печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11868/25-к
пр. 1-кс-12272/25
01 квітня 2025 рокуслідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника власника майна - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42023000000001200 від 20.07.2023,
13.03.2025 відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, вилученого під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.
З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001200 від 20.07.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 361-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено користувачів форуму у мережі Darknet які з метою протиправного використання та можливого збуту для здійснення подальшого несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, електронних мереж створюють шкідливі програмні засоби за допомогою яких неодноразово здійснювалось несанкціоноване втручання в роботу електронних систем державних установ України.
Так, до протиправної діяльності, пов'язаної з несанкціонованим втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем з метою отримання відомостей аутентифікації, зокрема, логінів та паролів до електронних поштових скриньок, встановлено причетного користувача форуму «bhf.gg». В ході проведення огляду акаунту вказаного користувача виявлено адреси криптовалютних гаманців BTC та ETH що призначені для «донатів» за отримання відомостей аутентифікації, зокрема, логінів та паролів до електронних поштових скриньок.
Встановлено, що організатором вказаної діяльності являється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та користується квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , гаражем за аресою: АДРЕСА_3 , гаражний кооператив «Північний - 1», гараж НОМЕР_1 , автомобілем Audi A6 з д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 .
Так, 18.07.2024 в межах кримінального провадження на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/28294/24-к, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено:
- мобільний телефон «Apple iPhone 12, серійний номер: НОМЕР_4 , imei: НОМЕР_5 , imei: НОМЕР_6 , з сім картою НОМЕР_7 ;
- системний блок комп'ютера;
- жорсткий диск «Glyph» з написом 1BSR1909006377;
- жорсткий диск «Glyph» з написом: 1BBK1909005540;
- флеш-накопичувач «Samsung» 32GB;
- флеш-накопичувач «Samsung» 64GB;
- апаратний гаманець віртуальних активів «LEDGER»;
- аркуш паперу з рукописними записами;
які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зберегли на собі сліди вчинення злочину.
18.07.2024 зазначене майно згідно ст. 98 КПК України визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, вищевказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Враховуючи наведене, виникла необхідність у накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів.
В судове засідання прокурор не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор подав до суду заяву про розгляд вказаного клопотання у відсутність сторони обвинувачення, клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Представник власника майна в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши позицію сторони захисту, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001200 від 20.07.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 200, ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 361-1 КК України.
Так, 18.07.2024 в межах кримінального провадження на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/28294/24-к, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено:
- мобільний телефон «Apple iPhone 12, серійний номер: НОМЕР_4 , imei: НОМЕР_5 , imei: НОМЕР_6 , з сім картою НОМЕР_7 ;
- системний блок комп'ютера;
- жорсткий диск «Glyph» з написом 1BSR1909006377;
- жорсткий диск «Glyph» з написом: 1BBK1909005540;
- флеш-накопичувач «Samsung» 32GB;
- флеш-накопичувач «Samsung» 64GB;
- апаратний гаманець віртуальних активів «LEDGER»;
- аркуш паперу з рукописними записами;
які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зберегли на собі сліди вчинення злочину.
18.07.2024 зазначене майно згідно ст. 98 КПК України визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Разом з тим, 25 лютого 2025 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва у справі №757/7872/25 винесено ухвалу, якою зобов'язано уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України у кримінальному провадженні №42023000000001200 від 20.07.2023 року повернути майно, що було тимчасово вилучено у ОСОБА_5 під час обшуку 18.07.2024, а саме:
- мобільний телефон «Apple iPhone 12 mini 64GB MGDX3FS/A» Model A2399, серійний номер: НОМЕР_4 чорного кольору в червоному захисному чохлі із сім картою Vodafone;
- системний блок чорного кольору NZXT s340 з логотипом «Razer», в якому були наступні комплектуючі: материнська плата Asus Maximus VIII Hero Alpha серійний номер: GCM0AJ024746, центральний процесор Intel Core i7-7700k, оперативна пам'ять Kingston 4 планки по 4 GB чорного кольору, відеокарта Asus GeForce GTX STRIX 1080 GAMING серійний номер: J1YVCM125810, система водяного охолодження процесора NZXT X62, блок живлення EVGA 850W, твердотільний накопичувач Samsung SSD 250GB, твердотільний накопичувач Kingston HyperX SSD 256GB.
- зовнішній твердотільний накопичувач «Glyph Atom SSD 1TB» серійний номер: 1BSR1909006377
- зовнішній твердотільний накопичувач «Glyph Atom SSD 250GB» серійний номер: 1BBK1909005540
- металевий флеш носій «Samsung 32GB»
- металевий флеш носій «Samsung 64GB»
- холодний криптогаманець «LEDGER Nano S Plus IC 24697-0902» який знаходився в захисному металевому тубусі, на момент обшуку на пристрої знаходилось орієнтовно 7000 USDT, що є еквівалентним 7000 $ (сім тисяч доларів США) та коробки з під пристрою «LEDGER Nano S Plus IC 24697-0902» та весь вміст коробки (з папірцем з кодовою фразою до цього пристрою)..
Таким вказаним судовим рішення встановлено, що стороною обвинувачення не доведено, що вилучене майно під час обшуку має відношення до кримінального провадження та окрім того, арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 18.07.2024, в порядку та на підставах, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, накладено у передбаченому законом порядку не було.
Так, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що утримання органом досудового розслідування речей, правомірно належних особі на праві приватної власності, має бути спрямоване виключно на досягнення завдань кримінального провадження.
Так, стороною обвинувачення не доведено, яке значення та доказом яких обставин у кримінальному провадженні має вилучене майно та те що таке майно має хоч якесь відношення до розслідуваного кримінального провадження, чи проведено з ним слідчі дії, спрямованої на доведення причетності такого майна до кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Жоден не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.
Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі "Бакланов проти Російської Федерації", Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В даному випадку при дослідженні матеріалів клопотання та доданих до нього доказів, слідчим суддею не встановлено та стороною обвинувачення не доведено наявність обставин, які б свідчили про підстави для арешту майна, яке було вилучено 18.07.2024 та одночасно під час судового розгляду встановлено, що воно являється тимчасово вилученим та сторону обвинувачення зобов'язано повернути таке майно, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 22, 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1