16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/840/25
Провадження № 3/730/382/2025
"12" червня 2025 р. м. Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст.173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 06.06.2025 близько 08-00 ОСОБА_1 (далі - особа, що притягується до адміністративної відповідальності), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство, а саме: виражався в сторону своєї матері - ОСОБА_2 нецензурною лайкою, висловлював погрози, тобто щодо особи, на яку поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі - Закон), за їх спільним місцем проживання в АДРЕСА_1 , чим завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілої та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Оскільки дії ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, справу направлено для розгляду до суду.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не відомі.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що не уважає, що її син вчинив саме домашнє насильство. Дійсно, між нею та сином відбулася побутова сварка, але це не носило характеру домашнього насильства. Тим більше, син хворіє на епілепсію, у нього бувають приступи. 06.06.2025 року в нього був саме такий напад хвороби. Їй потрібна була допомога, бо вона боялася, що син накоїть собі лиха, вона пішла по селу, але нікого не знайшла, а тому покликала поліцію. Склавши протокол на сина, поліція неправильно її зрозуміла, оскільки синові потрібна була допомога. Реагування з боку суду не потребується. Не вважає себе потерпілою, просить справу закрити у зв'язку з чим звернулася до суду з письмовою заявою про закриття справи.
Акцентує увагу суду, що не володіє інформацією, де її син перебуває зараз, а тому останній не повідомлений про розгляд справи.
Додатково зазначила, що 06.06.2025 року, коли приїхала поліція, то остання сина забрала із собою. Як їй пояснили працівники поліції, його забрали з дому на три доби. Станом на 12.06.2025 року син додому не повертався, де він невідомо, вона переживає, щоб з ним нічого не трапилося, бо через хворобу він не зможе собі зарадити.
Коли вона звернулася до поліції, то їй сказали, що його вже відпустили, але де він поліції не відомо.
У подальшому з'ясувалося, що поліція сина доставила до ТЦК, де його забрали. Де перебуває її син зараз, їй не відомо, їй нічого не говорять, а медичні документи сина про його хворобу у неї не приймають.
Її син не може бути призваний до лав ЗСУ, оскільки хворий на епілепсію, у зв'язку з чим він неодноразово проходив комісію ВЛК. Також, її інший син - ОСОБА_3 (рідний брат ОСОБА_1 ) рахується таким, що зник безвісті під час виконання бойових завдань у Харківській області, що виключає службу ОСОБА_1 .
Вона, як мати, не розуміє де її син та що з ним, де його тримають, чи все з ним добре. Просить допомоги у суду у з'ясуванні даної інформації.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленого законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такі докази мають випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто бути такими, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
За змістом положень ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними, достатніми та допустимими доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стандарт доведеності вини поза розумним сумнівом).
Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (надалі - Закон) під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Водночас у п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Стаття 3 Конвенції передбачає гендерно-нейтральну дефініцію домашнього насильства, що охоплює як жертв, так і кривдників обох статей.
Таким чином, термін «домашнє насильство» позначає один з різновидів гендерно-обумовленого насильства, а не окремий від нього вид насильства. Хоча пункт (b) статті 3 Стамбульської Конвенції сформульований у гендерно-нейтральних виразах, коли визначає види «домашнього насильства» та коло осіб, яких воно може стосуватися, однак це не змінює характеристики домашнього насильства як різновиду насильства, що ґрунтується на певних дискримінаційних, у тому числі гендерних, ознаках. Тож Конвенція заохочує держави-учасників застосовувати її положення до всіх жертв домашнього насильства, включаючи чоловіків, дітей та людей похилого віку, і лише проголошує принцип недискримінації до невичерпного переліку підстав, включаючи гендерну ідентичність та сексуальну орієнтацію, при застосуванні її положень.
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що Стамбульською Конвенцією домашнє насильство розуміється як певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації, однак це жодним чином не свідчить про те, що міжнародні договори мали намір розглядати як «домашнє насильство» будь-яке насильство, що трапляється між членами сім'ї, але яке зумовлене іншими причинами.
Відповідно повертаючись до обставин цієї справи, суд зауважує, що статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
У цьому випадку в протоколі іде мова про учинення домашнього насильства психологічного характеру.
Згідно ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У ході судового розгляду факту того, що у конфліктній ситуації, у розумінні ст. 1 Закону з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дій, які б підпадали під поняття психологічне насильство, не установлено.
Як і факту того, що у цілому конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суд не убачає підстав уважати, що конфлікт, який стався був різновидом гендерно-обумовленого насильства, а не окремим від нього видом насильства.
У даній справі жодних даних про те, що було завдано шкоди психічному здоров'ю потерпілого, немає.
Таким чином, матеріали справи не дають підстав констатувати в цій справі характеристику домашнього насильства як різновиду насильства, що ґрунтується на певних дискримінаційних, у тому числі гендерних ознаках.
Так, конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Відповідно, конфлікт - ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Типи конфліктів: 1. «Реальний конфлікт» - це конфлікт, який об'єктивно існує і адекватно сприймається; 2. «Випадковий, або умовний, конфлікт» - залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами; 3. «Зміщений конфлікт» - реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації; 4. «Помилково дописаний конфлікт» - конфлікт, що помилково тлумачиться; 5. «Латентний конфлікт» - конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється; 6. «Хибний конфлікт» - у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об'єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.
Щоб подолати конфліктну ситуацію слід знайти коріння її зародження, визначити сфери, причини і рівень; проаналізувати власні почуття та емоції щодо конфлікту; зрозуміти глибинні інтереси кожного учасника конфлікту; обрати оптимальну модель поведінки; запропонувати ідеї щодо вирішення конфлікту, які задовольняють усі сторони; обрати правильне рішення та втілити його в життя.
Не у компетенції суду урегульовувати конфліктні ситуації в родині у порядку норм КУпАП, так як не кожен конфлікт є домашнім насильством.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ст. 173-2 КУпАП, а саме учиненні домашнього насильства психологічного характеру є сумнівною, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а тому оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підстав для направлення справи на дооформлення суд не убачає з огляду на положення ст. 284 КУпАП.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.
Додатково, з урахуванням наведеного ОСОБА_2 у судовому засіданні, суд уважає відреагувати у межах законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 173-2, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Зобов'язати ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області надати інформацію ОСОБА_2 : чи затримувався її син 06.06.2025 року поліцію, чи доставлявся її син поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Надати іншу інформацію щодо місцезнаходження її сина.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати інформацію ОСОБА_2 : чи доставлявся її син поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Якщо так, надати іншу інформацію щодо місцезнаходження її сина.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Ріхтер В.В.