Номер провадження: 22-ц/813/4484/25
Справа № 502/1185/21
Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
22.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей»
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , Кілійська міська рада, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 27 липня 2022 року у складі судді Масленикова О.А.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей» звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати недійсним та скасувати розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 29 жовтня 2012 року № 651, яким був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Кілійської міської ради за межами населеного пункту та було передано громадянам (згідно з додатком) у власність для ведення особистих селянських господарств загальною площею 20,00 га, у тому числі: 20,00 га ріллі на території Кілійської міської ради за межами населеного пункту;
визнати недійсними та скасувати видані ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , на підставі цього розпорядження державні акти на право власності на земельні ділянки площею по 2,00 га кожному;
визнати недійсними та скасувати накази ГУ Держземагенства в Одеській області від 18 червня 2014 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за адресою: Кілійська міська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область, та надано ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у власність земельні ділянки площею по 2,00 га кожному із земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконкому Кілійської районної ради народних депутатів № 294 від 06 жовтня 1987 року виділено Кілійському СПТУ-64, правонаступником якого є ДНЗ «Кілійський професійний ліцей, під учбове господарство з земель Держземфонду по суміжності з Кілійсько-маякською рисовою системою земельну ділянку площею 70,00 га.
03 березня 1989 року Кілійському СПТУ-64 виданий акт на право довгострокового тимчасового користування землею, зареєстрований в книзі землекористувань за № 15.
На підставі рішень виконкому Кілійської міської ради № 108 від 25 травня 1993 року; № 133 від 29 травня 2001 року та розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 600 від 08 серпня 2007 року із загальної площі наданої ліцею земельної ділянки вилучено три земельні ділянки. Після цього в користуванні ліцею залишилось 31,9 га землі.
У серпні 2020 року ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» звернувся до інженера-землевпорядника з метою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка залишилась в його користуванні.
Листом від 11 вересня 2020 року КП «Центр інженерних досліджень» повідомило ліцей про неможливість продовження землевпорядних робіт за його замовленням, оскільки на земельну ділянку накладаються земельні ділянки 16 фізичних осіб, що були передані їм для ведення особистого селянського господарства на підставі оскаржуваних розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 29 жовтня 2012 року та наказів ГУ Держземагенства в Одеській області від 18 червня 2014 року.
ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» вважало ці розпорядження та накази незаконними, оскільки спірна земельна ділянка перебувала в користуванні ліцею на законних підставах, на підставі державного акта на право постійного користування землею від 03 березня 1989 року, який не скасований, право користування цієї земельною ділянкою в ліцею не припинено.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотивування його висновків
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 27 липня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним (незаконним) та скасовано розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 29 жовтня 2012 року № 651, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства на території Кілійської міської ради за межами населеного пункту та передано у власність земельні ділянки загальною площею 20,00 га, у тому числі: 20,00 га ріллі, на території Кілійської міської ради за межами населеного пункту.
Визнано недійсними та скасовані: державний акт серії ЯМ № 352258 від 27 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122310100:01:001:0209, площею 2,00 га; державний акт серії ЯМ № 227627 від 27 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122310100:01:001:0206, площею 2,00 га; державний акт серії ЯМ № 227630 від 27 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122310100:01:001:0207, площею 2,00 га;. державний акт серії ЯМ № 227625 від 27 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_9 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122310100:01:001:0208, площею 2,00 га; державний акт серії ЯМ № 227624 від 27 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122310100:01:001:0210, площею 2,00 га; державний акт серії ЯМ № 226654 від 27 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_8 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122310100:01:001:0211, площею 2, 00 га; державний акт серії ЯМ № 227628 від 27 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_6 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122310100:01:001:0212, площею 2,00 га; державний акт серії ЯМ № 227629 від 27 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_7 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122310100:01:001:0213, площею 2,00 га; державний акт серії ЯМ № 227626 від 27 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_10 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122310100:01:001:0214, площею 2,00 га; та державний акт серії ЯМ № 227631 від 27 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_11 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122310100:01:001:0215, площею 2,00 га.
Визнано недійсними (незаконними) та скасовані накази ГУ Держземагенства в Одеській області від 18 червня 2014 року № 15-507/14-14-СГ, № 15-498/14-14-СГ, № 15-499/14-14-СГ, № 15-501/14-14-СГ, № 15-500/14-14-СГ та № 15-502/14-14-СГ, якими затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за адресою: Кілійська міська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область, та надано у власність із земель сільскогосподарського призначення державної власності: ОСОБА_12 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5122310100:01:001:0225; ОСОБА_13 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5122310100:01:001:0226; ОСОБА_14 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5122310100:01:001:0228; ОСОБА_15 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5122310100:01:001:0229; ОСОБА_16 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5122310100:01:001:0230; ОСОБА_17 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5122310100:01:001:0231.
У частині позовних вимог до Кілійської міської ради відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з незаконності оскаржуваних розпорядження та наказів. Спірні земельні ділянки протиправно вилучені з площі земельної ділянки, переданої у користування позивача, чим порушено його права та законні інтереси.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Кілійського районного суду Одеської області від 27 липня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Державного навчального закладу Кілійський професійний ліцей у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не звернув уваги, що судовий збір у розмірі 2270,00 гривень не відповідає дійсній ціні позову, в якому заявлено 17 позовних вимог немайнового характеру, а тому зважаючи на приписи ст.4 Закону України Про судовий збір позивач при поданні такого позову повинен був сплатити 38590 гривень судового збору;
- суд першої інстанції неправильно визначився із суб'єктним складом вказаних правовідносин. Так, скасувавши розпорядження Кілійської районної державної адміністрації про передачу у приватну власність земельних ділянок, визнаючи недійсними Державні акти на землю, суд фактично вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, тобто Ізмаїльської районної державної адміністрації;
- вказує на те, що позивач самостійно відмовився від зазначеної земельної ділянки, що вбачається із розпорядження Кілійської районної державної адміністрації №600 від 08.08.2007, де було розглянуто заяву директора Державного професійно навчального технічного закладу Кілійський професійний ліцей стосовно припинення права постійного користування на земельну ділянку площею 20,1 га;
- просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову, оскільки ще з 2012 року, з моменту видачі відповідних державних актів, позивач повинен був знати та контролювати своє майно, яке належить йому на праві оперативного управління. Оскільки ОСОБА_1 дізнався про вказане рішення лише 14.10.2022, тому він не міг належним чином подати відповідне клопотання про застосування строку позовної давності;
- судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права, оскільки не було здійснено належних дій, спрямованих на визначення інформації щодо відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_18 та ОСОБА_13 , так як вказані відповідачі померли задовго до подання позову. При цьому позивачем не було подано позову до належних відповідачів, а судом в ході розгляду справи не було залучено правонаступників. Зазначає, що згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 10.01.2020, та від 01.03.2021, виданого приватним нотаріусом Богачовою Н.М. вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_18 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду та мотивування його висновків
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року рішення Кілійського районного суду Одеської області від 27 липня 2022 року в частині визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 та визнання недійсним (незаконним) і скасування наказу ГУ Держземагенства в Одеській області щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_13 скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Це ж рішення суду в частині стягнення судового збору з ОСОБА_4 , ОСОБА_13 скасовано. В іншій частині рішення Кілійського районного суду Одеської області від 27 липня 2022 року залишено без змін. Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_13 померли ще до відкриття провадження у справі, тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов до померлих осіб, які не могли бути відповідачами в цивільному спорі. Водночас висновки суду першої інстанції в іншій частині вимог обґрунтовані.
Короткий зміст постанови Верховного Суду
Постановою Верховного Суду від 05.02.2025 року постанову Одеського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 651 від 29 жовтня 2012 року щодо передачі ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 земельних ділянок та визнання недійсними виданих їм державних актів на право власності на земельну ділянку скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з'ясував, якими належними та допустимими доказами підтверджується той факт, що передані ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 земельні ділянки сформовані саме за рахунок 31,9 га землі, що залишилась в користуванні ДНЗ «Кілійський професійний ліцей».
При цьому наявний в матеріалах справи висновок КП «Центр інженерних досліджень» щодо можливості складання технічної документації з землеустрою ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» зазначену обставину не підтверджує, оскільки такий висновок містить суперечливі дані, а саме у висновку зазначено, що після вилучення земельних ділянок у користуванні позивача залишилась земельна ділянка площею 41,3332 га, що суперечить встановленим у справі обставинам, згідно з якими площа такої земельної ділянки складає 31,9 га землі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.03.2025 призначено справу до розгляду.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому вирішені питання про забезпечення позову, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
03 березня 1989 року Кілійському СПТУ-64, правонаступником якого є Державний навчальний заклад «Кілійський професійний ліцей», виданий акт на право довгострокового тимчасового користування землею, згідно з яким позивачу передано в безстрокове користування земельну ділянку площею 70 га для відпрацювання практичних навичків в обробці ґрунту та вирощування сільськогосподарських культур.
Рішенням Кілійської міської ради народних депутатів № 108 від 20 травня 1993 року вилучено земельну ділянку площею 8,0 га підтоплюваної землі у зв'язку з неможливістю обробки з використанням учбових механізмів в учбових цілях.
Рішенням виконавчого комітету Кілійської міської ради Одеської області № 133 від 29 травня 2001 року припинено право користування земельною ділянкою площею 10,00 га підтоплювальної солончакової ділянки професійно-технічного училища № 12. Зараховано земельну ділянку площею 10,00 га у землі запасу Кілійської міської ради. Надано цю земельну ділянку громадянину ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном на 5 років.
Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації № 600 від 08 серпня 2007 року, розглянувши заяву директора Державного професійно-навчального технічного закладу «Кілійський професійний ліцей» стосовно припинення права постійного на земельну ділянку площею 20,1 га, протокол засідання районної комісії з державного контролю за використанням та охороною земель державної власності, вирішено припинити право постійного користування Державному професійно-навчальному технічному закладу «Кілійський професійний ліцей» на земельну ділянку площею 20,1 га ріллі, надану в постійне користування для навчальних цілей на території Кілійської міської ради.
Розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 651 від 29 жовтня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 та іншим (всього 10 громадянам) для ведення особистого селянського господарства. Передано громадянам (згідно з додатком) у власність земельні ділянки для ведення особистих селянських господарств загальною площею 20,00 га, у тому числі: 20,00 га ріллі на території Кілійської міської ради за межами населеного пункту.
На підставі цього розпорядження 27 грудня 2012 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 видані державні акти на право власності на земельну ділянку площею по 2,00 га кожному.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі ухвал Кілійського районного суду Одеської області від 13 грудня 2013 року про затвердження мирових угод право власності на земельні ділянки, що належали ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перейшло до ОСОБА_1 .
Наказами ГУ Держземагенства в Одеській області № 15-507/14-14-СГ, № 15-498/14-14-СГ, № 15-499/14-14-СГ, № 15-501/14-14-СГ, № 15-500/14-14-СГ та № 15-502/14-14-СГ від 18 червня 2014 року затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за адресою: Кілійська міська рада (за межами населеного пункту), Кілійський район, Одеська область, та надано у власність із земель сільскогосподарського призначення державної власності: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 земельні ділянки площею по 2,00 га кожному.
Відповідно до листа Комунального підприємства «Центр інженерних досліджень» від 11 вересня 2020 року, площа земельної ділянки ДНЗ «Кілійський професійний ліцей», яка залишилась після вилучень земельних ділянок, складає 40,813 га. У Державному земельному кадастрі виявлено 16 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства фізичним особам, які накладаються на земельну ділянку ДНЗ «Кілійський професійний ліцей».
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 05.02.2025 вказану цивільну справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 651 від 29 жовтня 2012 року щодо передачі ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 земельних ділянок та визнання недійсними виданих їм державних актів на право власності на земельну ділянку.
Таким чином, апеляційним судом справа переглядається лише в межах вищевказаних вимог. В решті рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається та оцінка не надається.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 651 від 29 жовтня 2012 року щодо передачі ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 земельних ділянок та визнання недійсними виданих їм державних актів на право власності на земельну ділянку.
Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Частиною першою статті 81 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема для сільськогосподарського використання (частина третя статті 122 ЗК України).
Звертаючись з цим позовом до суду, ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» зазначало, що спірні земельні ділянки не могли бути передані відповідачам у власність, оскільки перебувають в постійному користуванні ліцею на підставі державного акта на право постійного користування землею від 03 березня 1989 року, який не скасований.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною другою статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі.
Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, з 03 березня 1989 року в позивача на праві постійного користування перебувала земельна ділянка площею 70,00 га.(Т. 1, а.с. 23 - 27)
В наступному, рішенням Виконкому Кілійської міської ради Одеської області № 108 від 20.05.1993 року «Про вилучення земельної ділянки», було вилучено з користування ПТУ-12 (попередня назва ДНЗ «Кілійський професійний ліцей») земельну ділянку розміром 8 га, підтоплюваної землі у зв'язку з неможливістю обробки з використання механізмів з учбовою метою. (Т. 1, а.с. 28)
Рішенням Виконкому Кілійської міської ради Одеської області № 133 від 29.05.2001 року «Про припинення права користування земельною ділянкою», було припинено право користування ПТУ-12 площею 10 га підтоплювальної солончакової ділянки біля маякської рисової системи. (Т. 1, а.с. 29)
Розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації Одеської області № 600 від 08.08.2007 року «Про припинення права постійного користування на земельну ділянку площею 20,1 га ріллі», було припинено право постійного користування Державному професійно-навчальному технічному закладу «Кілійський професійний ліцей» на земельну ділянку площею 20,1 га ріллі, надану в постійне користування для навчальних цілей на території Кілійської міської ради. (Т. 1, а.с. 30)
У зв'язку зі вказаним, у ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» залишилась земельна ділянка, розміром 31,9 га.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач вказував, що права та законні інтереси позивача якому було передано на праві оперативного управління у безстрокове користування відповідну земельну ділянку, порушено переданням Кілійською районною державною адміністрацією та Головним управлінням Держземагенства в Одеській області у власність фізичних осіб-співвідповідачів по справі земельних ділянок, які фактично були протиправно вилучені з площі земельної ділянки, переданої у користування позивачу.
На підтвердження своїх вимог позивачем було надано серед іншого висновок КП «Центр інженерних досліджень» від 13.01.2021 щодо можливості складання Технічної документації з землеустрою державному навчальному закладу «Кілійський професійний ліцей» земельної ділянки, яка була відведена Кілійському СПТУ-64 під учбове господарство по сумісництву з Кілійсько-Маякською рисовою системою: у користуванні СПТУ-64 залишилось 41,3332 га. Дані шістнадцяти земельних ділянок з урахуванням доріг та проїздів до них 32,690 га. Залишилося у постійному користуванні на 12.01.2021 ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» - 8,7242 га. Виконання технічної документації з землеустрою ДНЗ «КПЛ» на земельну ділянку площею 41,3332 га, які залишилися у користуванні СПТУ-64 після вилучення з загальної площі 70,00 га трьох земельних ділянок згідно рішень Виконкому Кілійської міської ради № 108 від 25.05.1993; № 133 від 29.05.2001 та розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 600 від 08.08.2007 року, неможливо у зв'язку з накладкою на дану земельну ділянку 16 (шістнадцяти) земельних ділянок фізичних осіб для ведення особистого селянського господарства (01.03). На даній земельній ділянці в Державному земельному кадастрі фахівцями КП «Центр інженерних досліджень» виявлено наявність внесених в кадастр 16 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (01.03) фізичних осіб: ОСОБА_14 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0228, площа 2,0 га; ОСОБА_15 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0229, площа 2,0 га; ОСОБА_16 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0230, площа 2,0 га; ОСОБА_1 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0206, площа 2,0 га; ОСОБА_7 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0213, площа 2,0 га; ОСОБА_4 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0210, площа 2,0 га; ОСОБА_1 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0211, площа 2,0 га; ОСОБА_2 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0207, площа 2,0 га; ОСОБА_13 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0226, площа 2,0 га; ОСОБА_17 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0231, площа 2,0 га; ОСОБА_12 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0225, площа 2,0 га; ОСОБА_3 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0209, площа 2,0 га; ОСОБА_6 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0212, площа 2,0 га; ОСОБА_1 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0208, площа 2,0 га; ОСОБА_1 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0214, площа 2,0 га; ОСОБА_1 , кадастровий номер 5122310100:01:001:0215, площа 2,0 га (Т. 1, а.с. 91 - 96).
Однак колегія суддів звертає увагу, що вищевказаний висновок КП «Центр інженерних досліджень» щодо можливості складання технічної документації з землеустрою ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» містить суперечливі дані, а саме у висновку зазначено, що після вилучення земельних ділянок у користуванні позивача залишилась земельна ділянка площею 41,3332 га, що суперечить встановленим у справі обставинам, згідно з якими площа такої земельної ділянки складає 31,9 га землі.
Оскільки, як було зазначено вище на підставі рішень виконкому Кілійської міської ради № 108 від 25 травня 1993 року; № 133 від 29 травня 2001 року та розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 600 від 08 серпня 2007 року із загальної площі наданої позивачу земельної ділянки вилучено три земельні ділянки площами 8,0 га, 10,00 га та 20,1 га, тобто загальною площею 38,1 га.
Водночас, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б той факт, що передані ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 земельні ділянки сформовані саме за рахунок 31,9 га землі, що залишилась в користуванні ДНЗ «Кілійський професійний ліцей».
Наявний в матеріалах справи висновок КП «Центр інженерних досліджень» щодо можливості складання технічної документації з землеустрою ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» зазначену обставину не підтверджує.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів звертає увагу, що з клопотанням про призначення експертизи позивач не звертався.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано висновку експерта щодо накладення земельних ділянок, які передані ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та сформовані саме за рахунок 31,9 га землі що залишилась в користуванні ДНЗ «Кілійський професійний ліцей».
Крім того, сторони будучи належним чином повідомленими про розгляд справи в судове засідання не з'явились, із клопотанням про проведення експертизи позивач також не звертався.
Без висновку експерта суд позбавлений можливості встановити факт накладення земельних ділянок, які передані ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на землі що залишилась в користуванні ДНЗ «Кілійський професійний ліцей».
Суд першої інстанції не врахував вищевказаних обставин, у зв'язку з чим зробив помилковий висновок про наявність правових підстав для задоволення позову у вказаній частині.
Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 651 від 29 жовтня 2012 року щодо передачі ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 земельних ділянок та визнання недійсними виданих їм державних актів на право власності на земельну ділянку є недоведеними та не підлягають задоволенню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, а тому вона підлягає частковому задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 651 від 29 жовтня 2012 року щодо передачі ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 земельних ділянок та визнання недійсними виданих державних актів на право власності на земельні ділянки підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вищевказаних позовних вимог за вищевказаного обґрунтування.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що рішення Кілійського районного суду Одеської області від 27 липня 2022 підлягає скасуванню в частині визнання недійсним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 651 від 29 жовтня 2012 року щодо передачі ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 земельних ділянок та визнання недійсними виданих їм державних актів на право власності на земельну ділянку, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, то у відповідності до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі - 57885 грн. (Т. 3, а. с. 8).
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягає стягненню з ДНЗ «Кілійський професійний ліцей» на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру відмовленим у задоволені вимогам (35,29%) у розмірі - 20430 грн.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 27 липня 2022 року в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 651 від 29 жовтня 2012 року щодо передачі ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 земельних ділянок та визнання недійсними виданих їм державних актів на право власності на земельну ділянку скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсним та скасування розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 651 від 29 жовтня 2012 року щодо передачі ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 земельних ділянок та визнання недійсними виданих їм державних актів на право власності на земельну ділянку відмовити.
Стягнути з Державного навчального закладу «Кілійський професійний ліцей» (код ЄДРПОУ 02546335) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 20430 (двадцять тисяч чотириста тридцять) грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 12.06.2025
Головуючий
Судді: