Номер провадження: 11-сс/813/753/25
Справа № 522/4482/25 1-кс/522/2102/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 26.03.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №22024160000000461 від 10.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.305, ч.3 ст.307, ч.2 ст.15, ч.3 ст.305 КК України,
встановив:
Оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_8 та накладений арешт на майно виявлене та вилучене 24.03.2025 року під час проведення огляду місця події приміщення п/п «Рава-Руська-Хребенне» митного посту «Рава-Руська», Львівська область с.Рата, вул.Грибінського, кв.28, а саме на:
1) прозорий поліетиленовий пакет з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору вагою брутто 150 г.;
2) експрес тест Nark II, який надав позитивну реакцію на кокаїн; митна декларація заповнена ОСОБА_9 ;
3) акт огляду UA209060/2025/002209 від 24.03.2025 на 1 арк.;
4) протокол порушення митних правил № 0459/UA209000/2025 від 24.03.2025 на 4 арк.,
5) мобільний телефон марки «SAMSUNG Galaxy A40», імеі НОМЕР_1 .
У задоволенні іншої частини клопотання слідчого - відмовлено
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваної ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Захисник зазначає, що викладаючи зміст клопотання слідчий обмежився лише загальними фразами та цитуванням окремих норм КПК України, при цьому не обґрунтував, яким саме критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, відповідає вилучене майно та для доведення яких саме обставин це майно може бути використане.
Крім того, захисник звертає увагу на те, що в матеріалах доданих до клопотання слідчого відсутні протокол огляду вилучених речей та постанова слідчого про визнання їх речовими доказами, а фактичні обставини викладені в клопотанні про арешт майна не відповідають змісту повідомленої ОСОБА_9 підозри.
Представники ОСОБА_9 - адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судове засідання апеляційного суду не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання буди повідомлені належним чином, із клопотаннями про відкладення розгляду справи на іншу дату до апеляційного суду не звертались.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За таких обставин та з огляду на вимоги ч.1 ст.172 та ч.4 ст.405 КПК України апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі захисників, оскільки їх неявка не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 зазначеної норми права встановлено, що метою накладення арешту на майно є:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Так, положеннями ст.98 КПК встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Із матеріалів справи вбачається, що Слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22024160000000461 від 10.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.305, ч.3 ст.307, ч.2 ст.15, ч.3 ст.305 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_12 , діючи разом та за попередньою змовою з громадянином Республіки Молдова ОСОБА_13 , з корисливих мотивів, організували канал контрабанди наркотичних засобів та психотропних речовин з України до Республіки Молдова, де у подальшому за допомогою телеграм - каналів та мережі Інтернет здійснюється їх збут.
Під час документування неправомірних дій зазначених осіб було встановлено, що до зазначеної протиправної діяльності була також залучена громадянка України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка отримує наркотичні засоби від ОСОБА_13 та в подальшому приховуючи від митного контролю транспортує їх через державний кордон України «ПП Рава-Руська».
Зокрема, 23.03.2025 року, при невстановлених слідством обставинах, у невстановлені час і місці, ОСОБА_9 маючи умисел на незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю раніше придбаних, за невстановлених розслідуванням обставин наркотичних засобів, обіг яких обмежено, помістила їх у презерватив та приховала у ніжній натільній білизні для подальшого приховування від митного контролю, а також ускладнення виявлення заборонених засобів службовими собаками правоохоронних органів України.
Після цього, ОСОБА_9 продовжуючи свою злочинну діяльність та переслідуючи мету контрабанди наркотичних засобів, обіг яких обмежено, 24.03.2025 року, близько 03 год. 52 хв., маючи при собі попередньо приховані наркотичні засоби, обіг яких обмежено, масою брутто 150 г., перебуваючи пасажиром рейсового автобусу марки «VAN HOOL» реєстраційний номер НОМЕР_2 сполученням «Херсон-Гданськ», прибула в зону митного контролю пункту пропуску «Рава - Руська - Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці.
Перебуваючи у цей час, день, та в цьому місці, ОСОБА_9 , з метою реалізації злочинного умислу на контрабанду, будучи обізнаною із порядком перетину митного кордону України, маючи при собі наркотичний засіб кокаїн масою брутто 150 г., який підлягає обов'язковому письмовому декларуванню та обіг якого на території України обмежений, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді порушення встановленого порядку переміщення наркотичних засобів через митний кордон України не заявила про наявність при неї зазначеної речовини та не пред'явила її до митного огляду.
Однак, злочинний умисел ОСОБА_9 на незаконне переміщення наркотичного засобу кокаїну через митний кордон України з приховуванням від митного контролю не був доведений нею до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки 24.03.2025, близько 03 год. 52 хв., під час здійснення митного контролю останньої співробітниками пункту пропуску «Рава - Руська - Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці (у неї із залученням службової собаки «Айрон» виявлено приховану вищевказаним шляхом порошкоподібну кристалічну речовину білого кольору масою брутто 150 г., яку тільки після виявлення, на вимогу інспектора, що проводив її огляд ОСОБА_9 , вона видала із своїй натільної білизни-трусів.
Оцінюючи викладені в клопотанні слідчого обставини, апеляційний суд вважає, що виявлене та вилучене 24.03.2025 року під час проведення огляду місця події приміщення п/п «Рава-Руська-Хребенне» митного посту «Рава-Руська» майно, є матеріальними об'єктами, які могли зберегти на собі сліди злочинів, зокрема прозорий поліетиленовий пакет з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору вагою брутто 150 - є безпосереднім предметом злочину, а отже вилучене речі та предмети відповідають критеріям майна, на яке відповідно до положень ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений арешт.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор надав суду копію постанови слідчого від 26.03.2025 року про визнання вилученого майна речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд вважає, що на теперішній час у даному кримінальному провадженні існує обґрунтована потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою встановлення фактів чи обставин, які мають значення для проведення повного та всебічного досудового розслідування, зокрема шляхом проведення необхідних експертних досліджень вилученої порошкоподібної речовини.
Що стосується вилученого мобільного телефону, то за його допомогою ОСОБА_9 могла контактувати з іншими невстановленими особами, причетними до вчинення протиправних дій з контрабанди наркотичних засобів та психотропних речовин, а також на ньому може міститись інформація, яка може підтверджувати протиправну діяльність підозрюваної.
Метою арешту майна у даному випадку є збереження речових доказів у кримінальному проваджені, оскільки в протилежному випадку особи причетні до вчинення злочинів матимуть реальну можливість знищити, або приховати вилучене майно, що буде перешкоджати повному та об'єктивному досудовому розслідуванню.
Відповідно до ч.1, п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_9 з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення схоронності слідів кримінального правопорушення, які можуть містити на собі арештоване майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скаргиадвоката ОСОБА_7 стосовно незаконності ухвали слідчого судді є необґрунтованими.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 26.03.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №22024160000000461 від 10.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.305; ч.3 ст.307; ч.2 ст.15, ч.3 ст.305 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4