12 червня 2025 року м.Суми
Справа №583/2460/24
Номер провадження 22-ц/816/653/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк»
на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 серпня 2024 року у складі судді Яценко Н.Г., ухвалене в м. Охтирка Сумської області,
в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі по тексту - АТ «А-Банк»)звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що 01 квітня 2017 року відповідач приєдналася до умов та правил надання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідачем було ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку за кредитним договором та видано платіжну картку.
Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов'язань із своєчасного їх повернення ОСОБА_1 не виконала, тому станом на 29 квітня 2024 року утворився борг в сумі 55612 грн 01 коп., з яких 50694 грн 55 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4917 грн 46 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, що банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської від 21 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні позову АТ «А-Банк».
Не погоджуючись з вказаним рішення суду, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно посилався на відсутність підпису позичальника в умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах. Зазначає, що відповідач у своїй анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банк підтвердила під підпис ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг та зобов'язалася у подальшому регулярно знайомитися із змінами до них, викладених на сайті Банку.
Вважає, що підлягає застосуванню правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 липня 2018 року у справі №202/19403/13-ц, від 18 квітня 2018 року у справі №705/6051/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі №265/7652/15-ц.
На переконання заявника апеляційної скарги, у випадку неврахування тарифів та умов та правил, якими узгоджено умови надання відповідачу кредитних коштів, підлягають стягненню відсотки у розмірі облікової ставки НБУ.
Крім того, стверджує, що виходячи з правової позиції Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, суд повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту.
Відповідачем в установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 зверталася до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг, а саме грошових коштів, у зв'язку із чим підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, згідно з якою отримала кредит 28 квітня 2012 року (а.с. 9).
До кредитного договору банк додав витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-банк» розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», які відповідачкою не підписані (а.с. 21-28).
Згідно з довідкою, наданої позивачем, ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано кредитну картку № НОМЕР_2 , строком дії до вересня 2020 року, а також кредитну картку № НОМЕР_3 , строком дії до квітня 2027 року (а.с. 18).
З довідки за лімітами вбачається, що 01 квітня 2017 року на відкритий відповідачці картковий рахунок встановлено кредитний ліміт в розмірі 2000 грн 00 коп., який 26 січня 2023 було збільшено до 54000 грн 00 коп. (а.с. 19).
На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором б/н від 01 квітня 2017 року станом на 29 квітня 2024 року складає 55612 грн 01 коп., в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) в сумі 50694 грн 55 коп.; загальний залишок заборгованості за процентами в сумі 4917 грн 46 коп. (а.с. 5- 8).
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача у позовній заяві просить стягнути з відповідачки заборгованість, що утворилася за кредитним договором, укладеним між ними 01 квітня 2017 року. Натомість, до матеріалів справи надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, підписану уповноваженим представником АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 28 квітня 2012 року, тобто на п'ять років раніше ніж укладено кредитний договір, на який посилається представник позивача і за порушення виконання якого просить стягнути заборгованість з відповідачки. Будь-яких доказів на підтвердження того, що за вказаною заявою договірні відносини між сторонами виникли саме 01 квітня 2017 року стороною позивача не надано.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано заявником апеляційної скарги, позивач, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 01 квітня 2017 року. При цьому, банк посилався на те, що ОСОБА_1 приєдналася до умов та правил банківських послуг А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку 01 квітня 2017 року. Проте, до матеріалів справи надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, підписану ОСОБА_1 28 квітня 2012 року. Будь-яких доказів на підтвердження укладення між сторонами 01 квітня 2017 року суду надано не будо.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції, що при підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 погодилася, що вона ознайомлена з умовами та правилами банківських послуг в А-Банку, адже висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог були мотивовані недоведеністю виникнення договірних відносин між сторонами за анкетою-заявою підписаною відповідачем 28 квітня 2012 року з 01 квітня 2017 року.
Таким чином зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору від 01 квітня 2017 року, за яким просить стягнути заборгованість позивача, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
За встановлених обставин, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова