Справа №:755/17504/24
Провадження №: 2/755/223/25
"12" червня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
Позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго»), звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 20 014,97 грн, та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 48 073,64 грн, заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по
31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 073,07 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 116 847,93 грн, заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2024 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19 970,22 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 78 219,25 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії - 1 043,73 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води - 526,74 грн, заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 80,64 грн, заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, а також витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 43,00 грн та судовий збір в розмірі 4 632,75 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Відповідачі від послуг централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся, проте своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 серпня 2024 року складає 239 110,47 грн.
Також за період до 31 жовтня 2021 року у відповідачів існує заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 80,64 грн та за період з 01 листопада 2021 року з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 043,73 грн та з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 526,74 грн
Крім того, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня
2018 року № 602-18, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Київенерго» прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих послуг до 01 травня 2018 року з надання послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 68 088,61 грн, що включені до розрахунку заборгованості.
За таких обставин, відповідачі мають заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 308 850,19 грн, що складається із заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 20 014,97 грн, та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 48 073,64 грн, заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 073,07 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 116 847,93 грн, заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2024 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19 970,22 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 78 219,25 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії - 1 043,73 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води - 526,74 грн, заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 80,64 грн, заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.
На підставі викладеного позов просили задовольнити.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року позовну заяву КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції з визначення у прохальній частині порядку стягнення з відповідачів заявленої суми заборгованості разом із новим розрахунком заборгованості відповідачів залежно від обраного способу (порядку) стягнення.
25 жовтня 2024 року до суду надійшла заява КП «Київтеплоенерго» від 25 жовтня 2024 року, до якої долучено позовну заяву у новій редакції з уточненою прохальною частиною та копії позовної заяви у новій редакції відповідно до кількості учасників справи. Таким чином, позивачем виконано вимоги ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року про залишення позову без руху.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» відомостей, що підтверджують право власності/користування об'єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .
10 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_6 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Також 10 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_7 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалами Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року у задоволенні клопотань ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено.
25 грудня 2024 року (вхід. № ЕП-14613) КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» надано інформацію про право власності/користування об'єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , а саме зазначено, що згідно з даними реєстрових книг КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстрована.
27 лютого 2025 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_6 про направлення копії матеріалів судової справи та копії позовної заяви з додатками на поштову адресу відповідача.
Також 27 лютого 2025 року до суду надійшло аналогічне клопотання від відповідача
ОСОБА_7
23 квітня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідачем зазначено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою від 05 вересня
2024 року, тому строк позовної давності щодо якого може бути заявлено вимоги про стягнення заборгованості складає з 05 вересня 2021 року по 05 вересня 2024 року. Водночас, всупереч вимогам статті 257 ЦК України, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за період починаючи з 01 травня 2018 року та з 01 листопада 2021 року. Отже, строк позовної давності на стягнення заборгованості за період з 01 травня 2015 року по 01 листопада 2024 року сплинув більше ніж три роки тому.
Відповідачі не отримували жодних претензій, заяв, повідомлень чи вимог від ПАТ «Київенерго» чи від КП «Київтеплоенерго». Позиція позивача, відповідно до якої, у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ним укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання і що такий договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування співвласниками багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин. Крім того, позивач зазначає, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», останній набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що також не може бути враховано, оскільки з 1980 року квартиронаймачем та власником особового рахунку № НОМЕР_1 була бабуся відповідача - ОСОБА_9 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартиронаймачем має стати саме ОСОБА_7 за домовленістю з іншими зареєстрованими за цією адресою особами. У 2019 році відповідачем розпочато процедуру зміни власника особового рахунку № НОМЕР_1 , яка ще не завершена, відповідач не має фізичної можливості завершити процедуру зміни квартиронаймача та прийняти рішення про вибір моделі договірних відносин та укласти з виконавцем комунальної послуги відповідний договір про надання комунальної послуги. Відповідач не була поінформована про існування заборгованості та її розмір, чим була позбавлена права оскаржити вимогу у судовому порядку. Письмової вимоги про сплату боргу, розрахунку заборгованості та копій документів, що підтверджують право вимоги позивача, зокрема копії договору про відступлення прав вимоги від 11 жовтня 2018 року № 602-18 надано не було. Позивач також не підтвердив, що такий договір був нотаріально посвідчений, що свідчить, що такий договір укладений у простій письмовій формі. При цьому, згідно положень статті 513 ЦК України правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Тому відповідач вважає, що існують підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає примусовому виконанню, оскільки договір, на якому ґрунтуються вимоги позивача, не був посвідчений нотаріально. При цьому, стягнення безспірної заборгованості можливе за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. В результаті правочину про відступлення права вимоги таке право вимоги не виникає з дати цього правочину, а лише переходить до нового кредитора на умовах, на яких воно належало первісному кредитору.
14 листопада 2024 року відповідачем встановлено лічильник холодної води та гарячої води, їх опломбовано, повірено, постановлено на облік у надавачів послуг, зареєстровано особисті кабінети та передаються відповідні показники.
ОСОБА_7 також зазначила, що відповідач ОСОБА_1 не проживає у даній квартирі з 2014 року, її власником або співвласником не є, має постійне місце проживання за іншою адресою, де сплачує комунальні послуги, тому не має нести солідарну відповідальність за зобов'язаннями. Відповідачі не проживають у даній квартирі з 2017 року, користується іншим житловим приміщенням, ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_5 та її син ОСОБА_2 мають зареєстроване місце проживання у даній квартирі, але не проживають, тому не можуть бути відповідачами по справі. Відповідач ОСОБА_4 не проживає у даній квартирі з 2002 року, а лише має місце реєстрації, проживала із сім'єю та сином ОСОБА_8 в орендованій квартирі, зараз перебувають за межами території України, тому ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не можуть нести обов'язок зі сплати комунальних послуг за вказаною адресою.
Таким чином, за вказаною адресою зареєстровані та фактично проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також ОСОБА_10 - син ОСОБА_7 .
Заборгованість за спожиті комунальні послуги нарахована на кількість зареєстрованих осіб, відповідні показники лічильників не надано. Водночас, більшість із відповідачів за вказаною адресою фактично не проживають, мають інше житло, де сплачують за комунальні послуги, тому не можуть бути боржниками за заборгованістю за спожиті за вказаний період комунальні послуги, що надавалися позивачем. Таким чином, вимога про стягнення заборгованості із вказаних осіб є незаконною та необґрунтованою.
Отже, заборгованість позивачем нараховано незаконно, оскільки період заявленої заборгованості перевищує строк позовної давності та пред'являється і нараховується щодо осіб, які вказані послуги не отримували.
З огляду на викладене, просила відмовити у стягненні заборгованості за період, що перевищує строк позовної давності, тобто за період з 01 травня 2018 року по 04 вересня 2021 року. Водночас, відмовити у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 в повному обсязі.
23 квітня 2025 року до суду також надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_6 , у якому відповідач просила відмовити у стягненні заборгованості за період, що перевищує строк позовної давності, тобто за період з 01 травня 2018 року по 04 вересня 2021 року. Водночас, відмовити у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 в повному обсязі.
Надано обґрунтування, аналогічне, до викладеного у відзиві відповідача ОСОБА_7
29 квітня 2025 року КП «Київтеплоенерго» подало до суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_6 , з доводами, викладеними у відзиві не погоджуються. Зокрема, зазначили, що загальна позовна давність встановлюється в три роки, перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки договір між позивачем та ПАТ «Київенерго» було укладено 11 жовтня 2018 року, то обчислення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості спожитих до 01 травня 2018 року відповідачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води починається з моменту укладення вищезазначеного договору про відступлення прав вимоги. Виходячи з наведеного строк позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води закінчується 11 жовтня
2021 року. Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобіганню поширенню коронавірусної хвороби, тому вимоги заявлено в межах строків позовної давності.
Договір про відступлення прав вимоги (цесії) укладено між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго»18 жовтня 2018 року, за яким позивач прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором зазначається у Додатку № 1 та № 2 до такого договору.
У разі відсутності спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами договору правочину за договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки підлягають виконанню. Матеріали справи не містять доказів, що у визначеному законом порядку договір цесії визнано недійсним.
Твердження відповідача ОСОБА_6 про те, що позивачем пред'явлено позов до неналежних відповідачів є хибним. Доказів зміни місця проживання відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 не надано.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_3 відзив на позов не подав. Копію позовної заяви з додатками отримав особисто 11 листопада 2024 року, про що свідчить розписка, що міститься в матеріалах справи.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_4 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_5 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_8 відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня
2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Також Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження № 61-6596ск20, сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від
27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, який набув чинності з
10 грудня 2017 року.
Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України від 24 червня 2004 року
№ 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до статті 19 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник.
Пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті
13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання. Може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача.
Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до інформації з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 11 жовтня 2024 року
№ 841678, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 11 жовтня 2024 року № 841679 встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру від 11 жовтня 2024 року
№ 841681, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Електронного реєстру територіальної громади міста Києва «ГІОЦ/КМДА» про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи, ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 11 жовтня 2024 року № 841686, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_1 .
З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 11 жовтня 2024 року № 841687 встановлено, що відповідач ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачами комунальних послуг, які надаються позивачем, без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому останні не звільняються від оплати послуг у повному обсязі.
Суд враховує, що відповідачі не надали суду доказів того, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою надавала інша юридична особа, або що такі послуги не надавалися взагалі як до будинку АДРЕСА_3 , так і безпосередньо до квартири АДРЕСА_4 .
При цьому, відповідачі за спірний період не звертався до КП «Київтеплоенерго», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про не проживання у квартирі за адресою:
АДРЕСА_1 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Доказів на підтвердження фактичного не проживання відповідачів у вказаній квартирі до матеріалів справи не долучено. Надані відповідачем ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_6 документи викладені іноземною мовою, належним чином засвідченого перекладу до матеріалів справи не долучено, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості дослідити зміст таких документів.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідачі, споживаючи комунальні послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктом
37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та статтею 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 638/5001/17 (провадження
№ 61-18650св20) зроблено висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Водночас, згідно частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 серпня 2024 року складається із заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 073,07 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі
116 847,93 грн, заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2024 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19 970,22 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 78 219,25 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії - 1 043,73 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води - 526,74 грн, заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 80,64 грн, заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.
Тобто, станом на 01 серпня 2024 року заборгованість відповідачів за спожиті послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії складає - 44 043,29 грн (24 073,07 грн + 19 970,22 грн) та за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води - 195 067,18 грн (116 847,93 грн + 78 219,25 грн), що разом складає 239 110,47 грн.
Також суд враховує, що 11 жовтня 2018 року ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» уклали договір про відступлення права вимоги № 601-18, відповідно до умов якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01 травня 2018 року теплової енергії.
Отже, позивач отримав право вимоги до відповідачів з оплати послуг з централізованого опалення у розмірі 20 014,97 грн, та з централізованого постачання гарячої води у розмірі
48 073,64 грн, спожитих до 01 травня 2018 року, на загальну суму - 68 088,61грн.
Розрахунок заборгованості на послуги з центрального опалення і постачання гарячої води, здійснюється за тарифами, які закріплені Розпорядженням КМДА, інформація про які є загальнодоступною та загальновідомим фактом, офіційно опублікована.
Отже, згідно із зазначеними нормами законодавства відповідач зобов'язаний оплатити спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач довів укладення договору і наявність договірних зобов'язань відповідачів по оплаті наданих позивачем комунальних послуг відповідно до умов договору та за встановленими тарифами. Відповідачі послуги отримали і не оплатили їх у повному розмірі, мають заборгованість в оплаті. Відповідачі не довели наявності підстав для звільнення їх від обов'язку сплатити надані їм комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорили розмір наявної заборгованості. Тому суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідачів - споживача послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідачі, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов'язання, допустила прострочення в оплаті, - зобов'язані сплатити позивачу за надані ним послуги.
Вирішуючи питання про розмір суми заборгованості, що підлягає стягненню за надані житлово-комунальні послуги, суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності, а також заперечення позивача стосовно застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Відповідно до положень статей 256-257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від
22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі
№ 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями
257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.
Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений
12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.
Окрім того, згідно пунктом 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті
106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.
Разом із тим, внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня
2020 року № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року. Також продовжено на всій території України карантин до 30 квітня 2023 року.
Враховуючи вище викладене, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину та строк воєнного, надзвичайного стану.
Суд вважає, що з урахуванням продовження строку позовної давності, та того, що карантин був введений 12 березня 2020 року, строк позовної давності необхідно відраховувати саме з цієї дати.
Водночас, з долучених до матеріалів справи розрахунків заборгованості відповідачів вбачається, що до березня 2017 року сума заборгованості відповідачів за спожиті житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) становила 8 764,07 грн, з постачання гарячої води - 19 173,41 грн
Таким чином, з урахуванням заяви відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, вимога позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, що виникла до березня 2017 року, зокрема, з постачання теплової енергії (централізованого опалення) у розмірі 8 764,07 грн, з постачання гарячої води у розмірі 19 173,41 грн, задоволенню не підлягає.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 11 250,90 грн, та централізованого постачання гарячої води у розмірі 28 900,23 грн, заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 073,07 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 116 847,93 грн, а також заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 липня
2024 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19 970,22 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 78 219,25 грн, що в загальному розмірі складає 279 261,60 грн.
Також підлягає задоволенню вимога про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь АТ «Київтеплоенерго» заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 1 043,73 грн, а також заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 526,74 грн, а також заборгованості по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 80,64 грн.
Вимога про стягнення з відповідачів 43,00 грн за витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів, що такі витрати понесені підприємством з вини відповідачів та підлягають стягненню.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, а саме витрати позивача на оплату судового збору, підтверджено платіжною інструкцією від 05 вересня 2024 року № 23073 про оплату судового збору на суму 4 632,75 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідачів у рівних частках на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору у сумі 4 213,69 грн по 526,71 грн з кожного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 256-257, 261, 266, 267, 509, 525, 526, 611, 629, 901, 903 ЦК України, статтями 81, 89, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні-послуги», суд, -
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води у розмірі 280 912,71 грн (двісті вісімдесят тисяч дев'ятсот дванадцять гривень 71 копійку), з яких:
-заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 11 250,90 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 28 900,23 грн, що разом становить 40 151,13 грн;
-заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 24 073,07 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 116 847,93 грн, що разом становить 140 921,00 грн;
-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2024 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19 970,22 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 78 219,25 грн, що разом становить 98 189,47 грн;
-заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 1 043,73 грн;
-заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 526,74 грн;
-заборгованості по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку послуги з централізованого опалення у розмірі 80,64 грн
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 526,71 грн (п'ятсот двадцять шість гривень 71 копійку).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 526,71 грн (п'ятсот двадцять шість гривень 71 копійку).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 526,71 грн (п'ятсот двадцять шість гривень 71 копійку).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 526,71 грн (п'ятсот двадцять шість гривень 71 копійку).
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 526,71 грн (п'ятсот двадцять шість гривень 71 копійку).
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 526,71 грн (п'ятсот двадцять шість гривень 71 копійку).
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 526,71 грн (п'ятсот двадцять шість гривень 71 копійку).
Стягнути з ОСОБА_8 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 526,71 грн (п'ятсот двадцять шість гривень 71 копійку).
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ, Україна, 01001.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_9 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Повне рішення суду виготовлено 12 червня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова