Справа №:755/15702/18
Провадження №: 2-п/755/87/25
"12" червня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Марфіна Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.12.2018 року у справі №755/15702/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька, -
Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2018 року Дніпровським районним судом м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, було ухвалене рішення в справі №755/15702/18, яким стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від всіх видів його доходів щомісячно.
02.06.2025 року представник відповідача через засоби поштового зв'язку звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду, у якому також міститься клопотання про поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.
Вимоги клопотання мотивовано тим, що направлена судом відповідачу копія заочного рішення повернулась до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Представник відповідача адвокат Савинський С.М. фактично отримав повний текст заочного рішення за результатами ознайомлення з матеріалами справи 13.05.2025 року. У матеріалах справи є клопотання адвоката АО «АЛЬВА ПРАЙВЕСІ» Шапошнікова І.Б. про ознайомлення 06.03.2019 року з матеріалами справи в інтересах ОСОБА_2 , однак договір про надання правничої допомоги між відповідачем та АО «АЛЬВА ПРАЙВЕСІ» був розірваний 07.03.2019 року і жодним адвокатом АО «АЛЬВА ПРАЙВЕСІ» відповідачу не було передано матеріали справи. Відповідач не має доказів розірвання відповідного договору, оскільки в процесі численних переїздів в межах військової служби відповідача, документ на підтвердження факту розірвання договору про надання правової допомоги було втрачено.
Суд вивчивши клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що відповідне клопотання не підлягає до задоволення і заява сторони відповідача про перегляд заочного рішення має бути залишена без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Враховуючи дату ухвалення заочного рішення суду (03.12.2018 року) та дату звернення представника відповідача до суду із заявою про перегляд заочного рішення (02.06.2025 року), стороною відповідача пропущений перебачений ст. 284 ЦПК України 30-денний строк для звернення до суду з відповідною заявою.
Статтею 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 284 ЦПК України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
За змістом ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності.
З огляду на положення ст. 284 ЦПК України, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
Частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.
До підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.
Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.
Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.
Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду.
Оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від від 12.06.2024 року у справі №756/11081/20.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 року в справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку слід враховати критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження/перегляду судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження/перегляду з поважних причин; при цьому заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).
Наведені у клопотанні причини пропущення строку звернення до суду не є поважними, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, позивач у своєму позові вказав адресу відповідача: АДРЕСА_1 (а.с. 1).
Разом з цим, судом було встановлено, що зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою відповідача є: АДРЕСА_2 (а.с. 11).
Вбачається, копії ухваленого у справі рішення були направлені 03.12.2018 року на обидві вказані адреси відповідача (а.с. 28-29).
Копія заочного рішення, яка була направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , повернулась до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням строку зберігання» (а.с. 31-32).
Разом з цим, копія заочного рішення, яка була направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 , була вручена йому особисто 20.12.2018 року, як це слідує з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 35).
Крім того, 06.03.2019 року представник відповідача адвокат Шапошніков І.Б. ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи клопотанням про ознайомлення, з додатками (а.с. 36-41), та даними довідкового листа до справи, у якому адвокат зазначив про ознайомлення ним з матеріалами справи 06.03.2019 року.
Посилання сторони відповідача на те, що 07.03.2019 року попередній договір представництва був розірваний, не вказує на поважність причин пропуску відповідного процесуального строку, оскільки таке не змінює об'єктивних даних про те, що відповідач був обізнаний про наявність судової справи, а також розірвання договору не вказує на об'єктивні, непереборні для відповідача обставини неможливості особисто ознайомитись з матеріалами справи, терміново укласти інший договір про надання правової допомоги або запросити отримані після ознайомлення з матеріалами справи документи від попереднього представника.
Крім того, на пропущення процесуального строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення без поважних причин вказує і той факт, що за даними АСВП з 30.01.2019 року триває примусове виконавче провадження НОМЕР_1 (боржник - ОСОБА_2 ; стягувач - ОСОБА_1 ).
Наведене у сукупності не дає підстав для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки стороною відповідача не доведено поважності причин пропуску відповідного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 127, 259-261, 284, 353-355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення - відмовити.
Заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.12.2018 року у справі №755/15702/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання батька - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний суддею 12.06.2025 року.
Суддя -