршення свого майнового стану, як платника аліментів, після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на дитину сторін та на час звернення з позовом, яке б було підставою для зменшення розміру аліментів у порядку ст. 192 СК України.
Відповідно до судового рішення розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення матеріального становища платника аліментів не буде спрямоване на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.
Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Потураєва Сергія Валерійовича залишити без задоволення.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 09 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина